18 лютого 2019 р. Справа № 629/4313/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бенедик А.П.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Шевченко О.В.) від 17.10.2018 року (повний текст рішення складено 17.10.2018 року) по справі № 629/4313/18
за позовом ОСОБА_1
до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив зобов'язати відповідача перерахувати пенсію з листопада 2015 року згідно діючого законодавства, а також зобов'язати відповідача обрахувати та сплатити позивачу недоотриману суму за попередній період.
В обґрунтування позовних вимог стверджує, що відповідач в порушення чинного законодавства посилаючись на ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неправомірно обмежив розмір його заробітної плати, яка враховується для призначення пенсії, не застосував постанову Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 №306 та неправильно нарахував трудовий стаж за період коли він працював за трудовим договором з колгоспом ім. Свердлова. Також, при нарахуванні пенсії, в порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідачем було неправильно обчислено страховий стаж, зокрема, без будь-яких передбачених законом підстав нарахований страховий стаж за період з 17.07.2003 по 31.07.2003 та з 01.07.2000 по 19.09.2001, незважаючи на відсутність сплати пенсійних внесків персоніфікованому обліку за цей період та відсутність записів в трудовій книжці. Крім цього, після прийняття пенсійної реформи в жовтні 2017 року, йому протиправно знижена пенсія з 1787 гривень до 1683 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо не зарахування в повному обсязі до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1983 по 09.04.1992 рік позивачу за трудовим договором в колгоспі імені Свердлова.
Зобов'язано Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області зарахувати в повному обсязі до страхового стажу період роботи з 01.04.1983 по 09.04.1992 рік позивачу за трудовим договором в колгоспі імені Свердлова.
Визнано протиправними дії Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 17.07.2003 по 31.07.2003 рік позивача.
Зобов'язано Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області виключити з розрахунку страхового стажу період роботи з 17.07.2003 по 31.07.2003 рік позивача.
Зобов'язано Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахування перерахованого страхового стажу з 30.10.2015.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 352 грн.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Вказує, що відповідач в порушення ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неправомірно обмежив розмір його заробітної плати, яка враховується для призначення пенсії, не застосував постанову Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 №306. Також, оскільки персоніфікований облік введений в дію з 01.07.2000 року, а страховий стаж нараховується по трудовій книжці виключно до 01.07.2000 року, а після - виключно по даним персоніфікованого обліку. Таким чином, висновки суду про правомірність обчислення страхового стражу, а також щодо обмеження відповідачем заробітної плати для обчислення пенсії є помилковим. Крім цього, після прийняття пенсійної реформи в жовтні 2017 року, йому протиправно знижена пенсія з 1787 гривень до 1683 гривень. Проте, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність порушення прав позивача в цій частині. Крім того, вказує що суд першої інстанції зобов'язав провести перерахунок пенсії з 30.10.2015 року, проте пенсійний вік у позивача настав 21.11.2015 року.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 30.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для призначення пенсії позивачем надані документи визначені п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, в тому числі надано трудову книжку, довідку про стаж роботи в колгоспі ім. Ватутіна № 49 від 26.10.2015, довідку про стаж роботи в колгоспі ім. Свердлова № 01-1047 від 28.11.2014, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, диплом, довідки про заробітну плату.
За результатами проведеної відповідачем перевірки, комунальною установою "Лозівський районний трудовий архів" Лозівської районної ради було відкликано довідки про заробітну плату №01-715 та №01-714 від 05.10.2015 та надано нові довідки №02-849 та №02-850 від 09.12.2015.
З 22.11.2015 року позивачу призначено пенсію.
Не погодившись із порядком нарахування пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо не зарахування в повному обсязі до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1983 по 09.04.1992 рік позивачу за трудовим договором в колгоспі імені Свердлова, а також щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 17.07.2003 по 31.07.2003 рік є протиправними. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що з 30.10.2015 року пенсія позивача підлягає перерахунку з урахування перерахованого страхового стажу.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У відповідності до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разу повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, який набув чинності з 1 січня 2004 року.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на дату призначення пенсії позивачу), за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на дату призначення пенсії позивачу), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески (ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Аналогічне визначення поняття «страховий стаж» міститься у абз.1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є Закон України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховують будь-яку роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членстві в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, а також будь-яка робота на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, а також роботу в'язнів і роботу за угодами цивільно - правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (зі змінами, надалі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або у тих випадках коли в трудовій книжці містяться неповні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження приймаються уточнюючі довідки.
Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набув чинності з 1 січня 2004 року. Саме з цієї дати обчислюється не трудовий, а страховий стаж, який підтверджується даними персоніфікованого обліку.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підставою для обчислення страхового стажу є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до запровадження цієї системи - трудова книжка працівника.
Отже, до 31.12.2003 стаж зараховується згідно записів трудової книжки, а з 01.01.2004 - відповідно до даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Також, відповідно до положень пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції, яка діяла на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Як вбачається з розрахунку стажу, що наявний в матеріалах справи, позивачу зараховано страховий стаж за період з 01.07.2000 по 19.09.2001 в розмірі 1 рік 2 місяці 19 днів, що встановлено на підставі даних трудової книжки про те, що позивач працював за трудовим договором з ЧППП "Дружба" водієм та звільнений за власним бажанням 19.09.2001.
При цьому, починаючи з 01.08.2003 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою 5-ок в персоніфікованому обліку наявні дані про сплату страхових внесків щодо ОСОБА_1
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність зарахування відповідачем до загального стажу для призначення пенсії позивачу трудовий стаж за період з 01.07.2000 по 19.09.2001 в розмірі 1 рік 2 місяці 19 днів за даними трудової книжки та з 01.08.2003 по 31.12.2003 страховий стаж за даними персоніфікованого обліку про сплату внесків реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного зарахування відповідачем до загального стажу для призначення пенсії вищевказаних періодів колегія суддів вважає помилковими з вищезазначених підстав.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог.
З приводу заявлених позивачем вимог щодо неправомірного обмеження розміру заробітної плати, яка враховується для призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже законодавчо встановлено обмеження максимального розміру заробітної плати відповідно до сум, що не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306 "Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для
обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць.
Дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 1 липня 1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, зокрема, тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, особа звертається із заявою до відповідного управління Пенсійного фонду України, в якому зберігається її пенсійна справа, - в разі подання заяви особою, якій уже призначено пенсію; або за місцем подання заяви про призначення пенсії - в разі звернення особи за призначенням пенсії.
До заяви додаються документи, що підтверджують виплату особі заробітної плати (доходу) за результатами роботи. Таким документом, зокрема, для осіб, що працювали в сільському господарстві, є довідка підприємства, установи, організації про заробітну плату (дохід), оформлена згідно з додатком до Порядку із зазначенням підстави для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи.
Підставою для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи, що зазначаються в довідці, може бути:
- законодавчий або інший нормативно-правовий акт чи положення про оплату праці, яким на момент виплати особі заробітної плати (доходу) було передбачено проведення остаточного розрахунку за результатами певного періоду (кварталу, півріччя, року) або після закінчення роботи;
- цивільно-правовий договір.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що довідки про заробітну плату позивача, які знаходяться в пенсійній справі та надавалися під час призначення пенсії, не відповідають вимогам Порядку.
Зокрема, в таких довідках потрібно зазначати:
зарплату за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць;
підставу для виплати зарплати (доходу) за результатами виконаної роботи (згідно з п. 6 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що в період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць);
підставу видавання довідки.
Таким чином, лише за умови подання довідки, оформленої згідно з додатком до Порядку із зазначенням підстави для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи, можна вирішити питання щодо перерахунку пенсії позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.
Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався із відповідними довідками до Пенсійного фонду та останнім було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, колегія суддів дійшла висновку, що вказані позивачем обставини не є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка могла б бути пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несло б негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаної частини позовних вимог.
З приводу решти заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
11.10.2017 року набув чинності Закон України від 03.10.17 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", відповідно до пункту 27 якого розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктами 4-3 та 4-7.
Згідно з пунктом 4-3 розділу XV вказаного Закону, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаної норми Закону, відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії з 01.10.2017 року. В свою чергу, оскільки під час розгляду справи не встановлено зменшення розміру пенсії після проведеного перерахунку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в діях відповідача порушень прав позивача, які б підлягали судовому захисту.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).
Перевівши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи позивачу в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про їх необґрунтованість.
Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції помилково визначив дату з якої відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахування перерахованого страхового стажу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 30.10.2015 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії. В свою чергу, згідно наявного в матеріалах справи протоколу №3175 від 06.11.2015 року вбачається, що позивачу пенсію призначено з 22.11.2015 року.
Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч.ч.1 -4 ст. 242 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині визначення дати, з якої зобов'язано Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахування перерахованого страхового стажу, а саме - з 22.11.2015 року.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року по справі №629/4313/18 змінити в частині визначення дати, з якої зобов'язано Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахування перерахованого страхового стажу, а саме - з 22.11.2015 року.
В частині відмови в задоволенні адміністративного позову рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року по справі №629/4313/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Л.В. Мельнікова