П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/2185/18
Категорія: 5.1 Головуючий в І інстанції: Завальнюк І.В.
Дата та місце ухвалення рішення: 18.10.2018 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідач - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
за участю: секретаря - Коваль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій, -
В травні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, та після уточнення позовних вимог, просила визнати протиправною та скасувати постанову № 47 від 06.04.2018 року про накладення штрафних санкцій в розмірі 51 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню. Позивач зазначала, що вона не є виробником продукції, яка за наслідками проведення відповідачем перевірки визнана ним небезпечною, та не є особою, яка ввела цю продукцію в обіг. У підтвердження вказаних доводів позивач надала накладні про придбання нею товару на ринку « 7 км» Широкий ряд, ролет № 755 та ролет № 931. Зазначена обставина свідчить, на думку позивача, про те, що вперше така продукція введена на ринку України іншим продавцем на ринку « 7 км», тобто продавцем по ланцюгу постачання. Подальший продаж вказаної продукції у смт. Біляївка Одеської області не може вважатися першим введенням в обіг на ринку України в розумінні спеціального Закону № 2736-VI.
Також позивач вказувала на те, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано факту небезпечності зазначеної продукції, рівно як те, що вона становить ризик та / або не відповідає встановленим вимогам, так як будь-яких експертиз із відбиранням зразків продукції під час перевірки або за її наслідками не проводилося.
Позивач також не погоджується із розміром застосованої згідно оскаржуваної постанови санкцією, та вважає, що відповідач необґрунтовано застосував максимальний розмір санкції без урахуванням майнового стану позивача, у якої на утримання батько-інвалід ІІ групи та малолітня дитина.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 було виявлено порушення нею вимог ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», п. 3.1 Державних санітарних норм та правил «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.2012 року № 1138, а саме виявлено продаж небезпечної продукції (дитячого одягу), у складі якої більше ніж 10 % хімічних волокон. У підтвердження придбання товару у іншої особи позивачем надано копії двох документів, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них відсутні назва документу, дата складення, назва підприємства від кого складено документ, посадові особи, відповідальні за здійснення господарської операції, особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Апелянт посилається на те, що з наданих позивачем документів неможливо встановити ні особу, яка поставила продукцію, ні покупця вказаної продукції, ні саму продукцію.
З огляду на зазначене до відповідача і були застосовані штрафні санкції згідно постанови № 47 від 06.04.2018 року.
Апелянт зазначає, що до позивача було застосовано мінімальний розмір штрафних санкцій (1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), однак, відповідно до п. 8 Методики щодо порядку здійснення перевірок характеристик продукції у сфері державного ринкового нагляду сума штрафу розраховується шляхом сумування передбачених законодавством штрафних санкцій за кожне виявлене порушення до кожної одиниці продукції, яке зазначене в акті, за яке передбачено накладення штрафних санкцій. Оскільки в ході проведення перевірки виявлено порушення щодо двох позицій, загальний розмір штрафної санкції склав 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, відповідач посилався на те, що до ФОП ОСОБА_2 застосовано штраф за порушення, встановлені під час проведення перевірки, у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», тоді як за невиконання вимог рішення про вжиття обмежувальних заходів відповідальність встановлена п. 1 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а тому висновок суду про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій у зв'язку з виконанням рішень про вжиття обмежувальних заходів, на думку апелянта, є необґрунтованим.
У зв'язку з викладеним, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року та прийняття нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 15.03.2018 року по 16.03.2018 року, на підставі направлення на проведення перевірки № 358 від 13.03.2018 року та наказу № 481 від 13.03.2018 року, працівником ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області проведено перевірку характеристик продукції суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
За результатами проведеної перевірки складено акт № 121 від 16.03.2018 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», п. 3.1 Державних санітарних норм та правил «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.2012 року № 1138, а саме виявлено продаж двох дитячих костюмів для дітей від 0 до 3-х років, другий шар яких виготовлений з використанням більше ніж 10% хімічних волокон:
- дитячий костюм, розмір: 9 місяців, вироблено в Турції, склад: 80% cotton, 20% polyster, ш/к 0363630820562;
- дитячий костюм, розмір 92 (1-2 роки), вироблено в Турції, склад: 45% cotton, 55% polyster, ш/к 1605210005181.
В акті перевірки ФОП ОСОБА_2 зазначила про відсутність зауважень та про те, що накладні будуть надані до 26.03.2018 року.
За результатами перевірки 16.03.2018 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №№ 308, 309 про заборону надання продукції на ринку позицій 1 та 2.
26.03.2018 року за вх. № 2323/25 на адресу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області надійшов лист ФОП ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи копій накладних із додатками.
Однак, вказаний лист не було прийнято до уваги відповідачем у зв'язку із невідповідністю документів (видаткових накладних) вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як зі змісту останніх неможливо встановити ні особу, яка поставила продукцію, ні покупця вказаної продукції, ні саму продукцію.
Крім того, 30.03.2018 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області складено протокол № 41 про виявлені порушення вимог ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд» та ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
03.04.2018 року до ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області надійшли пояснення ФОП ОСОБА_2, згідно яких на ринку « 7 КМ» відмовились надавати належним чином оформлені накладні, проте позивач може показати контейнери, де були придбані товари.
06.04.2018 року до Управління Держпродспоживслужби в Одеській області надійшов лист позивача, в якому остання повідомила про виконання приписів №№ 308, 309 шляхом вилучення позицій № 1 та № 2 з продажу та повідомлення споживачів про небезпечність продукції (а.с. 96, 97).
У той же день, 06.04.2018 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято постанову про накладення штрафних санкцій № 47 за порушення вимог п.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» - введення в обіг небезпечної продукції до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 51000 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафних санкцій, позивач оскаржила її до суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було вчасно забезпечено повне та результативне виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а тому прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про притягнення підприємця до відповідальності є протиправним, оскільки згідно ч. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції закріплено Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02 грудня 2010 року № 2735-VI (далі - Закон № 2735-VI).
Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2735-VI державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Дія Закону № 2735-VI поширюється на відносини щодо здійснення державного ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами (вимогами щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами), крім видів продукції, зазначених у цьому Законі.
Згідно ст. 3 Закону № 2735-VI законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.
Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам (ч. 1 ст. 4 Закону № 2735-VI).
З матеріалів справи вбачається, що перед початком перевірки характеристики продукції 15.03.2018 року перевіряючим були пред'явлені посвідчення, вручено копію направлення на проведення перевірки від 13.03.2018 № 358, роз'яснені підконтрольному суб'єкту права та обов'язки, що ФОП ОСОБА_2 засвідчила особистим підписом у роз'ясненні (а.с. 78).
Вказаний захід проведено у присутності позивача, що підтверджується її підписом в акті перевірки (а.с. 22).
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було дотримано вимоги чинного законодавства та забезпечено завчасне повідомлення позивача про запланований захід державного контролю.
Посилання позивача на її відсутність під час перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, проведеної 23.04.2018 року-24.04.2018 року, що вона не була присутньою через знаходження в лікарні, чим було обмежено її права на захист є необґрунтованими, оскільки зазначена перевірка стосувалася іншого предмету та не вплинула на прийняття оскаржуваної позивачем постанови про накладення штрафних санкцій.
Також з матеріалів справи встановлено, що протокол № 41 від 30.03.2018 року про виявлене порушення вимог ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» також складено у присутності ФОП ОСОБА_2, про що свідчать її пояснення у протоколі записані нею власноручно та підпис у цьому протоколі.
Таким чином, дії відповідача по проведенню перевірки, складанню акту та проколу про виявлене порушення відповідають вимогам чинного законодавства.
З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки характеристик продукції відповідачем було виявлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», п. 3.1 Державних санітарних норм та правил «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.2012 року № 1138.
Згідно ст. 4 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» виробники зобов'язані вводити в обіг лише безпечну продукцію.
Стаття 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» встановлено, що продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством.
У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною першою цієї статті, відповідна продукція вважається безпечною, якщо орган державного ринкового нагляду не доведе, що така продукція є небезпечною.
Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами.
У статті цього Закону визначено, що безпечна нехарчова продукція (далі - продукція) - будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам, з урахуванням, зокрема, характеристик продукції, у тому числі її складу, упаковки, вимог щодо встановлення і технічного обслуговування.
Пунктом 3.1 Державних санітарних норм та правил «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.2012 року № 1138 встановлено, що одяг першого і другого шарів для дітей віком від 0 до 3 років повинен виготовлятися тільки з натуральних тканин.
В ході розгляду справи встановлено, що при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_2, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області виявлено продаж нею двох дитячих костюмів для дітей від 0 до 3-х років, склад яких містить більше ніж 10% хімічних волокон: дитячий костюм, розмір: 9 місяців, вироблено в Турції, склад: 80% cotton, 20% polyster; дитячий костюм, розмір 92 (1-2 роки), вироблено в Турції, склад: 45% cotton, 55% polyster.
Зазначене, за висновком відповідача, свідчить про те, що вказана продукція є небезпечною.
Так, згідно з п.35 Переліку назв текстильних волокон, що використовується для маркування текстильних виробів (Додаток № 1 до Технічного регламенту назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2009 № 13) поліестер (polyester) волокно, сформоване з лінійних макромолекул, що включають не менше як 85 відсотків за масою в ланцюгу ефіру діола та терефталеву кислоту.
В ході перевірки відповідачем було встановлено, що на маркуванні продукції, відносно якої було встановлено порушення, по позиції № 1 - склад: 45% cotton, 55% polyster; по позиції 2 склад: 80% cotton, 20% polyster.
За вказаних обставин зазначена продукція не відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством та не відповідає національним стандартам, а тому не може вважатися безпечною, про що вірно зазначено відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності тверджень позивача про недоведеність з боку відповідача того факту, що виявлена в ході проведення перевірки продукція є небезпечною, з огляду на не відбирання відповідачем зразків відповідної продукції та не проведення її експертизи.
Судом встановлено, що обидві позиції продукції мали маркування із зазначенням відсоткової кількості складу текстильних волокон, а тому відбір зразків та проведення експертизи для встановлення цих обставин не вимагався. При цьому, п.1 ч. ст.15 Закону № 2735-VI передбачено саме право посадових осіб, що здійснюють ринковий нагляд, а не обов'язок проводити у випадках та у порядку, визначених цим Законом, відбір зразків і забезпечувати їх експертизу.
Наявність відповідного маркування продукції колегія суддів вважає достатнім для встановлення складу такої продукції та, відповідно, для оцінки відповідності такого складу вимогам чинного законодавства.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що по суті сторона позивача факт невідповідності нехарчової продукції вимогам безпечності не заперечувала, а лише вважала недоведеним цей факт з боку Управління.
Відповідальність за порушення вимог Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» передбачена Розділом IV цього Закону.
Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», відповідно до якого до позивача і були застосовані штрафні санкції постановою від 06.04.2018 року № 47, до виробника застосовуються штрафні санкції у разі введення ним в обіг небезпечної нехарчової продукції - у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вважаючи прийняту постанову про застосування штрафних санкцій протиправною, позивач посилалась на те, що вона не є виробником продукції та не є особою, яка вперше ввела таку продукцію у обіг.
Колегія суддів не погоджується з вказаним доводом позивача та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» виробник - це:
- фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію;
- уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України);
- імпортер продукції (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України, яка не має свого уповноваженого представника в Україні).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» термін «розповсюджувач», «виробник», «імпортер», «ведення в обіг» вживається у значенні наведеному у Законі України «Про технічні регламенти та оцінку відповідностей», зокрема в частині 1 ст. 1 якого встановлено, що:
- «розповсюджувач» - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку України;
- «виробник» - будь-яка фізична чи юридична особа (резидент чи нерезидент України), яка виготовляє продукцію або доручає її розроблення чи виготовлення та реалізує цю продукцію під своїм найменуванням або торговельною маркою;
- «імпортер» - будь-яка фізична чи юридична особа - резидент України, яка вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої країни;
- «ведення в обіг» - надання продукції на ринку України в перший раз.
Відповідно до ч. 12. ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб'єктом господарювання документів, що дають змогу відстежити походження такої продукції та її подальший обіг (зокрема договори, товарно-супровідна документація), визначає особу, яка поставила відповідному суб'єкту господарювання цю продукцію, та всіх осіб, яким цей суб'єкт господарювання поставив зазначену продукцію.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», суб'єкти господарювання зобов'язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:
1) будь-який суб'єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію;
2) будь-який суб'єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію.
Суб'єкти господарювання зобов'язані зберігати документацію, визначену в частині п'ятій цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено:
1) виробник - протягом десяти років з дня введення ним відповідної продукції в обіг;
2) уповноважений представник, імпортер або розповсюджувач - протягом десяти років з дня одержання ним відповідної продукції.
У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.
В ході проведення перевірки контролюючим органом було затребувано у ФОП ОСОБА_2 документи у підтвердження придбання нею продукції у іншого постачальника, та які б надали можливість ідентифікувати суб'єкта господарювання, який поставив їй відповідну продукцію.
На виконання цієї вимоги контролюючого органу, позивачем 26.03.2018 року було надано до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області два документи, зі змісту яких неможливо встановити суб'єктів, які здійснювали продаж та придбання товару, не можливо ідентифікувати товар, який був придбаний.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що в наданих документах в графі найменування вказані: « 1115 кошка 8 шт.», « 5303 туника 4+4 шт.», « 0232 лосині 5 шт.», «футболка (м) 12 шт.»; «кофта д. 8 шт.», «кофта д. 12 шт.», «гольф роза 4 шт.», « 512 Костюк д.», « 5818 3Х6.5 = 19,5», а в графі ціна відповідно « 56,6», « 36,8», « 16,5», « 39,6» « 19,5», « 1480», « 1812», « 584», « 546».
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем документи не відповідають вимогам, які висуваються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не містять всіх необхідних даних щодо підприємств, від імені яких складено такий документ, щодо змісту та обсягу операцій, посадових осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, що є обов'язковими для таких видів документів.
Зважаючи на зазначене, доводи представника позивача про надання з боку ФОП ОСОБА_2 до Управління вичерпної інформації щодо виробника продукції в розумінні Закону № 2735-VI є безпідставними та не приймаються до уваги колегією суддів.
З огляду на неможливість встановлення найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила ФОП ОСОБА_2 продукцію, яка не відповідає вимогам чинного законодавства щодо безпечності нехарчової продукції, позивач, в силу ч.7 ст.8 Закону № 2735-VI вважається особою, що ввела таку продукцію в обіг.
З огляду на встановлення факту порушення та суб'єкта, який несе відповідальність за вчинення вказаного порушення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області було прийнято постанову від 06.04.2018 року № 47 про накладення штрафних санкцій за порушення вимог п.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» - введення в обіг небезпечної продукції до ФОП ОСОБА_2 у розмірі 51000 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за постановою № 47 від 06.04.2018 року суперечить положенням ч. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Так, згідно ч. 9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки.
Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом.
Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.
Ч. 10 зазначеної статті передбачено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
В свою чергу, колегія суддів зазначає наступне.
Ст. 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» надано повноваження органам ринкового нагляду приймати у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень.
Крім того, згідно ст. 15 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд мають право, зокрема, складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог.
Як вже зазначалось, відповідальність за встановлене в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 порушення встановлена п.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
На виконання своїх повноважень Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області прийняло рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №№ 308, 309 про заборону надання продукції на ринку позицій 1 та 2, а також прийняло постанову про накладення штрафних санкцій за порушенням вимог Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".
В даному випадку за приписами Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» розпорядчим документом органу державного ринкового нагляду про усунення порушень є рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
Відповідальність за порушення інших вимог цього Закону визначається згідно з законом. При цьому, рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою (ч. 5 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції»).
Таким чином, постанова про накладення штрафних санкцій та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за своєю природою є різними актами органу державного ринкового нагляду і приймаються в конкретно визначених випадках, передбачених Законом України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції», Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» або іншими законами України.
Слід зазначити, що частина 4 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначає застосування окремих видів штрафних санкцій - саме за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
Виконання рішень є самостійним примусовим заходом, який спрямований на недопущення порушення у майбутньому або негайного припинення вчинення правопорушення суб'єктом господарювання та за не виконання цих рішень, як зазначено вище, встановлена окрема відповідальність положеннями Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції».
В даному випадку постанова про накладення штрафу була прийнята не у зв'язку з невиконанням рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а у зв'язку із виявленням порушення вимог ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», п. 3.1 Державних санітарних норм та правил «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.2012 року № 1138, що є самостійним складом правопорушення.
Таким чином, виконання позивачем у повному обсязі рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не звільніють позивача від адміністративно-господарської відповідальності за виявлені в ході проведення перевірки порушення у вигляді штрафних санкцій.
Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно застосування до позивача максимального розміру штрафної санкції (три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області посилалось на те, що розмір штрафної санкції розраховувався відповідно до п. 8 Методики щодо порядку здійснення перевірок характеристик продукції у сфері державного ринкового нагляду, шляхом сумування передбачених законодавством штрафних санкцій за кожне виявлене порушення до кожної одиниці продукції, яке зазначене в акті, за яке передбачено накладення штрафних санкцій.
Відповідач також зазначив, що за кожне виявлене порушення до позивача застосовано мінімальний розмір штрафної санкції, передбачений п.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», а саме, 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, однак, оскільки в ході проведення перевірки виявлено порушення щодо двох позицій, загальний розмір штрафної санкції склав 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів не погоджується з розрахунком штрафних санкцій, застосованих до позивача та розміром застосування таких санкцій, з огляду на наступне.
Згідно ст. 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідачем не надано доказів державної реєстрації вказаної Методики щодо порядку здійснення перевірок характеристик продукції у сфері державного ринкового нагляду.
В інформаційно-пошуковій системі "Законодавство України" Верховної Ради Україна також відсутня інформація щодо прийнятті відповідним органом виконавчої влади вказаного нормативно-правового акту та державної реєстрації зазначеної Методики Міністерством юстиції України.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вказана Методика не може бути застосована для розрахунку штрафних санкцій, які накладаються на суб'єктів господарювання, оскільки вона не є нормативно-правовим актом прийнятим відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
За загальним правилом застосування нормативно-правових актів та законів України, судом застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу (ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України).
В даному випадку п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» передбачено відповідальність виробника за порушення вимог цього Закону, зокрема, у разі введення ним в обіг небезпечної нехарчової продукції - у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на нього вже було накладено штраф, - у розмірі від двох тисяч п'ятисот до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, санкцією зазначеної статті визначено мінімальний та максимальний розмір штрафної санкції за допущене порушення - введення в обіг небезпечної нехарчової продукції.
В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем допущено один склад правопорушення, а саме: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (небезпечної нехарчової продукції).
З огляду на зазначене, застосування до позивача штрафної санкції за кожне виявлене порушення до кожної одиниці продукції, яка зазначена в акті суперечить положенням п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», який такої відповідальності не передбачає.
Відповідач повинен був визначити розмір штрафної санкції у межах гранично допустимих розмірів такої санкції, а саме у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, відповідач посилався на те, що до позивача застосовувався мінімальний розмір штрафної санкції, однак за кожне виявлене порушення по кожній одиниці продукції.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про необхідність застосування до позивача мінімального розміру штрафної санкції, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», з огляду на перебування на її утриманні батька інваліда ІІ групи та малолітньої дитини, що підтверджено наданими позивачем доказами. Крім того, суд враховує, що позивач добросовісно намагалась довести придбання виявленої в ході проведення перевірки продукції на ринку « 7 км», самостійно у найкоротший термін повно та результативно виконала рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивач підлягала притягненню до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» за один склад порушення - введення в обіг небезпечної нехарчової продукції, у розмірі тисяча п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 25 500 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана позивачем постанова про накладення штрафних санкцій № 47 від 06.04.2018 року підлягає скасуванню в частині застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафної санкції в сумі 25500 грн.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку позивачем документально підтверджено витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн. згідно дублікату квитанції № 0.0.1029108598.1 від 06.05.2018 року.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 139 КАС України та часткового задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума 352,40 грн.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або матеріального права.
Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому, на підставі ст.317 КАС України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафних санкцій № 47 від 06.04.2018 року в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій в розмірі 25 500 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (ідентифікаційний код 40342996, 65042, м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, 6) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Судове рішення складено у повному обсязі 18.02.2019 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька