21.01.2019
Справа № 522/18035/18-к
21 січня 2019 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, -
11 жовтня 2018 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту з майна.
Вказане клопотання мотивував тим, що слідчим Шевченківського СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №08201100629 від 25.08.2011 року (№12014160500009108).
Постановою слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 06 жовтня 2011 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно власником якого є ОСОБА_6 .
Посилаючись на ст. 174 КПК України, статтю 17 Загальної декларації прав людини та практику Європейського суду, заявник просив скасувати арешт, з всього майна ОСОБА_6 яке було арештовано відповідно де постанови слідчого ОСОБА_7 та зобов'язати державні установи які здійснюють контроль майном громадян викреслити відомості щодо арешту майна належного ОСОБА_6 .
В судовому засіданні заявник підтримав подане клопотання та просив задовольнити його в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність підстав для цього.
Розглянувши клопотання заявника, вивчивши надані суду матеріали, заслухавши заявника та прокурора, суд приходить до наступних висновків:
У відповідності до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 10 ст.170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Цією ж нормою КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого їх захисника и законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено судом, 25/08/2011 року СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області відкрито кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 2, ст. 191 ч. 3 КК України.
06 жовтня 2011 року постановою слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_7 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, наразі, в рамках вказаної кримінальної справи відносно ОСОБА_6 відсутній обвинувальний вирок.
Разом з тим, суд погоджується з доводами заявника про те, що арешт майна в даному випадку, порушує конституційне право власності на вільне володіння, користування та розпорядження особи своїм майном.
З огляду на приписи п.18 ч.1 ст.3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Крім того, відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, суд вважає, що на даний час правові підстави для арешту вказаного майна відпали.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що подане заявником клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню в цій частині.
При цьому, вимогу заявника, щодо зобов'язання державних установ, які здійснюють контроль за майном громадян викреслити відомості щодо арешту майна належного ОСОБА_6 , суд вважає, такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не передбачена кримінально-процесуальним законодавством. Водночас, посилання захисника на ч. 2 ст. 307 КПК України не може розцінюватись судом, як підстава для задоволення вказаної вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 318-380 КПК України, суд -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_8 від 06.10.11 року на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: