Справа № 527/2547/18
провадження 2-а/527/3/19
іменем України
15 лютого 2019 року Глобинський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Олефір А.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у м. Кременчуці капітана поліції Помуран Андрія Геннадійовича, третя особа: Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №763626 від 30 листопада 2018 року, -
10 грудня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №763626 від 30 листопада 2018 року.
29 січня 2019 року позивач уточнив позовну заяву, в якій зазначив, що згідно постанови серії ЕАВ №763626 від 30 листопада 2018 року, він 30 листопада 2018 року о 09.53 год., керуючи ТЗ на перехресті вул. Шевченка та вул. Артема в м. Кременчук при основному зеленому сигналі світлофора при повороті ліворуч не надав дорогу ТЗ, яке рухалося у зустрічному напрямку прямо, у зв'язку з чим, він порушив п. 16.6 ПДР (порушення водіями ТЗ умов повороту/розвороту при зеленому сигналі основного світлофора) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зазначеною постановою за невиконання вимог п. 16.6 ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно п. 16.6 ПДР України, повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Він не порушив вказане правило проїзду перехрестя. В конкретному випадку в зустрічному йому напрямку в середній смузі руху знаходилися 4 автомобілі, що досить добре видно на відеозапису наданому суду відповідачем. На смузі зліва і справа від середньої смути руху автомобілів не було взагалі. На нього поширювалася дія заборонного знаку 3.21 «В'їзд заборонено» («кирпич»), в зв'язку з чим він не міг рухатися прямо, а лише направо або наліво. Після того, як включилося зелене світло світлофора перший із автомобілів у середньому ряді заглохнув, в зв'язку з чим водій включив «аварійку». Таким чином, всі автомобілі, які знаходилися на середній смузі руху проїзної частини не рухалися, а стояли. Вінне міг спрогнозувати скільки часу внаслідок аварійної зупинки першого автомобіля середній ряд не зможе рухатися, по цій причині здійснив рух ліворуч. Лише після того, як він завершив маневр повороту середній ряд почав рухатися. Все це він пояснював працівнику поліції, який склав постанову про адміністративне правопорушення. Однак його усні пояснення інспектор Помуран А.Г. не взяв до уваги. Крім цього, його пояснення відсутні і на відеозапису, оскільки звук саме в цих місцях відсутній. В зв'язку з викладеним, просив суд критично оцінити письмові пояснення представника третьої особи, в яких він зазначив, що «в основу оскаржуваного рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень покладено пояснення позивача, які надані ним на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення» .
В пункті 1.10 Правил дорожнього руху роз'яснено термін «дати дорогу» - це вимога учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. З вказаної дефініції вбачається, що заборона продовження руху, здійснювання маневрів правомірна лише тоді, коли це призводить до зміни напрямку руху або швидкості іншими учасниками дорожнього рух).
В конкретній дорожній обстановці, здійснений ним маневр повороту вліво не примусив інших учасників дорожнього руху змінювати напрямок свого руху чи швидкість, оскільки вони взагалі не рухалися, а стояли через аварійну зупинку першого автомобіля в середній смузі руху. Отже, працівник поліції мав оцінювати дорожню обстановку, виходячи з системного аналізу п. 16.6 та п.1.10 ПДР України, чого фактично не зробив.
Таким чином, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною.
У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримував, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду відзив, в якому просив розгляд справи проводити за його відсутності, у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі за безпідставністю, зазначив, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №763626 від 30 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 складена правомірно. Так, під час патрулювання, 30 листопада 2018 року о 09.53 год., було виявлено, що позивач керуючи ТЗ на перехресті вул. Шевченка та вул. Артема в м. Кременчук при основному зеленому сигналі світлофора при повороті ліворуч не надав дорогу ТЗ, яке рухалося у зустрічному напрямку прямо, у зв'язку з чим, порушив п. 16.6 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зазначене порушення було зафіксовано нагрудною відеокамерою. Крім того, на місці зупинки транспортного засобу він представився, повідомив водія про порушення вимог ПДР України та про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення, роз'яснив його права. При розгляді справи про адміністративне правопорушення і в самій позовній заяві ОСОБА_1 не заперечував, що дійсно здійснив проїзд перехрестя, повертаючи ліворуч. Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення складена у відповідності до ст. 283 КУпАП, процедура її винесення не порушена, він діяв в межах наданих йому законом повноважень, а тому підстави для скасування постанови відсутні.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях.
У відповідності до ч. ч.1, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, вивчивши матеріали справи, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які є у справі, встановив наступне.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №763626 від 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 30 листопада 2018 року о 09.53 год., керуючи ТЗ на перехресті вул. Шевченка та вул. Артема в м. Кременчук при основному зеленому сигналі світлофора при повороті ліворуч не надав дорогу ТЗ, яке рухалося у зустрічному напрямку прямо, чим порушив п. 16.6 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП ( а.с. 8).
Як вбачається із відеозапису фіксації вчинення правопорушення, наданого відповідачем, автомобіль під керуванням позивача, здійснив поворот вліво під час того, коли автомобілі на зустрічні смузі не рухалися, а стояли.
Жодних пояснень позивача, чи взагалі розмови із працівником поліції із вказаного відеозапису встановити неможливо, оскільки він містить звук лише на початку та в кінці, при складанні самої постанови.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від «06» березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», роз'яснено, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, покладено на органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За правилами ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості .
Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом положень ст.ст. 73, 75, 76 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до п. 16.6 ПДР України Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Згідно пункту 1.10 Правил дорожнього термін «дати дорогу» означає вимогу в учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів ( за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.
Таким чином, в конкретній дорожній обстановці, здійснений позивачем маневр повороту вліво не примусив інших учасників дорожнього руху змінювати напрямок свого руху чи швидкість, оскільки вони взагалі не рухалися, а стояли.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи заперечення позивача щодо вчинення правопорушення, а також те, що його провину неможливо визнати доведеною, при відсутності інших більш об'єктивних доказів відеозйомки, допиту свідків, всі сумніви згідно конституційного принципу - презумпції невинуватості, тлумачаться на користь позивача.
Приймаючи до уваги викладене те, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 121,278,283КУпАП, ст.ст.2,5,9,10,77,90, 241243-246,255 КАС України, суд ,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №763626 від 30 листопада 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження,а у разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп: НОМЕР_1).
Відповідач: інспектор батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у м. Кременчуці капітана поліції Помуран Андрій Геннадійович (39600, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ, буд. 3).
Третя особа: Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції (39600, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ, буд. 3).
Суддя А. О. Олефір