про повернення позовної заяви
18 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/646/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., перевіривши адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дії, скасування постанови,
14 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить:
- визнати незаконними дії та скасувати постанову головного державного виконавця від 14.01.2019 Думанської А.Л. ВП № 5645778, якою накладений арешт на кошти ВП «Шахта ім. Д. Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» в сумі 39354721,08 грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до частини першої статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
За приписами частини третьої статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.(частина третя статті 55 КАС України).
Отже, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, належить, зокрема, юридичним особам, яка бере участь у справі через свого керівника.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» є юридичною особою, яка у своєму складі має відокремлені підрозділи, у тому числі й Відокремлений підрозділ «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова».
З огляду на викладене, право на звернення до суду наявне у Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в разі самопредставництва через свого керівника - генерального директора.
У позовній заяві як повне найменування позивача зазначено - Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в особі Відокремлений підрозділ «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова», тобто одночасно зазначено найменування юридичної особи та її відокремленого підрозділу, що є неприпустимим.
Згідно з частиною другою статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До того ж суд зауважує, що З 30.09.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2.
У силу положень частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Положеннями частини четвертої статті 131-2 Конституції України передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Враховуючи викладене, з 1 січня 2019 року представництво іншої особи в суді першої інстанції (крім представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування) у справах здійснює виключно адвокат або законний представник.
За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що «право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або у такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. там же; див. також серед багатьох інших джерел рішення у справі «Кордова проти Італії» (№ 1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява № 40877/98, п. 54, ECHR 2003-I та повторення відповідних принципів у рішенні від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).
Суд зазначає, що чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу.
Наведені положення не порушують суть права звернення до суду, не позбавляють осіб їх права на самопредставництво.
Аналогічну позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73054751).
Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
З огляду позовної заяви вбачається, що її подано в межах самопредставництва, однак від імені відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова», тобто особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, до того ж позовна заява підписана директором відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» Е.В. Сахненко, який не є законним представником юридичної особи ПАТ «Лисичанськвугілля», та відповідно не є адвокатом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, та відповідно підписано особою, яка не має права її підписувати.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дії, скасування постанови повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.М. Чиркін