Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
місто Харків
18 лютого 2019 р. справа №520/1469/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича, треті особи - ОСОБА_2, ТОВ "АМРА ГРУП", Департамент Містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради про 1) скасування рішення № 40659261 Державного реєстратора відділу державної реєстрації Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича від 17.04.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, літ "А-2" з надвірними будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 163,7 кв.м, з них житлова - 113 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, -
встановив:
У силу п.7 ч.1 ст.4, ч.1 ст.19, п.4 ч.1 ст.171 КАС України під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити, насамперед, із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, змісту заявлених особою вимог та наведених особою доводів, природи, характеру та сутності спірних правовідносин, суб'єктного складу учасників спору.
З матеріалів позову чітко та однозначно випливає, що прокурор оскаржує реєстраційну дію (рішення) державного реєстратора, унаслідок вчинення якої фізичною особою - громадянином було набуто право власності на житловий будинок.
Незаконність управлінського рішення державного реєстратора прокурор вбачає у 1) відсутності офіційно зареєстрованих відомостей про передачу (надання) особі земельної ділянки під будинком, 2) відсутності рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння земельній ділянці під будинком поштової адреси, 3) відсутності виписки з погосподарської книги.
У підсумку прокурор кваліфікує житло, на яке особою було набуто право власності як самочинне будівництво, і заявляє вимогу, спрямовану на припинення подальшого існування цивільного права - права власності особи на об'єкт нерухомості.
Вирішуючи питання про наявність перешкод для відкриття провадження в адміністративній справі, суддя виходить із дійсної правової природи спірних суспільних відносин, які хоча і відбуваються за участю владного суб'єкта - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно у порядку Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", проте стосуються виключно набуття особою цивільного права (права власності на об'єкт нерухомості), тобто виникають поза межами публічно-правових відносин.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) після зміни правової позиції було викладено остаточний (у хронологічному вимірі на дату вирішення цього спору) правовий висновок з приводу визначення юрисдикції суду у спорі за участю державного реєстратора.
Так, згідно з п.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.
У п.36 цієї постанови указано, що "З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру".
Відповідно до п.50 зазначеної постанови скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
У силу п.51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) "Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору".
Окружний адміністративний суд вважає за можливе поширити правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) на спірні правовідносини, позаяк реальним наміром прокурора є бажання через скасування рішення державного реєстратора домогтись припинення права власності на об'єкт нерухомості, належний приватній особі.
Отже, у спірному випадку прокурор формально оскаржує управлінське рішення владного суб'єкта, проте прагне до припинення подальшого існування набутого приватною особою цивільного права на житло.
Тому, окружний адміністративний суд вважає, що спір у дійсності не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів органу місцевого самоврядування у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку владного суб'єкта - державного реєстратора речових права на нерухоме майно, у зв'язку з чим не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суддя доходить висновку, що даний спір не може бути вирішений у порядку адміністративного судочинства в силу норм ст.19 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 5 ст.170 КАС України передбачено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Окрім того, суд також бере до уваги, що у силу ч.4 ст.5 та ч.4 ст.46 КАС України органи державної влади та місцевого самоврядування як владні суб'єкти можуть звернутись до суду у випадках прямо передбачених законом.
Подання позову прокурором дії цього правила не змінює.
Припинення права власності особи на самочинне будівництво унормовано приписами ст.376 Цивільного кодексу України.
Іншого порядку дій осіб у разі зведення самочинного будівництва закон не передбачає.
Тому, заявлена прокурором вимога не підлягає розгляду та вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 170, 241- 243, 248, 256, 283, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Роз'яснити, що даний спір за сформульованою прокурором вимогою підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити, що ухвала підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 15 днів з дати постановлення (підписання) ухвали.
Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України з моменту підписання (проголошення).
Суддя О.В.Старосєльцева