про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
18 лютого 2019 року м. Київ № 320/672/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносалікс" до Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна фіскальна служба пр о зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносалікс" позовом до Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна фіскальна служба, в якому позивач просить суд скасувати рішення від 31.01.2019 за № 13391050006013055 державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи та № 13391070007013055 внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради Ковальовим Сергієм Вадимовичем, відносно юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносалікс".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем внесено зміни до державного реєстру щодо складу учасників та керівників товариства, проте справжніми учасниками цього товариства відповідних зборів не проводилося і відомостей про реєстрацію таких змін для внесення до реєстру не подавалося. Також в обгрунтування позовних вимоги ТОВ "Техносалікс" зазначає про недійсність такого правочину і вказує про порушення права власності справжніх учасників товариства. Разом з тим, відомостей про порушення, вчинені при цьому державним реєстратором, позов не містить.
У силу положень пункту 4 частини 1статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 КАС України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до вимог пунктів 3 та 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України справами, що відносяться до юрисдикції господарських судів є, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3) та вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п.13).
Як убачається з позовної заяви, позивач оскаржує до адміністративного суду рішення суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича від 31.01.2019 № 13391050006013055 та № 13391070007013055, згідно з якими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміни до установчих документів позивача та внесено зміни до відомостей про юридичну особу.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 4 лютого 2019 р. за № 1004951146, 31 січня 2019 року здійснено наступні реєстраційні дії, а саме:
- державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи; 31 січня 2019 р. 13391050006013055; Ковальов Сергій Вадимович; КП "ЦЕНТР РЕЄСТРАЦІЇ ТА НАДАННЯ ПОСЛУГ" НСС; інші зміни, зміна складу або інформації про засновників:
- внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 31 січня 2019 р. 13391070007013055; Ковальов Сергій Вадимович; КП "ЦЕНТР РЕЄСТРАЦІЇ ТА НАДАННЯ ПОСЛУГ" НСС; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи.
Згідно з даними з Витягу, із 31 січня 2019 р. новим керівником та учасником є гр. Молдови, КРУГЛЯК ВІТАЛІЙ, адреса реєстрації: Республіка Молдова, місто Каушани, вулиця Унірій, будинок 1, квартира 126.
Позивач стверджує, що товариством не приймались жодні рішення, не підписувалися жодні документи та не проводилося жодних реєстраційних дій щодо зміни складу учасників та керівника, а отже Комунальним підприємством "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" щодо оформлення документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи та вимоги статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" щодо необхідних документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи.
Вимогами ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та господарських формувань" від 15 травня 2003 р. № 755-IV визначено, вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації.
Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та господарських формувань" від 15 травня 2003 р. № 755-IV визначено перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації юридичної особи.
Разом з тим, державний реєстратор не наділений повноваженнями встановлювати достовірність даних, зазначених в документах, а тільки зобов'язаний перевірити відповідність відомостей, які вказані в заяві на внесення змін, відмостям, які зазначені в поданих документах, тоді як згідно частини четвертої ст. 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та господарських формувань" № 755-IV від 15.05.2003 особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суд звертає увагу також і на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносалікс" не надано документів, які стали підставою для реєстрації 31.01.2019 відповідних змін в реєстрі.
Наведене свідчить, що звернення позивача до суду із цим позовом зумовлено необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин. Тобто в даному випадку наявний приватно-правовий спір, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, суд дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.
Позов, предметом якого є реєстраційні дії, здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про корпоративні та майнові права, в межах якого можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією та внесенням змін до ЄДРПОУ, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про корпоративні та майнові права, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією та внесенням змін до ЄДРПОУ, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неможливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства та про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносалікс" не віднесені до юрисдикції Київського окружного адміністративного суду, а мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
Керуючись статтями 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
В той же час, суд акцентує увагу на тому, що згідно з даними програми "Діловодство спеціалізованого суду", в період з 8 лютого 2019 року по 11 лютого 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносалікс" було подано до Київського окружного адміністративного суду шість подібних адміністративних позови (адміністративні справи №320/644/19, №320/645/19, №320/646/19, №320/670/19, №320/671/19, №320/672/19) про визнання протиправними дії державного реєстратора та зобов'язання державного реєстратора вчинити певні дії.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Суд зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносалікс" як учасник судового процесу за наведених обставин зловживає своїми процесуальними правами. Проте, з урахуванням наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі, суд не вважає необхідним застосовувати щодо заявника наслідки, передбачені ч.3 ст.45 КАС України.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/672/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносалікс" до Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна фіскальна служба, про зобов'язання вчинити певні дії.
2. Роз'яснити заявникові, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.