про залишення позовної заяви без руху
15 лютого 2019 року 320/653/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши у м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова В.І. про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018 ВП №56181587;
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова В.І. про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2018 ВП №57278096.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, згідно з ч. 1 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов'язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.
Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VІ (далі - Закон №5492) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Пунктом 6 частини 7 статті 21 Закону №5492 встановлено, що до паспорта громадянина України вноситься така інформація як дата народження.
Враховуючи вищевикладене, у даному випадку належним доказом наявності в ОСОБА_1 адміністративної процесуальної правосуб'єктності є саме паспорт громадянина України, копію якого до позовної заяви не долучено.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, частиною другою вказаної статті визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем оскаржуються постанови про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018 ВП №56181587 та про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2018 ВП №57278096.
Однак, позов пред'явлено позивачем лише 05.02.2019 (штамп поштового зв'язку на конверті), тобто з пропуском, визначеного ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду.
У заяві про поновлення строку позивачем зазначено, що він в установлені строки звернувся зі скаргою до Обухівського районного суду Київської області, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018 ВП №56181587. Проте, Апеляційний суд Київської області, розглянувши апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28.10.2018, своєю постановою від 23.01.2018 закрив провадження по цивільній справі №372/1760/17 та роз'яснив, що з вказаними вимогами слід звертатися в порядку адміністративного судочинства.
Позивач стверджує, що копію постанови Апеляційного суду Київської області від 23.01.2018 він отримав 04.02.2019 та наступного ж дня звернувся до Київського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів отримання вказаної постанови Апеляційного суду Київської області саме 04.02.2019 позивач до заяви про поновлення строку звернення до суду не надав.
Крім того, слід зазначити, що строк звернення до суду повинен обчислюватись з дня, коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав.
При цьому, матеріали позовної заяви також не містять будь-які належні докази на підтвердження того, коли позивач отримав постанову про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018 ВП №56181587, а також доказів звернення зі скаргою до Обухівського районного суду Київської області у визначені строки.
Також, суддя звертає увагу на те, що позивач також оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2018 ВП №57278096.
У позовній заяві позивач стверджує, що про дану постанову йому стало відомо 28.09.2018.
Разом з тим, заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з вимогою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2018 ВП №57278096 та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вказані недоліки повинні бути усунуті у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду: копій усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1; доказів отримання вказаного вище судового рішення - постанови Апеляційного суду Київської області від 23.01.2018; доказів отримання постанови про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018 ВП №56181587; доказів звернення зі скаргою до Обухівського районного суду Київської області у визначені строки щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018 ВП №56181587; заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з вимогою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2018 ВП №57278096 та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Балаклицький А. І.