10 грудня 2018 року 810/4884/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Трейдагропостач-200" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Трейдагропостач-200" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2018 №0019721406.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач дійшов помилкового висновку стосовно несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів, оскільки кошти, які були зняті в банківській установі 11.04.2018, були використані через касу підприємства 12.04.2018 з метою погашення зобов'язань по договорам оренди земельних ділянок, укладеними із фізичними особами. При цьому, позивач зауважив, що за об'єктивних обставин, у зв'язку з складною транспортною ситуацією та суттєвою відстанню між банківською установою та підприємством товариство не могло здійснити оприбуткування готівкових коштів у день їх отримання, оскільки касир прибула до місцезнаходження товариства після закінчення робочого часу підприємства та з метою забезпечення збереження готівкових коштів розмістила їх в касі підприємства. У той же час, позивач зазначив, що отримані з банківської установи готівкові кошти були оприбутковані 12.04.2018, про що головним бухгалтером було видано прибутковий касовий ордер №38. Відтак, позивач вважає, що висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 14.06.2018, є передвчасним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Також, позивач звертав увагу на те, що податкове повідомлення-рішення прийнято з посиланням на порушення п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 №637, яка втратила свою чинність 05.01.2018, а тому не може застосовуватись контролюючим органом до подій, що здійснені в квітні 2018 року.
Крім того, позивач вважає, що накладення штрафних санкцій на підставі Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" суперечить Конституції України, оскільки законодавцем чітко встановлено, що санкції за порушення правил господарювання встановлюються виключно Законами України, і виключення у даному випадку для Указів Президента не передбачені.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем в порушення п. 11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, готівкові кошти, які надійшли до каси підприємства 11.04.2018, не були оприбутковані у день їх одержання, що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій. Відтак, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і прийняте з урахуванням приписів чинного законодавства.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач жодним чином не спростував докази, які свідчать про порушення контролюючим органом норм чинного законодавства та як наслідок протиправних дій щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Трейдагропостач-200" (код ЄДРПОУ 38250753, місцезнаходження: 07441, Київська область, Броварський район, с. Тарасівка, вул. 9 Січня, буд. 1-Г) зареєстроване в якості юридичної особи 05.02.2013 та як платник податків перебуває на обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У червні 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі наказу від 31.05.2018 №1155 та згідно направлень від 06.06.2018 №2117, №2118 проведено фактичну перевірку каси підприємства ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Трейдагропостач-200" за адресою: Київська область, Броварський район, с. Тарасівка, вул. 9 Січня, буд. 1-Г.
За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 14.06.2018 на бланку №008939, якому присвоєно реєстраційний №1106/1000/14/38250753 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 11 розділу 2, п. 25 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, що виявилось у несвоєчасному оприбуткуванні в касовій книзі підприємства готівкових коштів на загальну суму 100000,00 грн.
Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що на момент перевірки суб'єкт господарювання не забезпечив своєчасне оприбуткування в касі готівкових надходжень, одержаних підприємством з банку 11.04.2018 в сумі 100000,00 грн. відповідно до банківської виписки за 11.04.2018. За наявності руху готівки в касі 11.04.2018, а саме надходження готівки в сумі 100000,00 грн. та видача готівки в сумі 6100,00 грн. згідно відомості від 11.04.2018 №47 касовий звіт за 11.04.2018 не оформлено взагалі, прибутковий касовий ордер на суму 100000,00 грн. в день одержання готівки 11.04.2018 не оформлювався, що підтверджується журналом реєстрації прибуткових касових ордерів.
На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2018 №0019721406, яким на підставі абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, направивши скаргу до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарги ДФС України прийняла рішення від 31.08.2018 №28272/6/99-99-11-05-05-25, яким податкове повідомлення-рішення від 02.07.2018 №0019721406 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Проте, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148).
Підпунктом 12 пункту 3 розділу І Положення №148 визначено, що касові операції - це операції суб'єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
Згідно п.п. 18 п. 3 розділу І Положення №148 оприбуткування готівки - проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Положення №148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (зі змінами та доповненнями) від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.
Відповідно абзацу 3 цієї ж статті, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу №436/95, застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підприємства, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, зобов'язані у день одержання готівки оприбуткувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно здійснювати їх облік в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. При цьому, невиконання вказаних приписів тягне за собою відповідальність передбачену абзацом третім частини першої статті 1 Указу №436/95.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2018 року позивач одержав з банку готівкові кошти в сумі 100000,00 грн.
Дана обставина підтверджується банківською випискою за 11.04.2018.
Однак, вказані кошти не були оприбутковані в касі підприємства у день їх одержання, а саме 11 квітня 2018 року, а також не було оформлено прибутковий касовий ордер на суму 100000,00 грн. в день одержання готівки 11.04.2018, що не заперечувалось позивачем.
У той же час, з наданих позивачем до суду документів вбачається, що готівкові кошти в сумі 100000,00 грн., які були отримані з банку 11.04.2018, були оприбутковані в касі підприємства з оформленням прибуткового касового ордеру №38 лише 12.04.2018, тобто на наступний день після їх отримання.
Таким чином, наведене свідчить, що позивачем порушено вимоги п. 11 розділу ІІ Положення №148, оскільки готівка, яка надійшла до каси підприємства 11.04.2018, була оприбуткована не в день її отримання, а лише на наступний день після їх отримання, а саме 12.04.2018.
При цьому, позивачем під час розгляду справи не надано суду належних доказів, що підприємством вказані грошові кошти оприбутковані з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме у день їх одержання.
Отже, суд вважає правильними висновки контролюючого органу про несвоєчасне оприбуткування в касовій книзі підприємства готівкових коштів на загальну суму 100000,00 грн.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
У той же час, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що у зв'язку з складною транспортною ситуацією та суттєвою відстанню між банківською установою та підприємством товариство не могло здійснити оприбуткування готівкових коштів у день їх отримання, оскільки касир прибула до місцезнаходження товариства після закінчення робочого часу підприємства, з огляду на наступне.
Так, у позовній заяві позивач стверджує, що 11.04.2018 в період часу 14:38 год. - 15:03 год. касиром товариства було знято готівкові кошти в сумі 100000,00 грн. з рахунку, що відкритий у Київському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк, розташованого за адресою: Київська обалсть, м. Бровари, бул. Незалежності". При цьому, відстань між товариством та вказаним банком становить більше 40 км, а час витрачений на проїзд від підприємства до відділення банку складає півтори години.
Відтак, з урахуванням доводів позивача слідує, що касир товариства з 15:03 год. до 18:00 год. могла прибути за адресою підприємства, оскільки як сам зазначає позивач час витрачений на проїзд від підприємства до відділення банку складає півтори години.
Крім того, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що накладення штрафних санкцій на підставі Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" суперечить Конституції України, оскільки Указ Президента України №436/95 від 12.06.1995 на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був чинним та неконституційним не визнавався, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відносно доводів позивача, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з посиланням на порушення п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 №637, яка втратила свою чинність 05.01.2018, а тому не може застосовуватись контролюючим органом до подій, що здійснені в квітні 2018 року, то суд вважає, що допущені контролюючим органом процедурні порушення не впливають на правильність визначення штрафних санкцій, а отже не є виключною підставою для визнання противоправними таких рішень.
Крім того, окремі порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення-рішення не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.
Позивач інших підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не зазначив.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог п. 11 розділу ІІ Положення №148 та законно винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2018 №0019721406, а підстав для його скасування судом не встановлено.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Вирішуючи питання про застосування ст. 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Аманн проти Швейцарії" (Заява №27798/95 п. 88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.