Справа № 500/2676/18
12 лютого 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Мірінович У.А.
за участю:
секретаря судового засідання Хоменко Л.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Матус Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, оформленого листом від 29.08.2018 № 322/л-11 про відмову виплати грошової допомоги; про зобов'язання Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-Х11 "Про пенсійне забезпечення" зі змінами і мають страховий стаж для жінок 30 років на таких посадах, а також, якщо вони до цього не отримали будь-яку пенсію при призначенні пенсії за віком, виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 03.01.2019.
Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях у даній справі, які проводилися 03.01.2019, 17.01.2019, 06.02.2019, 12.02.2019 оголошувалась перерва на підставі статті 223 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу з 13.07.2017 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Після призначення пенсії, позивач 26.06.2018 звернулася до відповідача з заявою щодо виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, надавши до заяви всі необхідні документи. Однак, відповідач листом від 29.08.2018 № 322/К-11 відмовив позивачу у виплаті зазначеної грошової допомоги. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки на день призначення пенсії за віком позивач досягла пенсійного віку, раніше будь - яких пенсій не отримувала та мала страховий стаж (стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років) понад 30 років на посаді вчителя-логопеда, а тому вона має право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 09.01.2019 (арк. справи 38-40), просили позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що підстав для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій немає, оскільки у позивача немає 30 років страхового стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
З огляду на зазначене та посилаючись на відзив на позовну заяву від 28.12.2018 № 18642/10 (арк. справи 28-31), доповнення до відзиву вів 01.02.2019 № 1699/10 (арк. справи 46-48), просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, що позивачу з 13.07.2017 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058-IV.
Після призначення пенсії, позивач 26.06.2018 звернулася до відповідача з заявою щодо виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (арк. справи 8-9). До заяви позивач надала наступні документи: засвідчену копію трудової книжки; засвідчену копію наказу відділу освіти № 13-К від 01.08.2016; засвідчену копію наказу відділу освіти № 18-К від 15.08.2018.
За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 29.08.2018 № 322/К-11 відмовив позивачу у виплаті зазначеної грошової допомоги (арк. справи 19-21). В обґрунтування такої відмови відповідач послався на те, що позивач згідно записів трудової книжки працювала:
- з 25.08.1980 по 26.08.2004 логопедом при Теребовлянській середній школі № 1;
- з 27.08.2004 по 28.07.2016 завідувачем логопедпунктом відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації;
- з 01.08.2016 по 02.11.2017 вчителем - логопедом логопедичного пункту відділу освіти Теребовлянської міської ради;
- з 03.11.2017 вчителем - логопедом Інклюзивно - ресурсного центру відділу освіти Теребовлянської міської ради.
Однак, зазначені періоди роботи на посаді вчителя - логопеда та завідувача логопедпунктом до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV відповідач не зарахував позивачу, мотивуючи тим, що логопеди та вчителі - логопеди, які працюють в міських (районних) відділах освіти Переліком не передбачені. Також зазначив, що згідно поданих документів неможливо встановити приналежність логопедичного пункту до закладів освіти.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як слідує з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2, наказами № 13-К, № 06 від 01.08.2016 та не заперечується сторонами у справі, що позивач працювала (арк. справи 10 -12, 14, 16-17);
- з 25.08.1980 по 26.08.2004 логопедом при Теребовлянській середній школі № 1;
- з 27.08.2004 по 28.07.2016 завідувачем логопедпунктом відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації;
- з 01.08.2016 по 02.11.2017 вчителем - логопедом логопедичного пункту відділу освіти Теребовлянської міської ради;
- з 03.11.2017 вчителем - логопедом Інклюзивно - ресурсного центру відділу освіти Теребовлянської міської ради.
Також за відповідні періоди роботи позивач отримувала заробітну плату, про що свідчать відповідні довідки (арк. справи 50-52).
Водночас, довідкою від 25.05.2018 № 445 підтверджується те, що станом на 27.08.2004 правильна назва установи логопедичний пункт відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації (арк. справи 13).
Наказом від 15.06.2018 № 18-К внесено зміни до трудової книжки позивача, згідно якого запис за № 4 від 01.08.2016 визнано недійсним у зв'язку з невідповідністю змісту наказу. Правильним вважати запис № 7 від 01.08.2016 на підставі наказу відділу освіти Теребовлянської міської ради № 13-К "Про призначення ОСОБА_1 ", про що також внесено відповідний запис у трудову книжку позивача (арк. справи 15).
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909).
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно з пунктами 6, 7 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Водночас, Переліком № 909 визначено, що логопеди загальноосвітніх навчальних закладів, завідувачі логопедичних пунктів, вчителі - логопеди логопедичних пунктів за наявності спеціального стажу мають право на пенсію за вислугу років.
Також, слід відмітити, що Міністерством освіти України 13.05.1993р. винесено наказ №135 "Про затвердження Положення про логопедичні пункти системи освіти", який зареєстрований в міністерстві юстиції України 31.05.1993 за №59. Згідно пунктів 1.2., 1.3 затвердженого зазначеним наказом положення, логопедичні пункти відкриваються районними, міськими органами державного управління освітою в межах асигнувань, передбачених у бюджеті для цієї мети, та орган державного управління освітою за кожним логопедичним пунктом закріплює дошкільні заклади і школи, загальна кількість підготовчих груп і початкових класів у яких має бути не менш як 20, у сільській місцевості - не менш як 4 школи і дошкільні заклади незалежно від кількості дітей. Також, у п. 3.6. положення зазначено, що для вчителів-логопедів логопедичних пунктів діючим законодавством передбачені всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 25.08.1980 по 28.07.2016 та з 01.08.2016 по 31.07.2017 є стажем роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону № 1788-XII, та становить більше 35 років.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи те, що на день призначення пенсії за віком позивач досягла пенсійного віку, раніше будь - яких пенсій не отримувала та мала страховий стаж (стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років) понад 30 років, суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії за віком остання мала право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу щодо виплати зазначеної допомоги.
Водночас, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач не звернулася до відповідача із заявою встановленого зразка відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), як наслідок заява позивача щодо отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій розглянута відповідачем відповідно до Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02.10.1996 і за результатами якої надана письмова відповідь, є хибним, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява встановленого зразка подається Пенсійному фонду щодо призначення пенсії, перерахунку та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший.
Як слідує з матеріалів справи, що позивачем фактично у заяві від 26.06.2018 не вирішувалося питання щодо призначення пенсії, перерахунку та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший, а лише вчинялися дії щодо підтвердження наявності спеціального стажу роботи для отримання грошової допомоги, яка не була нарахована при призначенні пенсії.
Про вказані обставини свідчить і відповідь відповідача від 29.08.2018 № 322/К-11, згідно якої відповідачем вирішувалося питання саме щодо призначення грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 234/13835/17, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Водночас, відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, та згідно частини другої статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом:
- визнання неправомірними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги;
- зобов'язання Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "є" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи з 25.08.1980 року по 28.07.2016 рік та з 01.08.2016 року по 31.07.2017 рік.
- зобов'язання Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністтю.
Визнати неправомірними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошової допомоги.
Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "є" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи з 25.08.1980 року по 28.07.2016 рік та з 01.08.2016 року по 31.07.2017 рік.
Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати на суму 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.02.2019.
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.