13 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа №440/45/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,
позивача - ОСОБА_1
та представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2,
від відповідача - Яловець М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,
1. Короткий зміст позовних вимог.
фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до управління Держпраці у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 18.12.18 №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
Позов обґрунтований такими підставами:
спірним рішенням порушено права позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне нарахування контролюючим органом штрафних санкцій у зв'язку з допущенням працівника до роботи без укладення трудового договору;
у ході проведення інспекційного відвідування інспектором управління Держпраці у Полтавській області не враховані пояснення позивача про фактичне працевлаштування неповнолітньої ОСОБА_4 з 3 грудня 2018 року та не надано строк для подання підтверджуючих документів;
пояснення про проходження стажування ОСОБА_4 надані внаслідок сильного душевного хвилювання;
несвоєчасне подання роботодавцем повідомлення про прийняття на роботу не містить в собі склад правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов /а.с. 67-70/ представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з таких підстав:
спірне рішення відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є безпідставними;
позивачем у ході проведення інспекційного відвідування не надано письмовий трудовий договір, наказ про прийняття на роботу ОСОБА_4, повідомлення про прийняття її на роботу, що свідчить про допуск працівника до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 8.01.19 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.
Судове засідання 6.02.19 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Протокольною ухвалою суду від 13.02.19 (постановленою без виходу до нарадчої кімнати) поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов як такий, що пропущений з поважних причин.
У судовому засіданні 13.02.19 позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.
На підставі наказу управління Держпраці у Полтавській області від 5.12.18 №250П та направлення від 5.12.18 №2539, відповідно до статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі 1947 року №81 та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, головним державним інспектором праці Жолоб Тетяною Іванівною проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем ведення господарської діяльності у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1) /а.с. 79-81/.
6.12.18 інспектором праці Жолоб Т.І. складено акт №ПЛ2808/156/АВ інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю /а.с. 82-89/. У даному акті наведені твердження про порушення позивачем вимог частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску ОСОБА_4 до роботи баристи з 3.12.18 по 5.12.18 без укладення трудового договору у письмовій формі, видання наказу про прийняття на роботу та повідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу.
7.12.18 відповідачем прийняте рішення №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД щодо розгляду справи про накладення штрафу, яким на 18.12.18 призначено розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у відповідності до приписів частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України /а.с. 91/.
18.12.18 управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 111690,00 грн /а.с. 93/.
Не погодившись з даним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За змістом частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу).
А відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.15 №413.
Пунктом 1 цієї постанови визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Суд зазначає, що в силу положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Позивач не оспорює правомірність рішень та дій управління Держпраці у Полтавській області щодо проведення заходу контролю у формі інспекційного відвідування.
Натомість, предметом даного спору є правомірність рішення відповідача про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Суд зауважує, що даною нормою передбачено притягнення до відповідальності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Дослідивши у судовому засіданні копію постанови управління Держпраці у Полтавській області від 18.12.18 №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами /а.с. 93/, суд встановив, що у якості підстави для притягнення позивача до відповідальності зазначено виключно порушення ним вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням.
У судовому засіданні позивач повідомив про те, що 3.12.18 до нього звернулась неповнолітня ОСОБА_4 із заявою про працевлаштування на роботу продавцем продовольчих товарів з 3 грудня 2018 року /а.с. 24/. До заяви додала згоду матері ОСОБА_6 на укладення трудового договору між неповнолітньою ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 /а.с. 28/.
Того ж дня, позивачем виданий наказ №5 "Про прийняття на роботу ОСОБА_4." /а.с. 33/, на підставі якого дану громадянку прийнято на роботу продавцем продовольчих товарів з 3.12.18 за трудовим договором від 3.12.18.
До матеріалів справи залучені копії трудового договору від 3.12.18, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 /а.с. 34-35/ та трудової книжки ОСОБА_4, до якої внесений запис №1 про прийняття на роботу з 3.12.18 продавцем продовольчих товарів згідно трудового договору /а.с. 36-37/.
За твердженням позивача, відповідні документи не були надані інспектору праці у ході проведення інспекційного відвідування, оскільки знаходились за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності, а не за місцем фактичного її здійснення.
Допитана судом як свідок ОСОБА_6 повідомила, що 3.12.18 вона разом з дочкою звернулись до ФОП ОСОБА_1 з метою працевлаштування. Того ж дня, нею було власноручно написано згоду про укладення трудового договору між її дочкою ОСОБА_4 та позивачем.
Неповнолітня ОСОБА_4, допитана судом як свідок у присутності матері ОСОБА_6, суду пояснила, що з 3.12.18 нею укладений трудовий договір з ФОП ОСОБА_1 та вона фактично приступила до виконання обов'язків продавця продовольчих товарів у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1". З приводу наданих інспектору праці пояснень щодо проходження стажування, свідок зазначила, що відповідні пояснення написані нею під диктовку. У момент їх написання свідок, з огляду на неповнолітній вік та перше працевлаштування, занадто хвилювалась, їй не було роз'яснено наслідки написання таких пояснень.
Зважаючи на повідомлені свідком обставини, а також з огляду на те, що ОСОБА_4 є неповнолітньою, на роботу працевлаштована вперше, суд не приймає пояснення від 5.12.18 у якості належного доказу у справі.
Суд, враховуючи вищенаведені обставини справи, констатує, що на момент проведення заходу контролю 5.12.18 неповнолітня ОСОБА_4 була допущена ФОП ОСОБА_1 до роботи на підставі її заяви про прийняття на роботу, заяви матері про надання згоди на укладення трудового договору, наказу від 3.12.18 №5 про прийняття на роботу та трудового договору.
Під час розгляду справи про накладення штрафу 18.12.18 позивач повідомив управління Держпраці у Полтавській області про відповідні обставини та надав копію трудового договору від 3.12.18, що відповідачем не заперечується.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутній факт допуску позивачем працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням.
Однак, відповідач наведені обставини при прийнятті спірного рішення не врахував.
Стосовно тверджень відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно повідомлено територіальний орган ДФС про прийняття працівника на роботу, суд враховує, що позивачем наведені обставини не заперечуються.
Дійсно до матеріалів справи надано копію повідомлення про прийняття працівника на роботу з відміткою про його отримання Лубенською ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області 6.12.18 /а.с. 38/.
Разом з цим, суд зазначає, що абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України не передбачено застосування штрафу до суб'єкта господарювання у зв'язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу.
А відтак, наведена обставина не є підставою для накладення на позивача штрафу у відповідності до вимог абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
До того ж, спірна постанова у якості підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій містить посилання виключно на порушення останнім вимог частини третьої статті 24 КЗпП України в частині допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням /а.с. 93/.
Суд також враховує, що позивачем 2.01.19 подано до фіскального органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), яким повідомлено про нарахування та виплату ОСОБА_4 заробітної плати з 3.12.18, а також утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору /а.с. 39-40/.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд констатує, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску неповнолітньої ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства. А відтак, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим та безпідставним.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 повністю.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1116,91 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 576,30 грн, що підтверджено квитанціями від 3.01.19 №№ 1-1891К, 1-1826К відповідно /а.с. 5, 57/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.19 заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено /а.с. 60-62/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, судові витрати позивача у розмірі 1693,21 грн належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Полтавській області від 18 грудня 2018 року № ПЛ/2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136; вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_2) судові витрати у розмірі 1693,21 грн (одна тисяча шістсот дев'яносто три гривні двадцять одна копійка).
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 18 лютого 2019 року.
Суддя О.О. Кукоба