13 лютого 2019 року справа № 160/9019/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву про самовідвід в адміністративній справі №160/9019/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань та Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Конкурсна комісія № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, -
29.11.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань та Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Конкурсна комісія № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, у якому позивач просить (з урахуванням уточнень від 06.12.2018 р.):
визнати протиправними дії Директора Державного бюро розслідувань - ОСОБА_2 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1, на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відповідно до рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018 року;
скасувати лист Державного бюро розслідувань № 01-2102 від 07.09.2018 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, як акт індивідуальної дії;
зобов'язати Директора Державного бюро розслідувань - ОСОБА_2 призначити ОСОБА_1 на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на підставі рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018 року.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №160/9019/18 передано на розгляд судді Віхровій В.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21 грудня 2018 р. о 10:30 год.
У підготовче судове засідання 10.12.2018 р. не з'явились представники відповідачів, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Для повторного виклику відповідачів, розгляд справи відкладено на 16.01.2019 р.
16.01.2019 р. у підготовче засідання з'явилися уповноважені представники сторін. У зв'язку із залученням до участі в адміністративній справі № 160/9019/18 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Конкурсної комісії № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань та наданням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 13:00 год. 30.01.2019 р.
29.01.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного суду надійшла заява про розгляд справи без участі відповідачів з урахуванням вже поданих до суду документів.
30.01.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначає про наявність п'ятирічного трудового стажу в галузі права та досвіду для організації та проведення оперативно-розшукових заходів з посиланням на записи в трудовій книжці та підтверджуючі довідки.
У судове засідання 30.01.2019 р. представники відповідачів та третьої особи не прибули. Суд ухвалив закінчити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті 13.02.2019 р. о 11:40 год.
13.02.2019 р. представники відповідачів та третьої особи не прибули. Представником позивача подано клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
13.02.2019 р. суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхровою В.С. подано заяву про самовідвід.
В обґрунтування заяви зазначено, що на стадії розгляду справи по суті стало відомо, що чоловік судді Віхрової В.С. перебуває в приятельських стосунках з позивачем. Викладені обставини, на думку суду, можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності, як судді при розгляді справи №160/9019/19.
При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.1, 17 Кодексу суддівської етики, затвердженого V з'їздом суддів України 24.10.2002 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя повинен уникати взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді.
За змістом КАС України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст.36 КАС України.
Згідно з п.4 ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 1 ст.40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.3 ст.39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Вимога статті 39 КАС України про необхідність подання суддею заяви про самовідвід не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, не звільняє суддю від обов'язку заявити самовідвід за наявності обставин, які можуть викликати сумнів у його об'єктивності і неупередженості, на будь-якій іншій стадії розгляду справи, оскільки від неупередженого вирішення суддею процесуальних питань, оцінки та дослідження доказів, обставин справи залежить правильність вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Салов проти України від 06.09.2005 р., надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Зважаючи на вказані вище обставини, аналіз норм чинного законодавства України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики Європейського суду з прав людини, та з урахуванням приписів ст.ст.36, 39, 40 КАС України, з метою забезпечення неупередженості у розгляді справи №160/9019/19 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності за результатами розгляду цієї справи, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 35, 36, 39-41, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Задовольнити заяву про самовідвід судді Віхрової В.С. в адміністративній справі №160/889/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань та Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Конкурсна комісія № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань.
Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч.1 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.С. Віхрова