29 січня 2019 року о/об 11 год. 04 хв.Справа № 808/7886/13-а СН/0840/20/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат" (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3, код ЄДРПОУ 00373847)
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, вул. Дегтярівська, 11 - Г, м. Київ, код ЄДРПОУ 39440996)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участі:
від позивача - ОСОБА_1,
діє на підставі довіреності б/н від 10.01.2019)
від відповідача - ОСОБА_2,
діє на підставі довіреності №5866/9/22-10-10-18 від 23.06.18
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат" (далі - позивач) до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202710 від 03 червня 2013 року, №0000122710 від 03 червня 2013 року, №0000142710 від 03 червня 2013 року повністю та №0000132710 від 03 червня 2013 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 214 045,62 грн. (в т.ч. за основним платежем - 142 697,08 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями - 71 348,54 грн.)
27 березня 2018 року Верховним судом касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Справа №808/7886-13-а, автоматизованою системою документообігу суду 16 липня 2018 року передана на розгляд судді Татаринову Д.В.
Ухвалою суду від 23 липня 2018 року адміністративна справа №808/7886/13-а прийнята до провадження судді Татаринова Д.В., призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження, а підготовче судове засідання призначено на 02 серпня 2018 року.
02 серпня 2018 року за клопотанням представника позивача протокольною ухвалою суду, підготовче судове засідання відкладено на 18 вересня 2018 року.
Ухвалою суду від 18 серпня 2018 року провадження у справі зупинено для надання часу для примирення сторін до 23 жовтня 2018 року.
23 жовтня 2018 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Разом з тим, 23 жовтня 2018 року в підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою суду, за письмовими згодами всіх учасників справи, призначено справу до судового розгляду по суті на 23 жовтня 2018 року після закриття підготовчого провадження.
Також в судовому засіданні 23 жовтня 2018 року судом у розгляді справі оголошено перерву до 14 листопада 2018 року.
Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року провадження у справі зупинено для надання часу для примирення сторін до 11 грудня 2018 року.
11 грудня 2018 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року провадження у справі зупинено для надання часу для примирення сторін до 29 січня 2019 року.
29 січня 2019 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 29 січня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставними, оскільки по жодному з порушень, зазначених в акті, у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування сум податкових зобов'язань. Тому, висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки стосовно формування податкових зобов'язань з порушенням норм Податкового кодексу України, є протиправними. Вказує, що неврахування податковим органом при перевірці всіх первинних документів, прямо порушує положення податкового законодавства України. З урахуванням вище зазначеного позивач вважає винесені, за наслідками перевірки, податкові повідомлення - рішення № 0000202710 від 03 червня 2013 року, №0000122710 від 03 червня 2013 року, №0000142710 від 03 червня 2013 року повністю та №0000132710 від 03 червня 2013 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 214 045,62 грн. (в т.ч. за основним платежем - 142 697,08 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями - 71 348,54 грн.) протиправними та просить їх скасувати.
В судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат" просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№25721 від 16 серпня 2018 року), відповідно до якого зазначено, що види відходів, які утворилися в процесі переробки насіння соняшника не підтверджені довідками головного технолога - вони не були оприбутковані ПАТ «ЗОЖК» та, відповідно, їх вартість не було включено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Розрахунок вартості безоплатно отриманої ПАТ «ЗОЖК» під час надання послуг переробки сировини та продуктів переробки замовникам у періоді, що перевірявся, наведено у додатку №6 до акту перевірки. Вказує, що ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» не надано матеріали, яким чином використано у господарській діяльності інформування про зміни у законодавстві, консультації щодо реєстрації баз персональних даних підприємства: щодо статусу листів ДПСУ та ДМСУ. Підприємство має доступ до різних інформаційних систем, та може самостійно ознайомлюватися із змінами у законодавстві. Надані позивачем до перевірки матеріали не дозволяють встановити, яким саме чином використано у господарській діяльності отримані від TOB «Квест-Анс» послуги на правах абонентного обслуговування - отримання інформаційно-консультаційних послуг незалежно від кількості звернень/замовлень Замовника до Виконавця, а також кількості днів місяця, протягом яких Замовник мав право звертатися за їх отриманням та/або отримував ці послуги (незалежно від їх обсягу). На підставі наданих до перевірки документів неможливо встановити зв'язок послуг, наданих вищезазначеними підприємствами, з господарською діяльністю ПАТ «ЗОЖК». Підсумовуючи вищенаведене, висновки СДПІ щодо завищення витрат на 1 684 440 грн. по операціях з придбання послуг у TOB «Актіо-Айті», TOB «ЮА «Актіо», TOB «ЮА «Актіо-Альянс», TOB «ЮА «Актіо-Гарант», TOB «Квест-Анс» - є обґрунтованими та правомірними. Вказує, що під час проведення планової документальної виїзної перевірки ПАТ «ЗОЖК» було здійснено ретельний аналіз відповідних регістрів бухгалтерського обліку, договорів, первинних документів та інших документів, на підставі яких формуються витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за відповідні податкові періоди. Згідно з вимогами до оформлення результатів планової документальної перевірки, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 11 вересня 2008 року №584, фахівцями, що здійснювали перевірку, було визначено склад валових доходів та витрат за рядками поданих ПАТ «ЗОЖК» декларації з податку на прибуток за період, що перевірявся. Зазначає, що перевіркою встановлено, що за період 2-4 квартали 2011 року зі складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не було виключено витрати на придбання природного газу за 4 квартал 2011 року, відображені по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», але не підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Крім того, перевіркою було встановлено, що до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2012 року по рядку 05.1. декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року було включено витрати на придбання природного газу за 4 квартал 2011 року на суму 15 968 257 грн. Враховуючи вищенаведене висновки відповідача щодо завищення витрат на 15 968 27 грн. внаслідок подвійного відображення у податковому обліку вартості придбаного природного газу є обґрунтованими та правомірними.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
На підставі направлень, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та згідно з пунктом 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Запорізькій оліяжиркомбінат» (скорочене найменування ІІАТ «Запорізькій оліяжиркомбінат» або ПАТ «ЗОЖК») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
Перевірка проводилась з 01 березня 2013 року по 12 квітня 2013 року.
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки №234/27-0/00373847 від 18 травня 2013 року «Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат», код за ЄДРПОУ 00373847 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року».
У висновках Акту перевірки №234/27-0/00373847 від 18 травня 2013 року податковим органом зроблені висновки про порушення позивачем:
- підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 44.1 статті 44, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.3, пункту 138.8, підпункти 138.10.2, 138.10.5. пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1 статті 141, пункту 146.5 статті 146, пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 627 694 грн., у т. ч. по періодах:
за півріччя 2012 на суму 1 241 955 грн.;
за три квартали 2012 на суму 931 902 грн.;
за 2012 рік на суму 627 694 грн.;
та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 26 258 066 грн., у т.ч. по періодах:
за 2 квартал 2011 року на суму 376 400 грн.
за 2-3 квартали 2011 року на суму 815 419 грн.
за 2-4 квартали 2011 на суму 8 992 727 грн.
за 1 квартал 2012 на суму 9 782 428 грн.
за півріччя 2012 на суму 13 458 941 грн.
за три квартали 2012 на суму 15 664 233 грн.
за 2012 рік на суму 17 265 339 грн.
- пункту 187.8 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, ПАТ «Запорізькій оліяжиркомбінат» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 179 441 грн. в т.ч.:
за грудень 2011 року на суму 25 494 грн.,
за січень 2012 року на суму 1 702 грн.,
за березень 2012 року на суму 37 109 грн.,
за травень 2012 року на суму 492 грн.,
за жовтень 2012 року на суму 114 644 грн.;
та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 187 грн., в т. ч. за листопад 2012 року на суму 1 187 грн.
- пункту 187.1 статті 187, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, затвердженого Постановою КМУ від 29 грудня 2010 року №1246, що не призвело до заниження (завищення) податку на додану вартість.
- абзацу 5 підпункту 4.5 пункту 4 розділу V Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25 листопада 2011 року №1492, при складанні (заповненні коригування податкового кредиту у рядку 16) та поданні (Д1) (додатка 1) до декларацій за серпень 2011 року, жовтень 2012 року, який заповнюється в розрізі контрагентів та розрахунків коригування до податкових накладних, у розділі II «Коригування податкового кредиту» невірно відображено реквізити податкових накладних №95 від 11 серпня 2011 року та №115 від 31 липня 2011 року, до якої здійснено коригування кількісних і вартісних показників, що не призвело не призвели до заниження та завищення нарахованих сум податку на додану вартість за серпень 2011, жовтень 2012 року.
- пунктів 16.1.5 статті 16, 20.1.2 статті 20 Податкового Кодексу України в ході перевірки на письмовий запит СДПІ не надано завірені копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства.
- пункту 85.2. статті 85, пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України до перевірки не надано первинні документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
- підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та підпункту 1.6 пункту 1 розділу І Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 31 березня 1998 року № 218/2658 (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено порушення податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та повноти і своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року в загальній сумі 1491,94 грн. втому числі по періодам :
квітень 2011 - 15,00 грн.;
червень 201 1 - 15,00 грн.;
липень 2011 - 110,15 грн.;
серпень 2011 - 15,00 грн.;
вересень 2011 - 15,00 грн.;
жовтень 2011 - 15.00 грн.;
листопад 2011 - 146,93 грн.;
грудень 201 1 - 15,30 грн.;
січень 2012- 15,30 грн.;
лютий 2012 - 15,45 грн.;
березень 2012 - 1052,91 грн.;
квітень 2012 - 45,45 грн.;
травень 2012 - 15,45 грн.
- пункту 70.16 статті 70 гл.6 розділу II, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України - подання податкової звітності за ф.№ 1ДФ за II квартал 2011 року - IV квартал 2012 року не у повному обсязі, з недостовірними відомостями.
пункту 2.11, 7.39. 7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 40/10320 від 13 січня 2005 року із змінами та доповненнями, та пункти 5, 11 розділу II «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 за №59 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за №218/2658 із змінами та доповненнями, за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року підприємством проводились розрахунки без подання одержувачем (підзвітною особою) платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа встановленої форми в оригіналі), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, на суму 10 548,2грн.
- підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, статті 240 Податкового кодексу України встановлено заниження ПАТ «ЗОЖК» суми з екологічного податку на загальну суму 27 226,68 грн., в тому числі:
за 2011 рік (3,4 квартали) в кількості 638 ламп на сумі 7 177,50грн.
за 2012 рік в кількості 1 634 лампи на суму 20 049,18 грн.
На підставі Акту перевірки №234/27-0/00373847 від 18 травня 2013 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0000202710 від 03 червня 2013 року, яким Приватному акціонерному товариству «Запорізький оліяжиркомбінат» визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 26 258 066 грн.
- №0000122710 від 03 червня 2013 року, яким Приватному акціонерному товариству «Запорізький оліяжиркомбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 627 694,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 156 923,5 грн.
- №0000142710 від 03 червня 2013 року, яким Приватному акціонерному товариству «Запорізький оліяжиркомбінат» зменшено розмір від'ємного значення суми з податку на додану вартість на 1 187 грн.
- №0000132710 від 03 червня 2013 року, яким Приватному акціонерному товариству «Запорізький оліяжиркомбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 179 441,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 89 720,50 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо заниження доходу позивача по безоплатно отриманих відходах суд зазначає наступне.
Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді Приватне акціонерне товариство "Запорізький оліяжиркомбінат" здійснювало виробництво соняшникової олії на давальницьких умовах.
До перевірки надано договори та додаткові угоди на переробку сировини на давальницьких умовах, зазначені в додатку №4 до акту перевірки по наступних контрагентах: ТОВ "Белацет", ПП "Марленас", ТОВ "Орбаста", ТОВ "Кросно", ТОВ "Агротрейдинг", ТОВ "Оптімус", ТОВ "АПК "Надія Лтд", ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд", ТОВ "СТ Агроінвест", ТОВ "Сталь".
В результаті переробки сировини, отриманої від "давальців" насіння соняшника утворюються наступні види готової продукції та відходи: олія соняшникова, шрот соняшниковий, лузга соняшника, сміття насіння, концентрат фосфатидний, фуз соняшниковий, соапсток.
В різні періоди за умовами договорів із вищезазначеними контрагентами у власності підприємств - "давальців" залишалися різні види відходів (зведену інформацію наведено у додатку №1 СДПІ до пояснення або в додатку 5 до акту перевірки).
На думку перевіряючих, ті види відходів, які згідно умов договорів не належали підприємцям - "давильцям" - належали ПАТ "ЗОЖК" та повинні були бути оприбутковані на баланс у відповідних періодах та включені до складу доходів в податковому обліку.
Відповідачем зазначено в запереченнях та вказано під час судових засідань, що до перевірки позивачем не надано наступні документи: аналіз руху по матеріальних рахунках бухгалтерського обліку, на які було здійснено оприбуткування безоплатно отриманих відходів (рахунок 20 "Сировина" по субрахунках (201 та 203) та рахунок 26 "Готова продукція"), акти виконаних робіт, щоденні звіти, прибуткові ордери або будь-які інші первинні документи, що складаються підприємством.
Листами від 02 квітня 2013 року №2250/10/27-0, від 10 квітня 2013 року №2503/10/27-0, від 17 квітня 2013 року №2620/10/27-0, від 07 травня 2013 № 2941/10/27-0 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі зверталось з вимогою надати первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, які були підставою для обліку виробленої готової продукції та відходів виробництва, проте документи до перевірки надано не було.
Крім того, відповідач зазначив, що умовами основних договорів та додаткових угод з контрагентами: ТОВ "Белацет", ПП "Марленас", ТОВ "Орбаста", ТОВ "Кросно", ТОВ "Агротрейдинг", ТОВ "Оптімус", ТОВ "АПК "Надія Лтд", ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд", ТОВ "СТ Агроінвест", ТОВ "Сталь" не визначено право власності вищезазначених відходів. На момент перевірки позивачем не надано тих додаткових угод, які були передані під час судового розгляду справи.
Суд не погоджується з вказаною позицію відповідача з огляду на наступне.
Висновок в акті перевірки про заниження доходу на 3 270 656 грн. зроблений податковим органом на підставі наданих для перевірки Довідок головного технологу підприємства про кількість утворених відходів (фосфатидний концентрат, сміття насіння соняшникового) в результаті переробки давальницької сировини (насіння соняшника) замовників на виробничих потужностях ПАТ "ЗОЖК", з використанням звичайних цін на такі відходи.
При цьому податковим органом залишено поза увагою зміст наданих для перевірки договорів і додаткових угод до них із замовниками ТОВ "Белацет", ПП "Марленас", ТОВ "Орбаста", ТОВ "Кросно", ТОВ "Агротрейдінг", ТОВ "Оптімус", ТОВ АПК "Надія Лтд", ТОВ "Луї Дрефус Комодітіз Україна Лтд", ТОВ "Агроінвест", а також письмові пояснення головного бухгалтера підприємства, надані на відповідні письмові запити СДПІ у м. Запоріжжі в ході перевірки.
Згідно з пункту 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого наказом МФУ від 10 січня 2007 №2, первісна вартість запасів, що надійшли на склад як відходи виробництва, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання. Згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затв. Наказом МФУ від 20 жовтня 1999 року № 246, чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.
Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.
Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі за текстом ПКУ) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПКУ інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни.
Пунктом 137.10 статті 137 ПКУ встановлено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
До 01 вересня 2011 року (у квітні-серпні 2011 року) ПрАТ "ЗОЖК" здійснювало оприбуткування безоплатно отриманих відходів (Кт 718) за цінами, що відповідали справедливій вартості таких відходів (звичайній ціні), та збільшувало у податковому обліку доходи на вартість безоплатно отриманих відходів, визначену на рівні звичайної ціни.
Починаючи з 01 вересня 2011 року право власності на відходи, що утворювалися в процесі виробництва продукції із давальницької сировини замовників, належало виключно замовникам переробки (власникам готової продукції), про що свідчить зміст наданих для перевірки додаткових угод, а саме Додаткова угода від 01 листопада 2011 року до Договору № 604 від 01 листопада 2011 року з ТОВ "Белацет", пункт 2 якої Договір доповнено пунктом 4.5. в наступній редакції: "Все продукты (а также отходы) производства и хранения, полученные в результате исполнения настоящего договора, в том числе масло подсолнечное нерафинированное невымороженное 1 сорт, маслоподсолнечное рафинированное невымороженное, масло подсолнечное рафинированное дезодорированное невымороженное марки П, шрот подсолнечный тостированный высокопротеиновый, шрот подсолнечный тостированный универсальный, шрот подсолнечный тостированый высокопротеиновый гранулированный, шрот подсолнечный тостированый универсальный гранулированный, лузга подсолнечника, лузга подсолнечника прессованная гранулированная, фуз подсолнечный, фосфатидный концентрат пищевой (кормовой), соапсток, сор семян подсолнечника являются собственностью Заказчика"; Додаткова угода від 01 листопада 2011 року до Договору № 592 від 01 листопада 2011 року з ПП "Марленас", п. 2 якої Договір доповненено п. 4.5. за змістом аналогічним змісту додаткової угоди з ТОВ "Белацет"; Додаткова угода від 01 листопада 2011 року до Договору № 1-111-ОР/570 від 01 листопада 2011 року з ТОВ "Орбаста", п. 2 якої Договір доповненено п. 4.5. за змістом аналогічним змісту додаткової угоди з ТОВ "Белацет"; Додаткова угода від 01 листопада 2011 року до Договору №591 від 01 листопада 2011 року з ТОВ "Кросно", п. 2 якої Договір доповненено п. 4.5. за змістом аналогічним змісту додаткової угоди з ТОВ "Белацет"; Додаткова угода від 01 листопада 2011 року до Договору № 808/271 від 14 квітня 2011 року з ТОВ "Агротрейдінг", п. 2 якої Договір доповненено п. 4.5. за змістом аналогічним змісту додаткової угоди з ТОВ "Белацет"; Додаткова угода № 19 від 01 вересня 2011 до Договору № 615 від 01 вересня 2008 року з ТОВ "Оптімус", п. 1 якої Договір викладено п. 4.2. в наступній редакції: "Все продукты (отходы) производства и хранения, полученные в результате исполнения настоящего договора, в том числе масло, шрот, лузга, фуз подсолнечный, фосфатидный концентрат пищевой (кормовой), соапсток, сор семян подсолнечника являются собственностью Заказчика".
Посилання податкового органу на відсутність таких додаткових угод спростовується тим, що у Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відсутній повний перелік первинних документів, який був наданий під час перевірки (тобто опис первинних документів на час перевірки). Крім того, на сторінці 7 акту перевірки позивача №234/27-0/00373847 від 18 травня 2013 року визначено перелік договорів на переробку сировини на давальницьких умовах, в якому у множинному відмінку зазначено про додаткові угоди від певних дат, що свідчить про існування декількох додаткових угод, якими і було визначено власника відходів, що утворювалися в процесі виробництва продукції із давальницької сировини замовників. Вказані додаткові угоди також надані позивачем до матеріалів справи разом з іншими первинними документами, які підтверджують правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Також, суд зазначає, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статей 71, 79 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Особа, яка заявляє клопотання перед судом про витребування від інших осіб письмових доказів, повинна зазначити: який письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він знаходиться, та обставини, які може підтвердити цей доказ.
Тобто посилання відповідача на порушення ПрАТ "ЗОЖК" вимог пункту 44.6. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI щодо того, якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності не узгоджується з вимогами КАС України щодо обов'язку та права доказування в адміністративному судочинстві.
Також суд зазначає, що відповідач на підставі наданих ПрАТ "ЗОЖК" був позбавлений можливості самостійно розрахувати правильну ціну вказаних відходів, а тому працівники податкової для обрахунку доходів від отриманих у власність ПАТ "ЗОЖК" відходів та сировини вихід фосфатидного концентрату прийняли на рівні 0,22 %, сміття насіння соняшникового на рівні 0,83 % від кількості насіння. В судовому засіданні не будо надано пояснень з боку відповідача щодо наявності методичних рекомендацій та документів, які стали підставою для розрахунку середньої ціни вказаних відходів.
Щодо завищення витрат по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) та завищення податкового кредиту з ПДВ по "фіктивних" операціях з контрагентами суд прийшов до наступного висновку.
В акті планової перевірки з посиланням на висновки інших податкових органів, в яких перебувають на податковому обліку підприємства ТОВ "Компанія "Терра Агро", ТОВ НВП "Металелектромаш", ПП "Промтехсоюз", ФЛП Гудра В.Л., ТОВ "Технопромгруп", ПП "Турбо-К", ТОВ "С.Т.Б.", ТОВ "Інта", працівниками СДПІ у м. Запоріжжі не підтверджено факти реального здійснення господарських операцій та зроблено висновок, що проведені операції з вказаними контрагентами є фіктивними, а тому не спричиняють реального настання правових наслідків для ПАТ "ЗОЖК" у вигляді формування витрат та сум поданого кредиту.
Проведеними зустрічними перевірками встановлено, що вищевказані підприємства не знаходяться за юридичними адресами, в них відсутні власні та орендовані засоби виробництва, наймані працівники, виробничі та складські приміщення тощо.
Крім того, згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" з вищезазначеними контрагентами встановлено розбіжності у складі податкового кредиту з ПДВ.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як зазначалося вище, виконані роботи та придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПАТ "ЗОЖК" на підставі видаткової накладної із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, оплачені і в подальшому реалізовані третім особам, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.
Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.
Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість визначені нормами Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що контрагенти позивача на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців підприємства не виключені.
Відповідачем не надано доказів щодо ліквідації, реєстрації припинення юридичних осіб, зняття з податкового обліку та анулювання свідоцтв платників ПДВ, як на момент здійснення спірних господарських операцій, так і на момент складання акту перевірки. Отже, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.
Відповідачем на підтвердження висновків акту перевірки надані лише акти перевірок контрагентів позивача.
Проте, самі по собі акти перевірки органами ДПІ контрагентів позивача та висновок про недійсність операцій з окремими контрагентами не є доказами нікчемності правочинів.
Акт перевірки за своєю суттю, змістом та формою не є рішенням суб'єкта владних повноважень, наслідком якого є настання певних правових наслідків щодо прав та інтересів особи або покладення на нього певних обов'язків. Актом перевірки встановлюється лише факт порушення. Викладені у акті перевірки обставини можуть бути лише підставою для вжиття відповідних заходів.
Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та інших доказів на переміщення придбаного товару слід зазначити наступне.
В даному випадку, суд виходить з положень пункту 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно пунктами 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Отже, наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів. Крім того, не дивлячись на те, що товарно-транспортна накладна хоча і є документом, що призначається для оперативного та бухгалтерського обліку, норма підпункту 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відносить до документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена саме правилами податкового обліку.
Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.
Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення сум податкових зобов'язань до складу валових витрат. Крім того, позивачем під час судового розгляду справи було надано товарно-транспортні накладні по вказаним операціям.
При цьому слід говорити про те, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Тому суд перевіряє надані як позивачем так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності.
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їx iмпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.3. статті 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У paзi коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як передбачено Податковим кодексом України, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (poбіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом i одночасно розрахунковим документом.
Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Судом встановлено, що в ході проведення перевірки та під час судового засідання ПАТ "ЗОЖК" було надані всі податкові накладні, первинні документи, розрахункові, платіжні документи, які також долучені до матеріалів справи щодо придбання у вказаних контрагентів послуг, товарів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Також, суд зазначає, що висновок податкового органу в акті перевірки про завищення податкового кредиту на 31 500 грн. по операціях з придбання товарів у ПП "Фортуна" зроблений податковим органом внаслідок описки (помилки), допущеної ПАТ "ЗОЖК" у Реєстрі отриманих податкових накладних щодо дати складання ПП "Фортуна" податкової накладної №029 від 21 серпня 2011 року на загальну суму 189 000 грн., в т.ч. ПДВ 31 500 грн. (в Реєстрі дата складання вказана 21 липня 2011 року) жодним чином не впливає на право платника податку щодо формування податкового кредиту за умови дотримання вимог статті 198 Податкового кодексу України (наявність належним чином оформленої податкової накладної, зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю, настання дати виникнення права на податковий кредит за правилом першої події).
Щодо завищення витрат на 15 968 257 грн. внаслідок подвійного відображення у податковому обліку вартості придбаного природного газу суд приходить до наступного висновку.
Висновок в акті перевірки про завищення собівартості виконаних робіт на 15 968 257 грн. внаслідок подвійного врахування витрат на придбання природного газу від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на суму 15 968 257 грн. не відповідає фактичним обставинам.
Згідно з підпунктом "д" підпункту 138.8.5 статті 138 ПКУ витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень включаються до складу загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати ПАТ "ЗОЖК" на придбання та транспортування природного газу підтверджені відповідними Актами приймання-передачі за листопад і грудень 2011 року на загальну суму 15 968 257 грн. та враховані у складі податкових витрат (собівартості реалізованих робіт) лише один раз - у 1 кварталі 2012 року.
Щодо безпідставного включення до складу витрат процентів по кредиту у сумі 5 604 401 грн. суд зазначає наступне.
Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем фінансових витрат на 5 604 401 грн. на підставі аналізу інформації про напрямки використання кредитних коштів та джерела фінансування витрат на реконструкцію і будівництво виробничих об'єктів ПАТ "ЗОЖК".
Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПКУ до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку). Фінансові витрати, які згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку включаються до собівартості кваліфікаційних активів, в податковому обліку відносяться до первісної вартості об'єкта основних засобів (пункт 146.5 статті 146 ПКУ).
Згідно з пунктом 141.1 статті 141 ПКУ будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), включаються до складу витрат у податковому періоді їх нарахування, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, визначено, що фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".
Згідно з договором від 01 грудня 2010 року ПАТ "ЗОЖК" отримало від ПАТ КБ "Приватбанк" кредитну лінію на поповнення власних оборотних коштів. У періоді, який перевірявся, підприємство не використовувало кредитні кошти на придбання (ремонт, будівництво) кваліфікаційних активів. На будівництво котельної, цеху переробки насіння соняшника та ін. об'єктів використовувались власні кошти, отримані на поточний рахунок підприємства у вигляді виручки за реалізовані товари (роботи, послуги).
Крім того, відповідно до пункту 3 Загальних положень П(С)БО 31 кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Облікова політика підприємства (наказ від 29 грудня 2009 року № 522 та зміни до наказу від 12 січня 2011 року № 28) передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних із придбанням, створенням, ремонтом основних засобів, якщо термін створення кваліфікаційного активу перевищує 1 рік (суттєвий час для його створення). Як вказано у пункті 5.1 акту перевірки відсотки за кредитом нараховані за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року, тобто не перевищують 1 рік.
За дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції", згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів.
Тобто на підставі інформації, що відображена в бухгалтерському обліку підприємства по Д-т 151 рахунку неможливо зробити висновки, щодо коштів які фактично витрачені на створення активу.
Крім того, згідно пункту 10.3. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", відповідно до якого капіталізація фінансових витрат починається за умови виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу, уключаючи технічні та адміністративні заходи, що виконуються до початку створення такого активу.
Відповідно до пункту 13. ПСБУ, капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.
Будівництво котельної було завершено 27 грудня 2010 року, про що свідчить Акт готовності об'єкта до експлуатації від 27 грудня 2010 року та Сертифікат відповідності ЗП 000888 від 27 грудня 2010 року.
Будівництво цеху переробки насіння соняшника було розпочате лише після укладення відповідного підрядного контракту № 283 від 04 травня 2012 року з ТОВ "Мастер Строй".
А отже, позивач об'єктивно не міг в період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року витратити отримані кредитні кошти на створення кваліфікаційного активу, так як будівництво котельної на той час вже було завершено (капіталізація фінансових витрат припинилася), а будівництво цеху переробки насіння соняшника ще не було розпочате (капіталізація фінансових витрат не почалася).
Таким чином, у періоді, який перевірявся, підприємство не використовувало кредитні кошти на придбання (ремонт, будівництво) кваліфікаційних активів.
Однак при перегляді справи, Верховним судом зроблено вказівки про те, що судами попередніх інстанцій не дано оцінки доводам контролюючого органу про те, що з наявних у ДПІ доказів вбачається, що контрагенти Товариства фактично не виконували та об'єктивно не могли виконувати умови укладених господарських договорів через відсутність у ТОВ НВП "Металелектромаш", ТОВ "Технопромгруп", ТОВ "С.Т.Б." матеріально-технічної бази, штатних працівників, тощо.
З цього приводу суд зазначає про наступне.
Так податковий орган наполягаючи на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що зокрема у ТОВ НВП "Металелектромаш", ТОВ "Технопромгруп", ТОВ "С.Т.Б." відсутня матеріально-технічна база, штат працівників, а відтак через таку відсутність Товариства фактично не виконували та об'єктивно не могли виконувати умови укладених господарських договорів.
Наявність вказаної податкової інформації відносно контрагентів позивача не доводить обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняте на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення.
Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність господарських угод з позивачем.
В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення контрагентами позивача - покупцями матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі у період здійснення спірних господарських операцій.
Водночас, інформація з баз даних, стосується виключно контрагентів і не вказує, жодним чином, на протиправні дії платника податків - позивача як продавця товарів цим контрагентам.
Неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів ТОВ НВП "Металелектромаш", ТОВ "Технопромгруп", ТОВ "С.Т.Б.".
Посилання відповідача є безпідставними, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у справі БУЛВЕСТ АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог до оформлення первинних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.
Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.
У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
В матеріалах наявні всі первинні документи які вказують на виконання умов укладених господарських договорів між позивачем та ТОВ НВП «Металелектромаш», ТОВ «Технопромгруп», ТОВ «С.Т.Б.».
Про дефектність таких документів відповідачем на зазначалося в акті перевірки, а також не вказувалося на відсутність первинних документів.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що твердження, що контрагенти Товариства фактично не виконували та об'єктивно не могли виконувати умови укладених господарських договорів через відсутність у ТОВ НВП «Металелектромаш», ТОВ «Технопромгруп», ТОВ «С.Т.Б.» матеріально-технічної бази, штатних працівників, є припущеннями які не гуртуються на доказах висвітлених в акті перевірки, а також під час проведення такої перевірки.
А товарно транспортні накладні відсутні по причині, що за умовами договорів постачання здійснювалося саме до позивача, а зауважень щодо поставки у відповідача відсутні. Також відсутні кримінальні провадження, які б підтверджували мотиви та мету позивача викладену в Актів перевірки.
Щодо завищення витрат на 1 694 440 грн. по операціях з придбання послуг, не пов'язаних з господарською діяльністю суд зазначає наступне.
Верховним судом у своїй постанові від 27 березня 2018 року вказано на те, що Товариством докази щодо сплати ним на користь виконавців грошових сум та акти прийняття виконаних не можуть, самі по собі, без наявності інших доказів, свідчити про фактичне здійснення господарської операції та позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
З цього приводу судом зазначається про наступне.
В акті перевірки зроблено висновок про завищення собівартості на 255 040 грн. і адміністративних витрат на 1 439 400 грн. по операціях з придбання послуг з інформатизації, інформаційно-консультаційних, юридичних послуг, придбаних у ТОВ "Актіо-Айті", ТОВ ЮА "Актіо", ТОВ ЮА "Актіо-Альянс", ТОВ ЮА "Актіо-Гарант", ТОВ "Квест-Анс", які на думку податкового органу не пов'язані з господарською діяльністю ПАТ "ЗОЖК".
При цьому відповідач не заперечує проти реального здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами, але на думку податкового органу отримані від них послуги не пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «ЗОЖК».
Згідно з підпунктом «г» підпункту 138.10.2 статті 138 ПК України до складу адміністративних витрат підприємства включаються винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.
Для забезпечення господарської діяльності ПАТ «ЗОЖК», належного функціонування комп'ютерних технічних засобів; забезпечення та функціонування програмного забезпечення; ведення бухгалтерського та податкового обліку, обліку внесків до державних цільових фондів, заповнення форм звітності; ведення зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності; правового забезпечення діяльності позивача під час укладення та виконання господарських угод, підготовки та аналізу документів, представництва інтересів підприємства перед державними органами та в судах тощо, товариством у спірних періодах, зокрема, укладалися наступні угоди (копії є в матеріалах справи):
договір № 8/155 від 04 січня 2011 року на надання послуг з TOB «Актіо -Айті», предметом якого є надання консультацій у сфері інформатизації;
договір № ОЗ/ЗЕД/121 від 03 січня 2011 року про надання послуг в сфері
зовнішньоекономічної діяльності та інвестиційної діяльності з TOB ЮА «Актіо»;
договір № 04/ЗЕД/122 від 03 січня 2011 року про надання послуг в сфері
зовнішньоекономічної діяльності та інвестиційної діяльності з TOB ЮА «Актіо»;
договір № 1/119 від 04 січня 2011 року про надання правової допомоги (юридичних послуг)
на умовах абонентського обслуговування з TOB ЮА «Актіо - Альянс»;
договір № 2/120 від квітня 2011 року про надання правової допомоги (юридичних послуг) на
умовах абонентського обслуговування з TOB ЮА «Актіо - Гарант»;
договір № 2/11/3/118 від 29 грудня 2010 року про надання інформаційно - консультаційних
послуг на умовах абонентського обслуговування з TOB «Квест-Анс»;
договір № 2/11/3/91 від 28 грудня 2010 року про надання інформаційно - консультаційних
послуг на умовах абонентського обслуговування з TOB «Квест-Анс».
Умовами зазначених договорів не передбачено надання Виконавцями звітів, інших доказів на підтвердження обсягу надання послуг.
Також, відповідно до зазначених угод, оплата вартості послуг здійснюється незалежно від кількості звернень/замовлень Замовника до Виконавця, а також кількості днів місяця, на протязі яких Замовник мав право за отриманням таких послуг та/або їх отримував.
Слід зазначити, що наявність в штаті підприємства юристів, програмістів та бухгалтерів не позбавляє керівника підприємства права укладати угоди на придбання кваліфікованої консультаційної допомоги від спеціалізованих організацій, як і не позбавляє платника податку права враховувати вартість таких послуг у складі податкових витрат.
Податкове законодавство не висуває спеціальних вимог або обмежень до порядку формування таких витрат. Тобто, для врахування у складі витрат юридичних послуг, послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку, послуг з інформатизації та інших консультаційних послуг необхідно, щоб такі послуги відповідали загальним критеріям податкових витрат - були документально підтвердженими та пов'язаними з господарською діяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.
Витрати ПАТ «ЗОЖК» на придбання послуг від вищезазначених контрагентів підтверджені відповідними Актами виконаних робіт (копії додаються), які відповідно до змісту укладених угод є належним та достатнім доказом надання послуг, та відповідають визначенню та вимогам, наведеним в Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Зазначені акти (або додатки до них) містять перелік консультацій та інших послуг, які були отримані підприємством для використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, висновки відповідача про відсутність зв'язку понесених витрат на придбання послуг з інформатизації, інформаційно-консультаційних, юридичних послуг з господарською діяльністю ПАТ «ЗОЖК» та відповідно про завищення витрат по ним на 1 694 440 грн. є необґрунтованими.
Разом з тим, при розгляді справи позивачем до суду надано список справ, в яких брали участь його контрагенти представляючи інтереси Приватного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» протягом 2011-2012 років.
До суд позивачем надано копії судових рішень, відповідно до яких контрагенти (в собі представників) представляли інтереси ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат».
Таким чином, суд приходить до висновку що позивачем у повній мірі доведено правомірність придбання послуг з інформатизації, інформаційно-консультаційних, юридичних послуг, придбаних у TOB «Актіо-Айті», TOB ЮА «Актіо», TOB ЮА «Актіо-Альянс», TOB ЮА «Актіо-Гарант», TOB «Квест-Анс».
Також, при перегляді справи, Верховним судом зроблено вказівки про те, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи була фактично повернута на час перевірки продукція, яка утворилась під час переробки давальницької сировини особам, які відповідно до умов договорів час переробки давальницької сировини, є її власниками.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так в Акті про результати планової виїзної перевірки №234/27-0/00373847 від 18 травня 2013 року відповідач прийшов до висновку про те, що позивачем неправильно визначено доходи від безоплатно отриманих ПАТ «ЗОЖК» відходів виробництва.
Як встановлено матеріалами справи у додатку №5 до Акту перевірки у період з квітень-серпень (включно) 2011 року за умовами договорів з переробки - відходи виробництва визнавались власністю виконавця (ПАТ «ЗОЖК»).
На підставі вказаного, ПАТ «ЗОЖК» здійснювало оприбуткування у вказаний період фосфатидний концентрат та сміття насіння соняшнику, отриманих під час переробки сировини TOB «Оптімус» та TOB «Агротрейдинг», що підтверджується відомостями оприбуткування товарів №88 від 31 липня 2011 року та №100 від 31 серпня 2011 року, аналізами по рахункам 201,203,26.
Але, відповідно до укладених додаткових угод від 01 вересня 2018 року із замовниками: TOB «Белацет», ПП «Марленас», TOB «Орбаста», TOB «Кросно», TOB «Агротрейдінг», TOB «Оптімус», починаючи з вересня 2011 року власниками відходів стали зазначені Замовники послуг з переробки.
Фактична передача відходів підтверджується Актами приймання-передачі, які наявні у матеріалах справи.
Стосовно необхідності включення до складу доходу безоплатно отримане лушпиння за Договорами між ПАТ «ЗОЖК» та Замовниками TOB «АПК «Надія Лтд», TOB «CT Агроінвест» та TOB «Луї Дрейфус Комондітіз Україна Лтд» слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1.6. договору № 756 від 30 грудня 2011 року з TOB АПК «Надія Лтд», договору № 23-03-12/229 від 23 березня 2012 року з TOB «Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд», договору № 193 від 16 березня 2012 року з TOB «CT Агроінвест»: «відходи виробництва, включаючи лузгу соняшника, отримані в результаті виконання Договору, с власністю Виконавця.»
У повній відповідності до вищезазначених вимог, вартість безоплатно отриманого лушпиння в рамках виконання вищевказаних Договорів знайшла відображення в складі доходів підприємства, про що свідчить аналіз рахунків 203 та 26 за період липень 2011- вересень 2012 року.
Також вартість безоплатно отриманого сміття, у липні та серпні 2011 року в кількості 1 005 540 кг, в рамках виконання Договорів з TOB «Оптімус» та ТОВ «Агротрейдинг», знайшла відображення в складі доходів підприємства в сумі 173 694.68 грн., про що свідчить аналіз рахунку 26 за період липень 2011- вересень 2012 року
При цьому, безпідставним є самостійне проведення розрахунку кількості сміття у розмірі 744 530,9 кг в інших періодах, так як використана методика не є обґрунтованою законодавчо, та не враховує якісні показники щодо кожної партії олійного насіння, що надходило в переробку.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем здійснено розрахунок безпідставно та на припущеннях, не маючи на це правового підґрунтя.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтю 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
З огляду на викладене вище, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Матеріалами адміністративної справи № 808/7886/13-а підтверджено протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень - рішень № 0000202710 від 03 червня 2013 року, №0000122710 від 03 червня 2013 року, №0000142710 від 03 червня 2013 року повністю та №0000132710 від 03 червня 2013 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 214 045,62 грн. (в т.ч. за основним платежем - 142 697,08 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями - 71 348,54 грн.).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат" (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3, код ЄДРПОУ 00373847) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, вул. Дегтярівська, 11 - Г, м. Київ, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000202710 від 03 червня 2013 року, №0000122710 від 03 червня 2013 року, №0000142710 від 03 червня 2013 року повністю та №0000132710 від 03 червня 2013 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 214 045,62 грн. (в т.ч. за основним платежем - 142 697,08 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями - 71 348,54 грн.).
Присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат" (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3, код ЄДРПОУ 00373847) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, вул. Дегтярівська, 11 - Г, м. Київ, код ЄДРПОУ 39440996) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2294 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 лютого 2019 року.
Суддя Д.В. Татаринов