15.02.2019 Справа № 490/1365/19
нп 1-кп/490/68/2019
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
15 лютого 2019 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченого,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження №62018150000000037, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Микшковичі Тернопільського району Тернопільської області, є громадянином України, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, розлученого, з середньою освітою, проходить строкову військову службу у військовому званні матрос, на посаді навідника 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти військової служби НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
04 жовтня 2018 року ОСОБА_4 , проходячи строкову військову службу у військовому званні матрос, на посаді навідника 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти військової служби НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , будучи обізнаним в умовах та порядку проходження військової служби, діючи умисно, не маючи поважних причин для звільнення від обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно до місця несення служби - військової частини НОМЕР_1 та незаконно перебував за межами вказаної військової частини, проводячи час на власний розсуд у АДРЕСА_3 до 08 год. 30 хв. 24 жовтня 2018 року.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, винним себе визнав повністю, та пояснив, що 04 жовтня 2018 року він, перебуваючи у відпустці вчасно не повернувся до військової частини, перебуваючи в себе в дома в м. Вознесенськ та Херсоні, у скоєному щиро каявся. Повернення до місця служби було пов'язано із тим, що він зрозумів кримінальну караність своїх дій та свою відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, обвинувачений не оспорює фактичні обставини, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, пояснив в судовому засіданні, що правильно розуміє зміст зазначених обставин та його позиція є добровільною з огляду на що суд вважає їх встановленими.
Наведені вище дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує, що він вчинив умисний тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби, його особу, а саме те, що він за місцем проходження служби характеризується посередньо, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, має постійне місце служби та проживання. Відповідно до довідки №245 від 18.01.2019р. з Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1 ОСОБА_4 на обліку не перебуває. Відповідно до довідки №01-92 від 16.01.2019р. Миколаївського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_4 на обліку не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає - щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання - відсутні
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне за вчинений злочин ОСОБА_4 призначити покарання у межах санкції, встановленої ч.4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців, яке вважає таким, що відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину.
Разом з цим, враховуючи те, що ОСОБА_4 є раніше не судимим та вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та служби, щиро покаявся у вчиненому злочині, самостійно припинив вчинення кримінального правопорушення та з'явився до органу досудового розслідування, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст.75 КК України, слід звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням строком на один рік, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом 1 (один) рік від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя Центрального районного
суду міста Миколаєва ОСОБА_1