Справа № 361/8222/18
Провадження № 2/361/1331/19
14.02.2019
іменем України
14 лютого 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В. при секретарі Коваль А.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в судовому засіданні в м. Броварах у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
встановив:
Позивач просить стягнути з відповідача на її користь 129801,86грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної їй пошкодженням належного їй на праві власності автомобіля Опель Корса НОМЕР_1 в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 7 липня 20918 року в м. Бровари. Позовні вимоги вмотивовані тим, що ДТП сталась з вини водія ОСОБА_4 - чоловіка відповідача, який порушив Правила дорожнього руху; позов пред'явлено до відповідача як до власника транспортного засобу Тойота Прадо НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_4 з посиланням на ст.1187 ЦК України, оскільки на думку позивача відповідач як власник транспортного засобу є відповідальною за шкоду, заподіяну її власним автомобілем, який вона передала у керування чоловікові, який на думку позивача був з похмілля і вів себе неадекватно. Шкода складається з визначеної за експертним висновком вартості автомобіля позивача 247794,81грн. (оскільки автомобіль був фактично знищений і його ремонт, визначений в суму понад 330000грн., був недоцільним), з витрат на евакуатор 1500грн., на стоянку 2600грн., на оцінку шкоди 1544,40грн., телефонограми водію на оцінку шкоди 336 грн., за мінусом отриманого страхового відшкодування від страховика цивільно-правової відповідальності 98992,55грн. і за мінусом коштів, отриманих позивачем від продажу залишків автомобіля - 25000грн., а також витрати на правову допомогу.
Відповідач відзиву не подав, але у судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, пославшись на те, що відповідач є неналежним відповідачем, не є відповідальною за шкоду, заподіяну позивачці, не перебуває у будь-яких правовідносинах з позивачем, в тому числі і з приводу даної ДТП; що відсутні підстави для покладення на неї цивільно-правової відповідальності за шкоду, оскільки вона, хоча і є власником вказаного автомобіля-учасника ДТП, але даним автомобілем керував з законних підстав її чоловік, який є відповідальним і мав би бути належним відповідачем. Крім того, оспорює розмір вказаної позивачем шкоди, пославшись на відсутність протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу позивача, сумнівною для відповідача є вартість залишків пошкодженого автомобіля. Просив у позові відмовити.
Позивачу роз'яснено положення щодо залучення співвідповідача, заміни відповідача, залучення третіх осіб. Даним правом позивач не скористалась і пояснила, що дані положення закону їй були роз'яснені адвокатом, але вона не бажає пред'являти позову до водія, і бажає за її власним вибором пред'явити позов про відшкодування шкоди саме до власника автомобіля, яку вважає належним відповідачем і особою, відповідальною за завдану шкоду згідно ст.1187 ЦК.
На підтвердження розміру шкоди позивачем надано:
Висновок експертного дослідження від 20.08.2018р., згідно якого вартість матеріального збитку власнику автомобіля Опель Корса внаслідок ДТП 7.07.2018р. складає 247794,81грн. (Розмір шкоди - за змістом дослідницької частини - визначений за вартістю автомобіля, оскільки відновлювальний ремонт за вартістю перевищує вартість автомобіля і є недоцільним);
Акт огляду транспортного засобу, за яким проведено експертне дослідження;
Рахунок про оплату за експертизу на суму 1287грн.;
акт здачі-приймання висновку експертного дослідження від 20.08.2018р.
дублікат квитанції на суму 1544,40грн. від 31.10.2018р.
квитанції про оплату за евакуатор на суму 1500грн.
квитанції за стоянку.
Висновок про визначення ринкової вартості т.з. Опель Корса, 2012р.випуску станом на 14.11.2018р., вартість об'єкта оцінки 25000грн.
Договір комісії про продаж даного автомобіля.
Договір купівлі-продажу від 14.11.2018р. даного автомобіля.
Позивач є власником автомобіля Опель Корса д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.08.2018р. водій ОСОБА_4 визнаний винуватим у правопорушенні, передбаченому ст.124 КУпАП, та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу. Згідно встановленим даною постановою суду обставинам: водій ОСОБА_4 7.07.2018р. керував автомобілем Тойота Ленд Круізер Прадо, д.н.з. НОМЕР_2 в м. Бровари по вул. Мудрого, , не надав перевагу в русі автомобілю Опель Корса д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілю Опель під керуванням ОСОБА_6, здійснив зіткнення з вказаними автомобілями.
Таким чином, встановлено факт завдання шкоди в даній ДТП позивачу і встановлена вина водія ОСОБА_4
Згідно Страхового акту ПРО100-страхування від 22.11.2018р. за укладеним договором страхування цивільно-правової відповідальності нараховано страхове відшкодування за даним страховим випадком в розмірі 99490грн. (виходячи з ліміту 100000грн. мінус франшиза за договором 510грн.)
Дана виплата перерахована позивачу згідно платіжного доручення від 22.11.2018р.
Не оспорюється відповідачем, що автомобіль, яким керував водій ОСОБА_4 під час ДТП 7.07.2018р., зареєстрований на праві власності за відповідачем ОСОБА_3
Виходячи з того, що відносно даного водія не складено інших протоколів і відсутні відомості про притягнення його до адміністративної (або кримінальної відповідальності) за неправомірне заволодіння автомобілем або за керування автомобілем без документів, що надають йому право на керування даним транспортним засобом, то суд при розгляді даної справи виходить з того, що водій ОСОБА_4 керував автомобілем, який вчинив ДТП, з законних підстав.
Аналізуючи дані обставини і положення закону, що регулює дані правовідносини, суд робить такі висновки:
Згідно ст.1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч.2 ст.1166 ЦК - особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України - джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та для інших осіб. Згідно ч.2 ст.1187 ЦКУ - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Згідно ч..5 ст.1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ст.1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: п.1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
З наданих доказів встановлено, що шкоду позивачу завдано водієм ОСОБА_4, з його вини, і саме він є відповідальним за завдану позивачу шкоду.
Встановлено, що володільцем джерела підвищеної небезпеки у розумінні статті 1187 ЦК України є водій, який на законних підставах керував автомобілем.
Крім того, до даних правовідносин має бути застосована загальна норма щодо відшкодування шкоди заподіювачем, тобто у даному випадку водієм.
Позову до водія (заподіювача шкоди) позивач не пред'явив, не заявив про заміну відповідача чи про залучення його у якості співвідповідача, хоча такі права позивачу роз'яснені. Право вибору способу захисту своїх прав має позивач. Суд розглядає справу лише в межах заявлених вимог, і при розгляді даної справи піддає аналізу лише наявність чи відсутність підстав для покладення відповідальності за шкоду на особу, яку позивач вказав відповідачем.
Щодо наявності підстав для покладення відповідальності за завдану шкоду на відповідача - власника транспортного засобу - то суд не вбачає підстав для цього, не вбачає підстав для визнання відповідача володільцем джерела підвищеної небезпеки у розумінні статті 1187 ЦК України, оскільки джерелом підвищеної небезпеки є не саме майно (автомобіль), а діяльність, пов'язана з його, зокрема, використанням; і відповідальною за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, є особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка керує транспортним засобом на відповідній правовій підставі. Сам по собі той факт, що відповідачка є власником транспортного засобу і відповідно має право володіти та користуватись своїм майном (на що послався позивач), не означає здійснення нею у даному випадку діяльності, яка є джерелом підвищеної небезпеки. Встановлено, що станом на момент ДТП відповідачка не здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не вчиняла будь-яких протиправних, винних по відношенню до позивача дій, внаслідок яких би позивачу було завдано шкоду. Принаймні позивач наявності таких обставин не довів.
Позивач не довела будь-яких підстав для покладення на власника автомобіля відповідальності перед нею, не довела наявності будь-якої вини власника. Посилання позивача, що власник передала керування належним їй автомобілем особі з похмілля, є голослівним, ніяких доказів з даного приводу не надано. Посилання позивача, що саме власник є законним володільцем джерела підвищеної небезпеки і що саме власник повинен відповідати за шкоду, завдану його майном іншій особі, - є таким, що не відповідає закону і є помилковим його тлумаченням.
У даному випадку відсутня сукупність таких обставин, які є обов'язковими для покладення на особу відповідальності за завдану шкоду: протиправність дій відповідача та причинно-наслідковий зв'язок безпосередньо між діями відповідача і шкодою, завданою позивачу. Таким чином, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, заподіяну позивачу в даній ДТП, як за ст.1187 ЦК України, так і за статтею 1166 ЦК України.
Так само не встановлено і не доведено, що водій перебував у трудових відносинах з відповідачем, що могло б бути підставою для відповідальності відповідача за статтею 1172 ЦК України.
Позивач не довів підстав для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, заподіяну позивачу в ДТП, що сталась 7.07.2018р. з участю належного їй на праві власності транспортного засобу. Таким чином, підстав для стягнення з відповідача (як власника транспортного засобу) шкоди, заподіяної позивачу, в межах заявлених позовних вимог, не встановлено. У позові слід відмовити.
Оскільки суд відмовляє у позові, то понесені позивачем судові втрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст.12,13,81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля Опель Корса НОМЕР_1 в дорожньо-транспортній пригоді 7 липня 2018 року в м. Бровари - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за результатом апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не буде вручене у день його складення, має право на поновлення строку, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через суд першої інстанції, який розглянув справу.
Повне рішення складено 18.02.2019р.
Суддя Т.В. Селезньова