Справа№359/214/19
Провадження №1-кп/359/215/2019
11 лютого 2019 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника - адвоката ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 - представника ОСОБА_7 ,
за наслідками проведення підготовчого судового засідання з технічною та відео фіксацією кримінального провадження №12018000000000758, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2018 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, українки, громадянки України, з вищою освітою, раніше не судимої, офіційно працевлаштованої директором ТОВ «ЛюксБрокБізнес», реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 ,
по обвинуваченню у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358, ч.5 ст.27 ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України,
розглянувши заявлені клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, питання можливості призначення судового розгляду, клопотання про залучення ОСОБА_7 стороною в судовому провадженні, -
До суду надійшов зазначений обвинувальний акт з додатками, після чого судом було призначено підготовче судове засідання.
Під час підготовчого судового засідання прокурор просив суд призначити провадження до судового розгляду.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 під час підготовчого судового засідання заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв'язку з порушенням права на захист обвинуваченого під час здійснення досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення, не було виконано вимоги ст. 291 КПК України, зокрема щодо викладу в ньому формулювання обвинувачення та фактичних обставин кримінального правопорушення, а саме щодо місця та часу, а також способу вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, що свідчить про те, що істотні обставини вчинення злочинів, органом досудового розслідування не встановлено. Також на титульній сторінці обвинувального акта прізвище ОСОБА_4 вказано як ОСОБА_4 з м'яким знаком, тобто обвинувальний акт складено відносно не тієї особи, яка сьогодні знаходиться в судовому засіданні. Крім того, в обвинувальному акті вказана особа, як ОСОБА_8 , який начебто разом з ОСОБА_4 скоював в складі цієї групи інкримінований ОСОБА_4 кримінальне правопорушення. В даному випадку ОСОБА_8 не притягується до кримінальної відповідальності, відносно його матеріали досудового розслідування виділені в окреме провадження. Тому в тексті обвинувального акта має вказуватися не ОСОБА_8 , а особа відносно якої виділені матеріали кримінального провадження в окреме провадження.
Обвинувачена підтримала клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору.
Прокурор заперечив проти задоволення вказаного клопотання, вважав за можливе призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта немає, і провадження підсудне цьому суду.
Адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 заявлено клопотання про залучення стороною в судовому провадженні ОСОБА_7 , як особи, щодо майна якої вирішується питання по справі №359/214/19.
Учасники судового провадження заперечили, щодо клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про залучення стороною в судовому провадженні ОСОБА_7 за відсутністю на те підстав.
Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши обвинувальний акт на його відповідність вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, суд дійшов до наступного.
За змістом п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до положень п.13 ч.1 ст.3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом. Поряд з цим, ч.1 ст.11 КК України встановлено, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
В ході підготовчого судового засідання, захист заявив, що в обвинувальному акті відсутні істотні обставини вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченою ОСОБА_4 , оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що злочини, передбачені ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358, ч.5 ст.27 ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України вчинені нею у лише відомий обвинуваченому спосіб у невстановленому місці та у невстановлений час.
Зазначені обставини, на думку суду, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту, оскільки встановлення зазначених обставин є метою проведення судового розгляду, який на даній стадії судового процесу, не розпочато.
Крім того, невірне зазначення в тексті обвинувального акту прізвища ОСОБА_4 , не є перешкодою для його подальшого розгляду судом та виконання прокурором вимог ст. 368 КПК України, за наявності для того достатніх підстав.
В той же час, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу.
Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.
Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).
В рішенні від 25.07.2000 року, у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «в» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
Тобто, не надання детальної інформації обвинуваченому про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, є порушенням вимог зазначеної Конвенції, в частині порушення права людини на справедливий суд.
В той же час, згідно обвинувального акту вбачається, що окрім ОСОБА_4 також обвинувачується і інша особа - ОСОБА_8 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження. При цьому, обвинувачення ОСОБА_8 , як зазначив прокурор, станом на 11.02.2019 року - не пред'явлено.
З цього приводу, суд вважає, що вказівка на указану особу в обвинувальному акті є порушенням права на захист щодо самої ОСОБА_4 , зважаючи на те, що остання діяла за попередньою змовою з ОСОБА_8 , однак якому обвинувачення не пред'явлено. Так, зазначення даної особи, відносно якої відсутні відомості про засудження за зазначені в обвинувальному акті дії, не дає можливості здійснювати захиснику ОСОБА_4 належним чином свої повноваження у зв'язку з неконкретним формулюванням пред'явленого обвинувачення.
Крім того, зазначення в обвинувальному акті відомостей про обвинувачення ОСОБА_4 за дії вчинені спільно з ОСОБА_8 , також порушує права та інтереси указаної особи, оскільки останнього також звинувачують у скоєнні тяжкого злочину за викладених в обвинуваченні обставин.
За таких підстав, суд вважає, що право на захист особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з головних підвалин справедливого правосуддя, а вище зазначені недоліки є суттєвими, тому що порушують право обвинуваченого на захист, що в подальшому може негативно вплинути на судовий розгляд, який, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, здійснюється лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Також обвинувальний акт містить відомості, які стосуються іншої особи, відносно якої матеріали до суду не направлені на даний час, у цьому зв'язку їх наявність є порушенням прав на захист відповідної особи, а тому є недопустимими для розгляду під час судового розгляду даного кримінального провадження, у зв'язку з чим обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення недоліків.
З цього приводу, на думку суду, аналогічні порушення при складенні обвинувального акту допущені і по відношенню до ОСОБА_8 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження.
Зазначене, на думку суду, також перешкоджає прокурору в порядку ст. 338 КПК України вирішити питання про зміну обвинувачення.
Таким чином, зазначення в обвинувальному акті особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, як ОСОБА_8 , з можливістю його ідентифікації, є істотними порушеннями при складення обвинувального акту, і допускає порушення права на захист як самої ОСОБА_4 так і ОСОБА_8 .
Однак суд не може допустити відповідний обвинувальний акт до розгляду, зважаючи на виявлені порушення вимог КПК України, що стосуються основоположного права на захист.
З викладених підстав зазначений обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 слід повернути прокурору на підставі п.3 ч.3 ст. 314 КПК України.
Щодо залучення в якості заінтересованої чи будь-якої сторони провадження на підставі ст. 3 КПК України, суд може вирішити лише під час з'ясування питань пов'язаних з складом учасників провадження, у зв'язку з поверненням обвинувального акта підстав для розгляду даного клопотання судом не встановлено. Тому, клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про залучення стороною в судовому провадженні, підлягає залишенню без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 314-316, 331, 376 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12018000000000758, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358, ч.5 ст.27 ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, разом з доданими матеріалами, - повернути прокурору, який його затвердив, для належного оформлення.
Клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про залучення стороною в судовому провадженні, - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення ухвали суду, шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Оголошено повний текст ухвали суду 18.02.2019 року.
Суддя ОСОБА_1