Справа №359/8704/18
Провадження №2/359/859/2019
18 лютого 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
при секретарі судового засідання Коробові О.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 21 червня 2010 року сторони уклали шлюб. Позивач не бажає жити однією сім'єю з ОСОБА_2, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Тому ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб.
У судовому засіданні позивач підтримує позов та просить його задовольнити.
ОСОБА_2 не з'явився у судове засідання. Він завчасно у встановленому порядку повідомлявся про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується довідками про доставку смс-повідомлення (а.с.15-16).
На підставі ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив протокольну ухвалу про про-ведення заочного розгляду цивільної справи у відсутності відповідача.
Вислухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 21 червня 2010 року сторони уклали шлюб, зареєстрований у ВРАЦС Вінницького МУЮ Вінницької області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №998. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21 червня 2010 року (а.с.5).
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу супере-чило б інтересам хоча б одного з них.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допуска-ється. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Встановлено, що ОСОБА_1 не бажає жити однією сім'єю з відповідачем. Збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Примушування позивача до шлюбу з ОСОБА_2 не допускається.
З огляду на це суд вважає, що шлюб, укладений між сторонами, допустимо розірвати.
Відповідно до ч.1 ст.141 та п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, пов'язане з розподілом між сторонами судових витрат. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 704 гривень 80 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією (а.с.1). Пред'явлений нею позов задоволений в повному обсязі.
З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 704 гривень 80 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.3 ст.259, ст.ст.263-265, 268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 21 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №998, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 704 гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення до Бориспільського міськрайонного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач набуде право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець