15 лютого 2019 року № 320/6572/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що пенсійним органом протиправно відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії на підставі Закону України "Про державну службу", з посиланням на недостатність спеціального стажу державної служби. На переконання позивача, враховуючи його наявний стаж державної служби, який становить 18 років 02 місяці та 14 днів, та те, що станом на 01.05.2016 займана ним посада належить до посад державних службовців, він має право на отримання пенсії державного службовця, згідно пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу".
Відповідач з позовом не погодився, свої заперечення висловив у відзиві, в якому зазначив, що періоди роботи в державній податковій службі на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому, відсутні правові підстави для призначення пенсії позивачу на підставі Закону України "Про державну службу".
Ухвалою суду від 17.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається із позовної заяви та стверджувалось відповідачем у відзиві, ОСОБА_1, як пенсіонер перебуває на обліку у Вишгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
04 жовтня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу".
Розглянувши вказану заяву, Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області оформило лист від 12.10.2018 №291/А-01, яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії на підставі Закону України "Про державну службу" (а.с. 8).
Свою відмову пенсійний орган мотивував тим, що період роботи в державній податковій інспекції з 19.07.1994 по 25.06.1998, а також період роботи в органах місцевого самоврядування, за виключенням періоду з 25.01.2002 по 24.01.2004, не відноситься до категорій посад державної служби. Відповідач дійшов висновку, що спеціальний стаж позивача становить 2 роки, та є недостатнім для призначення пенсії державного службовця, у розумінні Закону України "Про державну службу", яким вимагається наявність стажу - 10 років.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступне.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право вибору пенсійних виплат закріплено у статті 10 Закону України від 09.07.2003 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VII з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами статті 37 Закону України від 16.12.1993 N 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
Статтею 26 наведеного Закону в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону N 3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік, страховий стаж та перебування на посаді державного службовця.
З аналізу наведених правових норм убачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону N 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
У цьому контексті, судом встановлено, що вказуючи на відсутність у позивача права на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" з підстав недостатності стажу державної служби, відповідач не врахував службу ОСОБА_1 у податковій інспекції та роботу в органах місцевого самоврядування, посилаючись на їх неналежність до державної служби.
Однак, дослідивши матеріали справи та відповідне законодавство України, суд вважає такі дії пенсійного органу необґрунтованими, пояснюючи це наступним.
Щодо неврахування стажу державної служби у податковій інспекції та податковій адміністрації.
З наявних у справі матеріалів, а саме - трудової книжки ОСОБА_1 встановлюється, що 19.07.1994 вона прийнята на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора у відділ аудиту фізичних осіб та прийняла присягу державного службовця (зворот а.с. 9).
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно ч. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Разом з цим, згідно п. 341.1 ст. 341 Податкового кодексу України служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Пунктом 342.4 цього кодексу передбачено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.07.2018 у справі №586/965/16а.
Отже, висновок пенсійного органу щодо не віднесення періоду роботи позивача в контролюючому органі до стажу держаної служби сформований безпідставно та спростовується вищенаведеним.
Щодо неврахування стажу державної служби в органах місцевого самоврядування.
Із трудової книжки позивача судом з'ясовано, що ОСОБА_1 з 25.01.2002 по теперішній час перебуває на посаді спеціаліста І,ІІ категорій Вишгородської міської ради.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку також слід керуватися Порядком № 283.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону № 2493-III та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів.
У свою чергу, статтею 14 Закону № 2493-III, передбачено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються сьома категорія посад - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Отже, період роботи позивача на посаді в органах місцевого самоврядування (спеціаліст) зараховується до стажу державної служби та свідчить про те, що займана ним посада на момент звернення до відповідача, належить до посад державних службовців, у зв'язку із чим відмова відповідача у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби та призначенні пенсії державного службовця, є протиправною.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №735/393/17.
За таких обставин, враховуючи той факт, що станом на 01.05.2016 позивач займала посаду державної служби, а її стаж державної служби становив 18 років 02 місяці 14 днів, остання набула права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про державну службу".
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позовні вимоги є законними та заявленими з обґрунтованих підстав, а тому, визнає їх такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 05.12.2018 (а.с. 2).
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити гр. ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.