07.02.2019 Справа № 920/751/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу № 920/751/18
за позовом Служби автомобільних доріг у Сумській області (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код ЄДРПОУ 24014538)
до відповідача Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код ЄДРПОУ 31931024)
про стягнення 377 037,18 грн.,
за участю представників:
позивача: не прибув
відповідача: Маківський О.В. (ордер серії СМ № 0602/19 від 06.02.2019)
Суть спору: до господарського суду звернулась Служба автомобільних доріг у Сумській області з позовом до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 377037,18 грн. збитків, завданих шляхом завищення вартості виконаних робіт.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість.
14.01.2019 відповідач подав до суду письмові пояснення, у яких навів додаткові заперечення проти позовних вимог.
Також 14.01.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження позовних вимог.
07.02.2019 позивач надіслав до суду клопотання, у якому просив розглядати справу за відсутності його представника за наявними матеріалами.
Розгляд справи по суті розпочато 07.02.2019.
Судом оголошено стислий виклад позовних вимог та досліджено докази, поданні позивачем.
Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов та письмових поясненнях, у задоволенні позову просив відмовити.
Судом досліджено докази, подані відповідачем в обґрунтування його позиції по справі.
Присутнім представником були надані пояснення з приводу обставин, на які він посилався у поданих до суду документах.
У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутнього представника, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
01.02.2016 між сторонами у справі був укладений договір про закупівлю робіт за державні кошти № 2Е-Д/2281, за умовами якого відповідач зобов'язався у 2016 році надати послуги позивачеві, а позивач - прийняти і оплатити такі послуги: 74.90.2 Послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н. в. і. у., 63712200-5 Послуги з експлуатації автомобільних доріг (Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування (16 лотів)). У пункті 1.2 договору сторони погодили найменування робіт, що виконуються за цим договором.
Ціну даного договору сторони визначили у п. 3.1 договору у розмірі 259621124,40 грн., що дорівнює загальній вартості послуг згідно зазначених у даному пункті 16 лотів; також визначено, що вартість послуг з договором визначається у межах договірної ціни.
У Договірній ціні (Додаток № 1 до договору № 2Е-Д/2281 від 01.02.2016) вартість послуг визначена у розмірі 259621124,40 грн.
30.01.2017 між сторонами у справі укладеного договір № 10Е-Д/2281 про закупівлю за державні кошти послуг з експлуатаційного утримання та дрібного ремонту автомобільних доріг, предметом якого є: ДК 021:2015: 63712200-5 - Послуги з експлуатації автомобільних доріг ДК 016:2010: 74.90.20 - «Послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н.в.і.у.».
Виконавець (відповідач) зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги з експлуатаційного утримання та дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування згідно технічного завдання, викладеного в документації конкурсних торгів за рахунок коштів державного бюджету та в обумовлений цим договором термін. Замовник (позивач) зобов'язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів, передбачених на ці цілі на його рахунок (пункт 1.1 договору).
У пунктів 1.2 договору сторонами погоджено найменування послуг: «Послуги з експлуатаційного утримання та дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування у Сумській області». Протяжність автомобільних доріг державного значення - 2 106,2км, місцевого - 5 109,6 км. Перелік доріг наведено у додатку 1 до договору.
Ціну даного договору сторони визначили у п. 3.1 договору у розмірі 350072551,20 грн., що є загальним обсягом надання послуги.
У Договірній ціні (Додаток № 1 до договору № 10Е-Д/2281 від 30.01.2017) вартість послуг визначена у розмірі 350072551,20 грн.
Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Сумській області за період з 01.04.2015 по 31.03.2018. За результатами ревізії Аудитслужбою був складений акт № 18.5-10/03 від 26.06.2018.
З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення ревізії, з метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Служби автомобільних доріг у Сумській області в частині діяльності Філії «Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» за період з 01.04.2015 по 31.3.2018, у ДП «Сумський облавтодор» проведено зустрічну звірку, за результатами якої складено довідку від 11.05.2018 №18.5-10/04-3.
У ході зустрічної звірки проведено вибіркову перевірку достовірності витрат матеріальних ресурсів, включених до актів приймання виконаних робіт форми № КБ-2в за період з 01.09.2016 по 31.03.2018, в частині правильності визначення вартості будівельних виробів, а саме: асфальтобетонної суміші (тип «Г», «В»), виготовленої на власному асфальтобетонному заводі.
Так, перевіряючими встановлено, що вартість асфальтобетонної суміші, включеної Філією «Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» до актів виконаних робіт з експлуатаційного утримання та ремонту доріг, визначається на підставі калькуляцій їх приготування на власному асфальтобетонному заводі, які складаються відповідними посадовими особами філією «Глухівська ДЕД» та затверджуються директором ДП «Сумський облавтодор».
При цьому, зустрічною звіркою встановлено, що до калькуляцій приготування одиниці продукції (1 т) асфальтобетонних сумішей, включені витрати матеріальних та трудових ресурсів за вартістю, вищою фактичної облікової вартості зазначених ресурсів, які згідно даних бухгалтерського обліку Філії (за відповідні періоди) понесені для їх приготування та віднесені до собівартості вищезазначених будівельних виробів.
Так, у вересні 2016 року, відповідно до даних бухгалтерського обліку Філії, собівартість 1 тони асфальтобенної суміші типу «Г» власного виробництва складала 934,98 грн. (з врахуванням адміністративних витрат та прибутку - 938,72 грн.).
При цьому, до актів форми КБ-в за вересень 2016 року включено вартість зазначеної суміші згідно калькуляцій в сумі 1 003,47 грн. за 1 тону (з врахуванням адміністративних витрат та прибутку), чим завищено вартість 1 тони асфальтобенної суміші типу «Г» на суму 64,75 грн.
Вищезазначене призвело до завищення загальної вартості 26,6004 т асфальтобенної суміші типу «Г», використаних Філією згідно акта за вересень 2016 року (номер 406) при виконанні робіт з експлуатаційного утримання та ремонту доріг на замовлення Служби автомобільних доріг у Сумській області, на загальну суму 1722,38 грн., що призвело до завищення загальної вартості зазначених робіт на суму 2066,86 грн.
Аналогічні випадки завищення вартості асфальтобетонної суміші типу «Г» та типу «В», власного виробництва, встановлені протягом квітня-листопада 2016 року, що призвело до завищення загальної вартості робіт з експлуатаційного утримання та ремонту доріг, виконаних Філією на замовлення Служби автомобільних доріг у Сумській області, на загальну суму 377 037,18 грн., які оплачені в повному обсязі.
За результатами перевірки на адресу позивача був надісланий лист № 20-18-05- 14/2437 від 19.07.2018 з вимогою усунути виявлені ревізією порушення чинного законодавства.
На виконання п. 1 листа-вимоги Аудитслужби позивач листом №01/1362 від 01.08.2018 звернувся до відповідача з вимогою перерахувати грошові кошти в розмірі завищеної вартості на рахунок позивача для подальшого повернення до Державного бюджету або виконати ремонтно-будівельні роботи на вказану суму.
На даний час відповідачем завдані позивачу збитки шляхом завищення вартості виконаних робіт на суму 377 037,18 грн. не відшкодовані, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що протягом дії вищевказаних договорів сторонами не пред'являлось жодних претензій одна до одної щодо виконання цих договорів, виконані відповідачем роботи були прийняті позивачем без зауважень та оплачені за цінами, погодженими сторонами.
Суд, з'ясувавши позиції учасників справи щодо суті позову, зазначає наступне.
У відповідності з п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором підряду згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 843 вказаного Кодексу у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Приписами ч. 1 ст. 632 ЦК України передбачена можливість визначення ціни договору за домовленістю сторін.
Статтею 845 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.
Як передбачено у ст. 846 даного Кодексу строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.
Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.
Статтею 854 ЦК України встановлений порядок оплати роботи. Так, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Вимоги щодо якості виконаної підрядником роботи передбачені у ст. 857 ЦК України, а відповідальність підрядника за неналежну якість роботи - у ст. 858 цього Кодексу.
Як встановлено судом у ході розгляду справи, сторонами належним чином виконувались умови договору про закупівлю робіт за державні кошти № 2Е-Д/2281 від 01.02.2016 та договору № 10Е-Д/2281 про закупівлю за державні кошти послуг з експлуатаційного утримання та дрібного ремонту автомобільних доріг від 30.01.2017.
Протягом строку дії вказаних договорів відповідачем надавались, а позивачем приймались роботи, які становили предмет цих договорів, сторонами були складені та підписані відповідні акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, позивачем були сплачені грошові кошти згідно даних актів у межах договірної ціни.
Також сторонами підтверджено, що при прийнятті робіт позивачем як замовником не пред'являлось жодних претензій до якості чи обсягу виконаних відповідачем робіт.
Недійсними дані договори не визнавались, відтак вони обов'язкові до виконання сторонами в силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частина 1 статті 225 даного Кодексу передбачає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Розбіжності ж у вартості складових, з урахуванням яких встановлювалась у договорах підряду вартість 1 тонни асфальтобетонної суміші, які були встановлені у ході перевірки Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області не є матеріальними збитками у розумінні ст. 244 Господарського кодексу України, як це стверджує позивач, оскільки вони не виникли внаслідок порушення відповідачем господарського зобов'язання чи вимог щодо здійснення господарської діяльності.
Як встановлено судом, вартість асфальтобетонної суміші, виготовленої на власному асфальтобетонному заводі, відповідач визначав згідно методичних рекомендацій з калькулювання вартості матеріальних ресурсів, виготовлених на власному підсобному господарстві (МР Д.1.2-218-03450778:2010), розроблених ДержДорНДІ та погоджених Укравтодором.
Дані методичні рекомендації визначають порядок розрахунку вартості матеріальних ресурсів, виготовлених на власному підсобному господарстві підприємств, що підпорядковані Державній службі автомобільних доріг, та підприємств, що працюють на об'єктах Укравтодору.
Пункт 5.4.1 МР Д.1.2-218-03450778:2010 передбачає, що витрачання палива та енергії для технологічних цілей на калькуляційну одиницю приймається за даними показників контрольно-вимірювальних приладів або за виробничими нормами витрат, що встановлюються наказом по підприємству на підставі загальних, відомчих виробничих норм витрат паливно-мастильних матеріалів (ДБН В 2.8-12, ВБН В 2.3-218-538), діючих ресурсних норм експлуатації машин (ДБН 2.7, СОУ 45.2-000181112-034) чи результатів хронометражних спостережень.
В зв'язку із значними коливаннями випуску асфальтобетонної суміші протягом будівельного сезону філія «Глухівська ДЕД» визначає витрати палива та енергії на підставі діючих ресурсних елементних норм згідно СОУ 45.2-000181112-034:2013, які призначені для визначення вартості експлуатації будівельних машин і механізмів у прямих витратах, інвесторській кошторисній документації, договірній ціні та здійснення взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт.
Витрати, пов'язані з роботою асфальтобетонного заводу, (амортизаційні відрахування, ремонт і обслуговування заводу, проведення атестації і випробувань перед запуском, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати тощо) філія несе протягом всього календарного року, а відшкодування витрат відбувається лише під час реалізації асфальтобетонної суміші.
Отже, порівняння у ході ревізії контролюючого органу кошторисної вартості реалізації асфальтобетонної суміші за місяць і даних бухгалтерського обліку відповідача щодо понесених витрат за місяць є хибним.
Відтак, різниця між ціною договору та даними бухгалтерського обліку відповідача, виявлена перевіряючими Аудитслужби, відповідає поняттю ощадливості підрядника, наведеному у ст. 845 ЦК України. Тим більше, що позивачем не було заявлено про погіршення якості робіт у зв'язку з виявленими фактами невідповідності фактичних витрат підрядника та договірної ціни згідно договорів від 01.02.2016 та від 30.01.2017.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи не підтверджено факту завдання збитків позивачеві діями відповідача щодо визначення вартості асфальтобетонної суміші, суд дійшов висновку про відмову у позові за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд залишає за позивачем.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 231-233, 236, 237, 238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові - відмовити.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне судове рішення складено 18.02.2019.
СуддяВ.Л. Котельницька