Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"12" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/830/18
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., за участю секретаря судового засідання Фесюк О.В., розглянувши у відкритому (закритому) судовому засіданні в залі суду матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Березнекомуненергія"
про стягнення в сумі 9 241,34 грн.
За участю представників:
від позивача: Родоман Т.О. за довіреністю № 14-136 від 20 липня 2018 року;
відповідача: не з'явився.
В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Описова частина:
У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Березнекомуненергія", в якому просить, посилаючись на ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230 - 231, 264 - 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, стягнути інфляційні втрати в розмірі 5 163 грн. 66 коп., три відсотки річних у розмірі 672 грн. 07 коп. та 3 405 грн. 61 коп. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі - продажу природного газу від 20.11.2013 року № 1616/14-ТЕ-28.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2018 року відкрито провадження у справі 918/830/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15 січня 2019 року.
15 січня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Комунального підприємства "Березнекомуненергія" надійшов відзив на позовну заяву від 11 січня 2019 року, в якому останнє заперечує проти позову в повному обсязі, зазначає про неможливість впливу на порядок розрахунку за газ із позивачем, а тому відсутність підстав для застосування будь-якої міри відповідальності.
У судовому засіданні 15 січня 2019 року було оголошено перерву до 05 лютого 2019 року.
28 січня 2019 року через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив в якому останній вказує на безпідставність тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву, зокрема на те, що порядок розрахунків затверджений на законодавчому рівні не звільняє відповідача від обов'язку виконання договірних зобов'язань, щодо розрахунків у визначені строки.
05 лютого 2019 року відповідачем подано через канцелярію суду заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказує на ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", згідно якого штрафні санкції за спожитий у 2014 році газ підлягають списанню.
12 лютого 2019 року через канцелярію суду відповідачем подано пояснення, в яких останній наголошує на необхідності застосуванні ч.3. ст.7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", також зазначає посилання на судову практику судів вищих інстанцій.
У судовому засіданні 12 лютого 2019 року уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задоволити, в свою чергу відповідач не забезпечив явку уповноважених представників у судове засідання 12 лютого 2019 року.
Мотивувальна частина:
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представника позивача, судом встановлено:
- між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - продавець), та Комунальним підприємством "Березнекомуненергія" (надалі - покупець), укладено 20 листопада 2013 року Договір № 1616/14-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір, а.с. 16-21), відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ (який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), обсягом до 649,0 тис. куб.м. з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, який може змінюватись протягом місяця продажу у встановленому порядку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.п. 1.1, 1.2, 2.1 умов договору);
- не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (пункт 3.4 умов договору);
- ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регулювання тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (п.5.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 31 січня 2014 року).
- оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 умов договору);
- у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості невиплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2 умов договору);
- строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (пункт 9.3. умов договору);
- згідно розділом 11 умов договору, такий набуває чинності з дати його підписання і скріплення печатками і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення.
Додатковими угодами №1 від 31 січня 2014 року змінено пункт 5.2 договору та змінено ціну на газ, зокрема до сплати за 1000 куб.м. природного газу 1 309,20 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою № 2 викладено пункт 1.2 в наступній редакції: газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Додатковою угодою №3 від 01 жовтня 2014 року викладено пункт 6.3 договору викладено в наступній редакції: кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено договорами про організацію взаєморозрахунків, укладеним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Як встановлено матеріалами справи, постачальник на виконання умов договору від 20 листопада 2013 року № 1616/14-ТЕ-28 купівлі - продажу природного газу передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 636 351 грн. 06 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 31 січня 2014 року на суму 158 537 грн. 58 коп., від 28 лютого 2014 року на суму 124 017 грн. 90 коп., від 31 березня 2014 року на суму 94 757 грн. 28 коп., від 30 квітня 2014 року на суму 21 836 грн. 14 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 32 356 грн. 87 коп., від 30 листопада 2014 року на суму 90 956 грн. 67 коп., від 31 грудня 2014 року на суму 113 888 грн. 62 коп., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.
Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору, факт невчасного розрахунку підтверджується "операціями за договором" (а.с. 37), згідно яких відображено рух коштів по договору.
Враховуючи зазначені прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та три проценти річних за порушення строків проведення оплати за газ.
Відповідач не заперечує пропущення строків оплати, при цьому подав відзив на позов, в якому зазначає про те, що у нього відсутня можливість вплинути на дію визначеного умовами законодавства алгоритму, який встановлює порядок розподілу грошових коштів, що надходять на рахунки із рахунків із спеціальним режимом використання, а отже відсутня вина в діях, відтак відсутні підстави для застосування будь якої відповідальності у формі додаткових грошових стягнень: пені, інфляційних та три процента річних.
Разом з тим суд, не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.
У відповідності до статті 1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 р. № 217, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
З зазначеного вбачається, що законодавством дійсно врегульовано порядок списання коштів із рахунків відповідача зі спеціальним режимом використання, однак вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, разом з тим, зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них і тим паче не звільняє від відповідальності через неналежне виконання умов договору.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду України від 21 лютого 2018 року №910/16072/16, від 17 квітня 2018 року 918/1395/15, від 21.05.2018 року № 903/830/18.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, оцінивши подані сторонами докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, при цьому суд виходив із наступного:
- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
- згідно частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
- підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
- належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
- статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
- згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
- слід зазначити, що передбачені ст.625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.
- відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
- відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що за поставлений газ проведена оплата з пропуском встановленого договором терміну.
Позивачем на суму простроченої заборгованості нараховані 3 352 грн. 72 коп. пені за період з 15 березня 2014 року по 19 листопада 2014 року, 50 грн. 92 коп. за період з 15 листопада 2014 року по 25 листопада 2014 року, 1 грн. 97 коп. за період з 16 грудня 2014 року по 17 грудня 2014 року. Також нараховано 666 грн. 40 коп. три процента річних за період з 15 березня 2014 року по 19 листопада 2014 року, 5 грн. 46 коп. за період з 15 листопада 2014 року по 25 листопада 2014 року, 0 грн. 21 коп. за період з 16 грудня 2014 року по 17 грудня 2014 року. Крім того, нараховано 5 163 грн. 66 коп. інфляційних втрат нарахованих за зобов'язаннями лютого 2014 року.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
У відповідності з частиною 1 статті 3 названого Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Згідно пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, із правового аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що частина 3 статті 7 зазначеного Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2018 року №925/106/18, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16 та від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.
З огляду на викладене, спростовуються доводи, зазначені позивачем про безпідставне застосування до спірних правовідносин сторін приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв'язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та посилання на правову позицію Вищого господарського суду України, наведену у перелічених вище справах.
Отже, списання нарахованих боржникам санкцій на борг по газу за зобов'заннями 2014 року який погашений до 30.11.2016 є безумовним. Тому нарахування позивачем санкцій, що є предметом позову у даній справі за всі визначені позивачем періоди, є безпідставним і до стягнення вони не підлягають.
Спору по якості, кількості газу та доведеності сплати відповідачем боргу за газ до 31.03.2016, між сторонами немає.
Отже, правомірність підстав позову з боку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не доведена, а тому в позові слід відмовити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які передбачені ч.3 ст.123 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп., згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 18 лютого 2019 року.
Суддя В.Г. Торчинюк
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);
3 - відповідачу рекомендованим (34600,Рівненська обл. Березнівський р-н, м. Березне, вул. Ціолковського, буд. 2-А).