65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2457/18
За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп. Перемоги, б. 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, б. 81, код ЄДРПОУ 38728376)
До відповідача: Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (вул. Шабська, буд. 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700; код ЄДРПОУ 01125689)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Лазуренко Є.С.
Представники:
Від позивача: Грасовський Д.О. на підставі довіреності № 158 від 11.01.2018р.;
Від відповідача: Головко С.М.- на підставі довіреності № 21 від 30.05.2018р.;
В засіданні брали участь:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору: Позивач, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості у розмірі 27 746 грн. 10 коп., пені у розмірі 1 964 грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 3 307 грн. 29 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22 листопада 2018р. відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/2457/18 до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 січня 2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2457/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 07.02.2019р.
В судове засідання щодо розгляду справи по суті представники сторін не зявилися.
28 січня 2019р. до суду надійшла заява Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" щодо розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Відповідач сою позицію щодо позову виклав у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 03.01.2019р. Крім того, згідно клопотання, що надійшло до суду 18.01.2019р., просив суд розглядати справу за відсутністю його представника.
За таких обставин, справу по суті суд розглядає за наявними матеріалами.
Як зазначив позивач у позовній заяві, 16 січня 2015р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) та Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (Підприємство) було укладено Договір №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 (надалі - Договір) , за умовами якого Адміністрація надає послуги з забезпечення працівників Підприємства засобами колективного захисту на території Білгород-Дністровського морського порту, а саме: захисна споруда №57662, а Підприємство відшкодовує частково витрати Адміністрації по утриманню засобу колективного захисту.
За згодою сторін строк дії Договору було продовжено до 31.12.2017р.
Відповідно до п. 2.1. Договору відшкодування витрат Адміністрації здійснюється на підставі щомісячних платежів з розрахунку 05 грн. 99 коп. на місяць за 1 людину ( у тому числі ПДВ 20%). Загальна кількість визначається із середньої кількості працюючих у зміну підприємства та складає 200 чол.
Відповідно до п. 2.1. у редакції Додаткової угоди від 03.08.2015р. до Договору №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 від 16.01.2015р. відшкодування витрат Адміністрації здійснюється на підставі щомісячних платежів з розрахунку 05 грн. 99 коп. на місяць за 1 людину (з ПДВ 20%). Загальна кількість визначається із середньої кількості працюючих у зміну підприємства та складає 100 чол.
Згідно до п. 2.1. у редакції Додаткової угоди від 10.02.2017р. до Договору №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 від 16.01.2015р. відшкодування витрат Адміністрації здійснюється на підставі щомісячних платежів з розрахунку 04 грн. 99 коп. на місяць за 1 людину ( у тому числі ПДВ 20%). Загальна кількість визначається із середньої кількості працюючих у зміну підприємства та складає 291 чол.
Положеннями п. 2.1. у редакції Додаткової угоди від 17.02.2017р. до Договору №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 від 16.01.2015р. визначено, що відшкодування витрат Адміністрації здійснюється на підставі щомісячних платежів з розрахунку 06 грн. 27 коп. на місяць за 1 людину ( у тому числі ПДВ 20%). Загальна кількість визначається із середньої кількості працюючих у зміну підприємства та складає 286 чол.
Відповідно до п. 2.2. Договору розрахунок між Адміністрацією та Підприємством здійснюється на протязі 10 банківських днів на підставі акту наданих послуг підписаного Сторонами, до 5 числа місяця наступного за звітним.
Позивач зазначає, що під час дії Договору Адміністрацією було надано на користь відповідача відповідні послуги, що обумовлені умовами укладеного Договору, виставлено та надано для оплати рахунки, яка відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 27 746 грн. 10 коп. за період з 30.09.2016р. по 31.12.2017р.
Позивач в обґрунтування позову посилається на ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Та зазначає, що згідно ст.525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач також зазначив, що відповідно до п. 3.3. Договору у разі прострочення оплати по відшкодуванню витрат, Підприємство сплачує пеню Адміністрації у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ за кожен день прострочення.
У зв'язку з неналежним виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 1 964 грн. 23 коп.
Також, позивач зазначив, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги невиконання зобов'язань відповідачем, позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 1 084 грн. 57 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3 307 грн. 29 коп.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 5.1. Договору визначено, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановлено підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства.
Позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору, 17.09.2018р. за №177/12-01-9/1632/18 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" скерувало на адресу відповідача відповідну претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором. Однак, відповідачем заборгованість за Договором на виконання претензій сплачена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27 746 грн. 10 коп., пеню у розмірі 1 964 грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 3 307 грн. 29 коп.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що Державне підприємство „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" не погоджується з зробленим позивачем розрахунком штрафних санкцій в частині стягнення пені .
Зокрема, відповідач зазначив, що підприємство з 2016 року з незалежних від нього причин перебуває у тяжкому фінансовому становищі та не в змозі виконати зобов'язання по Договору №8- ГІ-БДФ-16 від 1 1.05.2016 у визначені договором терміни. Причинами є зовнішні фактори, на які підприємство не має впливу а саме, відповідно до ст.2-1 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" тимчасово, строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни, - з 1 листопада 2015 року; деревних порід сосни - з 1 січня 2017 року.
Державне підприємство „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" є державною стивідорною компанією, яка займається здійсненням навантажувально-розвантажувальних робіт лісоматеріалів. У підприємства відсутня інфраструктура задля обробки вантажів іншої номенклатури. У 2017 році Білгород-Дністровський морський порт фактично перебував на межі зупинення через зменшення глибин у гавані порту. Днопоглиблювальні роботи у гавані Білгород-Дністровського морського порту було здійснено Білгород-Дністровською філією Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" лише наприкінці 2017 року, але наразі вони є недостатніми для повноцінного проходу суден до Білгород-Дністровського морського порту.
Відповідачем також зазначено, що наведені зовнішні фактори, які вплинули негативно на господарську діяльність підприємства, підтверджуються також аудиторським звітом за результатами державного фінансового аудиту діяльності державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р. Так , на сторінці 21 аудиторського звіту зазначено про те, що причиною погіршення судноплавного стану каналу порту є невиконання позивачем обов'язків щодо робіт з утримання габаритів підхідного каналу в необхідних обсягах, що в свою чергу призвело до втрати вантажопотоку відповідачем.
Крім того, відповідач зауважив, що середня кількість працівників ДП „Білгород- Дністровський морський торговельний порт" на початку 2017 року становила 505 чол., на початок 2018 року - 385 чоловік. Станом на 30.11.2018р. на підприємстві залишилось 276 чоловік. Задля недопущення посилення соціально-економічної напруги у м.Білгород-Дністровський підприємство не здійснює масових скорочень та вивільнень працівників.
З урахуванням всього викладеного , та з урахуванням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України , відповідач просив суд врахувати, що позивачем не надано докази на підтвердження надання йому збитків від прострочення сплату рахунків, відповідач просить суд в частині стягнення пені відмовити в повному обсязі.
Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 16 січня 2015р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) та Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (Підприємство) було укладено Договір №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 (надалі - Договір) за умовами якого Адміністрація надає послуги з забезпечення працівників Підприємства засобами колективного захисту на території Білгород-Дністровського морського порту, а саме: захисна споруда №57662, а Підприємство відшкодовує частково витрати Адміністрації по утриманню засобу колективного захисту. Договір був чинним до 31.12.2017р.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст.903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно до п. 2.1. у редакції Додаткової угоди від 03.08.2015р. до Договору №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 від 16.01.2015р. відшкодування витрат Адміністрації здійснюється на підставі щомісячних платежів з розрахунку 05 грн. 99 коп. на місяць за 1 людину, (з ПДВ 20%). Загальна кількість визначається із середньої кількості працюючих у зміну підприємства та складає 100 чол.
Відповідно до п. 2.1. у редакції Додаткової угоди від 10.02.2017р. до Договору №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 від 16.01.2015р. відшкодування витрат Адміністрації здійснюється на підставі щомісячних платежів з розрахунку 04 грн. 99 коп. на місяць за 1 людину ( з ПДВ 20%). Загальна кількість визначається із середньої кількості працюючих у зміну підприємства та складає 291 чол.
Положеннями п. 2.1. у редакції Додаткової угоди від 17.02.2017р. до Договору №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 від 16.01.2015р. визначено, що відшкодування витрат Адміністрації здійснюється на підставі щомісячних платежів з розрахунку 06 грн. 27 коп. на місяць за 1 людину ( з ПДВ 20%) . Загальна кількість визначається із середньої кількості працюючих у зміну підприємства та складає 286 чол.
Відповідно до п. 2.2. Договору розрахунок між Адміністрацією та Підприємством здійснюється на протязі 10 банківських днів на підставі акту наданих послуг підписаного Сторонами, до 5 числа місяця наступного за звітним.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем - Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" було надано відповідні послуги, що обумовлені умовами укладеного Договору №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 від 16.01.2015р., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами та рахунками.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, на думку суду, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 від 16.01.2015р. у розмірі 27 746 грн. 10 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 3.3. Договору №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 від 16.01.2015р. у разі прострочення оплати по відшкодуванню витрат, Підприємство сплачує пеню Адміністрації у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ за кожен день прострочення.
За таких обставин, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за умовами укладеного Договору, на думку суду, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 964 грн. 23 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Отже, у зв'язку із неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору, на думку суду, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 1 084 грн. 57 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 307 грн. 29 коп., які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо заперечень відповідача у справі у частині стягнення пені, суд зазначає, що з матеріалів справи та наведених відповідачем обставин не вбачається підстав для відмови у цій частині позовних вимог, адже, як вже зазначалося судом вище, вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими, випливають з наявності порушень, допущених відповідачем у частині виконання своїх зобов'язань за Договором.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. 617 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Але, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, у першу чергу, зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду. По -друге, за матеріалами справи, відповідач взагалі не виконував свої зобов'язання за Договором №19-П-БДФ-15/12-ВД/15 від 16.01.2015р. протягом тривалого часу . Крім того, відповідачем не наведено винятковості обставин, які б могли бути враховані судом для зменшення пені, адже, наявність лише скрутного фінансового стану підприємства не може бути розцінено судом як виняткову обставину.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що зазначеними вище нормами законодавства передбачено можливість зменшення розміру неустойки , а не відмовити позивачу у частині позовних вимог щодо стягнення пені, як на тому наполягає відповідач.
З урахуванням зазначеного, на думку суду, позовна заява Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою , що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем доказів належного виконання умов Договору до матеріалів справи не надано.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (вул. Шабська, буд. 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700; код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп. Перемоги, б. 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"(Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, б. 81, код ЄДРПОУ 38728376) основний борг у розмірі 27 746 (двадцять сім тисяч сімсот сорок шість) грн. 10 коп., пеню у розмірі 1 964 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 1 084 (одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 57 коп., інфляційні витрати 3 307 (три тисячі триста сім) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18 лютого 2019 р.
Суддя Н.В.Рога