18.02.2019 р. Справа№ 914/295/19
Суддя Мороз Н. В.,
розглянувши заяву про забезпечення позову: Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни, м. Львів
до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача-2: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
про визнання права на приватизацію нежитлового приміщення загальною площею 481,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, площа Ринок, будинок 38, шляхом його викупу; визнання незаконною та скасування підпункту 1.3 пункту 1 ухвали Львівської міської ради від 07.06.2018 № 3524
Встановив:
15.02.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни до відповідача-1 Львівської міської ради, до відповідача-2 Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання права на приватизацію нежитлового приміщення загальною площею 481,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, площа Ринок, будинок 38, шляхом його викупу; визнання незаконною та скасування підпункту 1.3 пункту 1 ухвали Львівської міської ради від 07.06.2018 № 3524.
Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просить суд накласти арешт на нежитлове приміщення загальною площею 481,10 кв. м; заборонити Львівській міській раді, Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради вчиняти дії щодо розпорядження об'єктом нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 481,10 кв. м, розташоване у будівлі №38 на площі Ринок у місті Львові; зупинити дію підпункту 1.3 пункту 1 ухвали Львівської міської ради від 07.06.2018 № 3524 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова на пл. Ринок, 12, пл. Ринок, 13, пл. Ринок, 38, вул. Варшавській, 1, вул. Тернопільській, 1-а, вул. Б. Хмельницького, 146, пл. Святого Теодора, 11, вул. Замарстинівській, 41, вул. Героїв Майдану, 28, вул. Жовківській, 47-а, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні»; зупинити проведення електронного аукціону.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність її повернення, з огляду на наступне.
Згідно ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно вимог ч.1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч.4 ст. 139 ГПК України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обгрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
За приписами ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Проте, в порушення зазначених вимог заява про забезпечення позову не містить вказаних вище пропозицій.
Крім того, у заяві про забезпечення позову заявником не зазначено доцільності вжиття кожного із запропонованих останнім заходів забезпечення позову (накладення арешту, заборони вчиняти дії, зупинення дії ухвали ЛМР, зупинення проведення електронного аукціону).
Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Натомість, у заяві про забезпечення позову заявником зазначено, що необхідність у вжитті цих заходів забезпечення позову пояснюється тим, що спірне приміщення уже виставлено на продаж. Однак, таке обгрунтування суперечить вищевказаній нормі закону, оскільки не містить конкретного пояснення доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Приписами ч.7 ст.140 ГПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 25.12.97р. №9-3П, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовної заяви та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 139, 140, 234 ГПК України, суд -
Заяву про забезпечення позову Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни від 15.02.2019р. повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.