вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/907/18
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Першого заступника прокурора Київської області (адреса: 01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2)
в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (адреса: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код 39817550)
до 1. Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, 5, код 04362131)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" (адреса: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Окружна, 4, код 39296673)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні:
позивача Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (адреса: 08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 63, код 00849296, поштова адреса :04078 м. Київ, вул.. Полкова, буд. 57)
відповідача ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1)
про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки
за участю представників:
прокурор - Слабковська О.О.;
позивача - не з'явились;
відповідача1 - не з'явились;
відповідача2 - Вітусєвіч Я.Ф.;
третьої особи на стороні позивача - не з'явились;
третьої особи на стороні відповідача - не з'явились.
Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог прокурор, зокрема, посилається на норми статей 16, 326, 373, 388, 393 Цивільного кодексу України, статті 84, 116, 122, 141, 142, 155 Земельного кодексу України, зазначаючи, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства з перевищенням повноважень за рахунок земель державної власності, що перебувають в постійному користуванні ДП "НДВА "Пуща-Водиця". У подальшому, зазначена земельна ділянка на підставі договору-купівлі продажу була відчужена на користь ТОВ "Барселона Ю ЕЙ". Прокурор вважає, що спірне рішення відповідача-1 про затвердження проекту із землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки видано з порушенням вимог законодавства, прав дійсного власника вказаних земель та підлягає визнанню недійсним. З огляду на викладене, та те, що право власності ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" на земельну ділянку зареєстровано у встановленому порядку, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, відновити становище, яке існувало до порушення цього права, можливо лише шляхом визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки та її витребування з чужого незаконного володіння.
При зверненні з даним позовом до суду прокурор посилається на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", обґрунтовуючи звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах тим, що позовна заява про витребування земельних ділянок сільськогосподарського призначення із приватної власності у державну власність безумовно становить суспільний інтерес.
Також, прокурором у позовній заяві було заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності та їх поновлення.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.06.2018.
21.06.2018 представником відповідача-2 було подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
21.06.2018 представником відповідача-2 було подано заяву про застосування позовної давності, в якій, враховуючи положення ст..ст. 256, 257, 267 ЦК України, просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог у даній справі та відмовити у позові.
24.07.2018 прокуратурою було подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.
02.08.2018 Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" подало заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2018 р. було зупинено провадження у справі № 911/907/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку судових рішень у справі №907/50/16.
Постановою Верховного суду від 20.11.2018 р. по справі 907/50/16 касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та рішення господарського суду Закарпатської області від 26.07.2017 без змін.
До господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшло клопотання б/н від 06.12.2018 (вх. № 34006/18 від 06.12.2018 р.) про поновлення провадження у справі,.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2018 поновлено провадження у справі № 911/907/18 та призначено підготовче судове засідання на 10.01.2019.
09.01.2019 Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" подано пояснення з урахуванням Постанови Верховного суду від 20.11.2018 р. по справі 907/50/16.
10.01.2019 прокуратурою подано пояснення з урахуванням Постанови Верховного суду від 20.11.2018 р. по справі 907/50/16.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 31.01.2019.
21.01.2019 через канцелярію господарського суду Київської області представником третьої особи на стороні позивача було подано заяву про розгляд справи без його участі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2019 було відкладено розгляд справи по суті на 07.02.2019 р.
У судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення прокуратури та представника-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 №2, враховуючи добровільну відмову землекористувача, припинено право постійного користування ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на земельні ділянки загальною площею 61,85 га, які знаходяться в південно-західній частині села Софіївська Борщагівка.
У подальшому, рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 № 4 затверджено технічну документацію на земельну ділянку площею 61,85 га, які передано до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка.
Пунктом 3 зазначеного рішення ДП «НДВА «Пуща-Водиця» вирішено замовити в землевпорядній організації розробку технічної документації щодо внесення змін у державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11.12.2014, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015, зокрема, визнано недійсним та скасовано рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 за № 2 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "НДВА "Пуща-Водиця"; визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за № 4 "Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "НДВА "Пуща-Водиця".
Таким чином, на даний час в державній власності та в постійному користуванні ДП «НДВА «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради перебуває земельна ділянка площею 1448,5994 га, що встановлено та підтверджується зазначеними судовими рішеннями та державним актом про право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КВ №003658.
Прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42016110000000045 встановлено, що за рахунок вказаної території на підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 30.03.2012 №3 ОСОБА_3 надано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,08 га .
Таким чином, сільською радою передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства з перевищенням повноважень за рахунок земель державної власності, що перебувають в постійному користуванні ДП «НДВА «Пуща-Водиця».
В подальшому, ОСОБА_3 22.03.2016 на підставі договору купівлі-продажу №1106 право власності на належну їй земельну ділянку відчужено на користь ТОВ «Барселона Ю ЕЙ».
За ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» на підставі рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Воробйової Т.А. від 28.03.2016 індексний номер: 28965190 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Білогородська, земельна ділянка 11.
Предметом позову є вимоги про визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 30.03.2012 № 3 про передачу у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території села Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району; витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" земельної ділянки, розташованої в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,08 га вартістю 2785,70 гривень.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з ч. 5 ст. 60 цього Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Софіївсько-Борщагівська сільська рада.
Частиною 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 2 від 07.07.2010, ураховуючи добровільну відмову землекористувача, припинено право постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельні ділянки загальною площею 61,85 га, яке, в свою чергу, стало підставою для прийняття рішень Софіївсько-Борщагівською сільською радою № 2 від 04.08.2010 та № 4 від 04.08.2010.
Проте, як встановлено судом та не спростовано сторонами, у зв'язку з порушенням процедури припинення права постійного користування земельною ділянкою, рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради, зокрема, від 07.07.2010 № 2, від 04.08.2010 № 4 були визнані недійсними і скасовані у судовому порядку.
Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Статтею 84 Земельного кодексу України визначається, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських районних державних адміністрацій відповідно до закону.
Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Так, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від такого права; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом тощо.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Постановою Верховного Суду України від 24.06.2015, яка набрала законної сили, встановлено факт перебування спірної території саме у державній власності, скасовано рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради про припинення права постійного користування землею, тому подальше розпорядження вказаними землями є незаконним.
Згідно статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об'єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.
Враховуючи, що рішення апеляційного суду Київської області від 11.12.2014, залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015, встановлена незаконність рішень Софіївсько-Борщагівської ради від 07.07.2010 №2, від 04.08.2010 №4 щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 61,85 га, з урахуванням положень ст. 75 ГПК України, вказані обставини не підлягають доказуванню під час розглядуваного позову.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За вказаних обставин рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 30.03.2012 №3 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,08 га за рахунок земель ДП «НДВА «Пуща-Водиця», припинення права постійного користування якими судом визнано незаконним, прийнято всупереч ст. 116, 122 Земельного кодексу України за відсутності повноважень у органу місцевого самоврядування на розпорядження землями державної власності.
Відповідно до вимог п.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.
Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища яке існувало до видання цього акту.
Прокуратурою заявлено вимогу про витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" земельної ділянки, розташованої в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,08 га вартістю 2785,70 гривень.
За змістом ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Суд вважає, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після визнання відповідного рішення недійсним, це майно може бути витребувано від особи, яка не є особою щодо якої виносилось рішення, від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку також належить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим рішенням у відповідному ланцюгу.
Із змісту судових рішень, зокрема, із постанови Верховного Суду України від 24.06.2015, вбачається, що спірні земельні ділянки (в тому числі і земельна ділянка, яка є предметом даного спору) на час прийняття сільською радою рішення про припинення права постійного користування ними перебували в державній власності, а тому у Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області були відсутні повноваження щодо прийняття відповідних рішень, оскільки зазначене питання повинне вирішуватись власником земельних ділянок - державою.
Відповідно до пп. 13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Підсумовуючи викладене, та ураховуючи те, що земельна ділянка відчужена за відплатним договором, а майно, власником якого є держава, було передано поза волею останнього, то на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати це майно.
В той же час, ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» заявлене клопотання про застосування строків позовної давності.
Зазначене клопотання мотивоване тим, що як прокурор, так і ДП «НДВА «Пуща-Водиця» та державний орган, до сфери розпорядження якого було віднесено спірну земельну ділянку, могли довідатися про порушення свого права щодо саме цієї земельної ділянки або про особу, яка його порушила, оскільки оспорюване рішення Софіївсько- Борщагівської сільської ради №3 було прийняте ще 30.03.2012 р., а спірні рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 за №2 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Науково- дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за №4 «Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», були визнані недійсними після ухвалення Верховним Судом України 24.06.2015 постанови, якою залишені без змін рішення апеляційного суду Київської області від 11.12.2014 та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 року. А тому, беручи до уваги зазначені докази відповідач-1вважає, що відлік строку позовної давності розпочався у вересні 2011 року і, відповідно, сплив у вересні 2014 року.
В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, прокурором у позовній заяві було заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності та їх поновлення.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з позовом до суду 03.05.2018, що підтверджується відбитком штампу господарського суду на першому аркуші позовної заяви.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
Разом з тим згідно із ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
В той же час, прокурор зазначає, що про наявні порушення вимог закону, інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016 році під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42016110000000045 за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, місцевого самоврядування установ та організацій отриманої під час досудового розслідування, а саме ДП «НДВА «Пуща-Водиця», Софіївсько- Борщагівської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, що є об'єктивними обставинами, пов'язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави.
Зокрема, лише після опрацювання листа КДП «Київгеоінформатика» та співставлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та землевпорядної документації щодо припинення права постійного користування ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» земельними ділянками загальною площею 61,85 га, виявилось можливим встановити, що спірна територія на підставі рішення апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 року та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 року, повернута у державну власність.
Суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених тверджень прокурора, оскільки наявність порушення права та підтвердження такого факту судовим рішенням є не тотожними поняттями, прокуратурі було відомо про наявність порушеного права на момент звернення з позовом про визнання недійсним та скасування рішень сільської ради у вересні 2011 року, а відповідні судові рішення, на які посилається прокуратура у позовній заяві, лише підтвердили факт порушення права.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах (п.п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доказування, що строк було пропущено з поважних причин, проте, у даному випадку прокурором не доведено, а судом не встановлено обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності.
В свою чергу, позивач, в інтересах якого подано позов, взагалі не надав пояснень щодо суті спору та щодо строків позовної давності.
Враховуючи вищезазначені обставини справи та правові норми, суд не вбачає правових підстав для поновлення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та визнання недійсними оспорюваного рішення, витребування земельної ділянки та задоволення позовних вимог .
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на прокурора.
Керуючись ст.ст. 7, 42, 73-74, 77, 80, 86, 129, 201-221, 234-235 ГПК України, суд, -
В задоволені позову відмовити повністю.
У судовому засіданні 07.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 18.02.2019.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.Д. Лилак