ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
14 лютого 2019 року м.Харків Справа № 913/624/18
Провадження №14/913/624/18
Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Рвачова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція", смт.Баришівка, Київська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер", м. Сєвєродонецьк, Луганська область
про стягнення 698060 грн. 60 коп.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 в загальному розмірі 698060 грн. 60 коп., з яких:
- 436702 грн. 88 коп. - основний борг;
- 174681 грн. 16 коп. - штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань;
- 68197 грн. 45 коп. - пеня;
- 5814 грн. 73 коп. - 3% річних;
- 12664 грн. 38 коп. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.12.2018 відкрито провадження у справі №913/624/18. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.01.2019.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.01.2019 відкладено підготовче засідання на 05.02.2019
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.02 закрито підготовче провадження та призначено справу №913/624/18 до судового розгляду по суті на 14.02.2019.
Сторони правом на участь своїх представників у судовому засіданні 11.02.2019 не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, будь - яких заяв або клопотань до суду не надали.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав проти заявлених позовних вимог не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
20.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестсевер» (покупець за договором, відповідач за позовом) укладений договір поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується виготовити та поставити протягом строку дії цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити труби поліетиленові та фасонні вироби, партіями в кількості, асортименті та за цінами відповідно до рахунків - фактур, виписаних постачальником на ім'я покупця, згідно узгоджених сторонами специфікацій та/або додаткових угод до договору, які будуть його невід'ємними частинами.
Ціна договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого згідно з договором протягом його, дії, відповідно до всіх рахунків - фактур, видаткових накладних, згідно специфікацій та/або додаткових угод до нього (п.1.2. договору).
Відповідно до п.3.2. договору сторони узгодили, що при тлумаченні договору мають силу Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року.
Пунктом 4.1. сторони передбачили, що умови оплати товару визначаються у відповідній специфікації до договору.
Відповідно до п.7.3. договору у разі порушення покупцем термінів оплати продукції, покупець, на вимогу постачальника, сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Пеня, штрафи та інфляційні втрати сплачуються покупцем протягом п'яти банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги постачальника. Оплата пені, штрафів та інфляційних втрат не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором, специфікаціями та/або додатковими угодами до нього.
Пунктом 7.7. договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем письмових вимог постачальника про сплату суми боргу, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен випадок невиконання письмових вимог постачальника про усунення порушень.
У випадку порушення встановлених строків оплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику наступні штрафи:
- у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 10 календарних днів - штраф у розмірі 5% від суми несплачених грошових коштів та
- у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 20 календарних днів, більше ніж на 35 календарних днів, більше ніж на 60 календарних днів, більше ніж на 80 календарних днів, більше ніж на 110 календарних днів, більше ніж на 135 календарних днів, більше ніж на 160 календарних днів, більше ніж на 185 календарних днів, більше ніж на 225 календарних днів, більше ніж на 250 календарних днів, більше ніж на 270 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 5% від суми несплачених грошових коштів, за кожний випадок прострочення відповідно.
Зазначені штрафи є додатковими та складаються між собою. При розрахунку суми штрафів, відсотки не капіталізуються (відсотки на відсотки не нараховуються).
Додатковою угодою №00001С від 29.12.2017 до Договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 сторони дійшли згоди внести зміни до договору та викласти п.1.1. в наступній редакції: « 1.1. Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31 січня 2019 рок включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.»
Так, сторонами відповідно до умов договору була підписана відповідна специфікація №4 від 02.05.2018.
Згідно п. 2 специфікації, загальна вартість товару, відповідно до специфікації, складає 446 702,88 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 74450,48 грн.
Відповідно до п.4.1. специфікації покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки. Відповідальність за прострочення термінів оплати передбачена п.7.2. та п.7.7 договору.
На виконання умов договору позивачем була здійснена поставка відповідної продукції відповідно до рахунку - фактури №1835 від 02.05.2018 та видаткової накладної №597 від 05.05.2018 на загальну суму 446702,88 грн., у тому числі ПДВ - 74450,48 грн.
Всього було поставлено продукції на загальну суму 446702,88 грн.
Оскільки відповідачем, в добровільному порядку заборгованість за поставлений товар в повному обсязі та своєчасно сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким окрім основного боргу в розмірі 436702,88 грн., також просить стягнути нараховані 3% річних в розмірі 5814,73 грн., інфляційні нарахування в розмірі 12664,38 грн., та штраф, відповідно до п.7.7 договору в розмірі 174681,16 грн.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та купівлі-продажу.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 та специфікаціями до договору, оплата поставленого за цією специфікаціями товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу відповідний товар, відповідно до рахунку - фактури №1835 від 02.05.2018 та видаткової накладної №597 від 05.05.2018 на загальну суму 446702,88 грн., у тому числі ПДВ - 74450,48 грн.
Всього було поставлено продукції на загальну суму 446702,88 грн.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Слід також зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1999р. №88 із наступними змінами та доповненнями, первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.
Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.
Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Належним доказом фактичного передання товару є накладна, видаткова накладна тощо, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, та довіреність уповноваженої особи на отримання товару, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) на отримання товару.
Тобто, в даному випадку відповідний товар фактично був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем у обсягах та строки визначені позивачем за видатковими накладними, що підтверджується підписами уповноважених осіб представників сторін.
За доводами та розрахунками позивача, відповідачем оплата поставленої продукції здійснена в строки, передбачені договором не була, у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 436702,88 грн.
Виходячи з наведеного, слід зазначити, що матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами підтверджено, що відповідачем оплата поставленої та прийнятої продукції здійснена в повному обсязі не була, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 436702,88 грн. слід задовольнити.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою «Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство», зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені помилки, а саме не вірно визначено загальний період нарахування інфляційних втрат, та зазначено загальний період починаючи з 05.06.2018 по 31.10.2018.
Тоді як, вірним слід вважати загальний період нарахування інфляційних втрат за липень 2018 - по жовтень 2018.
За таких обставин, інфляційні нарахування за видатковою накладною №597 від 05.05.2018 складають - 12694,40 грн.
Всього до стягнення підлягають інфляційні нарахування за договором в загальній сумі 12694,40 грн.
Оскільки право збільшення позовних вимог відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, за таких обставин суд погоджується з розрахунком позивача щодо суми інфляційних втрат, у зв'язку з чим, до стягнення підлягає інфляційні втрати за договором в розмірі 12664,38 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховані 3% річних за загальний період з 05.06.2018 по 13.11.2018 в загальній сумі 5814,73 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою «Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство», суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 5814,73 грн. підлягають задоволенню.
Також, за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором позивачем нарахована пеня у розмірі 68197,45 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як свідчить наданий позивачем розрахунок, нарахування пені здійснювалося відповідно до п.7.3 договору, за яким зазначено, що у разі порушення покупцем термінів оплати продукції, покупець на вимогу постачальника, сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.
Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати поставленої продукції не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою «Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство», зазначає, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення пені в сумі 68197,45 грн. підлягають задоволенню.
В той же час, позивачем заявлено до стягнення штраф відповідно до п.7.7. договору в розмірі 174681,16 грн.
Відтак, пунктом 7.7 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем письмових вимог постачальника про сплату суми боргу, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен випадок невиконання письмових вимог постачальника про усунення порушень.
У випадку порушення встановлених строків оплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику наступні штрафи:
- у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 10 календарних днів - штраф у розмірі 5% від суми несплачених грошових коштів та
- у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 20 календарних днів, більше ніж на 35 календарних днів, більше ніж на 60 календарних днів, більше ніж на 80 календарних днів, більше ніж на 110 календарних днів, більше ніж на 135 календарних днів, більше ніж на 160 календарних днів, більше ніж на 185 календарних днів, більше ніж на 225 календарних днів, більше ніж на 250 календарних днів, більше ніж на 270 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 5% від суми несплачених грошових коштів, за кожний випадок прострочення відповідно.
Зазначені штрафи є додатковими та складаються між собою. При розрахунку суми штрафів, відсотки не капіталізуються (відсотки на відсотки не нараховуються).
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, штраф є різновидами неустойки.
Враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар, з простроченням більш ніж на 160 календарних днів, штраф у розмірі 40 % від суми несплачених грошових коштів (погоджений сторонами п. 7.7. договору та який складається між собою за кожен випадок прострочення платежу) у загальному розмірі 174681,16 грн. (436702,88 грн. х 40%), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 174681,16 грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.
Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 436702 грн. 88 коп., 3% річних в сумі 5814 грн. 73 коп., інфляційні нарахування в сумі 12664 грн. 38 коп., пеню в сумі 68197 грн. 45 коп. та штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 174681 грн. 16 коп. (всього 698060 грн. 60 коп.).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 10470 грн. 91 коп.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233,238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсевер» про стягнення 698060 грн. 60 коп. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсевер» (93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 21, кімната 301, код ЄДРПОУ 39625442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» (07501, Київська область, Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вулиця Торф'яна, будинок 28, код ЄДРПОУ 19252307) борг в сумі 436702 грн. 88 коп., 3% річних в сумі 5814 грн. 73 коп., інфляційні нарахування в сумі 12664 грн. 38 коп., пеню в сумі 68197 грн. 45 коп., штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 174681 грн. 16 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 10470 грн. 91 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено - 18 лютого 2019 року.
Суддя Є.А.Лісовицький