ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2019Справа № 910/18801/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до 1) Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію,2) Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1)Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю", 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкір завод"на стороні відповідача-1 - 3)ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гукун Н.В.
Представники сторін:
від позивача - Конопля А.М. Колесник О.І. (представники за довіреностями);
від відповідача1 - Попов В.О. (представник за довіреністю);
від відповідача2 - не з'явився;
від третьої особи1 - не з'явився;
від третьої особи2 - не з'явився;
від третьої особи3 - ОСОБА_3 (особисто).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано спір у справі №910/18801/16, у якому Позивач просить суд:
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо розміру вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" шляхом викладення їх в сумі 291 635 519 гривень 26 копійок та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов'язані із викладенням розміру вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" в сумі 291635519 гривень 26 копійок, на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо включення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов'язані із включенням вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги, на затвердження до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", пов'язані із акцептуванням та включенням до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на суму 291635519 гривень 26 копійок, які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги.
Вимоги позову мотивовані тим, що Відповідачем-1 (як Банком) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Відповідача-1 було неправомірно акцептовано та включено до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку вимоги у розмірі меншому, ніж є заборгованість Банку перед Позивачем по договорам вкладу, відкриття рахунків та розрахунково-касового обслуговування (реквізити договорів вказані у позові; копі залучені до справи), та неправомірно, як пов'язану особу, включено до реєстру вимог у дев'яту чергу, тоді як належало включити у сьому. Заявлений до Банку розмір кредиторських вимог, який був відхилений у сумі 249161190,32 грн., Позивач мотивує тим, що Банком були здійснені неправомірні списання коштів з його рахунків ще до 17.12.2015 (до дати прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії).
Позивач також не вважає себе пов'язаною особою, оскільки за його доводами, для обов'язкового визнання особи пов'язаною з банком необхідна її відповідність ознакам, що містяться в ч. 1 ст. 52 Закону України «Про банки та банківську шість», а також ознакам, визначеним в постанові Національного банку України від 12.05.2005 № 315 «Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб», але під жодну з цих ознак Позивач не підпадає.
Відповідач-1 вимоги позову відхиляє, зазначаючи, що суму кредиторських вимог визначав керуючись даними балансу банку, оскільки саме так вказується у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положенні про виведення неплатоспроможних банків з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012, і частину вимог Позивача відхилив, оскільки вони не були підтверджені відомостями балансу (фактичними даними, ст. 49 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідач-1 зазначає, що відповідно до вимог Закону під час формування реєстру кредиторів сума заборгованості ним була визначена станом на 17.12.2015 - на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії, при цьому - частина заявлених вимог у розмірі 249161190,32 грн. не була підтверджена фактичними даними (даними балансу банку), а тому вимоги на вказану суму було відхилено. Відповідач-1 також посилається, що Позивач не надав належні докази, які б підтверджували, що на його рахунках обліковувались більші обсяги коштів станом на день формування реєстру, ніж було визнано кредиторські вимоги Відповідачем-1, а договори, на які Позивач посилається, не підтверджують залишок заборгованості на рахунках у заявленому станом на 17.12.2015 розмірі. Натомість, на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку на балансі банку обліковувалась кредиторська заборгованість у загальній сумі 42474328,94 грн., у тому числі, з урахуванням залишку коштів у валюті по курсу станом на 17.12.2015, що Відповідач-1 підтверджує виписками по рахунках.
Також, Відповідач-1 проти позову заперечує, оскільки на його думку Позивачем невірно обрано спосіб захисту, так як в силу закону вимоги у розмірі 249161190,32 грн. вважаються погашеними, але Позивач не передавався на вирішення спір між ним і Банком на вказану суму, хоча вбачається існування між сторонами спору - чи є Позивач належним власником вказаної суми коштів і вони були списані Банком неправомірно, чи навпаки - Банк списав спірні кошти законно у виконання умов кредитних договорів, з урахуванням наданої Позивачем поруки. Тому Відповідач-1 зазначає, що за відсутності рішення суду щодо визначення суми заборгованості, підстави для поновлення записів у відомостях балансу банку відсутні, а відтак, відсутні підстави для акцептування цих вимог, оскільки вони є спірними та непідтвердженими даними балансу Банку, натомість обліковуються у погашених. А вимоги про зобов'язання внести зміни до реєстру заявлено передчасно, оскільки баланс банку наразі незмінний, акцептовані вимоги відповідають даним балансу, а щодо решти не акцептованих вимог - то відсутнє рішення суду про визнання Банку зобов'язаною особою на наведену Позивачем суму заборгованості в розмірі 249161190,32 грн.
Крім того, Відповідач-1 вважає, що обраний спосіб захисту не передбачено ст.20 ГК України.
Також, відхиляючи вимоги позову в частині зміни місця Позивача у черзі кредиторів, Відповідач-1 зазначає, що підстави для задоволення позову у цій частині відсутні, так як Позивач є пов'язаною з банком особою.
Відповідач-2 вимоги позову відхиляє, та вважає їх заявленими до нього передчасно, оскільки на сьогоднішній день права Позивача Відповідачем-2 ще не порушено, так як у останнього ще не виникає обов'язку внести зміни, про які просить Позивач, до реєстру вимог кредиторів - до їх акцептування та зміни місця у черзі банком (Відповідачем-1), а спірні вимоги наразі акцептованими ще не є, і так само відсутня зміна місця Позивача у черзі кредиторів.
Третя особа у судових засіданнях неодноразово наполягала на висловленій позиції, що його право власності на гроші, як вкладника Банку, повинно бути захищено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (які направлялися довірителями для участі у засіданнях) та третьої особи-3 - особисто, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Відповідач-1, Банк) було укладено наступні договори:
1) Договір №11 про банківський строковий вклад (депозит) від 14.08.2015, з додатковими угодами від 17.08.2015, 28.08.2015 та 03.09.2015;
2) Договір №9 про банківський строковий вклад (депозит) від 07.08.2015, з додатковими угодами від 10.08.2015, 14.08.2015, 28.08.2015, 03.09.2015, 04.09.2015;
3) Договір №47434-08 на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2008 з додатками (тарифи на обслуговування) та додатковими угодами від 25.09.2008 та 14.02.2012;
4) Договір №009-С/001098 від 02.09.2008 про відкриття карткового рахунку, надання і використання корпоративної платіжної картки;
5) Договір №009-С/001103 від 02.09.2008 про відкриття карткового рахунку, надання і використання корпоративної платіжної картки;
6) Договір №16 банківського вкладу «Класичний» від 03.04.2012 з додатком, та з додатковими угодами від 23.04.2013, 02.07.2013, 31.07.2013, 06.09.2013, 26.05.2014, 03.09.2012, 23.04.2013, 05.06.2013, 14.06.2013, 21.06.2013, 10.07.2013, 25.07.2013, 26.07.2013, 29.07.2013, 30.07.2013, 31.07.2013, 05.08.2013, 06.08.2013, 12.08.2013, 06.09.2013, 27.05.2014, 28.07.2014, 20.08.2014, 29.09.2014, 30.10.2014, 04.11.2014, 27.11.2014, 30.12.2014, сума вкладу 29830000 грн.
далі разом - «Договори вкладу, відкриття рахунків та розрахунково-касового обслуговування»
У подальшому, на підставі постанови Правління НБУ від 17 вересня 2015 №612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Відповідач-2, Фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Згідно з даним рішенням у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію на 3 місяці з 18 вересня 2015 року до 17 рудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду, та делеговано їй всі повноваження тимчасового адміністратора Банку на цей строк.
Далі, Правлінням НБУ було прийнято постанову від 17 грудня 2015 №898, якою банківську ліцензію Банку відкликано та прийнято рішення про його ліквідацію, та на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку було опубліковано 23.12.2015 на офіційному веб-сайті Фонду та у газеті «Голос України» від 23 грудня 2015 № 242 (6246).
Наразі Банк ще перебуває на стадії ліквідації, обліковується як юридична особа, з реєстру не виключений.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон, тут і в подальшому в рішенні - усі нормативно-правові акти наводяться у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 45 Закону, протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Судом встановлено, що Позивач у межах передбаченого Законом строку заявив Відповідачу-1 (в особі Уповноваженої особи Фонду) наступні кредиторські вимоги, загальний розмір яких склав 291 635 519,26 грн., та які складаються з суми наступних вимог:
- вимога за Договором № 9 від 07.08.2015, оформлена Позивачем 20.01.2016, прийнята Відповідачем-1 21.01.2016 за вх. № 18904, на суму 146852840,47 грн.;
- вимога за Договором №009-С/001098 від 02.09.2008, оформлена Позивачем 20.01.2016, прийнята Відповідачем-1 21.01.2016 за вх. № 18878, на суму 158619,46 грн.;
- вимога за Договором №47434-08 від 23.07.2008, оформлена Позивачем 20.01.2016, прийнята Відповідачем-1 21.01.2016 за вх. №18948, на суму 11079683,23 грн.;
- вимога за Договором №47434-08 від 02.09.2008, оформлена Позивачем 20.01.2016, прийнята Відповідачем-1 21.01.2016 за вх. №18884, на суму 977891,98 грн.;
- вимога за Договором №11 від 14.08.2015, оформлена Позивачем 20.01.2016, прийнята Відповідачем-1 21.01.2016 за вх. № 18900, на суму 102708697,27 грн.;
- вимога за Договором №16 від 03.04.2012, оформлена Позивачем 20.01.2016, прийнята Відповідачем-1 21.01.2016 за вх. № 18892, на суму 29857786,85 грн.
Згідно з довідкою Відповідача-1 від 22.04.2016 №9-071352/5517 до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку кредиторські вимоги Позивача включено до дев'ятої черги вимог кредиторів з сумою кредиторських вимог у розмірі 42474328,94 грн.
Досліджуючи питання розміру кредиторських вимог Позивача, які відповідно до Закону повинні визнаватися (акцептуватися) Банком в особі Уповноваженої особи Фонду та включатися до реєстру кредиторських вимог банку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону, який є спеціальним законом у даних правовідносинах щодо виведення банків з ринку, у межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил. Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 1.1 гл. 1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням від 05.07.2012 № 2 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, це Положення розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Про банки і банківську діяльність» та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України (далі - НБУ).
Відповідно до п. 4.21, 4.22 гл. 5 вказаного Положення, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимога, заявлена в іноземній валюті, уключається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимоги кредиторів зі сплати процентів (відсотків) за кредитами, депозитами, за незавершеними розрахунковими операціями тощо переносяться на відповідний рахунок кредитора.
Згідно зі ст. 49 Закону, протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Отже, з сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що під час формування реєстру вимог кредиторів сума заборгованості визначається станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, і визначається на підставі балансу банку. При цьому, Фонд відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, тобто, якщо заявлені до банку кредиторські вимоги не підтверджені даними балансу банку.
Дослідивши надані Банком та залучені до матеріалів справи виписки Банку по рахункам Позивача, відкритим йому, як клієнту Банку, на підставі описаних вище укладених з Позивачем договорів, суд дійшов висновку, що Банком правомірно, керуючись, зокрема, наведеними вище нормами Закону та Положення, було визнано кредиторські вимоги Позивача на суму 42474328,94 грн., у тому числі, з урахуванням залишку коштів у валюті по курсу станом на 17.12.2015, оскільки саме вказана сума обліковувалась на балансі банку на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Тобто, керуючись ст. 49 Закону уповноважена особа Фонду визнала кредиторські вимоги Позивача, підтверджені фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, а не підтверджені у розмірі 249161190,32 грн. - відхилила (при цьому, досліджуючи виписки суд враховував, що по деяких договорах рахунки було закрито у зв'язку із реорганізацією однієї з філій Банку, з переведенням на баланс Банку та відкриттям нових рахунків, і Позивач у частині обставини зміни номерів рахунків у зв'язку з реорганізацією філії Банку не заперечував).
З залучених до справи банківських виписок про рух коштів по рахункам Позивача вбачається, що кредиторські вимоги на суму 42474328,94 грн. обліковувалися на балансі Банку станом на 17.12.2015 на підставі укладених між Банком та Позивачем та описаних вище Договорів вкладу, відкриття рахунків та розрахунково-касового обслуговування, і обліковувалися саме у такому розмірі (у такій сумі) внаслідок того, що до 17.12.2015, тобто до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії, Банком здійснювалося договірне списання грошових коштів Позивача з відкритих йому на підставі вказаних договорів рахунків у погашення заборгованості по:
- договору про мультивалютну кредитну лінію №1309м-10 від 9 лютого 2010 року, укладеному між Банком та Публічним акціонерним товариством "Стахановський завод технічного вуглецю";
- кредитному договору № 1272м-08 від 27 листопада 2008 року, укладеному між Банком та Публічним акціонерним товариством "Стахановський завод технічного вуглецю";
- договору про мультивалютну кредитну лінію № 1280м-08 від 26 грудня 2008 року, укладеному між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкір завод",
та укладеним у забезпечення виконання зобов'язань по вказаним договорам між Позивачем та Банком:
- договору поруки № 358 від 7 серпня 2015 року (у забезпечення виконання зобов'язань по кредитним договорам №1272м-08 та №1309м-10);
- договору поруки № 363 від 13 серпня 2015 року (у забезпечення виконання зобов'язань по кредитним договорам №1272м-08 та №1309м-10);
- договору поруки № 367 від 17.08.2015 (у забезпечення виконання зобов'язань по кредитним договорам №1272м-08 та №1309м-10).
Проте Позивач заперечував, зазначаючи, що обліковуватись має на 249161190,32 грн. більша сума заборгованості, ніж акцептована.
Враховуючи наведене, та оскільки для вирішення даного спору має значення, яка сума кредиторських вимог Позивача дійсно підтверджена фактичними документальними даними та даними банку по його внутрішнім операціям по нарахуванню та списанню коштів, судом було призначено судову експертизу з даного питання.
Досліджуючи висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №9839/17-45 від 23.05.2018 судом встановлено, що при наданні відповідей на поставлені питання та за наслідками задоволення судом клопотання експерта про витребування додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, експерт дійшов висновку, що матеріалів достатньо та зміг дати відповідь на питання експертизи.
При цьому, експертом досліджувалися умови договорів, банківські виписки, платіжні доручення з метою дослідження питання обґрунтованості сум, заявлених у кредиторських вимогах за період від початку дії договорів (№9 від 07.08.2015, №009-С/001098 від 02.09.2008, №47434-08 від 23.07.2008, №009-С/001103 від 02.09.2008, №11 від 14.08.2015, №16 від 03.04.2012) по 17.12.2015 (дата формування реєстру кредиторів).
Дослідження експертом, відповідно до висновку, було проведено методами документальної перевірки і зіставлення; було перевірено повноту та правильність заповнення реквізитів документів, відповідність записів в документах вимогам нормативних актів, зіставлялись дані взаємопов'язаних документів.
Так, документальним підтвердженням виконання сторонами умов договору є належним чином оформлені первинні документи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно з п. 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України (затв. Постановою Правління НБУ від 30 грудня 1998 року N566), інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Одним з документів аналітичного обліку, про що зазначає експерт у висновку, та з ним погоджується суд, є банківська виписка, яка містить дату, номер, короткий зміст операції і суми за дебетом і кредитом, а також залишки коштів та початок та кінець періоду.
Згідно з п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України (затв. Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року N 254, наразі - втратило чинність, або було чинним на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 9839/17-45 від 23.05.2018, ним досліджувались залучені до справи банківські виписки по рахунках Позивача, де відображені операції по вищенаведених шести договорах (вкладу, відкриття рахунків та розрахунково-касового обслуговування) зі змінами та доповненнями.
При цьому, експерт посилався на наявні у справі копії трьох договорів поруки: №358 від 07.08.2015, №363 від 13.08.2015 та №367 від 17.08.2015, на підставі яких згідно залучених до справи виписок Банком здійснювалися списання коштів з рахунків Позивача. Вказане списання відображено у виписках, підстави списання - підтверджені довідками Банку про заборгованість по кредитних договорах, у забезпечення виконання зобов'язань по яким надавалась указана порука, а рішення про списання були прийняті Банком на засіданнях кредитного комітету, оформлених протоколами, що також в копіях залучені до справи.
Висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №9839/17-45 від 23.05.2018 встановлено, що розмір акцептованих Банком кредиторських вимог Позивача у розмірі 42474328,94 грн. - є залишком грошових коштів, що підтверджується фактичними даними Банку, і саме даний розмір визнано документально обгрунтвоаними станом на 17.12.2015 згідно висновку експерта, тобто, що саме такий залишок коштів (з відсотками включно, та у гривневому еквіваленті) обліковувався на рахунках Позивача та був визнаний Банком.
Щодо заперечень Позивача проти списання Банком коштів з його рахунків, у результаті чого до 17.12.2015 склався залишок у розмірі 42474328,94 грн., який і був акцептований, суд зазначає наступне.
З сукупного аналізу наведених вище у рішенні норм суд вбачається, що під час формування реєстру вимог кредиторів сума заборгованості визначається станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, і визначається на підставі балансу банку.
Тобто, предметом дослідження та доведення у даному судовому спорі є те, чи відповідача акцептована Банком в особі Уповноваженої особи Фонду сума кредиторських вимог - дійсним відомостям балансу банку.
Висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №9839/17-45 від 23.05.2018 встановлено, що з суми кредиторських вимог Позивача, заявленої ним Відповідачу-1 (в особі Уповноваженої особи Фонду) в розмірі 291635519,26 грн., підтверджена фактичними документальними даними та даними банку по його внутрішнім операціям по нарахуванню та списанню коштів сума у розмірі 42474328,94 грн.
Того, що станом на 17.12.2015 на балансі Банку обліковувався залишок коштів Позивача у розмірі більше, ніж 42474328,94 грн., Позивач перед судом належними, допустимими, достовірними та достатніми у сукупності доказами не довів.
Твердження Позивача, що на рахунках мав би обліковуватися більший розмір коштів, ніж 42474328,94 грн., судом відхиляються. Так, предметом даного спору, як було вказано вище, зокрема, є зобов'язання Уповноваженої особи Фонду акцептувати вимоги, які остання акцептовує тільки виходячи, як того вимагає Закон, з відомостей балансу Банку, та якщо у балансі банку відсутні будь-які відомості - то в силу Закону Уповноважена особа Фонду їх акцептувати не зобов'язана, тому і зобов'язання її до вчинення таких дій (акцептування вимог, які у відомостях балансу Банку відсутні), є протиправним, оскільки прямо суперечить Закону.
При цьому, суд приймає до уваги, що Відповідач посилається на неправомірне списання Банком (на підставі описаних у висновку експерта кредитних договорів та договорів поруки, які зазначені у виписках) грошових коштів з рахунків Позивача, що мало своїм наслідком неправомірне зменшення залишку коштів на рахунках до розміру 42474328,94 грн., з чого вбачається, що фактично між Позивачем та Банком, окрім переданого на вирішення суду даного спору (про акцептування кредиторських вимог та зобов'язання внести зміни до переліку вимог кредиторів, у тому числі зі зміною місця у черзі та затвердженням цих змін) існує ще один спір. А саме, спір щодо наявності та обсягу зобов'язань Позивача, як поручителя, за описаними у висновку експерта договорами поруки, та щодо того, чи мав право Банк (у тому числі, в якому порядку та обсязі) списувати кошти з рахунків Позивача у погашення заборгованостей за кредитними договорами (номери та дати кредитних договорів також описані у висновку експерта). Але матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до суду з відповідним позовом до Банку щодо неправомірного списання коштів на підставі договорів поруки, про зобов'язання відновлення у зв'язку з цим відповідних записів у балансі банку, що відповідно б збільшило обсяг обліковуваних Банком коштів Позивача на його рахунках (які до цього, за твердженнями Позивача, були неправомірно списані).
Тобто, Позивач до суду про захист його (як вважає Позивач) права власності на кошти в розмірі 249161190,32 грн. не звертався, і на даний час відсутнє рішення суду про визнання Банку зобов'язаною особою на наведену Позивачем суму заборгованості в розмірі 249161190,32 грн. (про повернення коштів, їх стягнення, відновлення записів у балансі банку, або іншим обраним Позивачем способом захисту права власності на кошти). Натомість, даний переданий на вирішення суду спір не є спором про право власності Позивача на вказані кошти, оскільки вимоги до Банку про повернення спірної суми коштів Позивачу не заявляються, натомість, заявляються вимоги про акцепт цих коштів, як уже в складі обліковуваних Банком кредиторських вимог, тоді як останній ці вимоги не обліковує, оскільки себе зобов'язаною особою на суму ще 249161190,32 грн. не вважає.
При цьому, предметом даного спору також не є недійсність описаних у висновку експерта кредитних договорів, договорів поруки та правомірність здійснених на підставі них банківських операцій по списанню коштів, відтак, судом не надається правова оцінка відповідності указаних правочинів вимогам закону, та не надається правова оцінка правомірності здійснення на підставі них Банком банківських операцій по списанню коштів.
Розглядаючи клопотання Позивача не приймати до уваги при розгляді даного спору копії договорів поруки - оскільки у справі відсутні усі їх оригінали, то суд відхиляє клопотання як таке, що незалежно від наявності у справі оригіналів або копій - на результат вирішення даного спору це впливу не має, оскільки умови договорів поруки та наявність або відсутність у Позивача обов'язку їх виконувати, а у Банку - права списувати кошти за ними - не є об'єктом дослідження у даному спорі з огляду на предмет заявленого Позивачем позову.
Тобто, вирішуючи даний спір суд досліджує не всі та за весь час правовідносини, які склалися та існували між Позивачем та Банком, а лише ті - що стосуються предмету позову - наявності або відсутності у Банку підстав та обов'язку акцептувати кредиторські вимоги у заявленому Позивачем розмірі та вчинити в зв'язку з чим відповідні подальші дії щодо внесення змін у реєстр.
Твердження Позивача, що договори поруги, оригінали яких відсутні, ним узагалі не укладались, а отже, є неукладеними в силу закону, судом відхилено, оскільки згідно банківських виписок, залучених до справи, ці договори зі сторони Банку виконувалися - кошти Банком списувалися на виконання цих порук (про що містяться посилання у виписках та що підтверджено висновком експерта), а отже, відповідні договори можуть бути лише визнані недійсними, проте судові рішення про їх недійсність у справі відсутні
Враховуючи наведене, у суду на даний час відсутні підстави для зобов'язання Відповідача-1 акцептувати та вносити зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку щодо розміру вимог Позивача шляхом викладення їх в сумі 291635519 гривень 26 копійок та зобов'язання подати акцептовані і внесені до цього Переліку зміни, пов'язані із викладенням розміру вимог Позивача в сумі 291635519 гривень 26 копійок, на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому у цій частині суд в позові відмовляє.
Також, оскільки судом відмовлено у наведеній вище вимозі, то суд відмовляє і у частині позовних вимог, що стосується не акцептованих та відсутніх у реєстрі кредиторських вимог Позивача у сумі 249161190,32 грн., про зобов'язання Відповідача-1 їх акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку щодо включення вимог Позивача до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані і внесені до цього Переліку зміни, пов'язані із включенням вимог до вимог кредиторів сьомої черги, на затвердження до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Натомість, щодо позовних вимог до Відповідача-1, що стосуються зміни місця у черзі акцептованих вимог у сумі 42474328,94 грн., суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції - на час виникнення спірних правовідносин), для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є:
1) контролери банку;
2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;
3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;
4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;
5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;
6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;
7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї частини;
8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного.
Особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.
Тобто, усупереч твердженням Позивача, окреме рішення НБУ про визнання особи пов'язаною з Банком - обов'язково не вимагається, оскільки НБУ може як прийняти таке рішення («…має право визначати пов'язаними з банком особами …»), довести його до відома Банку, та очікувати, чи погодиться Банк з таким рішенням чи ні, оскільки Банк має право його оскаржити. Так і законодавчо надано право самому Банку визначити та подати (подати - і зобов'язано) Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Так, порядок визначення пов'язаних з банком осіб регулюється Положенням про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженим постановою Правління Національного су України від 12.05.2015 №315, згідно з яким банк визначає перелік пов'язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та урахуванням цього Положення.
Судом встановлено, що на підставі ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та в порядку, передбаченому вказаним Положенням, під час формування реєстру кредиторів та визначення черговості було виявлено, що протоколом правління Банку від 01.09.2015 Позивача було віднесено до пов'язаних з Банком осіб, як споріднену та афілійовану Банку особу через фізичну особу (остання далі по рішенню іменується Особа).
Наданими Банком відомостями, залученими до справи, підтверджується, що Особа є власником Позивача, як підприємства - юридичної особи. А саме, згідно витягу з ЄДР кінцевим бенефіціаром Позивача є FERREXPO PLC, а з протоколу №1 установчих зборів Учасників ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС» від 18.07.2005 вбачається, що FERREXPO PLC має 100% його статутного капіталу. З листа FERREXPO AG від 23.09.2009, адресованого Банку, вбачається, що FERREXPO PLC - публічна компанія Великобританії, зареєстрована у Лондоні, є єдиним акціонером компанії FERREXPO AG, Швейцарія, і володіє 100% часток у акціонерному капіталі компанії, а Особа при цьому володіє 51% акцій в уставному фонді FERREXPO PLC.
Таким чином, Особа є кінцевим бенефіціаром Позивача, і одночасно Особа є пов'язаною з банком особою, оскільки має істотну участь в Банку та є його контролером, оскільки володіє 97,6693% акцій Банку через Компанію «Фролд проджект лім» (100%), якій належить 99,99991% ТОВ «ДІ.еР.Ай», якому належить 99.999945% ТОВ «Індастріал констракшн», якому належить 87,3273% і ПрАТ F&С Realty", та 12,2745% акцій банку, а ПрАТ "F&С Realty" є власником 21,6053% акцій банку через Компанію «Фазіда інвестмент інл» (100%), якій належить 100% Компанії «Прайз файненшіел гр." якій належить 99,9993% ПрАТ «СУАП з ІІ «Фінанси та кредит», якій належить 2,7121% ПрАТ «F&С Rеаltу», яке є власником 21,6053% акцій банку через ПрАТ «СУАП з ІІ «Фінанси та кредит» (0,0007%), якому належить 2,7727% ПрАТ «F&С Realty», яке є власником 21,6053% акцій банку через компанію "Інвертекс лтд" (100%), якій належить 99,999983% ТОВ "Нові промислові технології", якій належить 99,99994% ТОВ «Кастріп технологія», якій належить 99,6865% ТОВ "Асканія", яке є власником 32,7798% акцій банку через Компанію «Халкін Капітал лімітед» (100%), якій належить 100% «Форт Ассет менеджмент лімітед», яке є власником 28,2458 % акцій банку.
Наведені відомості Позивачем не спростовані, та підтверджуються опублікованою Банком на сайті НБУ інформацією на виконання вимог вказаного вище Положення НБУ №315, з посиланням на ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та рішення Правління Банку від 01.09.2016.
Дослідивши вказану вище пов'язаність, суд дійшов висновку, що Позивача було обгрунтовано на підставі ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» віднесено до пов'язаних з Банком осіб, як споріднену та афілійовану Банку особу.
Відтак, підстави для зміни місця у черзі акцептованих вимог у сумі 42474328,94 грн. у суду також відсутні, тому суд у цій частині у позові також відмовляє.
Щодо вимог про зобов'язання Фонду затвердити зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку, пов'язані із акцептуванням та включенням до вказаного Переліку вимоги Позивача на суму 291635519 гривень 26 копійок, які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги - то суд у задоволенні цих вимог відмовляє, так як Фондом права Позивача у цій частині не порушені, оскільки більший розмір вимог, ніж їх уже було акцептовано, та інше місце у черзі, ніж уже було визначено (9та черга) перед судом доведено не було, що обгрунтовано вище при відхилення позовних вимог, заявлених до Відповідача-1.
Отже, суд визнає необґрунтованими усі заявлені Позивачем вимоги та у позові відмовляє повністю.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову Позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 76-81, 86, 91, 98, 104, 129, 232, 236-242 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 18.02.2019
Суддя Сташків Р.Б.