вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2800/18
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак"
(адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинька, буд. 25, кв. 5, код 30371359)
до Фізичної особи-підприємця Манько Марини Валеріївни
(адреса: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)
про стягнення 25440,00 гривень
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Манько Марини Валеріївни про стягнення 25440,00 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення зворотної тари згідно договору поставки товару від 16.03.2017 №11226.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2018 відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без проведення судового засідання.
19.01.2019 через канцелярію господарського суду Київської області відповідач подав відзив, в якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
16.03.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Кушнер", як постачальник, та фізична особа - підприємець Манько Марина Валеріївна, як покупець, уклали договір поставки продукції № 11226 (далі - договір поставки), відповідно до п. 1 розділу 1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю продукцію згідно з замовленням покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених цим договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).
Відповідно до п. 1 розділу 2 договору поставки, постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги, бутлі та балони (далі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в договорі шляхом підписання акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Покупець зобов'язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари та не передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам.
Заставна ціна на зворотну тару вказується у накладних (п. 3 розділу 2 договору).
Відповідно до п. 5 розділу 2 договору повернення зворотної тари здійснюється по ретуру при завезенні продукції або за погодженням з постачальником покупцем самостійно.
Покупець зобов'язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, бутлі, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції, зокрема, кеги - в термін не більше 7 діб для теплих місяців (квітень-вересень), 14 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 30 діб. Покупець зобов'язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі:
- демонтажу обладнання для розливу пива та напоїв;
- письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умова даного договору;
-письмової вимоги постачальника, якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари;
- дострокового розірвання або припинення строку дії договору (п. 6 розділу 2 договору поставки).
Ризик випадкового знищення та (або) пошкодження зворотної тари несе покупець з моменту її отримання та до моменту її повернення постачальнику. При пошкодженні, псуванні, втраті або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику подвійну заставну ціну зворотної тари із врахуванням ПДВ (п.п. 7, 8 розділу 2 договору).
Згідно з п. 1 розділу 3 договору поставки, з метою сприяння продажу продукції, постачальник може передавати в користування покупцю торгове та торгово-рекламне обладнання (зокрема, але не виключно - холодильне обладнання, обладнання для розливу пива та напоїв, інше торгівельне обладнання. Перелік, кількість, ціна, місцезнаходження та інша інформація щодо обладнання, яке передається покупцю, вказується у відповідному акті (актах) приймання-передачі обладнання, який підписується сторонами та власником обладнання та є невід'ємною частиною договору.
У п. 3.13 розділу 3 договору сторони погодили, що після отримання обладнання від постачальника покупець зобов'язаний на письмову вимогу постачальника повернути йому обладнання в 10-денний термін з моменту отримання вимоги в тому ж самому стані, в якому воно було передано з урахуванням зносу.
Пунктом 3 розділу 4 договору поставки встановлено, що відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується протягом 7 календарних днів з моменту поставки повністю оплатити всю отриману продукцію.
Відповідно до п. 7 розділу 7 договору поставки у випадку втрати (повного знищення) або неповернення в строк, передбачений даним договором покупцем обладнання, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику подвійну вартість обладнання, вказану в акті приймання-передачі обладнання, з урахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між сторонами.
На виконання умов договору поставки, продавець поставив, а відповідач прийняв товар, обумовлений договором, що підтверджується видатковою накладною № РТ-40325 від 25.03.2017 на суму 5300,00 грн. та видатковою накладною № РТ-41827 від 08.06.2017 на суму 5300, яка підписана уповноваженими представниками покупця та продавця.
Крім того, відповідно до актів приймання-передачі майна № 1 від 25.03.2017 та № 3 від 08.06.2017 продавець передав, а покупець прийняв наступні товарно-матеріальні цінності: кега Об. 30 л. у кількості 4 шт. загальною вартістю 10600 грн. без ПДВ.
Позивач вказує, що відповідач зобов'язання в частині повернення позивачу зазначеної тари не виконав, зворотну тару позивачу не повернув.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач, у порушення умов договору та вимог чинного законодавства, зворотну тару не повернув, що стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення 25440,00 гривень.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.
23.03.2018 позивачем (цеcіонарій) і ТОВ «Кушнер» (цедент) укладено Договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) №4, за умовами якого:
- ТОВ «Кушнер» відступає, а позивач повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), відповідно до договорів, укладених з третіми особами, що зазначені у реєстрі вимог (додаток 1)), що належить ТОВ «Кушнер», і стає кредитором за договорами (основними договорами), укладеними ТОВ «Кушнер» із третіми особами згідно з реєстром вимог, що додається до договору цесії і є невід'ємною його частиною (пункт 1.1 договору цесії);
- за договором цесії позивач повністю одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором у сумі, зазначеній у реєстрі вимог (пункт 1.2 договору цесії);
- загальна вартість відступлених прав вимоги становить суму всіх грошових вимог, які передаються за договором цесії до цесіонарія (згідно з додатком №1), що станом на 23.03.2018 становить 7894297,73 грн (пункт 4.1 договору цесії);
Реєстр вимог, згідно з додатком 1 до договору цесії, включає, у тому числі, вимоги до відповідача за договором № 11266 від 16.03.2017 на суму 6633,00 грн.
05.06.2018 на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 11266 від 16.03.2017 вих. № 225 від 24.03.2018, а також вимогу про погашення заборгованості за договором № 11266 від 16.03.2017 вих. № 225 від 24.03.2018 на користь нового кредитора ТОВ "УНІ-ПАК" у сумі 6633,00 грн.
З урахуванням викладеного, позивач набув прав вимоги до відповідача за договором № 11266 від 16.03.2017 на суму 6633,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимог нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він має проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Отже, заміна кредитора у зобов'язані не є обставиною, яка безумовно підтверджує факт порушення іншою стороною свого обов'язку.
Окрім того, позивачем не надано доказів не повернення відповідачем зворотної тари, внаслідок чого могли б виникнути грошові зобов'язання у ФОП Манько М.В. перед ТОВ «Кушнер».
В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача вартість 2 Кег Оболонь 30 л.+ вартість 2 Кег Оболонь 30 л. х 2 (відповідно до п. 8 Розділу II Договору) х 20% ПДВ з посиланням на Договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) №4 від 23.03.2018. Проте, в Реєстрі вимог, згідно з додатком 1 до договору цесії, що є невід'ємною його частиною, вимоги до відповідача за договором № 11266 від 16.03.2017 складають на суму 6633,00 грн. А як було зазначено вище, за договором цесії позивач повністю одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором у сумі, зазначеній у реєстрі вимог (пункт 1.2 договору цесії). Також, 05.06.2018 на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 11266 від 16.03.2017 вих. № 225 від 24.03.2018, а також вимогу про погашення заборгованості за договором № 11266 від 16.03.2017 вих. № 225 від 24.03.2018 на користь нового кредитора ТОВ "УНІ-ПАК" саме у сумі 6633,00 грн.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд констатує, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для стягнення з відповідача 25440 грн. вартості майна, переданого відповідачу за договором поставки продукції.
Відтак, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволені позову відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.02.2019.
Суддя Т.Д. Лилак