ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.02.2019Справа № 910/10606/18
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Мазур В.М.
розглянувши справу № 910/10606/18
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі
Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного
товариства "Українська залізниця"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна
компанія "Укр-Транс"
про стягнення 95 813,50 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Майструк Є.С., довіреність б/н від 19.03.2018р.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс" про стягнення штрафу на суму 95 813,50 грн., нарахованого на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, за невірно вказану масу вантажу у накладній.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10606/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.10.2018р.
25.09.2018р. на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: в порушення вимог пункту 10 Правил складання актів, комерційні акти, складені позивачем, не містять підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи), що свідчить про відсутність у матеріалах справи належних доказів невідповідності маси вантажу у залізничній накладній. Зі змісту комерційного акту вбачається, що при перевірці маси вантажу були присутні три працівники позивача: заступник начальника станції ОСОБА_2, приймальник поїздів ОСОБА_3 та АРВ ОСОБА_4, натомість комерційний акт містить підпис службовця АРВ ОСОБА_5, який участі у перевірці маси вантажу участі не брав. На залізничній станції П'ятихатки Придніпровської залізниці позивачем здійснено зважування спірного вагону, однак при цьому, ні в акті загальної форми, ні в комерційному акті не зазначено, чи здійснювалося розчеплення вагонів, чи проводилось зважування в статичному режимі, що є обов'язковою умовою при зважуванні чорних металів.
11.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив , у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Присутній у судовому засіданні 11.10.2018р. представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та висловив свою позицію з приводу заперечень відповідача.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
В судовому засіданні 11.10.2018р. оголошено перерву до 25.10.2018р.
18.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
25.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні 25.10.2018р. представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та висловив свою позицію з приводу заперечень відповідача, а також подав заяву про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов'язаних з явкою до суду.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018р. закрито підготовче провадження у справі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.11.2018р.
Присутній у судовому засіданні 15.11.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
15.11.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 15.11.2018р. оголошено перерву до 22.11.2018р.
20.11.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Присутній у судовому засіданні 22.11.2018р. представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та висловив свою позицію з приводу зупинення провадження у справі.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві, та підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018р., на підставі п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, зупинено провадження у справі №910/10606/18 до розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №916/2450/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018р. поновлено провадження у справі № 910/10606/18 та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.01.2019р.
17.01.2019р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.
31.01.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.11.2018р. по справі № 916/2450/17. Крім того, у даних поясненнях позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та про зміну найменування позивача з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на акціонерне товариство "Українська залізниця", у зв'язку із приведенням Статуту Укрзалізниці у відповідність до змін у законодавстві.
Представники сторін у судове засідання 31.01.2019р. не з'явились.
Суд відклав розгляд справи на 14.02.2019р.
Представник позивача в судове засідання 14.02.2019р. не з'явився, про дату і час проведення засідання суду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Представник відповідача проти позову заперечив з посиланням на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 14.02.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.03.2018р. зі станції відправлення Кропивницький Одеської залізниці товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс" відправило на станцію Роя Донецької залізниці на адресу ТОВ "Електросталь-Курахово" вантаж "Брухт чорних металів, не навалом пойменований по алфавіту, вид 510" у вагоні № 67907170, що підтверджується залізничною накладною № 40287542.
Відповідно до залізничної накладної № 40287542, провізна плата за вагон становить 19 162,70 грн.
Як стверджує позивач, при проходженні вагону через станцію П'ятихатки Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України" (далі - Статут), позивачем здійснено перевірку маси вантажу та виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67907170, не відповідає масі, вказаній відповідачем у накладній.
Відповідно до актів загальної форми № 2185 та №85 було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №67907170, за результатами якої встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою на 1300 кг.
Про невідповідність у перевізному документі маси вантажу на станції П'ятихатки Придніпровської залізниці складено комерційний акт № 456809/15 від 07.04.2018р.
З комерційного акту № 456809/15 від 07.04.2018р. вбачається, що під час контрольного зважування вагона № 67907170 на справних 150 т вагонних вагах №12 ст. П'ятихатки, держ. повірка 25.10.2017р., встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою на 1300 кг. Результат переважування зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах.
Відповідно до актів загальної форми №165 та №166, у зв'язку із невірним зазначенням маси вантажу у вагоні 67907170, нарахований штраф та інші платежі, які підлягають стягненню з відправника.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено правила перевезення вантажу та Статуту залізниць України, зокрема щодо внесення відомостей у накладну, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 95 813,50 грн. за невірно зазначену масу вантажу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до ст. 3 Статуту залізниць України, дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Нормами статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі ст. 30 Статуту залізниць України, завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.
Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 861/5082 від 24.11.2000 відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як встановлено судом, відповідач, як вантажовідправник вантажу зі станції відправлення Кропивницький Одеської залізниці у вагоні № 67907170, не вірно вказав у залізничній накладній № 40287542 масу вантажу, про що складено акти загальної форми №№ 2185, 85 та комерційний акт № 456809/15 від 07.04.2018р.
Зокрема, перевіркою встановлено, що маса брутто вагона 85700 кг, тара вагона з накладної 22000 кг, по накладній маса нетто 65000 кг, фактична маса нетто 63700 кг, що менше маси нетто, вказаної у накладній на 1300 кг. Вантаж навантажено на рівні бортів, пакетований, маркований.
Як вбачається з Розділу "Д" комерційного акту № 456809/15 від 07.04.2018р., останній підписаний заступником ДС ОСОБА_2, агентом з розшуку вантажів ОСОБА_5 та приймальником поїздів ОСОБА_3
Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Стаття 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.
Вищий господарський суд України у роз'ясненнях від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначив, що у розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу засвідчений належним чином комерційним актом та актами загальної форми.
При цьому, твердження відповідача на те, що комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району, а тому не є належним доказом, відхиляються судом, оскільки згідно наданої позивачем довідки по станції П'ятихатки Придніпровської залізниці така посада у штатному розкладі відсутня.
Відповідно до п. 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці.
Судом встановлено, що спірний комерційний акт підписано уповноваженими особами, зокрема, заступником ДС ОСОБА_2, агентом з розшуку вантажів ОСОБА_5 та приймальником поїздів ОСОБА_3, з огляду на що вказаний акт є належним доказом на підтвердження факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу.
При цьому, право на підписання вказаними особами спірного комерційного акту підтверджується посадовою інструкцією ОСОБА_2, як заступника начальника станції, робочою інструкцією ОСОБА_5 та робочою інструкцією ОСОБА_3
Отже, факт невідповідності маси вантажу проти зазначених даних у накладній та відсутність ознак втрати або пошкодження вантажу під час перевезення встановлений згаданим вище комерційним актом.
Щодо доводів відповідача про те, що при перевірці маси вантажу були присутні три працівники позивача: заступник начальника станції ОСОБА_2, приймальник поїздів ОСОБА_3 та ВОХР ОСОБА_4, натомість комерційний акт містить підпис службовця АРВ ОСОБА_5, який участі у перевірці маси вантажу не брав, суд зазначає наступне.
Дійсно, відповідно до акту загальної форми № 2185 та комерційного акту № 456809/15 від 07.04.2018р. при перевірці маси вантажу були присутні три повноважні працівники позивача: заступник начальника станції ОСОБА_2, приймальник поїздів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Разом з тим, ВОХР ОСОБА_4 не мав права підписувати комерційні акти, про що свідчить його посадова інструкція, а тому комерційний акт № 456809/15 від 07.04.2018р. було підписано уповноваженою на те особою - АРВ ОСОБА_5
При цьому, Господарський суд міста Києва враховує позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 23.11.2018р. по справі №916/2450/17, а саме щодо імперативності визначеного пунктом 10 Правил складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, щодо суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17.
Водночас, за змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Позивачем до матеріалів справи № 910/10606/18 надано посадові інструкції осіб, які наказом від 04.01.2108 за вих.. № 66/ДС начальника станції П'ятихатки, призначені відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів ГУ-22 по станції П'ятихатки.
Таким чином, з огляду на зібрані у справі докази, суд визнає комерційний акт №456809/15 від 07.04.2018р., складений на станції П'ятихатки Придніпровської залізниці, належним і допустимим доказом, яким підтверджено факт наявності розбіжностей між масою вантажу, зазначеною в залізничній накладній, та його фактичною масою.
Щодо тверджень відповідача про те, що на залізничній станції П'ятихатки Придніпровської залізниці позивачем здійснено зважування спірного вагону, однак при цьому, ні в акті загальної форми, ні в комерційному акті не зазначено, чи здійснювалося розчеплення вагонів, чи проводилось зважування в статичному режимі, що є обов'язковою умовою при зважуванні чорних металів, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.
Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.
У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
До першого примірника комерційного акта про псування вантажу при перевезенні в рефрижераторних вагонах з додержанням температурного режиму додається витяг із журналу реєстрації температури. Дані про температурний режим уносяться до комерційного акта.
Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Тобто будь-яка інформація по те як відбувалось зважування вагона не повинна міститись в комерційному акті. Доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими.
Також, в матеріалах справи знаходяться акт загальної форми №165 та №166, в яких вказано що «Вагон задержан», тобто свідчать про те що вагон був відчеплений та зважувався окремо від складу поїзда.
Крім того, позивач надав довідку №100 від 10.10.2018р. про те, що вагон № 67907170 зважувався з зупинкою та розчепленням.
Зі змісту накладної № 40287542 вбачається, що провізна плата становить 19 162,70 грн.
Відповідно до розрахунку позивача, штраф за невірно зазначену масу вантажу, нарахований відповідно до ст. 118 Статуту залізниць, становить суму 95 813,50 грн. (19 162,70 грн. х 5 = 95 813,50 грн.).
Розрахунок штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 95 813,50 грн. є арифметично вірним.
Щодо інших тверджень, викладених у відзиві, то вони не спростовують доводів що правомірності та обґрунтованості позовних вимог.
Судом також враховано, що відповідач жодного доказу, який підтвердив би масу вантажу на момент завантаження вагону № 67907170 у розмірі нетто 65000 кг, до матеріалів справи не надав.
Крім того, суд зазначає, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі - у розмірі 95 813,50 грн., оскільки зазначення відповідачем невірної маси вантажу підтверджується матеріалами справи, розмір штрафу відповідає вимогам положень Статуту та фактичним обставинам справи.
Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Крім того, позивач у поданому до суду 25.10.2018р. клопотанні просив суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з явкою до суду в сумі 1 983,79 грн., що підтверджуються долученими до клопотання копіями листа про внесення змін щодо запровадження розміру добових №Н-12/4313 від 30.11.2017р., витягом з протоколу №Ц-57/104 засідання правління, Наказом №666 ВІД 02.11.2017р., посвідчень про відрядження №010077 від 09.10.2018р., №010193 від 22.10.2018р., проїзних документів - білетів №№ 165309, 165313, 165559, 165560.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходження, забезпечення доказів та вчинення інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Оскільки матеріали справи містять належні докази понесених позивачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд вважає за необхідне покласти витрати останнього у розмірі 1 983,79 грн. на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс" (03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А, ідентифікаційний код 36559147) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, проспект Д. Яворницькго, буд. 108, ідентифікаційний код ВП 40081237) 95 813 грн. 50 коп. штрафу, 1 762,00 грн. витрати по сплаті судового збору та 1 983 грн. 79 коп. витрат, пов'язаних з розглядом справи.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 18.02.2019р.
СуддяА.І. Привалов