ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2019Справа № 910/14321/18
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп»
до: Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м.Києва»
про: зобов'язання вчинити дії
Суддя: Шкурдова Л.М.
Секретар с/з Масна А.А.
Представники:
від позивача: Загородня Д.М., за дог. про над. прав. доп.
від відповідача: Цитович К.М., за дов.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп» (далі - позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м.Києва» (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 відкрито провадження у справі №910/14321/18 за правилами загального позовного провадження.
21.11.2018 від відповідача надійшов відзив, в якому він не погоджується з доводами позовної заяви, просить залишити її без задоволення зтих підстав, що заявлені позивачем вимоги відносяться до компетенції Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
18.12.2018 в судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про залучення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, з тих підстав, що рішення про задоволення позову може вплинути на права та обов'язки Департаменту в частині прийняття проекту Генерального плану міста Києва від генерального проектувальника для подальшого його погодження та затвердження.
В судовому засіданні 18.12.2018 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, з тих підстав, що позивачем належним чином не обґрунтовано, що заявлені позовні вимоги до відповідача мають обов'язковий характер для Департаменту та, що в разі задоволення позовних вимог, зміни внесені до проекту Генерального плану підлягатимуть обов'язковому затвердженню Департаментом.
У судовому засіданні 22.01.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 12.02.2019.
У судовому засіданні 12.02.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №910/14321/18 на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заява відповідача про закриття провадження у справі №910/14321/18 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп» звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститу Генерального плану м.Києва» про:
- зобов'язання Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» здійснити містобудівний моніторинг Генерального плану міста Києва в частині земельної ділянки, відведеної для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на 23-му км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва, на якій зареєстровано об'єкт незавершеного будівництва (далі - земельна ділянка), на предмет дійсності рішення Київської міської ради від 27 листопада 2003 року «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», наявності зареєстрованого в містобудівному кадастрі проекту будівництва спортивно-оздоровчого комплексу на 23 км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва (з технічними умовами, інженерними, геологічними вишукуваннями, стану проектної документації, стану інженерної підготовки території, дозволів на виконання будівельних робіт), а також функціонального призначення земельної ділянки;
- визнання незаконними дій Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» щодо відмови у внесенні змін у проект Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року в частині заміни функціонального призначення земельної ділянки, з території лугів та лугопарків на територію житлової та громадської забудови;
- зобов'язання Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» внести зміни у проект Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року в частині заміни функціонального призначення земельної ділянки, з території лугів та лугопарків на територію житлової та громадської забудови.
В обґрунтування позовних вимог, позивачпосилається на те, що відповідач, всупереч приписів Положення про комунальну організацію виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м.Києва», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.11.200 №2078, при розробці Проекту Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року (далі - Проект Генплану) не дотримується вимог норм чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Державних будівельних норм «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» ДБН Б.1.1-15:2012, Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 №170, в частині врахування рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» від 27.11.2003 №236/1111, інформації, що міститься в містобудівному кадастрі, проектній документації на забудову земельної ділянки, здійснення містобудівного моніторингу на предмет функціонального призначення земельної ділянки, яка, за твердженням позивача, має функціональне призначення території житлової та громадської забудови.
Таким чином, з позовної заяви позивача вбачається, що останній не погоджується з діями відповідача щодо відмови внести зміни в Проект Генплану в частині зміни функціонального призначення земельної ділянки з території лугів та лугопарків на землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.
Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
За приписами ч.1 ст. 17 вказаного Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.
Відповідно до ч.5 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Згідно з ч.6 ст.17 вказаного Закону рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.17 Закону виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк, зокрема, визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування.
З наведеного вбачається, що розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, та здійснюється ними через реалізацію управлінських функцій у сфері містобудівної діяльності.
Згідно вимог ст. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури серед іншого належить структурний підрозділ Київської міської державної адміністрації з питань архітектури.
Забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території м. Києва покладено на Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 5.1. «Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», затвердженого розпорядженням КМДА від 27.01.2011 №90 (далі - Положення)).
Відповідно до пп. 6.27, 6.29, 6.54 п. 6 Положення Департамент виконує функції замовника розроблення містобудівної документації в установленому порядку; розглядає інвестиційні наміри, пропозиції, окремі містобудівні рішення, детальні плани територій на відповідність генеральному плану м. Києва; здійснює моніторинг реалізації схеми планування території, стану розроблення, оновлення містобудівної документації на місцевому рівні, забудови та іншого використання територій.
Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про основи містобудування» прийняття рішень щодо моніторингу забудови та іншого використання територій належить до компетенції місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до ч.1 ст.6 та п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» моніторинг стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях є відносинами управління у сфері містобудівної діяльності та здійснюється уповноваженими органами містобудування та архітектури.
З наведеного вбачається, що питання проведення моніторингу забудови та іншого використання територій, моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації, розгляд пропозицій на відповідність їх генеральному плану м. Києва відноситься до реалізації управлінських функцій уповноваженого органу містобудування та архітектури у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, де виник спір.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до пунктів 6, 10, 15 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом, позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у внесені змін до Проекту Генплану в частині зміни функціонального призначення земельної ділянки з території лугів та лугопарків на територію житлової та громадської забудови. Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач не посилається на те, що дії відповідача порушують приватноправовий інтерес позивача, зокрема, позбавляють позивача права користування земельною ділянкою чи права забудови земельної ділянки згідно розробленої проектної документації на будівництво.
Натомість, позивач посилається на недотримання відповідачем передбачених законодавством норм при розробці генерального плану міста, що відноситься до компетенції суб'єктів владних повноважень при реалізації управлінських функцій у сфері містобудівної діяльності.
З наведених вище норм законодавства, вбачається, що діяльність уповноваженого органу містобудування та архітектури при розробці генерального плану міста є виконанням прямо встановлених законом владних управлінських функцій у сфері містобудування, для забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Разом з тим, посилаючись на необхідність врахування приватного інтересу при розробці Проекту Генплану, позивач не обґрунтовує, яким чином дії відповідача щодо відмови внести зміни до Проекту Генплану в частині зміни функціонального призначення земельної ділянки, створюють, змінюють чи припиняють цивільні права та обов'язки позивача щодо земельної ділянки.
Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки виникає із публічних відносин, та при розгляді судами такого спору має бути надана оцінка оскаржуваним діям суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним ст. 2 КАС України.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що спір у даній справі виник із публічних правовідносин та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 231, ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі №910/14321/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп» до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м.Києва» про зобов'язання вчинити дії закрити.
2. Роз'яснити, що позивач має право на звернення до суду адміністративної юрисдикції.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в строк встановлений ст.256 ГПК України до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Шкурдова Л.М.
Повний текст ухвали складено та підписано 15.02.2019р.