ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2019Справа № 910/14560/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., при секретарі судового засідання Рєпкіна Ю.Є., розглянувши господарську справу
за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (вул. Леонтовича, 6, Київ, 01030, код ЄДРПОУ 35210739)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімімпекс-Трейд" (вул. Межигірська, 22, м Київ, 04071, код ЄДРПОУ 24939644)
про стягнення 38 161,36 грн.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімімпекс-Трейд" про стягнення суми 25 419,508 грн основного боргу, 4 108,62 грн пені, 1 863,65 грн 3%річних, 6 769,59 грн інфлійних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2013-06/06 від 11.06.2013. Позовні вимоги мотивовані тим, що у квітні 2016 відповідач припинив сплачувати за право на експлуатацію фіксованих місць паркування в зв'язку з чим позивач звернувся до суду зі вказаним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, та позивачу - відповідь на відзив.
13.11.2018 до суду через відділ діловодства суду від позивача надішли додаткові письмові пояснення.
16.11.2018 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає, та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі № 910/14560/18 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.12.2018.
20.11.2018 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи з відповідними документами.
11.12.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 відкладено судове засідання на 17.01.2019.
16.01.2019 через відділ діловодства суду позивач та відповідач подали письмові пояснення.
Ухвалою від 17.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2018.
Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2019 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив.
У судовому засіданні 12.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
11.06.2013 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі - позивач, сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімімпекс-Трейд" (далі- відповідач, сторона-2) підписано договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір), за наступними умовами.
Сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 43 (сорок три) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м.Київ, Подільський район, просп. В.Порика, 20, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (далі - об'єкт), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту (пункт 1.1 Договору).
Під "об'єктом" в договорі визначено експлуатацію 43 (сорока трьох) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п'яти) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: м.Київ, Подільський район, просп. В.Порика, 20, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (пункт 1.2 Договору).
Сторона - 2 набуває право на організацію та експлуатацію об'єкту з моменту набрання чинності Договору (пункт 1.3 Договору).
Підпунктом 2.2.6 пункту 2.2. договору, передбачено, що відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно із розділом 3 Договору.
Згідно додаткової угоди №2, п. 3.1. договору викладено в новій редакції, де плата сторони-2 стороні-1 згідно умов Договору становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів на добу, в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 1,92 грн., ПДВ - 0,38 грн., збір за місця для паркування транспортних засобів -4,20 грн.
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що на думку Позивача, Відповідач не виконав умови Договору та не здійснив оплату, як то передбачено п.п.2.2.6. п.2.2. Договору за період з квітня по червень 2016 року, в зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 25 419,50 грн.
Відповідач вказує, що укладений між сторонами Договір на який посилається Позивач закінчився 31.12.2015р., в подальшому між ним та Київською міською радою 04.04.2016р. укладено Договір оренди земельної ділянки за яким він сплачує кошти, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 626 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.
Відповідно до п. 1 додаткової Угоди №4 від 31.12.2014 до договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 11.06.2013, п.6.1 року договору викладено у наступній редакції, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2015 року.
Згідно п. 6.2 договору, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього Договору, яка набирає чинності з моменту належного оформлення і підписання Сторонами, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.
Відповідно до п. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Проте, як свідчать обставини справи, продовження строку дії договору сторонами оформлене не було, посилання позивача на докази часткової оплати, як продовження строку дії договору, не можуть бути прийняті судом, оскільки не можливо встановити за який період було сплачено платежі, враховуючи викладене суд дійшов висновку що, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2015 року. Доказів протилежного суду не надано.
26.12.2014 року Київською міською радою видане Рішення № 860/860 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД" земельної ділянки для обслуговування та експлуатації торговельного павільйону та тимчасової автостоянки на вул. Василя Порика, 20 у Подільському районі м. Києва.
04.04.2016 року між відповідачем та Київською міською радою укладено Договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п.1.1 договору, Київська Міська Рада передає, а орендар (відповідач) приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором, а саме: місце розташування - Проспект Василя Порика, 20 у Подільському районі м.Києва, розмір 0,1131 га, цільове призначення - для обслуговування та експлуатації торговельного павільйону та тимчасової автостоянки.
Отже, відповідач уклав договір оренди земельної ділянки по тому ж самому об'єкту з квітня 2016, в даній справі позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості також за період з квітня по червень 2016, відповідач не може сплачувати за один і той же об'єкт в один і той самий період двом контрагентам.
Відповідно до п.3.4. договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, за наступними умовами, позивач зобов'язаний не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, підготувати у двох примірниках Акт здачі наданих послуг, проте, тільки на вимогу ухвали суду від 02.11.2018 позивачем було надіслано вказані акти на адресу відповідача.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання позивачем права на експлуатацію фіксованих місць паркування відповідачу у заявлений період . Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, які повинен був оплатити відповідач, не доведено існування між сторонами господарських зобов'язань, що виникли на підставі договору у період за який стягується заборгованість. Отже, позовні вимого є необґрунтованими та не доведеними.
Позивач здійснив нарахування пені в розмірі 4 108,62 грн, 6 769,59 грн інфляційних, 1 863,65 3% річних. Вказані вимоги є похідними від вимог про стягнення заборгованості за договором, з огляду на відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за договором, вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних також не підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Однак, позивач, у порушення наведених приписів процесуального законодавства, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність заявлених ним позовних вимог.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 15.02.2019.
Суддя Н.І.Ягічева