18.02.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3383/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018, повне рішення складено 30.11.2018, суддя Манько Г.В., у справі № 904/3383/18
за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради
до Колективного підприємства "Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат "ДНІПРО"
про стягнення 78 251 грн. 79 коп.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Колективного підприємства "Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат "ДНІПРО" основного боргу в сумі 66571 грн. 37 коп., 3% річних 1947 грн. 38 коп., інфляційні втрати 7902 грн. 22 коп., пені 1830 грн. 82 коп. та судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі в задоволенні позову відмовлено.
Рішення Господарського суду обґрунтовано тим, що позивач не є стороною Договору №010115 про постачання теплової енергії. У позивача відсутнє право вимагати від відповідача виконання умов Договору № 010115 про постачання теплової енергії. Позивачем не підтверджено належними доказами факт здійснення постачання теплової енергії у приміщення відповідача, у спірному періоді.
Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Як зазначено скаржником, КП «Теплоенерго» 06 листопада 2017 року набуло право вимоги за зобов'язаннями споживачів перед КП «Дніпропетровські міські теплові мережі», що виникли до моменту передачі на баланс КП «Теплоенерго» основних фондів, об'єктів і мереж теплопостачання. Таким чином, Позивачем, було належним чином обґрунтовано наявність законних під став для звернення до суду із даним позовом. Наявність згоди споживача, як боржника у зобов'язанні за договором №010115 від 01.09.2010 р. не є обов'язковою, в силу приписів частини першої статті 516 ЦК України, де зазначено що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому слід зауважити на тому, що положеннями договору №010115 від 01.09.2010 р. не передбачено наявність обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні.
На думку скаржника, не є належним доказом того, що Відповідач фактично припинив споживання теплової енергії, долучений ним акт 30.11.2015р., складений представником МКП «Дніпропе тровські міські теплові мережі», оскільки складення такого акту без наявності рішення Міжві домчої комісії нормативними або законодавчими актами не передбачене, є фактично самові льним відключенням, яке згідно з п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Мі ністрів від 21 липня 2005 р. № 630, забороняється.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено матеріали даної господарської справи, а також невірно визначено характер виниклих між сторонами правовідносин, що призвело в свою чергу передчас ного висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, між Відповідачем та КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" 01.09.2010 року було укладено Договір №010115 про постачання теплової енергії (Договір).
Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 року №28/12 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання", акту приймання - передачі об'єктів і мереж теплопостачання, КП "Теплоенерго" отримало засоби теплопостачання.
Рішенням Дніпровської міської ради від 19.07.2017 року №24/23 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії", було передано на баланс КП "Теплоенерго" дебіторську заборгованість перед КП "Дніпропетровські міські теплові мережі", про що 06.11.2017 року складено Акт приймання - передачі №1. Заборгованість відповідача була включеною до "Реєстру дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію станом на 01.11.2017 року." розміщеному у Додатку №1 до Акту приймання - передачі № 1 від 06.11.2017 р.
У зв'язку із неможливістю подальшого виконання обов'язків з теплопостачання об'єктів за Договором №010115 від 01.09.2010 року комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", та фактичним переданням функцій та засобів теплопостачання до КП "Теплоенерго", комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради було запропоновано укласти тристоронню додаткову угоду до Договору №010115 від 01.09.2010 року.
Відповідно до п. 3 вказаної додаткової угоди до Договору споживач не заперечує щодо зміни Енергопостачальної організації на Нову Енергопостачальну організацію в основному договорі і укладаючи угоду надає згоду на виконання своїх зобов'язань та відповідальності за основним договором перед новою Енергопостачальною організацією.
Позивачем долучено до матеріалів справи звернення від 05.10.2016 р. №2555/235 до відповідача із пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору. У якості додатків до звернення зазначені 3 примірники даної додаткової угоди та акт звіряння розрахунків.
Проте, доказів укладання тристоронньої додаткової угоди до Договору від без номера від 2016р. сторонами не надано.
Позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору та додаткової угоди до Договору у спірному періоді, а саме з 01.11.2015р. по 30.04.2018р. В обґрунтування факту отримання відповідачем послуг з теплопостачання, позивачем надано акти прийому-передачі теплової енергії, що підписані посадовими особами постачальників теплової енергії та скріплені їх печаткою. Відповідачем Акти прийому - передачі теплової енергії не підписано.
Відповідно до ст.ст. 11, 16, 177, 360 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як було зазначено вище комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради було запропоновано укласти тристоронню додаткову угоду до Договору №010115 від 01.09.2010 року відповідно до звернення від 05.10.2016 р. №2555/235. Проте, докази укладання тристоронньої додаткової угоди до Договору від без номера від 2016р. у справі відсутні.
Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг ( наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 904/6293/17).
В той же час, в матеріалах справи наявна заява від 15.10.2015р. КП ДПБК "Дніпро" надіслана до МКП "Дніпропетровські теплові мережі", в якій просило з 16.10.2015р. розірвати вищевказаний Договір, оскільки не потребує послуг постачання теплової енергії (а.с.149-152).
В жовтні 2015р. КП ДПБК "Дніпро" отримало лист від МКП "Дніпропетровські теплові мережі" від 26.10.2015р. №918-сс, в якому було вказано, що наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4 затверджено "Порядок відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води". Для вирішення питання відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, власник приміщення повинен звернутись до постійної діючої комісії при виконкомі ДМР, потім отримати технічні умови відокремлення від мереж і після цього буде здійснено відключення.
06.11.2015р. КП ДПБК "Дніпро" звернулось із заявою до МКП "Дніпропетровські теплові мережі" в якій вказало, що в підвальному приміщенні будівлі по вул. Осіння, 8а, знаходиться кран який перекриває теплопостачання виключно до приміщення кафе "Катеринославське". Мережа теплопостачання приміщень кафе не пов'язана із мережею інших приміщень будівлі по вул. Осіння, 8а. Також КП ДПБК "Дніпро" просило направити представника МКП "Дніпропетровські теплові мережі" для опломбування крану який перекриває теплопостачання до кафе.
30.11.2015р. представником МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" було відключено від опалення приміщення кафе "Катеринославське" по вул. Осіння, 8а. про що було складено акт про відключення від опалення.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Отже, позивачем не підтверджено належними доказами факт здійснення постачання теплової енергії у приміщення відповідача у спірному періоді, враховуючи відсутність підписів відповідача на Актах прийому-передачі теплової енергії та наявність акту про відключення від опалення приміщення відповідача.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, встановивши, що Відповідач не отримував надані Позивачем послуги з постачання теплової енергії, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі №904/3383/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Повний текст постанови складений 18.02.2019р.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя Л.А. Коваль
Суддя Ю.Б. Парусніков