13.02.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3898/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.
секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача : Тютюнник В.А., довіреність б/н від 03.05.2017 р., адвокат;
від відповідача-1: Багрова Є.О., довіреність №248-К-О від 21.01.2019 р., адвокат;
представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 року, постановлену суддею Васильєвим О.Ю., у справі № 904/3898/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", м.Дніпро
до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ
відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м.Дніпро
про визнання одностороннього правочину недійсним та визнання відсутності права вимоги
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 у справі №904/3898/18 (суддя Васильєв О.Ю.) призначено по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено фахівцям Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта поставлені наступні питання: чи вірно з арифметичної точки зору (відповідно до умов кредитного договору №DNHSLN103662 від 03.06.13, додаткових угод до нього та формули, викладеній в них) розраховано АТ КБ "Приватбанк" розмір винагороди за користування кредитом в розмірі 370 447 700,02 грн. ( а.с.24 ) чи в розмірі 315 088 457,81 грн. ( а.с.141 ), або в розмірі 315 560 545,78 грн. ( а.с.217); якщо ні, то який саме вірний розмір винагороди за користування кредитом, що підлягає сплаті ТОВ "Істейтглобал" відповідно до умов вищенаведеного договору?
Зобов'язано сторін на вимогу експерта надати документи, необхідні для проведення експертизи. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 КК України та направлено йому копію ухвали та матеріали справи № 904/3898/18. Зупинено провадження у справі № 904/3898/18 до вирішення експертом вищенаведеного питання. Покладено попередню оплату вартості судової експертизи на позивача - ТОВ "Істейтглобал", з подальшим розподілом судових витрат у відповідності з вимогами ГПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 по справі №904/3898/18.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що сума винагороди не має входити до предмета доказування в даній справі, оскільки вимога про сплату винагороди не є правочином.
Вважає некоректним питання, яке суд поставив на вирішення експерту, оскільки немає жодних підстав перевіряти суми винагороди, зазначені у вимозі Банку від 02.08.2018 № 3.Upr 1/3-626626 та уточненні від 25.10.2018 №3.Upr 1/3-667118, адже на цих сумах AT КБ "Приватбанк" не наполягає, визнав їх помилковими, про що повідомив Позивача в позасудовому порядку та надав відповідну інформацію суду.
Наголошує, що не може бути підставою для призначення експертизи лише факт наявності складнощів у Відповідача або суду з розрахунком винагороди.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін. Вважає, що обставини щодо фактичного розміру винагороди за користування кредитом входять до предмету доказування по справі. Зазначає, що банком заявлено до сплати 3 різні суми винагороди за користування кредитом, які є взаємно суперечливими доказами, що свідчить про те, що навіть фахівці Банку, який є профільною фінансовою установою, не в змозі здійснити вірний розрахунок.
Формула для здійснення розрахунку винагороди за користування кредитом містить ряд непростих математичних дій, через що, для правильного визначення розміру заборгованості потребуються спеціальні знання. Складність розрахунків за вищезазначеною формулою також підтверджується і тією обставиною, що навіть Банк не зміг вірно розрахувати розмір винагороди за цією формулою.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 у справі №904/3898/18 та призначено до розгляду на 13.02.2019.
В судовому засіданні 13.02.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
ТОВ "Істейтглобал" (Позивач) звернувся з позовом до АТ КБ "Приватбанк" (Відповідач-1) та ПрАТ "СК "Інгосстрах" (Відповідач-2) про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ КБ "Приватбанк" шляхом направлення на адресу ТОВ "Істейтглобал" вимоги від 02.08.2018 №Э.Upr1/3-626626 про сплату винагороди за користування кредитом по кредитному договору №DNHSLN103662 від 03.06.2013; визнання відсутності у АТ КБ "Приватбанк" права вимоги до ТОВ "Істейтглобал" сплати за користування кредитом за договором від 03.06.2013 №DNHSLN103662 в редакції договору про внесення змін до цього договору від 15.12.2016; та визнання недійсним одностороннього правочину , вчиненого ПрАТ "СК "Інгосстрах" шляхом направлення на адресу ТОВ "Істейтглобал" листа-повідомлення про розірвання від 09.08.2018 №09-08/18. (в частині поруки ПрАТ "СК "Інгосстрах") договору №DNHSLN103662 від 03.06.2013.
АТ КБ "Приватбанк" (Відповідач-1) у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував; під час розгляду справи в підготовчому провадженні двічі змінював суму винагороди за користування кредитом, вказану в оскаржуваній позивачем вимозі від 02.08.2018 №Э.Upr1/3-626626 в розмірі 370 447 700,02 грн. (а.с.24, т.1) шляхом направлення на адресу позивача уточнення від 25.10.2018 № Э.Upr 1/3-667118 до вимоги від 02.08.2018, в якому вказав, що сума винагороди, яка підлягає сплаті, складає 315 088 457,81 грн. (а.с.141, т.1) та шляхом направлення на адресу позивача повторного уточнення від 14.11.2018 № Э.Upr 1/3-675694 до вимоги від 02.08.2018, в якому вказав, що сума винагороди, яка підлягає сплаті, складає 315 560 545,78 грн. (а.с.217, т.1).
Представник позивача наполягав на необхідності перевірки цих розрахунків із залученням для цього фахівців, які володіють спеціальними знаннями в області бухгалтерського обліку та економіки, оскільки він не має змоги самостійно здійснити таку перевірку, у зв'язку з чим заявив клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи.
Задовольняючи клопотання про призначення експертизи, господарський суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують наявність значних розбіжностей в розрахунках розміру винагороди (АТ КБ "Приватбанк" на протязі підготовчого провадження у справі двічі змінювало розмір винагороди - тобто станом на цей час наявні 3 різні розміри винагороди); надані докази є взаємно суперечливими; при цьому, беззаперечною є складність розрахунків відповідно до умов кредитного договору, що у своїй сукупності свідчить про те, що з метою належної перевірки здійсненого розрахунку розміру винагороди за користування кредитом виникла дійсна потреба у призначенні відповідної судової економічної експертизи із залученням відповідних фахівців у даній сфері.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
В силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи.
Предметом позовних вимог, серед іншого, є:
- визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ КБ "Приватбанк" шляхом направлення на адресу ТОВ "Істейтглобал" вимоги від 02.08.2018 №Э.Upr1/3-626626 про сплату винагороди за користування кредитом по кредитному договору №DNHSLN103662 від 03.06.2013 (винагорода визначена у розмірі 370 447 700,02 грн. (а.с.24, т.1));
- визнання відсутності у АТ КБ "Приватбанк" права вимоги до ТОВ "Істейтглобал" сплати за користування кредитом за договором від 03.06.2013 №DNHSLN103662 в редакції договору про внесення змін до цього договору від 15.12.2016, що і стало підставою для пред'явлення позову.
Як вже зазначалося вище, АТ КБ "Приватбанк" (Відповідач-1) у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував; під час розгляду справи в підготовчому провадженні двічі змінював суму винагороди за користування кредитом, вказану в оскаржуваній позивачем вимозі від 02.08.18 №Э.Upr1/3-626626 в розмірі 370 447 700,02 грн. (а.с.24, т.1 ) шляхом направлення на адресу позивача уточнення від 25.10.2018 № Э.Upr 1/3-667118 до вимоги від 02.08.2018, в якому вказав, що сума винагороди, яка підлягає сплаті, складає 315 088 457,81 грн. (а.с.141, т.1) та шляхом направлення на адресу позивача повторного уточнення від 14.11.2018 № Э.Upr 1/3-675694 до вимоги від 02.08.2018, в якому вказав, що сума винагороди, яка підлягає сплаті, складає 315 560 545,78 грн. (а.с.217, т.1).
На запитання суду під час судових засідань по справі представники АТ КБ "Приватбанк" пояснювали, що ці зміни у розмірі винагороди за користування кредитом викликані технічними помилками персоналу банку під час здійснення розрахунків.
Таким чином, для прийняття обґрунтованого та законного рішення по цій справі суд повинен вирішити, поміж іншим, і наступні питання: чи вірно з арифметичної точки зору (відповідно до умов кредитного договору, додаткових угод до нього та формули, викладеній в них) розраховано АТ КБ "Приватбанк" розмір винагороди за користування кредитом в розмірі 370 447 700,02 грн. (а.с.24, т.1) чи в розмірі 315 088 457,81 грн. (а.с.141, т.1) або в розмірі 315 560 545,78 грн. (а.с.217, т.1); якщо ні, то який саме вірний розмір винагороди за користування кредитом, що підлягає сплаті ТОВ "Істейтглобал" відповідно до умов вищенаведеного договору?
Отже, обставини щодо фактичного розміру заборгованості по сплаті винагороди за користування кредитом входять до предмету доказування по справі.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що сума винагороди не має входити до предмета доказування в даній справі, є безпідставними, оскільки у позовній заяві Позивач просить визнати недійсним конкретну вимогу Відповідача від 02.08.2018 №Э.Upr1/3-626626 про сплату конкретно визначеної винагороди за користування кредитом у розмірі 370 447 700,02 грн.
Доводи скаржника про те, що вимога про сплату винагороди за користування кредитом не є правочином, підлягають перевірці при перегляді рішення суду за наслідками розгляду справи по суті, а не при перегляду оскаржуваної ухвали про призначення судової експертизи.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, в тому числі й шляхом визнання відсутності прав.
Та обставина, що у прохальній частині позовної заяви (пункт 3) Позивач не зазначив конкретної суми винагороди за користування кредитом, відсутність права вимоги якої він просить визнати, не звільняє суд від обов'язку встановлення розміру цієї винагороди, оскільки зі змісту позовних вимог, викладених у описовій частині позову, вбачається посилання Позивача саме на вимогу від 02.08.2018 №Э.Upr1/3-626626 про сплату винагороди за користування кредитом у розмірі 370 447 700,02 грн.
До того ж, Позивач не просить визнати недійсним пункт договору, яким визначено обов'язок позичальника сплачувати винагороду за користування кредитом, а просить визнати відсутність у АТ КБ "Приватбанк" права вимоги за користування кредитом за вимогою, зазначеною у описовій частині позовної заяви.
Отже, розмір винагороди за користування кредитом входить до предмету доказування по справі.
Доводи заявника апеляційної скарги, що лише факт наявності складнощів у Відповідача або суду з розрахунком винагороди не може бути підставою для призначення експертизи, отже поставлені судом перед експертами питання не вимагають спеціальних досліджень, та їх вирішення віднесено до компетенції суду, не спростовують висновків господарського суду щодо необхідності для встановлення обставин, які входять до предмету доказування у справі, застосування спеціальних знань та призначення судової експертизи, з огляду на наступне.
Пунктом 4.7 договору, з урахуванням змін та додаткових угод, передбачено, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі, згідно формули, де :
V - сума винагороди за користування кредитом;
П - числове значення фіксованої процентної ставки згідно цього договору ( п.А.6,п.А7);
Д - базіс днів у році для розрахунку процентів - 360 днів;
Knor - офіційний курс української гривні до долару США на день розрахунку;
n - порядковий номер дня розрахунку в історії цього договору;
і- порядковий номер дня в історії цього договору;
Ai - різниця між сумою видачі та сумою погашення кредиту за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня "і";
Pi - сума погашених процентів "Р" за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня;
Ki- офіційний курс гривні до долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня "і";
Sn- вхідне сальдо на день розрахунку, що відповідає порядковому номеру для "n".
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем направлено вимогу від 02.08.2018 №Э.Upr1/3-626626 про сплату винагороди за користування кредитом у розмірі 370 447 700,02 грн. (а.с.24, т.1).
Ця вимога скорегована шляхом направлення на адресу позивача уточнення від 25.10.2018 № Э.Upr 1/3-667118 до вимоги від 02.08.2018, в якому АТ КБ "Приватбанк" вказав, що сума винагороди, яка підлягає сплаті, складає 315 088 457,81 грн. (а.с.141, т.1).
Вимога в черговий раз скорегована шляхом направлення на адресу позивача повторного уточнення від 14.11.2018 № Э.Upr 1/3-675694 до вимоги від 02.08.2018, в якому вказав, що сума винагороди, яка підлягає сплаті, складає 315 560 545,78 грн. (а.с.217, т.1).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Таким чином, поставлене судом на вирішення експерта питання про те, який саме вірний розмір винагороди за користування кредитом, що підлягає сплаті ТОВ "Істейтглобал" відповідно до умов договору, є слушним.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про те, що немає жодних підстав перевіряти суми винагороди, зазначені у вимозі Банку від 02.08.2018 № 3.Upr 1/3-626626 та уточненні від 25.10.2018 №3.Upr 1/3-667118 є необґрунтованими.
На вимогу суду першої інстанції, Відповідачем надано на 37 аркушах розгорнутий розрахунок винагороди за користування кредитом у розмірі 315 560 545,78 грн. (а.с. 158-194, т.1) у вигляді таблиці, в якій зазначений розмір винагороди за різними датами, проте порядок нарахування винагороди із застосуванням формули п.4.7 не надано.
Здійснити самостійно перевірку сум, зазначених у розрахунку із застосуванням формули п.4.7, колегія суддів вважає неможливим, оскільки формула для здійснення розрахунку винагороди за користування кредитом містить ряд непростих математичних дій, а у колегії суддів відсутні спеціальні математичні знання, а також знання у галузі фінансово-кредитних операцій. До того ж відсутнє необхідне програмне забезпечення.
Відповідно до п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.
При цьому, в силу ст. 99 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Оскільки Відповідач не надав суду першої інстанції обґрунтованого розрахунку винагороди за користування кредитом із зазначенням порядку нарахування винагороди із застосуванням формули п.4.7, а Позивач не надав власного контррозрахунку заборгованості, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення експертизи, так як без доведення механізму нарахування сам по собі розрахунок заборгованості не є належним доказом існування боргу саме в зазначеній Відповідачем сумі.
Згідно з п. 1.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, (далі - Інструкція) та п. 3.1 III Розділу Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень однією з основних видів (підвидів) експертизи, зокрема, є економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.
Основними завданнями експертизи документів фінансово-кредитних операцій, зокрема, є: визначення документальної обґрунтованості оформлення банківських операцій з відкриття рахунків, руху грошових коштів на рахунках; визначення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредитів.
Відповідно до положень п. 3.2 Розділу III Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень на вирішення експертизи документів фінансово-кредитних операцій можуть бути поставлені питання, зокрема, чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором? Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором вимогам Положення про кредитування банку?
З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного висновку про наявність умов, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, для призначення у справі судової експертизи для визначення дійсного розміру винагороди за користування кредитом за кредитним договором №DNHSLN103662 від 03.06.2013 (з урахуванням договорів про внесення змін).
Крім того, колегія суддів не вважає що призначення експертизи призведе до затягування розгляду справи всупереч ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, з огляду на таке.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.
Експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, рішення суду має прийматися у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права, з повним та об'єктивним дослідженням обставин та доказів. З огляду на викладене призначення експертизи у справі не є затягуванням розгляду справи, оскільки призначення експертизи у даній справі спрямоване на встановлення доказів, які мають значення для вирішення даного спору, і не свідчить про затягування розгляду справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленим пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликано настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період часу неможливо проводити процесуальні дії, що зумовлює зупинення провадження у справі.
Вказаною нормою ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.
Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що експертиза призначена за клопотанням саме Позивача, який не зацікавлений у затягуванні розгляду справи, суд дійшов правильного висновку про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи.
Водночас, відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 2010 року по справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зазначив наступне: "Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ) справі "Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)".
В той же час, обов'язковою умовою винесення обґрунтованого рішення є дослідження обставин, які входять до предмета доказування, в даному випадку обставини щодо фактичного розміру заборгованості по тілу кредиту та по сплаті процентів за користування кредитними коштами.
Також, важливим аспектом є розумність тривалості провадження, що повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див. рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).
Аналогічне твердження висловив Верховний Суд України у Листі від 25.01.2006 № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" визначив критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, які є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних): 1) складність справи; 2) поведінка заявника; 3) поведінка органів державної влади (насамперед суду).
З урахуванням вищезазначених обставин (складність справи, чого не заперечує сам відповідач, важливість предмета спору для позивача (розмір винагороди за користування кредитом (315 560 545,78 грн.) більше ніж у два рази перевищує ліміт кредитування (135 905 071,20 грн.)), колегія суддів вважає обґрунтованими висновки господарського суду першої інстанції як про призначення судової економічної експертизи, так і зупинення провадження у справі, з огляду на наявність сумнівів щодо правильності здійсненого розрахунку заборгованості, на складність розрахунку сум, які є предметом позову, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів та їх співставлення, у тому числі на відповідність умовам кредитного договору, що потребують спеціальних економічних знань, а також, зважаючи на дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, адже висновок експерта у даній справі не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 року у справі №904/3898/18 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 року у справі № 904/3898/18 - залишити без змін.
Судові витрати по справі Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.11, 12 ч.1 ст.255, п.2 ч.1 ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.02.2019.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна