11.02.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3583/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Коваль Л.А., Березкіної О.В.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас Компані" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 (повне рішення складено 12.11.2018, суддя Мельниченко І.Ф.) по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна Компанія "Скандтехремонт", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас Компані", м.Дніпро
про стягнення 402 532,09 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерна Компанія "Скандтехремонт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 400 000,09 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 2018-3 від 07.03.2018, 2 532,00 грн. - річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна Компанія "Скандтехремонт" 400 000,09 грн. основного боргу, 2532,00 грн. річних, 6037,98 грн. судового збору.
Зазначене рішення обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки від 07.03.2018 № 2018-3, щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар.
Не погодившись із згаданим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клас Компані" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач в період з 31.08.2018 по 08.10.2018 частково сплатив заборгованість у розмірі 12 000,00 грн.
Також відповідач повідомляв суд першої інстанції, що між сторонами у справі тривають перемовини про підписання мирової угоди із визначенням розстрочки погашення заборгованості. На підтвердження цього свідчить та обставина, що позивач не направляв свого представника для участі у судових засіданнях.
Господарським судом необґрунтовано не прийнято до уваги надані відповідачем платіжні доручення на підтвердження часткової сплати, не здійснено перевірку стану взаємних розрахунків сторін у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відхилити, рішення господарського суду залишити без змін.
Позивач зазначає, що доказів погашення заборгованості з оплати товару на суму 400000,09 грн., відповідач, на момент розгляду спору не надав. У зв'язку із цим, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму, суд визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
11.02.2019 сторони не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
11.02.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клас Компані" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерна Компані "Скандтехремонт" (постачальник) укладено договір поставки № 2018-3.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язався протягом строку дії договору передавати покупцю у власність, а останній - приймати та оплачувати насосне обладнання та комплектуючі до нього (далі - товар).
Згідно п.1.2. договору, найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент товару, вказуються у видатковій накладній, в рахунку-фактурі, що складається відповідно до замовлення покупця.
Ціна товару та асортимент, адреса доставки, строк поставки, встановлюється у специфікації та вважається погодженою між сторонами за наявності печаток та підписів уповноважених осіб, та є невід'ємною частиною договору (п.1.3 договору).
За умовами п.3.1 договору, загальна його сума визначається як сума всіх партій товару, поставлених протягом строку договору. Ціна товару вказана у Специфікації, що є його невід'ємною частиною.
07.03.2018 сторонами підписана та скріплена печатками підприємств Специфікація № 1 до договору, відповідно до якої сторони погодили найменування, кількість та вартість товару. Загальна сума Специфікації склала 3 304 033,93 грн.
Відповідно до умов Специфікації № 1 до договору, поставка товару - 75 календарних днів з дати оплати авансового платежу перших 50% вартості товару з правом дострокової поставки.
Місце поставки товару, відповідно до п.4 Специфікації, м. Дніпро, вул. Каштанова.
За умовами Специфікації № 1 (п.2), оплата товару здійснюється наступним чином:
- 50% вартості товару протягом 3-х банківських днів з дати підписання даного договору;
-35% вартості товару протягом 3-х банківських днів з дати отримання повідомлення від постачальника про готовність до відвантаження товару зі складу постачальника;
-15% вартості товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки та розвантаження товару на об'єкт покупця за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова,36.
Виконуючи умови договору, позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача на суму 3 304 033,93 грн., що підтверджується накладною № 27 від 17.05.2018 р. (а. с. 17).
Відповідач зобов'язання за договором виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки не в повному обсязі, сплативши лише 2 904 033,84 грн. з порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 2043 від 12.03.2018, № 2370 від 11.05.2018, № 186 від 08.06.2018 (а. с. 20-22).
Заборгованість з оплати товару на суму 400 000,09 грн. відповідачем не погашена, у зв'язку з чим позивача з вернувся до суду з цим позовом.
За змістом ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо повного розрахунку за поставлений товар, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав про стягнення заборгованості у розмірі 400 000,09 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку виконання зобов'язань за спірним договором, позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період прострочення з 23.05.2018 по 08.08.2018 в сумі 2532,00 грн.
Перевіривши розрахунок нарахованих позивачем 3% річних, колегія суддів вважає його вірним та арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволено судом першої інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на платіжні доручення № 2959 від 08.10.2018 та № 2819 від 31.08.2018 про сплату заборгованості за спірним договором у загальній сумі 12 000,00 грн.
Так, ч.3 ст.269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Всупереч наведеній правовій нормі, відповідачем не надано доказів неможливості подання зазначених платіжних доручень суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта про те, що між сторонами у справі тривають перемовини про підписання мирової угоди із визначенням розстрочки погашення заборгованості, через відсутність доказів наведеного.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, прийнятому з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору на скаржника.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас Компані" відмовити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 по справі №904/3583/18 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 18.02.2019.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді О.В.Березкіна
Л.А.Коваль