14.02.2019 року м. Дніпро Справа № 904/7809/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.
при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.), ухвалене у м. Дніпро 09.07.2018р. о 12.54. (дата складання повного тексту рішення - 13.07.2018) у справі № 904/7809/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін", смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", м. Дніпро
про звернення стягнення на предмет застави шляхом реалізації на прилюдних торгах, -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018р. у справі № 904/7809/17 позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 16.08.2013 № 085/15/13-073, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Проско Ресурси" за генеральним договором про здійснення кредитування від 15.08.2013 № 085/12/13-010 в сумі 7 164 388,19 доларів США, з яких: 6 284 292,88 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, 880 095,31 доларів США - прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом та пеня в сумі 42 303 452 грн. 87коп. Встановлено спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною в 60 142 757 грн. 33 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 240 000 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Дніпро Каолін" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018р. у справі № 904/7809/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:
- початкова ціна реалізаціїї предмету застави є значно заниженою та не підтведженою належними доказами;
- для з'ясування реальної вартості предмету застави суд мав призачити судову експертизу та за її результатами встановити у рішенні початкову ціну реалізаціїї предмету застави.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018р. у справі № 904/7809/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018р. у справі № 904/7809/17; зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018р. у справі № 904/7809/17, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.01.19р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 31.01.19р.
В судовому засіданні 31.01.2019р. по справі оголошено перерву до 05.02.2019р. о 14:30 год.
05.02.2019р. у зв'язку з надзвичайними обставинами, а саме повідомленням про мінування будівлі суду та терміновою евакуацією всіх співробітників та відвідувачів суду для проведення слідчих дій, робота Центрального апеляційного господарського суду та КП "ДСС" з 13-25 до 15-00 год була призупинена, про що складено акт.
В судове засідання 05.02.2019р. учасники справи не забезпечили явку повноважних представників.
Враховуючи що, за викладених обставин, судове засідання у призначений ухвалою апеляційного суду не могло бути проведено, а суд був позбавлений можливості попередити представників учасників справи про проведення судового засідання в інший час, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2019р. розгляд апеляційної скарги було відкладено в судове засідання на 14.02.2019р.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною, посилаючись при цьому на те, що початкова ціна реалізаціїї предмету застави підтверджується поданим позивачем звітом про визначення ринкової вартості майна, яке є предметом застави та відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо цього звіту під час рознгляду справи у суді першої інстанції.
Відповідач та третя особа наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що неявка представників відповідача та третьої особи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників відповідача та третьої особи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, 15.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (позичальник) укладений генеральний договір про здійснення кредитування № 085/12/13-010 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1 основних положень умов генерального договору, сторони погодили, що кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в доларах США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим Договором та додатковими договорами до нього, надалі за текстом - "Кредит", в межах загального ліміту в сумі 10 000 000 (десять мільйонів) доларів США, надалі за текстом - "Ліміт кредитування", а позичальник зобов'язується повертати Кредит у строки/терміни та в порядку, визначених цим Договором та додатковими договорами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових договорах, але, в будь-якому разі, не більше: дванадцятимісячний LIBOR. +12% (дванадцять) процентів річних в доларах США, якщо інше не передбачено умовами цього Договору. Тип ставки змінювана. Позичальник також зобов'язується сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначених тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, та у відповідних додатках до додаткових договорів до цього Договору, надалі за текстом - "Тарифи".
Кредитування за договором здійснюється протягом періоду з 15.08.2013 по 31.07.2018 (надалі - строк дії ліміту кредитування) на підставі укладених між сторонами додаткових договорів. Конкретні умови кредитування, а саме: валюта (з переліку зазначеного в п. 1 основних положень цього договору), сума, мета та строк кредиту (кінцевий термін погашення кредиту), розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту, форма та спосіб надання кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід'ємною частиною цього договору, надалі за текстом - "Додаткові договори" (п.п. 3, 4 основних положень Договору).
Пунктом 2.6. генерального договору сторони погодили, що нарахування процентів здійснюється кредитором у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня. Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні здійснюється в останній робочий день перед вихідними та неробочими днями за вихідні та неробочі дні поточного місяця. Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному місяці та закінчуються в наступному місяці, то нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюється в перший робочий день наступного місяця.
Нарахування процентів здійснюється за методом "факт/360", де "факт" - це фактична кількість днів, за яку здійснюється нарахування процентів, а " 360" - умовна кількість днів у році, на суму фактичної заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що надання кредиту за договором здійснюється в межах ліміту кредитування за такими формами кредитування: а) шляхом надання разових кредитів; б) шляхом надання невідновлювальних та/або відновлювальних кредитних ліній, в тому числі мультивалютних, за якими кредит може надаватись як однією сумою, так і окремими частинами (траншами); в) шляхом надання кредиту за овердрафтом. Та чи інша форма кредитування визначається у відповідних Додаткових договорах.
Відповідно до п. 2.2. договору надання кредиту здійснюється наступними способами, залежно від мети та форми кредитування: 2.2.1.) шляхом перерахування коштів з відповідних внутрішньобанківських позичкових рахунків на поточні рахунки позичальника на підставі його письмового звернення, оформленого згідно з Додатком 2 до договору (всі форми кредитування, окрім овердрафту, крім овердрафту; на будь-які цілі); 2.2.2.) шляхом оплати розрахункових документів з поточних рахунків позичальника понад фактичний (кредитовий) залишок на ньому (лише овердрафт).
Положеннями п. 2.3. договору передбачено, що кредит вважається наданим: 2.3.1.) в момент зарахування коштів на поточні рахунки позичальників (п. п. 2.2.1. договору); 2.3.2.) в момент оплати розрахункових документів з поточних рахунків позичальника понад фактичний (кредитовий) залишок на ньому (п. п. 2.2.2. договору).
На виконання п. 4 основних положень договору, 15.08.2013 між сторонами укладено низку Додаткових договорів, умови якого є типовими, а саме:
- додатковий договір про надання не відновлюваної кредитної лінії в рамках Генерального договору про здійснення кредитування № 085/12/13-010 від 15.08.2013 № 1 (надалі - Додатковий договір № 1), у відповідності до умов п. 1 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на: оплату ПДВ по обладнанню, яке було придбано в 2013 році, шляхом їх перерахування з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 26003010992436 в доларах США відкритого у кредитора, на суму, що не перевищує максимального ліміту заборгованості 1 100 000, 00 (один мільйоні сто тисяч) доларів США 00 центів, надалі за текстом - "Кредит";
- додатковий договір про надання не відновлюваної кредитної лінії в рамках Генерального договору про здійснення кредитування № 085/12/13-010 від 15.08.2013 № 2 (надалі - Додатковий договір № 2), у відповідності до умов п. 1 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на: аванси за обладнання, яке буде придбано в 2014 році, шляхом їх перерахування з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 26003010992436 в доларах США відкритого у кредитора, на суму, що не перевищує максимального ліміту заборгованості 1 500 000, 00 (один мільйоні п'ятсот тисяч) доларів США 00 центів, надалі за текстом - "Кредит";
- додатковий договір про надання не відновлюваної кредитної лінії в рамках Генерального договору про здійснення кредитування № 085/12/13-010 від 15.08.2013 № 3 (надалі - Додатковий договір № 3), у відповідності до умов п. 1 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на: ремонтні/будівельні роботи на придбання матеріалів в 2013 році, шляхом їх перерахування з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 26003010992436 в доларах США відкритого у кредитора, на суму, що не перевищує максимального ліміту заборгованості 3 700 000, 00 (три мільйони сімсот тисяч) доларів США 00 центів, надалі за текстом - "Кредит";
- додатковий договір про надання не відновлюваної кредитної лінії в рамках Генерального договору про здійснення кредитування № 085/12/13-010 від 15.08.2013 № 4 (надалі - Додатковий договір № 4), у відповідності до умов п. 1 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на: фінансування виробничого обладнання, яке буде придбано в 2013 році, шляхом їх перерахування з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 26003010992436 в доларах США відкритого у кредитора, на суму, що не перевищує максимального ліміту заборгованості 3 700 000, 00 (три мільйони сімсот тисяч) доларів США 00 центів, надалі за текстом - "Кредит".
Відповідно до п. 1.1. Додаткових договорів сторони домовились, що строк фінансування згідно цього Додаткового договору складає один рік від дати укладення Додаткового договору з кінцевою датою повернення заборгованості за цим Додатковим договором не пізніше 31.07.2014.
У випадку якщо жодною із сторін за 5 робочих днів до закінчення вказаного у п. 1.1 строку не буде отримано будь-яке повідомлення від іншої сторони щодо зміни цієї умови, строк фінансування за цим Додатковим договором встановлюється до 31.07.2015 без укладення будь-яких додаткових угод. У випадку отримання/відправлення кредитором будь-яких повідомлень від/до позичальника, що стосуються строку погашення кредиту, вважається, що строк повернення кредиту по цьому Додаткового договору настає 31.07.2014, а зміни строку фінансування можливе тільки шляхом підписання додаткових угод між сторонами (п. 1.2 Додаткових договорів).
За умовами п. 1.3 Додаткових договорів надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", по 25.07.2014 на цілі, визначені в п. 1 цього Додаткового договору.
Згідно із п. 2 Додаткових договорів позичальник зобов'язується здійснювати погашення траншів кредиту у відповідності з наступним порядком: Враховуючи, що строк фінансування за цим Додатковим договором встановлено до 31.07.2014, погашення траншів кредиту здійснюється в кінці зазначеного строку фінансування.
У разі, якщо у відповідності з положеннями п. 1.2, 1.2.1 цього Додаткового договору, строк фінансування за цим Додатковим договором буде змінено, погашення траншів кредиту здійснюється частинами, враховуючи наступні умови:
- погашення траншу кредиту здійснюється з 13-го місяця з дня надання відповідного траншу;
- погашення траншу кредиту здійснюється рівними частинами, виходячи з строку фінансування за цим Договором до 31.07.2018;
У разі якщо строк фінансування з причин зазначених в п. 1.2, 1.2.1 цього Додаткового договору строк фінансування припиняється раніше ніж 31.07.2018 (31.07.2017, або 31.07.2016, або 31.07.2015), непогашена частина заборгованості за наданими траншами кредиту підлягає погашенню позичальником до дати закінчення відповідного строку фінансування за цим Додатковим договором.
При наданні кожного траншу кредиту сторонами укладається додаток до цього Договору по формі, визначеній в Додатку № 2 до цього Додаткового договору.
Відповідно до п. 3 Додаткових договорів позичальник зобов'язується сплачувати кредитору проценти, порядок нарахування та сплати яких визначений в Генеральному договорі, а також комісії, перелік, розмір та порядок сплати яких міститься в Додатку № 1 до Генерального договору та Додатку 1 до цього Додаткового договору.
Процентна ставка за цим Додатковим договором встановлюється в розмірі Libor (12 місяців) + 9% річних, а у разі порушення позичальником умов п.п. 3.3.15 Генерального договору, нарахування процентів за кредитом або його частиною за період з першого до останнього календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось порушення, здійснюється за процентною ставкою у розмірі Libor (12 місяців) + 9,5% річних в доларах США. Тип ставки змінювана.
Таким чином, з урахування вищезазначених положень договору та Додаткових договорів позичальник оформлював заяви на перерахування кредитних коштів і після цього ПАТ "Укрсоцбанк" направляло транші кредиту на відповідні рахунки позичальника.
Банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання за договором та перерахував позичальнику кредитні кошти у відповідності до звернень позичальника: в обумовленому договорами порядку та розмірі, а саме: 25 грошових траншів на загальну суму кредиту у розмірі 6 284 292,88 доларів США, що підтверджується матеріалами справи (т. 1, а.с. 155-179).
Згідно положень п.п. 3.3.5. та 3.3.6. Договору позичальник прийняв на себе обов'язок: а) забезпечити повернення кредиту в повному обсязі відповідно до строків та термінів, встановлених у відповідних Додаткових договорах, але у будь якому разі не пізніше строку дії ліміту кредитування, вказаного у п. Основних положень договору; б) забезпечити сплату кредитору процентів в розмірі та строки передбачені у договорі та відповідних Додаткових договорах.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що у разі прострочення позичальником повернення кредиту згідно п.п. 1.3., 2.10.3., 2.11.3, 3.2.2., 3.2.5., 5.4. договору та відповідним Додатковим договором та/або сплати процентів та/або комісій, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті України в розмірі 1 (одного) відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення.
У випадку, якщо валютою кредиту є іноземна валюта, розрахунок розміру пені, що підлягає сплаті позичальником за договором та відповідними додатковими договорами, здійснюється виходячи з офіційного курсу гривні до відповідної іноземної валюти, встановленого НБУ на дату здійснення такого платежу.
Як стверджує позивач, ТОВ "Проско Ресурси" порушило та продовжує порушувати умови Кредитного договору, зокрема у частині сплати ним існуючої заборгованості. Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість за Кредитним договором становила 7 164 388,19 доларів США та 42 303 452,87 гривень, що свідчить про небажання позичальника виконувати взяті на себе зобов'язання.
У зв'язку із порушенням позичальником умов Кредитного договору, ПАТ "Укрсоцбанк" у вересні 2015 року звернулося до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Проско Ресурси" кредитної заборгованості у розмірі 188 918 061,57 грн. та 25 500,00 грн. судового збору.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 27.11.2015 позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" було задоволено у повному обсязі та стягнуто з ТОВ "Проско Ресурси" заборгованість за спірним Кредитним договором.
На виконання рішення Постійно діючого третейського суду банк звернувся з заявою до Господарського суду міста Києва про видачу наказу на виконання рішення суду та ухвалою від 05.09.2016 у справі № 910/13527/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016, заяву ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено, видано накази на виконання вищевказаного рішення третейського суду.
Таким чином, існуючу заборгованість за Кредитним договором встановлено у судовому порядку та станом на 29.05.2017 заборгованість позичальником не погашена (доказів не надано).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, прострочена заборгованість по кредиту станом на 29.05.2017 становить 6 284 292,88 долари США за загальний період з 03.11.2014 по 03.08.2015; прострочена заборгованість по сплаті процентів за загальний період з 03.11.2014 по 03.08.2015 складає 880 095,31 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту та прострочення сплати процентів за загальний період з 08.04.2014 по 25.05.2017 становить 42 303 452 грн. 87 коп.
За умовами п. 7 Основних положень Договору в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим Договором, кредитор укладає, зокрема, з майновим поручителем ТОВ "Дніпро Каолін" договір застави, предметом якого є виробниче обладнання фабрики хімічного збагачення каоліну, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Просяна, вул. Південна, буд. 6 (пп. 7.2).
На виконання умов пп. 7.2 п. 7 Основних положень Договору 16.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (заставодержатель) укладено договір застави № 085/15/13-073 (надалі - Договір застави), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О. 16.08.2013 за реєстровим № 1937.
Відповідно до п. 1.1 Договору застави в забезпечення виконання забезпеченого зобов'язання заставодавець передає заставодержателю першочергову заставу з найвищим пріоритетом обтяження предмет застави згідно з умовами цього Договору застави
Застава поширюється на рухоме майно та продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добуваються, одержуються від використання рухомого майна та будь-яке рухоме майно, що заміщує рухоме майно, та доходи від відчуження рухомого майна, та страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо рухомого майна та/або будь-яке інше відшкодування, отримане заставодавцем внаслідок вилучення або втрати рухомого майна (п. 1.3 Договору застави).
Рухоме майно означає рухоме майно, перелік якого, місцезнаходження та детальний опис наведено в Додатку 1 до цього Договору застави.
Розділом 3 Договору застави визначені випадки невиконання, що є підставою для звернення стягнення Банком за цим Договором Застави, а саме:
3.1. Порушення Забезпеченого Зобов'язання.
3.2. Порушення Заставодавцем цього Договору Застави.
3.3. Початок процедури ліквідації, реорганізації або припинення Заставодавця, чи виникнення будь-якої суттєвої зміни учасників (власників/акціонерів) Заставодавця чи у складі осіб, які здійснюють контроль над ним.
3.4. Наявність ризику неминучої втрати Предмета Застави або суттєвого зменшення вартості Предмета Застави.
3.5. Порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Заставодавця або визнання його банкрутом.
3.6. Невиконання належним чином Заставодавцем зобов'язання щодо збереження, запобігання пошкодженню, зменшенню вартості Предмета Застави понад норми його звичайного зносу.
За умовами п. 5.1 Договору застави, у разі настання будь-якого випадку невиконання заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави чи його частину у будь-який спосіб, дозволений законодавством України, чинним на дату прийняття рішення про звернення стягнення, зокрема, але не обмежуючись: шляхом позасудового врегулювання на підставі положень п. 4.5 цього Договору застави, та/або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, та/або звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку.
Враховуючи, що термін остаточного погашення зобов'язань за Кредитним договором є таким, що настав, однак до теперішнього часу позичальник не розрахувався з позивачем, останній, виходячи з положень п. 5.1 Договору застави і пред'явив у господарському суді позов про задоволення своїх майнових вимог шляхом звернення стягнення на заставлене майно, визначивши спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення прилюдних торгів.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст. ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За приписами ч.1 та ч.2 ст. 576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), у тому числі, майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, крім обмежень, встановлених ч.ч. 4, 5, 7 ст. 576 Цивільного кодексу України, ч.ч. 4-6 ст. 4 Закону України "Про заставу". У разі, якщо договір застави не обмежений одним предметом застави, то всі предмети застави повинні бути індивідуалізовані, тобто визначені не лише їх видові ознаки, але й індивідуальні характеристики.
Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна є Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Статтею 3 названого Закону визначено, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Статтєю 19 Закону України "Про заставу" встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно із ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 591 Цивільного кодексу України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Пунктом 4 ч.ч. 2, 6 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Враховуючи, що позичальник допустив порушення умов Кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, що підтверджується матеріалами справи, позивач набув право вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості по спірному договору шляхом звернення стягнення на предмет застави, а місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та необхідність їх задоволення.
При цьому, апеляційний суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо заниження позивачем початкової ціни реалізаціїї предмету застави та не підтведження її належними доказами.
Так, позивач в позовній заяві просив суд визначити початкову ціну предмету застави у розмірі 60 142 757 грн. 33 коп. із посиланням на Звіт про визначення ринкової вартості нерухомого майна та обладнання, власником яких є ТОВ "Дніпро Каолін" від 24.07.2017 № 4417, виконаний ТОВ "Агентство незалежної оцінки "Ваш експерт" (т. 1, а.с. 49-50).
Отже, ринкова вартість предмету застави, на час розгляду справи, підтверджується вищенаведеним звітом, який в силу ст.ст. 76, 77 ГПК України є належним та допустимим доказом у справі, а відповідачем обгрунтованості наведеного звіту належними та допустимими доказами не спростовано. Не подано таких доказів відповідачем і до суду апеляційної інстанції.
Також, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач проти початкової ціни предмету застави у розмірі 60 142 757 грн. 33 коп. не заперечував та до суду з клопотаннями про призначення у справі відповідної судової експертизи не звертався, хоча відповідачу було відомо про розгляд справи, а його представник брав участь в її розгляді.
Окрім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.ст. 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмету застави, ніж визначена у судовому рішенні. Відтак вказана у судовому рішенні початкова ціна предмету застави не має вирішального значення, а реальна вартість предмету застави визначатимется за результатами продажу на прилюдних торгах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 235/3619/15-ц від 21.03.2018р.
За наведених обставин та виходячи з вимог Закону України „Про заставу", Цивільного кодексу України, Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" у місцевого господарського суду були відсутні підстави для призначення у справі судової експертизи чи відмови у задоволенні позовних вимог позивача про звернення стягнення на предмети застави у обраний спосіб шляхом продажу з прилюдних торгів із початковою ціною предмету застави у розмірі 60 142 757 грн. 33 коп.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 09.07.2018р. відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 360 000,00грн. слід покласти на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018 у справі № 904/7809/17 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018 у справі № 904/7809/17 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 360 000,00грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 18.02.2019 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко