проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" лютого 2019 р. Справа № 905/1730/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.
участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - адвокат Пільгун М.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ДП "Регіональні електричні мережі", м. Київ (вх.№289Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі №905/1730/18 (повний текст якого складено та підписано 22.12.2018 в приміщенні зазначеного суду суддею Н.В. Величко)
за позовом ДП "Регіональні електричні мережі", м. Київ в особі Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі", м. Мирноград
до ТОВ "Техіновація", м. Маріуполь;
про розірвання договору,
Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про розірвання договору на постачання електричної енергії №03-53 від 17.03.2008, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техіновація».
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною оплатою вартості енергії відповідачем, що є істотним порушенням умов договору та, в свою чергу, призвело до порушення відносно позивача справи про банкрутство № 911/4610/15. На переконання позивача, такі обставини є підставою для визнання розірваним укладеного з відповідачем договору в судовому порядку на підставі ст.ст. 526, 629, 651 Цивільного кодексу України.
На підтвердження позовних вимог надано: статутні документи підприємства, лист Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» Донецька філія від 16.08.2018 № 19/1723 «Щодо розірвання договору», акт звірки № 01037 від 01.08.2018, договір про постачання електричної енергії № 03-53 від 17.03.2008 з додатком 22 до договору «Порядок розрахунків», ухвалу господарського суду Київської області від 17.11.2015 по справі № 911/4610/15 про порушення провадження у справі про банкрутство, претензію № 11 від 18.05.2018 про сплату заборгованості за спожиту електроенергію вих. № 04/963 від 21.05.2018 з розрахунками, копії яких долучено до матеріалів справи.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.12.2018 (з урахуванням про внесення виправлень від 22.12.2018) у даній справі у задоволенні позовних вимог ДП "Регіональні електричні мережі" (код ЄДРПОУ 32402870) в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (код ЄДРПОУ 26390719) про розірвання договору на постачання електричної енергії №03-53 від 17.03.2008, укладеного між ним та ТОВ "Техіновація", відмовлено.
ДП "Регіональні електричні мережі" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі № 905/1730/18 і ухвалити нове рішення, яким розірвати договір про постачання електричної енергії від 17.03.2008 №03-53, укладений між ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії та ТОВ "Техіновація".
Одночасно, апелянт звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, з посиланням на те, що передбачений ГПК України строк на апеляційне оскарження був пропущений у зв'язку з несвоєчасним отриманням представником ДП "Регіональні електричні мережі" копії оскаржуваного рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Так, заявник зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив докази у справі, не мотивував їх відхилення та зробив висновок про відсутність доказів виконання позивачем вимог ст. 188 Господарського кодексу України.
Окрім цього, внаслідок неналежного дослідження сертифікату Торгово-промислової палати України від 13.10.2018 № 855 про настання обставин непереборної сили суд першої інстанції зробив висновок про наявність обставин непереборної сили за договором про постачання електричної енергії, хоча фактично сертифікат Торгово-промислової палати України від 13.10.2018 № 855 не засвідчує настання обставин непереборної сили за договором про постачання електричної енергії. Про це позивач зазначав у відповіді на відзив від 20.11.2018 б/н.
Таким чином, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 1 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначив про те, що судом першої інстанції було неправомірно не застосовано положення ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 у справі поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву. Призначено справу до розгляду на 12.02.2019. Зупинено дію рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі № 905/1730/18.
12.02.2019 за вх. № 1509 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти апеляційної скарги позивача, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що наявна заборгованість відповідача не є достатньою підставою для застосування ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України та розірвання договору. Також суд першої інстанції зазначив, що умовами договору, який укладено сторонами, не передбачено можливості його розірвання як відповідальність за несплату спожитої електричної енергії.
Проте, з такими висновками суду колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на законі і не відповідають умовам укладеного між сторонами договору.
Колегією суддів були встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Предметом спору у даній справі є вимога ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до ТОВ «Техіновація» про розірвання договору про постачання електричної енергії № 03-53 від 17.03.2008, укладеного між сторонами у справі, на підставі частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Відтак, предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для дострокового розірвання договору на постачання електричної енергії що має довести сторона, яка ставить питання про таке розірвання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2008 між ВАТ «Укренерговугілля», як постачальником, (правонаступником якого є Державне підприємство «Регіональні електричні мережі», позивач) та ТОВ «Техіновація», як споживачем, укладено договір № 03-53 про постачання електричної енергії.
За умовами цього договору постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами. Сторонами обумовлено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 17.03.2013 і вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Розірвання договору, перегляд його умов, внесення доповнень може бути здійснено і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України та ПКЕЕ.
Сторонами не заперечується, що цей договір автоматично продовжувався і на теперішній час є чинним.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2015 по справі № 911/4610/15 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Регіональні мережі» (код ЄДРПОУ 32402870) за заявою боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства «Регіональні мережі» та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Гусака Ю.М. (свідоцтво № 36 від 04.02.2013); заборонено боржнику та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; встановлено строк до 29.12.2015 розпоряднику майна боржника подати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів та складений реєстр вимог кредиторів, здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційне становище боржника і його становище на ринках, провести інвентаризацію майна боржника.
Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для цілодобового доступу, справа № 911/4610/15 про банкрутство Державного підприємства «Регіональні мережі» не закінчена.
Позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно оплачує вартість спожитої електричної енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 18288838,39 грн. і є істотним порушенням умов договору та, в свою чергу, призвело до порушення відносно позивача справи про банкрутство № 911/4610/15.
Матеріали справи містять підписані без заперечень між позивачем та відповідачем акти звірки № 00344 від 01.02.18, № 00431 від 01.03.18, № 00499 від 02.04.18, № 00780 від 02.05.18, № 00854 від 01.06.18, № 00883 від 02.07.18, № 01037 від 01.08.18, за якими обліковується заборгованість відповідача у розмірі 18288838,89 грн., у тому числі з активної енергії 18 258 303,40 грн. та за реактивну - 30535,49 грн.
Наявність боргу відповідач не оспорює, але вказує на те, що ним частково погашається заборгованість. Такі обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1824 від 07.09.2017, № 1825 від 07.09.2017, № 1856 від 14.09.2017, № 1952 від 27.09.2017, № 1950 від 27.09.2017, № 2024 від 06.10.2017, № 2058 від 13.10.2017, № 2121 від 25.10.2017, № 2096 від 19.10.2017, № 2198 від 02.11.2017, № 2197 від 02.11.2017, № 2192 від 01.11.2017, № 2269 від 15.11.2017, № 2235 від 10.11.2017, № 2376 від 30.11.2017, № 2341 від 28.11.2017, № 2342 від 28.11.2017, № 2428 від 08.12.2017, № 2413 від 07.12.2017, № 2414 від 07.12.2017, № 2439 від 12.12.2017, № 2518 від 28.12.2017, № 2472 від 21.12.2017, № 2470 від 20.12.2017, № 53 від 11.01.2018, № 11 від 04.01.2018, № 63 від 19.01.2018, № 96 від 31.01.2018, № 84 від 26.01.2018, № 115 від 12.02.2018, № 141 від 16.02.2018, № 188 від 22.02.2018, № 224 від 26.02.2018, № 214 від 23.02.2018, № 289 від 14.03.2018, № 345 від 19.03.2018, № 302 від 15.03.2018, № 502 від 19.04.2018, № 530 від 25.04.2018, № 503 від 19.04.2018, № 648 від 10.05.2018, № 706 від 18.05.2018, № 705 від 18.05.2018, № 780 від 24.05.2018, № 779 від 24.05.2018, № 781 від 24.05.2018, № 801 від 30.05.2018, № 879 від 07.06.2018, № 850 від 04.06.2018, № 903 від 11.06.2018, № 963 від 18.06.2018, № 1103 від 18.07.2018, № 1256 від 27.08.2018, № 1349 від 21.09.2018, № 1418 від 03.10.2018, № 1525 від 19.10.2018, № 1545 від 26.10.2018, всього на 5 828 143,03 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач направляв відповідачу претензію № 11 від 18.05.2018 про сплату заборгованості за спожиту електроенергію (вих.№04/963 від 21.05.2018) з розрахунками.
Також, позивач направляв відповідачу лист № 19/1723 від 16.08.2010 «Щодо розірвання договору», в якому зазначав про те, що у разі непогашення існуючої заборгованості за спожиту електроенергію в термін до 31.08.2018 ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії буде вимушене звернутись до суду з позовом про дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії № 03-53 від 17.03.2008 у зв'язку з істотним порушенням договору з боку ТОВ «Техіновація».
Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень ч. 3 п. 9.5. спірного договору розірвання договору, перегляд його умов, внесення доповнень може бути здійснено і в іншій термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України та ПКЕЕ.
Пунктом 3.2.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. №312, зміна або розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України та цими Правилами.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Невиконання обов'язку внесення платежів за договором є суттєвим порушенням умов цього договору и підставою його розірвання.
Тому колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав до розірвання договору.
Щодо сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України № 855, який міститься в матеріалах справи, про настання обставин непереборної сили, яким засвідчено у порядку встановленому чинним законодавством України настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 при здійсненні господарської діяльності ТОВ «Техіновація» на території Донецької області, в тому числі щодо сплати податків і обов'язкових платежів колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Так, дана стаття встановлює перелік подій, настання яких не буде вважатися випадком, а отже не звільняє особу, що порушила зобов'язання, від відповідальності. До таких подій відносяться, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (дана обставина слідує із загального розуміння грошей як родових речей і відомого ще з римських часів постулату, що "рід не гине". Отже незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання).
Оскільки зобов'язання боржника має грошовий, а не натуральний характер, сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 855 про настання обставин непереборної сили не свідчить про наявність форс-мажорних обставин щодо грошового зобов'язання боржника.
Враховуючи викладене, твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.
Що стосується заперечень відповідача, які ґрунтуються на невиконанні позивачем порядку, зазначеного у ст. 188 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Наведені норми свідчать про те, що будь-яких спір підвідомчий судам, а досудовий порядок врегулювання спору може мати обов'язковість, якщо таке прямо передбачено законом.
Аналіз ст. 188 ГК України свідчить, що ця норма не містить зазначення про обов'язковість досудового порядку, встановленого нею.
В цьому аспекті колегія суддів зазначає, що в країнах європейської правової традиції імперативний припис закону не може виникнути «за умовчанням». Норма ст. 188 ГК України встановлює порядок направлення вимоги про розірвання договору, але не містить припису про обов'язковість, безальтернативність такого досудового порядку, а рівно не містить заборони звернення до суду в разі не додержання цього порядку, в силу чого не є забороною в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України.
За таких умов тлумачення норми ст. 188 ГК України як такої, що забороняє безпосереднє звернення до суду із вимогою про розірвання договору, суперечить ч.2 ст. 124 Конституції України.
При цьому колегія суддів зазначає, що можливість безпосереднього звернення до суду є одним з аспектів комплексного принципу верховенства права. В цьому висновку колегія суддів опирається на тлумачення закону, наведене у рішенні КСУ від 9 липня 2002 року у справі №1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) і зазначає, що ч.2 ст. 124 Конституції України зазнала змін з часу її тлумачення Конституційним Судом, однак ці зміни не впливають на суть норми в аспекті даного спору (ст. 188 ГК не містить приписів про обов'язковість досудового врегулювання), тому тлумачення є актуальним.
Зокрема, у даному рішенні КСУ вказав, що «Із змісту частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України ( 254к/96-ВР ), не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України ( 254к/96-ВР ). Так, відповідно до статті 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ), норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору».
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що висновки суду про необґрунтованість позовних вимог ґрунтуються на неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ДП "Регіональні електричні мережі" на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі № 905/1730/18 задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі №905/1730/18 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Розірвати договір про постачання електричної енергії №03-53 від 17.03.2008, укладений між ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі" та ТОВ "Техіновація".
Стягнути з ТОВ "Техіновація" (87555, м. Маріуполь, Донецька область, пр. Миру, 83, код ЄДРПОУ 35293307) на користь ДП "Регіональні електричні мережі" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ 32402870) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1762,00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2643,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 18.02.2019.
Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко