проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"13" лютого 2019 р. Справа № 905/4074/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.
за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.
за участю:
приватного виконавця -не з'явився,
представника стягувача - не з'явився,
представника боржника - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва - Пишного Артема Володимировича (вх.357) на ухвалу господарського суду Донецької області від 31.07.2018 (повний текст складено 31.07.2018, суддя Левшина Г.В.) у справі №905/4074/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модифікатор", м. Миколаїв
до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області
про стягнення 410077,13 грн.,
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2014р. у справі №905/4074/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Модифікатор" задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 410077,13 грн. та судовий збір у розмірі 8201,54 грн.
17.03.2014 господарським судом Донецької області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2014 у справі №905/4074/13.
26.06.2018 Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою №17/654-1469 від 21.06.2018 на дії приватного виконавця при виконанні рішення у справі №905/4074/13 , в якій просило суд:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. в частині не передачі наказу господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.14 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. щодо списання з рахунку ПАТ «Енергомашспецсталь», відкритого в ПАТ «Альфа-Банк» у м.Києві (МФО 300346), боргу за виконавчим провадженням №56637019 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.18, а також основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. усунути порушення відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом передачі наказу господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.14 на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205.
На обґрунтування вимог скарги боржник посилався на те, що приватний виконавець Пишний А.В. при здійсненні виконавчих дій порушив вимоги законодавства щодо передання виконавчого документу до органу державної виконавчої служби, який раніше відкрив виконавче провадження стосовно цього самого боржника, для приєднання його до зведеного виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.07.2018 у справі №905/4074/13 частково задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного А.В. під час виконання судового рішення у справі №905/4074/13, а саме:
- визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича в частині не передачі наказу Господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.2014 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження ВП №49554205;
- визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Пишного Артема Володимировича щодо списання з рахунку ПАТ "Енергомашспецсталь", відкритого в ПАТ "Альфа-Банк" у м. Києві (МФО 300346), боргу за виконавчим провадженням ВП №56637019 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.2014, а також основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій;
- зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича усунути порушення відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.2014.
- в іншій частині вимог скарги відмовлено.
Ухвала мотивована, зокрема, тим, що приватний виконавець Пишний А.М., на порушення вимог ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 14,15 Інструкції з організації примусового виконання рішень (від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.16р. №2832/5), не передав матеріали виконавчого провадження ВП №56637019 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/4074/13 на виконання органу державної виконавчої служби, який здійснює зведене виконавче провадження ВП№49554205 щодо цього ж боржника - відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України, для приєднання його до зведеного виконавчого провадження та здійснив списання з рахунку боржника (ПАТ «Енергомашспецсталь»), відкритого в ПАТ «Альфа-Банк» у м.Києві (МФО 300346), боргу в межах виконавчого провадження ВП №56637019, а також основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій.
При цьому суд послався на те, що зазначеними нормативно-правовими актами визначено обов'язок приватного виконавця у випадку відкриття виконавчого провадження, яке є першим відкритим виконавчим провадженням відносно божника, об'єднати виконавчі провадження у зведене, а також приєднати виконавче провадження до зведеного, тобто до того яке є першим відкритим.
Також суд зазначив, що наявність двох або більше зведених виконавчих проваджень щодо одного і того самого боржника є недопустимим, оскільки порушується принцип черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів та у випадку першочергового задоволення вимог одного зведеного виконавчого провадження внаслідок бездіяльності приватного виконавця порушуються права інших стягувачів, примусове виконання за вимогами яких перебуває у іншому зведеному виконавчому провадженні, що порушує принцип рівності учасників виконавчого провадження.
Щодо вимоги скарги про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. усунути порушення відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом передачі наказу господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.14 на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205, суд зазначив про її часткове задоволення, враховуючи відсутність у суду відомостей щодо місцезнаходження наказу суду по справі №905/4074/13, що унеможливлює встановлення судом обов'язку приватному виконавцю направити відповідний наказ до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205.
Не погодившись із вказаною ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Пишний А.В. звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в ухвалі висновків суду, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 31.07.2018 у справі №905/4074/13 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "Енергомашспецсталь" у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на невідповідність чинному законодавству висновку суду першої інстанції щодо того, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року №512/5 передбачено обов'язок приватного виконавця передати виконавче провадження державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для приєднання його до зведеного виконавчого провадження, оскільки такий обов'язок не встановлено ані нормами Закону України «Про виконавче провадження», ані відповідними підзаконними нормативно-правовими актам; в той час як відповідно до п. 7 розділу ІІІ та п. 4 розділу V Інструкції передбачено можливість передання лише за заявою стягувача (принцип диспозитовності) виконавчого документу від приватного виконавця до відповідного органу державної виконавчої служби за певних підстав, перелік яких є вичерпний.
Боржник надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги, оскільки наявність двох або більше зведених виконавчих проваджень щодо одного і того ж боржника є неприпустимим та порушує принцип черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - без змін.
В судове засідання 13.02.2019 стягувач та боржник не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Приватний виконавець Пишний А.В. в судове засідання 13.02.2019 також не з'явився.
Ухвала суду від 28.01.2019, якою розгляд справи призначено в цьому судовому засіданні, направлялась на адресу виконавця, вказану в апеляційній скарзі, однак, повернулась підприємством зв'язку з довідкою про невручення «за закінченням терміну зберігання».
Згідно ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця знаходження ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Приватний виконавець Пишний А.В. не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції дотримано вимоги статті 242 ГПК України щодо повідомлення апелянта про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено учасників справи про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та апелянта.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.
19.06.2018 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. на підставі відповідної заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56637019 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.14 (а.с.39).
В подальшому, приватним виконавцем оформлено платіжну вимогу на суму 460175,53 грн. щодо примусового стягнення з рахунку ПАТ «Енергомашспецсталь» боргу у виконавчому провадженні №56637019 (а.с.40).
Згідно з меморіальним ордером №257109 від 19.06.2018 на депозитний рахунок Пишного А.В. з рахунку відповідача зараховано 1655,76 грн. (а.с.41).
За платіжною вимогою №56637019 від 20.06.2018 приватним виконавцем виставлено до стягнення з відповідача 458519,77 грн. (а.с.43).
Згідно з меморіальним ордером №197707 від 20.06.2018 на депозитний рахунок Пишного А.В. з рахунку відповідача зараховано 120000 грн. (а.с.57).
21.06.2018 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. винесено постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження ВП №56637019 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця - 338519,77 грн. (а.с.59).
Крім цього, зазначеним приватним виконавцем також винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди, витрат виконавчого провадження (а.с.83-87).
21.06.2018р. приватним виконавцем Пишним А.В. оформлено платіжну вимогу №56637019 на суму 338519,77 грн. щодо примусового стягнення з рахунку ПАТ «Енергомашспецсталь» боргу у виконавчому провадженні №56637019 (а.с.64).
На підставі вказаної вище платіжної вимоги зі скаржника в примусовому порядку стягнуто грошові кошти, які містилися на рахунку в ПАТ «Альфа-Банк» у м.Києві.
21.06.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №56637019, згідно з якою, борг, основна винагорода та витрати виконавчого провадження стягнуті та перераховані в повному обсязі (а.с.93).
Водночас на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться зведене виконавче провадження ВП №49554205 щодо стягнення грошових коштів з того ж самого боржника, що і виконавчому провадженні ВП №56637019 - з ПАТ «Енергомашспецсталь» (а.с.15).
Боржник, посилаючись на порушення приватним виконавцем Пишним А.В. при здійсненні виконавчого провадження ВП №56637019 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/4074/13 вимог статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 14,15 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року №512/5 щодо обов'язку приватного виконавця передати виконавче провадження державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для приєднання його до зведеного провадження, подав скаргу на бездіяльність та дії зазначеного приватного виконавця при здійсненні виконавчого провадження ВП №56637019, згідно з якою просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. в частині не передачі наказу господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.14 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. щодо списання з рахунку ПАТ «Енергомашспецсталь» , відкритого в ПАТ «Альфа-Банк» у м.Києві (МФО 300346), боргу за виконавчим провадженням №56637019 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.18, а також основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. усунути порушення відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом передачі наказу господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.14р. на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205.
Судова колегія враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17.
Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом Закон№ 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі за текстом - Закон № 1403-VIII).
Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3)
Пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII та пункт 4 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону). Тобто вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.
Частина перша статті 27 Закону № 1403-VIII і частина друга статті 24 Закону № 1404-VIII також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначених Законом № 1404-VIII. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону № 1404-VIII права й обов'язки, зокрема обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Застосування правила щодо обов'язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного і навпаки призведе до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом.
При цьому, системи державного та приватного виконання судових рішень не є рівноцінними та замінними.
Забезпечення рівноцінної конкуренції між державними та приватними виконавцями судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.
Примусова передача виконавчого провадження від приватного виконавця до органів державної виконавчої служби позбавить стягувача вищенаведених прав та гарантій, установлених законодавством.
Враховуючи викладене, стягувач має право вільно обирати орган для здійснення примусового виконання рішення - державну виконавчу службу або приватного виконавця.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Абзацом другим частини першої цієї норми передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
За висновком суду першої інстанції, норми зазначеної вище статті слід розглядати нерозривно, і положення другого абзацу частини першої статті 30 Закону 1404-VIII, можливо застосувати лише при відкритті приватним виконавцем першого виконавчого провадження стосовно відповідного боржника.
Проте, такий висновок є неправомірним, зважаючи на наступні підстави.
Положення, викладені у двох абзацах частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII, по суті становлять два логічно завершених автономних аспекти регулювання, що відносяться до предмета цієї статті, яка визначає особливості виконання кількох рішень державним або приватним виконавцем залежно від того, до кого надійшли на виконання кілька виконавчих документів щодо одного боржника.
Разом з тим, установлене абзацом першим частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII правило щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження тим виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, стосується виключно державних, а не приватних виконавців, тоді як щодо останніх діє правило абзацу другого частини першої цієї ж статті про виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неправильно застосовано статтю 30 Закону № 1404-VIII, предметом регулювання якої є лише порядок виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника у зведеному виконавчому провадженні державним або приватним виконавцем незалежно один від одного.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції помилково послався на визначення законодавством обов'язку приватного виконавця передавати матеріали виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби для приєднання до зведеного виконавчого провадження
Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і №1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
Пункт 14 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентує дії державного виконавця у випадках, якщо відкрито декілька виконавчих проваджень відносно одного боржника, та встановлює обов'язок перевірити наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.
У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або ВДВС, виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.
Згідно із пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції об'єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.
Згідно із пунктом 1 розділу І Інструкції вона розроблена відповідно до законів № 1403-VIII та №1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог цих законів, та такі, що не можуть їм суперечити, в тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Так, положення Закону № 1404-VIII не зобов'язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.
Натомість частина п'ята статті 5 цього Закону допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої приватному виконавцю лише за заявою стягувача.
Системний аналіз норм законів № 1403-VIII і 1404-VIII свідчить про те, що законодавством визначено неоднаковий порядок дій для державних та приватних виконавців у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника; допущено можливість одночасного виконання судових рішень щодо одного боржника різними виконавцями у випадку обрання стягувачем приватного виконавця для примусового виконання виконавчого документа, тоді як Інструкція не може визначати такого обов'язку.
Окрім того, за змістом положень законодавства, яким визначено порядок здійснення виконавчого провадження, будь-яка передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від одного виконавця до іншого здійснюється лише за згодою стягувача, що вбачається з наступних положень законодавства.
Закони № 404-VIII, № 1403-VIII та Інструкція фактично визначають три ключові процедури (механізми), пов'язані з рухом виконавчого документа та виконавчого провадження між приватними виконавцями та/або органами державної виконавчої служби, а саме об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження , передача виконавчого документа та передача виконавчого провадження .
Так, механізм об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження передбачений статтею 30 Закону № 1404-VIII та після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом може здійснюватися:
- органом державної виконавчої служби згідно з абзацом першим частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII, пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції (державна виконавча служба має визначений законом та підзаконними нормативними актами порядок взаємодії своїх органів: державний виконавець може сам сформувати зведене провадження за наявності у нього декількох виконавчих документів або формування такого провадження може відбуватися у межах державної виконавчої служби шляхом передачі всіх виконавчих проваджень щодо одного боржника державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження);
- приватним виконавцем згідно з абзацом другим частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII, пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції (формування зведеного виконавчого провадження та приєднання до нього наступних проваджень у випадку звернення до цього ж приватного виконавця стягувача чи стягувачів з виконавчими документами щодо одного й того ж боржника).
При цьому, в обох зазначених цих випадках згоди стягувача на формування зведеного виконавчого провадження чи приєднання до нього інших проваджень не потрібно, оскільки не йдеться про зміну виконавця.
Передача виконавчого документа визначається, зокрема, частиною п'ятою статті 5 Закону № 1404-VIII та розділом V Інструкції та може здійснюватися:
- від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця;
- від приватного виконавця до органу державної виконавчої служби;
- від одного приватного виконавця до іншого.
Причому в усіх наведених випадках передача виконавчого документа здійснюється лише за заявою стягувача (принцип диспозитивності).
Порядок передачі виконавчого провадження визначається статтями 42 і 44 Закону № 1403-VIII. Така передача відбувається лише у прямо передбачених законом випадках, зокрема в разі зупинення діяльності сам приватний виконавець або Міністерство юстиції України (у випадку припинення діяльності на підставі наказу за наявності незакінчених проваджень) вирішує питання про заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем. Така передача здійснюється за погодженням із стягувачем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення останнього передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.
Принцип передачі виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, повною мірою не може бути реалізований щодо приватних виконавців, оскільки вони мають низку обмежень у своїй діяльності, зокрема:
- щодо змісту рішень (частина друга статті 5 Закону № 1404-VIII містить перелік рішень, які можуть виконуватися лише державними виконавцями. За змістом цієї норми до таких рішень фактично відносяться рішення, де боржником чи стягувачем є держава, або здійснюється виконання рішень адміністративних судів, рішень Європейського суду з прав людини, рішень про виселення та вселення фізичних осіб, рішень про конфіскацію майна, рішень, де боржники - діти або недієздатні особи та інші);
- щодо кількості виконавчих документів (згідно з пунктом 1 частини третьої статті 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу, якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця);
- щодо суми стягнення (протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (абзац тринадцятий частини другої статті 5 Закону № 1404-VIII).
Таким чином, поширення на приватних виконавців дії правила щодо передачі всіх виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, призведе до створення для державних виконавців більш сприятливих умов діяльності, що є неприйнятним з огляду на мету реформи системи примусового виконання рішень - дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців.
Виходячи з наведеного, передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача.
Розглядаючи скаргу боржника на дії та бездіяльність приватного виконавця Пишного А.В., суд першої інстанції припустився неправильного застосування положень законів № 1403-VIII і № 1404-VI II, не врахувавши принципу диспозитивності виконавчого провадження, що призвело до помилкових висновків стосовно виникнення у приватного виконавця обов'язку передати виконавче провадження до органу державної виконавчої служби, який відкрив перше виконавче провадження щодо того ж самого боржника, натомість такі дії вчиняються лише за заявою стягувача, яка в матеріалах справи відсутня.
Суд першої інстанції безпідставно зазначив, що, виходячи із системного аналізу норм Закону № 1404-VIII, наявність двох або більше зведених виконавчих проваджень щодо одного і того самого боржника є недопустимим, оскільки порушується принцип черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів.
Передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника, до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .
Враховуючи викладене, у приватного виконавця Пишного А.В., який не здійснював відкриття першого виконавчого провадження щодо боржника, відсутній обов'язок передати наказ господарського суду Донецької області №905/4074/13 від 17.03.14 на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205
Стаття 30 Закону № 1404-VIII передбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.
Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17.
Відповідно до ч. 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з ч. 6 цієї статті, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на наведене, у діях приватного виконавця у виконавчому провадженні №56637019 щодо примусового виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/4074/13, які оскаржені боржником, відсутні порушення вимог чинного законодавства та порушення прав боржника, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов неправильного висновку про задоволення скарги боржника на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Пишного А.В.
Зазначене є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та відмови в задоволенні скарги боржника №17/654-1469 від 21.06.2018 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Пишного Артема Володимировича під час виконання судового рішення у справі №905/4074/13.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на боржника.
Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.4 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва - Пишного Артема Володимировича на ухвалу господарського суду Донецької області від 31.07.2018 у справі №905/4074/13 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 31.07.2018 у справі №905/4074/13 скасувати.
Відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» №17/654-1469 від 21.06.2018 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Пишного Артема Володимировича під час виконання судового рішення у справі №905/4074/13.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича АДРЕСА_1) 1762 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.02.2019р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя В.І. Пушай
Суддя С.В. Барбашова