вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"13" лютого 2019 р. Справа№ 925/1685/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Чорногуза М.Г.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 13.02.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу
Черкаської міської ради
на рішення
Господарського суду Черкаської області
від 05.05.2018 (повний текст складено 18.06.2018)
у справі № 925/1685/17 (суддя: Грачов В.М.)
за позовом Черкаської міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Експоінвест"
про визнання додаткових угод до договорів суперфіцію недійсними
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року Черкаська міська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Експоінвест" про визнання недійсними повністю укладені сторонами Додаткову угоду від 13.03.2015 року до Договору суперфіцію від 20.07.2011 року реєстраційний № 7110136700:05:010:0007:5:1 та Додаткову угоду від 13.03.2015 року до Договору суперфіція від 20.07.2011 року реєстраційний № 7110136700:05:016:0012:5:1.
Позов мотивовано тим, що оспорювані додаткові угоди укладені до договорів, дія яких припинена в силу порушення відповідачем умов підпункту 9.3.3. пункту 9.3. цих договорів внаслідок невикористання земельної ділянки для забудови у визначений строк.
Також позивач вважає, що оспорені додаткові угоди укладені зі сторони позивача секретарем Черкаської міської ради Радуцьким О.Р. з перевищенням повноважень, всупереч приписам п. 2 рішення Черкаської міської ради № 2-625 від 23.06.2011 року "Про затвердження Порядку надання права користування земельними ділянками для забудови на умовах договору суперфіція та надання згоди на суборенду земельних ділянок" (далі - Порядок). Згідно з приписами Порядку, такі повноваження надані виключно міському голові, жодних передоручень іншим особам він не здійснював.
Крім того, оспорювані додаткові угоди укладені зі сторони позивача секретарем Черкаської міської ради Радуцьким О.Р. з порушенням вимог ст. 134 Земельного кодексу України, без проведення обов'язкових земельних торгів, наслідком укладення цих додаткових угод з порушенням законодавства є порушення прав і законних інтересів позивача на отримання коштів міським бюджетом, раціональне використання земель комунальної власності.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.05.2018 у справі № 925/1685/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтовано тим, що оспорювані правочини підписані секретарем міської ради за наявності достатнього обсягу повноважень у період перебування міського голови у щорічній відпустці на підставі розпорядження міського голови від 09.12.2014 № 296-р "Про виконання обов'язків міського голови, секретаря міської ради, першого заступника заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради в період їх відсутності, та про розподіл обов'язків", відповідно до якого в період відсутності міського голови Одарича С.О. його обов'язки виконує секретар міської ради Радуцький О.Р. (з питань, пов'язаних з діяльністю ради).
Нормами Земельного кодексу України не передбачено порядку продовження договорів суперфіцію лише за результатами земельних торгів.
Правовідносини сторін щодо виконання умов договорів (зокрема і в частині дотримання строків забудови), не впливають на оцінку дійсності оспорюваного правочинів в момент їх укладення.
Між сторонами існував спір щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки, за результатами розгляду якого на користь відповідача Соснівським районним судом м.Черкаси винесено постанову від 22.08.2014 у справі №712/10922/14а, якою зобов'язано виконком Черкаської міської ради і Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради надати відповідачу містобудівні умови та обмеження котеджної забудови спірної земельної ділянки:
13.03.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору суперфіцію від 20.07.2011, якою сторони доповнили договір пунктом 1.3., в якому визначили кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:05:010:0007" та продовжили строк його дії до 20.10.2019 року на тих самих умовах.
13.03.2015 додатковою угодою до договору суперфіцію сторони доповнили договір суперфіція від 20.07.2011 пунктом 1.3., в якому визначили кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:05:016:0012" та продовжили строк його дії до 20.10.2019 року на тих самих умовах.
Відповідач зареєстрував зміни до договорів суперфіцію за додатковими угодами до нього у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що засвідчується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення доводів
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апелянт вважає, що рішення суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним дослідженням обставин справи.
Апелянт зазначає, що відповідно до рішення Черкаської міської ради від 23.06.2011 № 2-625 міський голова є єдиною особою, уповноваженою на представництво при підписанні договорів суперфіцію, стороною яких є Черкаська міська рада, в тому числі й оспорюваного правочину.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що у зв'язку з невиконанням відповідачем підпункту 9.3.3 пункту 9.3 договорів суперфіцію, правовідносини за вказаними договорами на момент укладення додаткових угод були припиненими.
Крім того, апелянт зазначає, що укладення додаткових угод суперечить ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки Черкаською міською радою не здійснювався продаж права суперфіцію на аукціоні відповідачу.
Узагальнені доводи відповідача
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при укладанні основних договорів суперфіцію від 20 липня 2011 року уповноваженим представником Черкаської міської ради на укладання правочину був секретар міської ради, як і під час укладання додаткових угод від 13 березня року, що не викликало у відповідача сумніву щодо повноважень вказаної посадової особи на його вчинення.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції мотивовано прийшов до висновку про наявність повноважень секретаря міської ради на підписання додаткових угод від 13 березня 2015 року під час перебування міського голови у відпустці з 02 по 17 березня 2015 року.
Твердження апелянта відносно припинення дії Договору у зв'язку із невикористанням земельної ділянки для забудови протягом одного року, не вжиття відповідачем заходів щодо коригування підпунктів 9.3. та 9.3.3. договорів суперфіцію та не повідомлення його про об'єктивні обставини, які унеможливлювали виконання умов договору не відповідають обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
20.07.2011 року Черкаська міська рада в особі секретаря міської ради Горкуна В.І., як суперфіціар з однієї сторони та Закрите акціонерне товариство "Експоінвест", правонаступником якого є відповідач - Приватне акціонерне товариство "Експоінвест", як суперфіціарій з другої сторони, а разом - сторони, уклали договір суперфіцію. За умовами пунктів 1.1.-1.2., 2.1.-2.4. цього договору, суперфіціар зобов'язався надати, а суперфіціарій прийняти в строкове безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 5,0524 га, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, мікрорайон "Перемога-2" в межах вул. Корольова, вул. Оборонній та вул. Конєва для здійснення котеджної забудови згідно затвердженого проекту.
Згідно з пунктами 3.1.-3.3. договору цей договір укладено на 4 роки. Після закінчення строку договору суперфіціарій має переважне право укладання цього договору на новий строк. Термін дії договору обмежується введенням об'єкту в експлуатацію.
Розділом 9 договору сторони домовились про порядок зміни умов договору і припинення його дії. Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що у разі продовження дії договору на новий строк його умови можуть бути переглянуті та змінені за взаємною згодою сторін. Підпунктом 9.3.3. п. 9.3 розділу 9 договору сторони, зокрема, домовились, що дія договору припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом одного року.
Договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2011 року за № 7110136700:05:010:0007:5:1 (далі - договір суперфіцію-1).
По Акту приймання-передачі від 20.10.2011 року суперфіціар передав, а суперфіціарій прийняв у користування земельну ділянку, яка є об'єктом Договору суперфіція-1.
20.07.2011 року Черкаська міська рада в особі секретаря міської ради Горкуна В.І., як суперфіціар з однієї сторони, та Закрите акціонерне товариство "Експоінвест", правонаступником якого є відповідач - Приватне акціонерне товариство "Експоінвест", як суперфіціарій з другої сторони, а разом - сторони, уклали договір суперфіція. За умовами пунктів 1.1.-1.2., 2.1.-2.4. цього договору, суперфіціар зобов'язався надати, а суперфіціарій прийняти в строкове безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 0,2475 га, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, мікрорайон "Перемога-2" в межах вул. Корольова, вул. Оборонній та вул. Конєва для здійснення котеджної забудови згідно затвердженого проекту.
Згідно з пунктами 3.1.-3.3. договору цей договір укладено на 4 роки. Після закінчення строку договору суперфіціарій має переважне право укладання цього договору на новий строк. Термін дії договору обмежується введенням об'єкту в експлуатацію.
Розділом 9 договору сторони домовились про порядок зміни умов договору і припинення його дії. Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що у разі продовження дії договору на новий строк його умови можуть бути переглянуті та змінені за взаємною згодою сторін. Підпунктом 9.3.3. п. 9.3 розділу 9 договору сторони, зокрема, домовились, що дія договору припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом одного року.
Договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2011 року за № 7110136700:05:016:0012:5:1 (далі - договір суперфіцію-2).
По Акту приймання-передачі від 20.10.2011 року суперфіціар передав, а суперфіціарій прийняв у користування земельну ділянку, яка є об'єктом Договору суперфіція-2.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.08.2014 року у справі № 712/10922/14а, провадження 2а/712/434/14, яка набрала законної сили 02.09.2014, повністю задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Експоінвест" до Виконавчого комітету Черкаської міської ради і Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, визнано протиправною відмову відповідачів у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки площею 5,2999 га, наданої в користування на умовах суперфіцію, зобов'язано організувати розроблення і внесення змін до генерального плану міста Черкаси в частині функціонального призначення цієї земельної ділянки. Із зазначеної постанови суду вбачається, що спірні правовідносини сторін виникли і договорів суперфіцію від 20.07.2011 року, укладених між Приватним акціонерним товариством "Експоінвест" і Черкаською міською радою, спір виник внаслідок невідповідності намірів забудови земельної ділянки генеральному плану міста Черкаси, що унеможливлювало виконання умов договорів суперфіцію зі сторони позивача.
16.09.2014 року відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Експоінвест", як забудовником, було укладено з Компанією UTS TRADING Boris Sahk (Koln), як інвестором, інвестиційний договір, за умовами якого забудовник зобов'язався забезпечити будівництво, введення в експлуатацію, оформлення та реєстрацію права власності об'єкта - котеджної забудови земельної ділянки площею 5,2999 га, в межах вулиць Академіка Корольова, Оборонна та Конєва в м. Черкаси, а інвестор - забезпечити інвестування в будівництво цього об'єкта.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 05.12.2014 № 1176 на виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.08.2014 року у справі № 712/10922/14а вирішено надати приватному акціонерному товариству "Експоінвест" містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки в межах вулиць Академіка Корольова, Оборонна та Конєва в м. Черкаси. Дію цього рішення призупинено розпорядженням міського голови від 10.123.2014 № 298-р, розглядалось на пленарному засіданні Черкаської міської ради 05.02.2015 року, відповідне рішення не прийняте.
За пропозиціями відповідача - Приватного акціонерного товариства "Експоінвест", 13.04.2015 року позивач - Черкаська міська рада в особі секретаря міської ради Радуцького О.Р., як суперфіціар з однієї сторони, та відповідач - приватне акціонерне товариство "Експоінвест", як суперфіціарій з другої сторони, а разом - сторони, уклали додаткову угоду до договору суперфіцію від 20.07.2011 року, зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.10.2011 року за № 7110136700:05:010:0007:5:1 (договору суперфіцію-1). Додатковою угодою до договору суперфіцію-1 сторони доповнили договір пунктом 1.3., в якому визначили кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:05:010:0007 та продовжили строк його дії до 20.10.2019 року на тих самих умовах.
Того ж дня, 13.04.2015 року позивач - Черкаська міська рада в особі секретаря міської ради Радуцького О.Р., як суперфіціар з однієї сторони, та Приватне акціонерне товариство "Експоінвест", як суперфіціарій з другої сторони, а разом - сторони, уклали додаткову угоду до договору суперфіцію від 20.07.2011 року, зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2011 року за № 7110136700:05:016:0012:5:1 (договору суперфіцію-2). Додатковою угодою до договору суперфіцію-1 сторони доповнили договір пунктом 1.3., в якому визначили кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:05:016:0012 та продовжили строк його дії до 20.10.2019 року на тих самих умовах.
Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.04.2015 року №№ 36537923і 36539835 вбачається, що на підставі договорів суперфіцію від 20.07.2011 і додаткових угод від 13.03.2015 року до цих договорів 16.04.2015 року проведена державна реєстрація права забудови земельних ділянок (суперфіцій) під кадастровими номерами 7110136700:05:010:0007 та 7110136700:05:016:0012 за Приватним акціонерним товариством "Експоінвест", землевласником (суперфіціаром) є Черкаська міська рада.
Листом від 15.04.2015 року керівник інвестора повідомив забудовника про відмову від інвестиційного договору від 16.09.2014 року внаслідок невиконання останнім умов договору щодо отримання містобудівних умов і обмежень, які забезпечують реалізацію спільного проекту котеджної забудови.
Наказом Департамента архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 12.09.2016 № 77 надано Приватному акціонерному товариству "Експоінвест" містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки кварталу між вулицями Михайла Грушевського, Академіка Корольова, Оборонній, Олени Теліги в м. Черкаси на будівництво житлового комплексу. Дію цього наказу скасовано рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 01.12.2017 № 1523.
Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про визнання недійсними додаткових угод до договорів суперфіцію про продовження термінів дії цих договорів, укладених ними, із визначених позивачем підстав.
Спірні правовідносини сторін виникли із договорів суперфіцію від 20.07.2011 і додаткових угод від 13.03.2015 року до цих договорів, земля, яка є об'єктом договорів, належить до комунальної власності, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань права забудови земельної ділянки (суперфіція), вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті їх прав та обов'язків за цими договорами.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 2-4 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, про речові права на чуже майно і право користування чужою земельною ділянкою для забудови, як окремий вид цього права - главою 34 розділу ІІ книги ІІІ ЦК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного кодексу України і Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про місцеве самоврядування в Україні", норми яких з урахуванням предмета спору є спеціальними.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 вказаної норми, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними" від 06.11.2009 зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійними необхідно враховувати, що згідно із ст. ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 395 ЦК України визначені види речових прав на чуже майно. Згідно з п. 4 ч. 1 цієї статті ЦК речовим правом на чуже майно, зокрема, є право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Відповідно до ч. 1 ст. 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для забудови визначені статтею 1021 ЗК України. За змістом норм цієї статті ЗК, зокрема, вбачається: право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України (ч. 1); укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5); право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі: спливу строку, на який було надано право користування; невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років (ч. 6 п.п.2, 4).
У відповідності до норм ст.ст. 413-417 ЦК України, ст. 1021 ЗК України рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 23.06.2011 № 2-625 затверджено Порядок надання права користування земельними ділянками для забудови на умовах договору суперфіцію, уповноважено міського голову укладати договори суперфіцію у випадках, визначених цим Порядком. Пунктами 1.3., 1.4. Порядку встановлено, що за цим Порядком право суперфіцію виникає на неконкурентних засадах, з урахуванням ч. 2 ст. 134 ЗК України, на підставі договору суперфіцію між Черкаською міською радою та особою, яка виявила бажання отримати право користування земельною ділянкою для забудови. У договорі суперфіцію визначаються умови використання земельної ділянки, строк дії договору суперфіцію, інформація про звільнення від плати за користування земельною ділянкою, обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, права та обов'язки сторін та інше.
Статтями 42, 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, відповідно повноваження сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради. Пунктом 3 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, секретар сільської, селищної, міської ради здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови.
Керуючись нормами статей 42, 50, 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міський голова м. Черкаси своїм розпорядженням від 09.12.2014 № 296-р, з метою забезпечення ефективного здійснення функцій і повноважень місцевого самоврядування: установив, що в період відсутності міського голови, секретаря міської ради, заступників міського голови виконання обов'язків, що покладаються на цих керівників, здійснюється згідно з додатком 1 (п. 1); розподілив обов'язки між міським головою Одаричем С.О., секретарем міської ради Радуцьким О.Р., заступниками міського голови згідно з додатком 2.
Додатком 1 до розпорядження міського голови від 09.12.2014 № 296-р є Порядок виконання обов'язків міського голови, секретаря міської ради, першого заступника, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради в період їх відсутності. Порядком встановлено, що в період відсутності міського голови Одарича С.О. його обов'язки виконує секретар міської ради Радуцький О.Р. з питань, пов'язаних з діяльністю ради.
Додатком 2 до розпорядження міського голови від 09.12.2014 № 296-р є Розподіл обов'язків між міським головою Одаричем С.О., секретарем міської ради Радуцьким О.Р., заступниками міського голови. Укладання господарських договорів, зокрема, договорів суперфіцію, цим розподілом обов'язків до виключних повноважень міського голови Одарича С.О. не віднесено.
Таким чином, секретар міської ради підписав оспорюваний правочин від імені міської ради відповідно до наданих йому розпорядженням міського голови від 09.12.2014 №296-р повноважень.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент підписання оспорюваних правочинів правовідносини за договорами суперфіцію не припинились, договори були дійсними, а відповідачем вчинялись дії щодо їх виконання. Водночас, додаткові угоди від 13.03.2015 були підписані сторонами до закінчення дії договорів суперфіцію.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За встановлених обставин справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування судами попередніх інстанцій ст.ст. 203, 215, 237, 240 ЦК України.
Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судами ст. 134 Земельного кодексу України, відносно вчинення оспорюваного правочину без проведення земельних торгів, вони спростовані судом першої інстанції, який правильно зазначив, що нормами Земельного кодексу України не передбачено обов'язку проведення земельних торгів для продовження договору суперфіцію.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано, до суду першої та апеляційної інстанцій належних доказів на підтвердження обставин, які є підставами для визнання недійсними додаткових угод до договорів суперфіцію, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено суду факту порушення або його прав або охоронюваних законом інтересів, оскільки не підтверджуються жодними належними доказами по справі та не спростовують викладених в судовому рішенні обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області 05.05.2018р. у справі № 925/1685/17 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 275, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.05.2018 у справі № 925/1685/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.05.2018 у справі № 925/1685/17 залишити без змін.
Матеріали справи № 925/1685/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено 18.02.2019
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді М.Г. Чорногуз
Ю.Б.Михальська