Постанова від 11.02.2019 по справі 1-24-7-5/297-06-7817

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 1-24-7-5/297-06-7817

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Колоколова С.І., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 - ОСОБА_1 особисто та адвокат Лепеха К.Г.

від ТОВ "Краян Ліфт" - адвокат Ткаченко Б.Р.

від арбітражного керуючого Фоменко М.С. - адвокат Брильов О.С.

Прокурор - Коломійчук І.О.

від Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Волков Д.О.

від Фонду державного майна України - Єлісєєва А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

та заяву про приєднання до апеляційної скарги Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07 березня 2018 року

по справі №1-24-7-5/297-06-7817

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕКСТІЛЬМАШ"

до Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "КРАЯН"

за участю

Фонду державного майна України

Головного територіального управління юстиції

Прокуратури м. Одеси

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.08.2006 (т. 1 а.с 1-3) прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕКСТІЛЬМАШ" до розгляду та порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "КРАЯН", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2006 (т. 1 а.с. 157-160) визнано ТОВ „Укртекстільмаш" кредитором ВАТ „Холдингова компанія „Краян", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майном боржника призначено арбітражного керуючого Сафронову С.В., залучено до участі у справі Фонд державного майна України як учасника у справі про банкрутство ВАТ „Холдингова компанія „Краян".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.03.2007 (т. 19 а.с. 131-137) затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ „Холдингова компанія „Краян" з вказівкою сум визнаних вимог та черговістю їх задоволення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2007 (т. 32 а.с.113-118) введено процедуру санації ВАТ ХК "Краян", призначено керуючим санацією ВАТ ХК "Краян" арбітражного керуючого Нестеренко С.С.

Постановою господарського суду Одеської області від 25.07.2014 припинено процедуру санації ВАТ „Холдингова компанія „Краян" та припинено повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Фоменко М.С., визнано ВАТ „Холдингова компанія „Краян" - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру, передбачену ст. ст. 37 - 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", призначено ліквідатором ВАТ „Холдингова компанія „Краян" арбітражного керуючого Фоменко М.С.

04.01.2016 проведено аукціон з продажу майна боржника (т. 111, а.с. 53-69), за результатами якого між боржником в особі ліквідатора Фоменко М.С. (продавець) та UAB NASTER (покупець) укладеного договір від 10.02.2016 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні (т.111, а.с. 70-73) та складено акт про передання права власності на куплене нерухоме майно (цілісний майновий комплекс ВАТ «ХК «Краян») (т.111, а.с. 74-84).

У липні 2017 кредитор ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області із заявою (т.117 а.с.40-56), з урахуванням уточнень (т. 121 а.с. 31-50), про визнання недійсними результатів першого аукціону, повторного аукціону та другого повторного аукціону з продажу майна ВАТ „Холдингова компанія „Краян", а саме цілісного майнового комплексу, що складається з: майно № 1 - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, майно № 2 - виробничо - складські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, майно № 3 - нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, майно № 4 - адміністративно - виробничі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, майно № 5 - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, майно № 6 - виробниче обладнання, офісна техніка та меблі, технічне обладнання та інше рухоме майно в кількості 363 найменувань, майно № 7 - автотранспорт в кількості 25 одиниць, що було проведено ТБ „Електронні торги України"; визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні від 10.02.2016р., укладеного з переможцем аукціону ЗАТ UAB NASTER та ВАТ „Холдингова компанія „Краян" в особі ліквідатора Фоменко М.С. та стягнення з ВАТ „Холдингова компанія Краян" та ТБ „Перший електронний майданчик", що є правонаступником ТБ «Електронні торги України" судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.

В обґрунтування вищевказаної заяви ОСОБА_1 зазначив, що частина його грошових вимог до боржника не була погашена, як і вимоги інших кредиторів першої черги. Заявник вважає, що порушення права його як кредитора сталося внаслідок грубого порушення приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими врегульовано процедури визначення ліквідаційної маси, порядку підготовки (організації) та проведення аукціону з продажу майна банкрута ВАТ «ХК «Краян».

За твердженням заявника, ліквідатором ВАТ „Холдингова компанія „Краян" не зважаючи на вимоги суду, не була створена ліквідаційна комісія, погодження переліку ліквідаційної маси банкрута було проведено з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки перелік ліквідаційної маси був погоджений ФДМУ без наявності реєстру вимог кредиторів. За твердженням заявника, щодо майна боржника, яке увійшло до переліку ліквідаційної маси у Реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься ряд обтяжень.

Щодо порушень порядку проведення першого аукціону заявник вказує, що початкова вартість майна боржника та номери публікацій про проведення аукціону з продажу майна боржника, визначені на сайтах ТБ „Електронні торги України", Мінюсту України та ВГСУ відрізняються. До того ж, за твердженням заявника, організатором проводилися двоє різних торгів з продажу одного й того ж майна, тобто публікація про скасування першого аукціону була опублікована пізніше, ніж публікація про проведення паралельного першого аукціону.

З аналізу публікацій на сайті Мінюсту та ВГСУ про проведення паралельних перших торгів та публікації про визнання аукціону таким, що не відбувся, заявник робить висновок, що організатор аукціону надав бажаючим взяти участь у аукціоні, тільки дві доби для того, щоб зареєструватися як учасники аукціону, в той час, коли цей аукціон мав відбутися тільки через місяць.

Як стверджує заявник, організатор аукціону, прописуючи в оголошенні про проведення аукціону, порядок реєстрації учасників аукціону, поставив свідомо нездійсненні умови реєстрації, що є штучним створенням перепон для участі у електронних торгах. Такі порушення, на думку заявника, обмежують кількість учасників торгів, можуть вплинути на формування продажної ціни лота, суперечать вимогам ст. 61 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому є суттєвими підставами для визнання прилюдних торгів недійсними.

З приводу порушень порядку проведення повторного аукціону заявником вказано, що організатором аукціону надана недостовірна інформація щодо предмету аукціону, відрізняються номера лотів, зазначених на сайті організатора аукціону в розділі „параметри аукціону" і в розділі „офіційний текст оголошення", а також публікація на сайтах Мінюсту та ВГСУ.

На думку заявника, розміщення інформації на сайті організатора аукціону (електронних торгів) про продаж цілісного майнового комплексу ВАТ „Холдингова компанія „Краян" в розділі „Право вимоги" є некоректним та незаконним. Організатор аукціону, як вважає заявник, фактично приховав інформацію від потенційного покупця, чим перешкоджав покупцям отримати достовірну інформацію про аукціон.

Заявник також вказує на порушення строків проведення другого повторного аукціону, оскільки між оголошенням про результати проведення повторного аукціону, як такого, що не відбувся, оголошення про проведення другого повторного аукціону, пройшло чотири місяця та дев'ятнадцять діб, проте, враховуючи приписи ч. 1 ст. 65 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", другий повторний аукціон мав відбутися протягом місяця. Фактично ж, проведення аукціону відбулося через шість місяців та три доби, чим порушено вимоги наведеної норми та внаслідок чого було звужено кількість осіб, які б могли прийняти участь у аукціоні з продажу майна банкрута

Щодо порушень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме правил, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту під час проведення всіх торгів заявник вказує, що на протязі всього часу проведення аукціонів (першого, повторного, другого повторного) з продажу майна банкрута відбулося без розміщення оголошення про його проведення на нерухомому майні, яке було предметом продажу, що є істотним порушенням процедури.

Також, за твердженням заявника, наявний у матеріалах справи договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута від 10.02.2016, не посвідчений нотаріально, був укладений ліквідатором з переможцем аукціону UAB NASTER за тридцять сім днів після оголошення переможця торгів, що дає підстави вважати строк на укладення даного договору порушеним.

На думку заявника, замовником (ліквідатором) і організатором аукціону (електронних торгів) з продажу майна банкрута були порушені норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які регламентують порядок підготовки та проведення аукціону в процедурах банкрутства, а саме: створення ліквідаційної комісії; правил, які регулюють порядок формування ліквідаційної комісії; питання визначення початкової вартості майна банкрута; правил, які визначають процедуру підготовки (організації) аукціону; правил, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту (обсягу інформації і надання недостовірної інформації); самого порядку проведення аукціону (першого, повторного, другого повторного аукціонів), штучне обмеженні кількості учасників торгів; дотримання строків проведення аукціону (проведення аукціону поза граничним строком його можливого проведення), що є вагомими підставами для визнання результатів аукціонів недійсними.

У доповненні та уточненні до заяви ОСОБА_1 вказує на наявність, на його думку, порушення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо правил, оприлюднення оголошення про проведення аукціону, наданні достовірної інформації та вимог до змісту оголошення під час проведення всіх торгів, а саме: не розміщенні оголошення про його проведення на нерухомому майні; відсутність повної та правдивої інформації щодо майна в частині інформації щодо зареєстрованих заборон та арештів на нерухоме майно; а також на той факт, що протягом одного року, тобто 04.01.2016 весь цілісний майновий комплекс ВАТ «ХК «Краян», було продано лише за 11 534 898,73 грн., а 19.10.2016р. тільки одну будівлю заводу ВАТ «ХК «Краян» було перепродано за ціною 185 000 000 грн., що, за твердженням заявника, свідчить про те, що реальна ціна майна банкрута була занижена у десятки разів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів першого аукціону, повторного аукціону та другого повторного аукціону з продажу майна ВАТ „Холдингова компанія „Краян", а саме цілісного майнового комплексу, що складається з: майно № 1 - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, майно № 2 - виробничо - складські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, майно № 3 - нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, майно № 4 - адміністративно - виробничі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, майно № 5 - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, майно № 6 - виробниче обладнання, офісна техніка та меблі, технічне обладнання та інше рухоме майно в кількості 363 найменувань, майно № 7 - автотранспорт в кількості 25 одиниць, що було проведено ТБ „Електронні торги України"; визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні від 10.02.2016р., укладеного з переможцем аукціону ЗАТ UAB NASTER та ВАТ „Холдингова компанія „Краян" в особі ліквідатора Фоменко М.С. та стягнення з ВАТ „Холдингова компанія Краян" та ТБ „Перший електронний майданчик", що є правонаступником ТБ „Електронні торги України" судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції посилаючись на приписи ч.8 ст.44, ч. 3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначив, що законодавець прямо пов'язує законність проведення аукціону із законністю правочинів, укладених з метою його реалізації: договорів, а також інших юридично значимих дій, пов'язаних з оформленням права власності на майно. При цьому сам по собі аукціон та його результат не є підставою для відчуження майна боржника, а є лише передумовою для укладення між переможцем та боржником відповідного правочину - договору купівлі-продажу майна та подальшого оформлення правовстановлюючих документів про право власності на придбане майно. Тобто аукціон є лише засобом досягнення результату у вигляді відчуження майна боржника. Підставою ж для визнання недійсними аукціону, як самостійного правочину, є виключно порушення встановлених законодавством правил його проведення, зокрема процедури підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Місцевий господарський суд відзначив, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Об'єктом захисту визначається порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. В свою чергу, порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Тобто порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Посилаючись на приписи ч. 4 ст. 40, ч.1 ст. 41, ч.2 ст. 44, ст.45, ч. 1 ст. 49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Господарський суд Одеської області відзначив, що ліквідатором проведено ліквідаційну процедуру, організовано аукціон з продажу майна банкрута, укладено договір купівлі-продажу майна з переможцем, задоволено вимоги кредиторів першої черги за рахунок виручених коштів, зокрема й вимоги ОСОБА_1

Таким чином, за твердженням суду першої інстанції, грошове зобов'язання банкрута перед ОСОБА_1, визначене ухвалою господарського від 10.07.2015 є погашеним шляхом задоволення у повному обсязі. При цьому судом відзначено, що частина боргу була оплачена ліквідатором банкрута у 2016 відповідно до вимог ч.1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а частина з порушенням вказаних положень Закону, через два роки тільки після постановлення судом ухвали про зобов'язання ліквідатора здійснити таке перерахування.

Твердження заявника про порушення права на отримання належної суми вимог ОСОБА_1 в розмірі 291 375,66 грн. та те, що порушення права його як кредитора сталося внаслідок порушення приписів законодавства про банкрутство, якими врегульовано процедури визначення ліквідаційної маси, порядку підготовки (організації) та проведення аукціону з продажу майна банкрута ВАТ «ХК «Краян» та невиконання ліквідатором Фоменко М.С. вимог ухвал суду постановлених під час провадження по справі, у зв'язку з чим цілісний майновий комплекс банкрута відчужено за заниженою ціною, судом не прийнято до уваги, оскільки, вимоги ОСОБА_1 в сумі 291 375, 66 грн., які слід було задовольнити за рахунок коштів, виручених від продажу майна банкрута залишились незадоволеними, тому суд задовольнив скаргу ОСОБА_1 та зобов'язав ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Фоменко М.С. провести з ним повний розрахунок та перерахувати грошові кошти у розмірі 291 375, 66 грн. Тобто, на думку суду першої інстанції, є очевидним є той факт, що незадоволення частини вимог ОСОБА_1 відбулось внаслідок несвоєчасного перерахування ліквідатором вказаних коштів, незважаючи на те, що виручених за рахунок проданого майна банкрута коштів було цілком достатньо для задоволення вимог кредиторів першої черги за реєстром вимог кредиторів, затверджених господарським судом до проведення торгів, у т.ч. ОСОБА_1 Внаслідок вказаного порушення допущеного ліквідатором судом і була задоволена скарга ОСОБА_1 на його дії та зобов'язано перерахувати залишок несплаченої суми, що станом на 07.03.2018 було виконано ліквідатором, кошти зараховані на депозитний рахунок нотаріуса.

Враховуючи викладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено, що результати аукціону та укладений договір купівлі-продажу, порушили його права і законні інтереси, враховуючи відсутність зв'язку із визначенням суми, за яку продано майно, якої було достатньо для задоволення його вимог, відсутність заборгованості яка залишилась незадоволеною. Уявлення заявника про невідповідність аукціону та договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушення його прав та інтересів, на думку суду першої інстанції, не є самостійною підставою для визнання недійсним аукціону та договору у судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Не погодившись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 скасувати та ухвалити постанову, якою визнати недійсними результати першого аукціону, повторного аукціону та другого повторного аукціону з продажу майна з продажу майна ВАТ „Холдингова компанія „Краян", а саме цілісного майнового комплексу, що складається з: майно № 1 - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, майно № 2 - виробничо - складські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, майно № 3 - нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, майно № 4 - адміністративно - виробничі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, майно № 5 - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, майно № 6 - виробниче обладнання, офісна техніка та меблі, технічне обладнання та інше рухоме майно в кількості 363 найменувань, майно № 7 - автотранспорт в кількості 25 одиниць, що було проведено ТБ „Електронні торги України", визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні від 10.02.2016, укладений з переможцем аукціону ЗАТ UAB NASTER та ВАТ „Холдингова компанія „Краян" в особі ліквідатора Фоменко М.С. та стягнути з ВАТ „Холдингова компанія Краян" та ТБ „Перший електронний майданчик", що є правонаступником ТБ «Електронні торги України" судові витрати, пов'язаних із розглядом справи.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що необ'єктивність та упередженість суду першої інстанції, в супроводі з неправильним застосуванням норм матеріально права, порушення норм процесуального права, неповнота судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинами справи призвели до постановлення ухвали, яка є несправедливою, необґрунтованою, невмотивованою та незаконною.

Так апелянт зазначає, що з аналізу публікацій на сайті Мінюсту та ВГСУ щодо проведення аукціону з продажу майна боржника можливо зробити висновок, що організатор аукціону не надав особам, які бажають прийняти участь у аукціоні достатньої кількості часу задля реєстрації як учасників аукціону. Крім того апелянт зазначає, що за вказаний короткий проміжок часу учасник аукціону мав вчинити ряд дії, зокрема, сплатити гарантійний внесок. При цьому, скаржник з посиланням на приписи п.8.4 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначає, що навіть, якщо би потенційний учасник аукціону, на час розміщення публікації про проведення аукціону, надав би банку доручення про перерахування гарантійного внеску на рахунки організатора аукціону, то банк міг би ці кошти перераховувати на рахунки організатора аукціону з огляду на обмеженість часу для такого перерахування

Таким чином, скаржник вважає, що організатор аукціону, прописуючи в оголошенні про проведення аукціону, порядок реєстрації учасників аукціону, поставив свідомо нездійсненні умови реєстрації, що є штучним створенням перепон для участі у електронних торгах. Такі порушення, на думку апелянта, обмежують кількість учасників торгів, можуть вплинути на формування ціни лота, суперечать вимогам ст.61 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому є суттєвими підставами для визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того апелянт зазначає, що при проведенні повторного аукціону з продажу майна банкрута, організатором аукціону було допущено порушення процедури підготовки і порядку проведення аукціону, зокрема, організатором аукціону надана недостовірна інформація, щодо предмету аукціону. Так, за твердженням апелянта, відрізняються номера лотів вказаних на сайті організатора аукціону в розділі «параметри аукціону» і в розділі «офіційний текст оголошення», а також в публікаціях на сайтах Мінюсту та ВГСУ.

Також скаржник відзначає, що організатором аукціону змінено умови реєстрації потенційних учасників аукціону, вже після того як оголошення про проведення аукціону було розміщено на офіційному сайті Мінюсту та ВГСУ, зокрема змінена дата останнього дня подачі заявок на участь в аукціоні.

Крім того, як стверджує апелянт, організатором аукціону приховувалась інформація щодо проведення аукціону від потенційних учасників аукціону, шляхом розміщення інформації про аукціон в розділах сайту, які не відносяться до нерухомого майна або цілісних майнових комплексів. Так, посилаючись на приписи ст. 68 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» апелянт вважає, що в даному випадку розміщення інформації на сайті організатора аукціону (електронних торгів) про продаж цілісного майнового комплексу ВАТ «ХК «Краян» в розділі «Право вимоги» є неправильним, протизаконним та направленим на перешкоджання потенційним учасникам аукціону в отриманні достовірної інформації про аукціон.

Також, за твердженням апелянта, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують правомірність визначення початкової ціни при продажі майна ВАТ «ХК «Краян» при проведенні аукціону, організатором в якому виступило ТБ «Електроні торги України», оскільки у наявних матеріалах справи міститься лише копія першого аркушу звіту про незалежну оцінку майна боржника, у той час як оригіналу або копії даного звіту арбітражним керуючим до суду не надано.

Скаржник також відзначає, що подаючи заяву про участь в електронних торгах по лоту з додатками до неї, зокрема скан-копій двох платіжних документів, ТОВ «Агрохолдинг Бессарабія», зарахування сплати реєстраційного та гарантійного внесків до розрахункового рахунку було здійснено після спливу граничного строку (часу) прийому заяв передбаченого в оголошенні, а тому ТБ "Електронні торги України" було зобов'язано відмовити в допуску цього заявника до електронних торгів.

Апелянт також наголошує, що на протязі всього часу проведення аукціонів (першого, повторного, другого повторного) з продажу майна банкрута відбулося без розміщення оголошення про його проведення на нерухомому майні, яке було предметом продажу, що в свою чергу є істотним порушенням процедури.

Крім того, як стверджує апелянт, ліквідатор, не надав достовірну інформацію про об'єкти, які включені до ліквідаційної маси, оскільки згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за нерухомістю, що входить до цілісного майнового комплексу ВАТ «ХК «Краян», міститься ряд обтяжень. Апелянт зазначає, що ліквідатором ВАТ «ХК «Краян» не було здійснено необхідних дій встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» задля того, щоб скасувати всі обтяження (заборони, арешти) на нерухомому майні банкрута шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на що, апелянт вважає, що ліквідатором було надано Фонду державного майна України неправдиві відомості про відсутність обтяжень стосовно нерухомого майна ВАТ «ХК «Краян», яке включено до переліку ліквідаційної маси. Відтак, на думку апелянта, арбітражним керуючим Фоменко М.С. було введено в оману Фонд державного майна України, а тому погодження переліку ліквідаційної маси банкрута ВАТ "ХК "Краян" було проведено з порушенням законодавства України.

Крім того, за твердженням апелянта є необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо того, що за час ліквідаційної процедури не надходили скарги на дії арбітражного керуючого Фоменко М.С., зокрема щодо погодження ліквідаційної маси ФДМУ, оскільки в процесі судового засідання, яке відбулось 07.03.2018 року, судом, до виходу до нарадчої кімнати, було поставлено питання на обговорення з учасниками провадження, щодо порядку розгляду скарги на дії арбітражного керуючого Фоменко М.С. стосовно визнання незаконними дії ліквідатора ВАТ «ХК «Краян» арбітражного керуючого Фоменко М.С., які полягають у наданні неправдивої інформації Фонду державного майна України і за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи.

Також, посилаючись на приписи ст.69, 71 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» апелянт зазначає, що наявний в матеріалах справи Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута від 10.02.2016, не посвідчений нотаріально, було укладено ліквідатором з переможцем аукціону - ЗАТ UAB NASTER за 37 днів після оголошення переможця торгів, що дає підстави вважати строк на укладення даного договору порушеним, у зв'язку з невчасним надходженням коштів за придбане майно на рахунок організатора аукціону.

Апелянт також зауважує, що за клопотаннями ОСОБА_1 судом було постановлено три ухвали про витребування додаткових документів, про які не було зазначено в оскаржуваній ухвалі суду серед процесуальних дій у справі. Незазначення в оскаржуваній ухвалі вищенаведених процесуальних дій суду в ході розгляду справи і, як наслідок, ігнорування порушень виявлених у витребуваних доказах, та аргументів на які ОСОБА_1 вказував у письмових поясненнях, на думку апелянта, свідчать про упередженість суду першої інстанції.

Крім того скаржник відзначає, що рішенням Одеської міської ради №1317-VII від 19.10.2016 року було надано згоду на придбання у комунальну власність територіальної громади м.Одеси нежитлового приміщення (адміністративно-виробничі приміщення ВАТ «ХК «Краян»), розташованого за адресою: АДРЕСА_4. За твердженням апелянта, протягом одного року, весь цілісний майновий комплекс ВАТ «ХК «Краян» було продано лише за 11 534 898, 73 грн., у той час як одну будівлю заводу ВАТ «ХК «Краян» (Майно №4) було перепродано за ціною 185 000 000,00 гривень. До того ж, згідно висновків комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - адміністративних будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 могла складати 110 808 861 грн. з урахуванням ПДВ.

Щодо висновків суду про відсутність порушеного права ОСОБА_1, апелянт зазначає наступне.

Так у зв'язку і тим, що грошові вимоги ОСОБА_1 не було погашено у повному обсязі, він звернувся до Господарського суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність арбітражного керуючого у справі про банкрутство ВАТ "ХК" КРАЯН", проте, зважаючи на те, що зазначена скарга біля півтора роки не розглядалась судом, кредитор ОСОБА_1 через своє порушене право був вимушений звернутися до суду з заявою про визнання недійсними результатів аукціону. Апелянт зауважує, що він займав посаду голови правління відкритого у акціонерного товариства «Холдингова компанія» Краян» з 1997р. по 2015р., тому часткове задоволення його кредиторських вимог це не звичайний збіг обставин. Як стверджує скаржник, Фоменко М.С. як новий керівник ВАТ "ХК" КРАЯН" відчувала особисту неприязнь до попереднього керівника підприємства в особі ОСОБА_1, що підтверджується зверненнями до правоохоронних органів, зокрема до прокурора Одеської області від 23.05.2013. Між тим в результаті проведених перевірок на підставі звернень Фоменко М.С. не було виявлено жодних порушень законодавства України з боку ОСОБА_1 Водночас, за твердженням апелянта, коли майно банкрута ВАТ "ХК" КРАЯН" було продано на аукціоні, ліквідатор Фоменко М.С., яка була наділена повноваженнями розподілу виручених грошових коштів серед кредиторів, вирішила помститися ОСОБА_1, шляхом задоволення його грошових вимог, віднесених до першої черги, не в повному обсязі, а частково. Підтвердженням наведеного, як стверджує апелянта, є той факт, що ліквідатор Фоменко М.С. повністю розрахувалася зі всіма кредиторами ВАТ «ХК «Краян» з вимогами першої черги із заборгованості по заробітній платі, окрім ОСОБА_1 Таким чином, на думку апелянта, арбітражний керуючий Фоменко М.С. всупереч ч.3 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розподіляла кошти отримані від продажу майна банкрута на власний розсуд, що є свідомим зловживанням, адже, в такому випадку, у разі нестачі коштів, грошові вимоги кредиторів мали розподілятися між всіма кредиторами пропорційно. Крім того, як стверджує апелянт, ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2015 року було затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ВАТ «ХК «Краян», що складається з заборгованості з заробітної плати працівникам підприємства, котрим визнано грошові вимоги ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та інших до ВАТ «ХК «Краян» з черговістю задоволення вимог у першу чергу, котрі також, так і не було задоволено арбітражним керуючим Фоменко М.С.

З урахуванням зазначеного, апелянт вважає, що висновок суду про те, що суми, за яку продано майно було достатньо для задоволення вимог ОСОБА_1 затверджених ухвалою суду від 10.07.2015 року і не достатньо для задоволення вимог вказаних кредиторів, першої черги, затверджених ухвалою суду від 07.05.2015, тобто ухвалою хронологічно датованою раніше на два місяці, не відповідає ч.1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також обставинам справи.

Крім цього апелянт відзначає, що ліквідатором закрито рахунки ВАТ «ХК «Краян» відкриті в банківських установах, після завершення розрахунків з кредиторами в межах коштів, що надійшли від продажу майна. Проте, ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2018 року було зобов'язано ліквідатора арбітражного керуючого Фоменко М.С. провести з ОСОБА_1 повний розрахунок та перерахувати на його картковий рахунок залишок належних грошових коштів. Проте, у зв'язку із неможливістю перерахування даних коштів на рахунок кредитора у банківській установі, арбітражним керуючим Фоменко М.С. здійснено внесення грошових коштів на депозитний рахунок нотаріуса.

Як стверджує апелянт, в ході судового засідання представником ОСОБА_1, з дозволу суду, було поставлено запитання ліквідатору, стосовно походження коштів, які було перераховано нотаріусу, оскільки коштів банкрута ВАТ «ХК «Краян» не залишилось, а основний (ліквідаційний) рахунок ВАТ «ХК» Краян» було закрито. Арбітражний керуючий Фоменко М.С. повідомила, що перерахувала на депозитний рахунок нотаріуса власні кошти. Проте, як відзначає апелянт, в даному випадку боржником є ВАТ «ХК» Краян», а не арбітражний керуючий Фомеко М.С., яка не має відповідати власними коштами за задоволення вимог кредиторів. Більше того, як вказує апелянт, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення Фоменко М.С. до відділення ПАТ „Банк інвестицій та заощаджень", а також докази про закриття відповідного банківського рахунку, що належить ОСОБА_1 Скаржник також відзначає, що в резолютивній частині ухвали суду від 09.02.2018 р. зазначено «провести з ОСОБА_1 повний розрахунок та перерахувати на його картковий рахунок, відкритий у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень" залишок належних на підставі ухвали суду від 10.07.2015р. грошових коштів у розмірі 291 375, 66 грн.», а тому внесення грошових коштів у розмірі 291 375, 66 грн. на депозитний рахунок нотаріуса, на думку апелянта, не є виконанням вимог ухвали суду від 09.02.2018 р., а самодіяльністю Фоменко М.С.

З урахуванням вищевикладеного апелянт вважає, що оскільки на стадії ліквідаційної процедури, коштів банкрута ВАТ «ХК «Краян» не залишилось, ще станом на 19.02.2016, а основний (ліквідаційний) рахунок ВАТ «ХК «Краян» було закрито 17.10.2016, задоволення вимог кредиторів фізичними особами за власні кошти є порушенням вимог ч.7. ч.8 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Водночас, апелянт наголошує, що він не отримував вказаних коштів у нотаріуса.

Одночасно з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 надано до суду апеляційної інстанції клопотання в якому апелянт просив витребувати у Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» відомості щодо перерахування коштів за придбане майно ВАТ «ХК «Краян» лот №200945 зг. Дог.5/1-15 від 19.01.2015 з банківського рахунку №26004000548363, що належить ТБ «ЕЛЕКТРОННІ ТОРГИ УКРАЇНИ» (виписки з банківського рахунку з зазначенням платника) з 04.01.2016 по 10.05.2016 та витребувати у Національного банку України відомості щодо перерахування коштів за придбане майно ВАТ «ХК «Краян» лот №200945 зг. Дог.5/1-15 від 19.01.2015 з банківського рахунку №26004000548363 Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», що належить ТБ «ЕЛЕКТРОННІ ТОРГИ УКРАЇНИ» (виписки з банківського рахунку з зазначенням платника) з 04.01.2016 по 10.05.2016.

Протокольною ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 клопотання ОСОБА_1 залишено без задоволення (т.131, а.с. 49-51).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 апеляційне провадження у справі №1-24-7-5/297-06-7817 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 зупинено до повернення усіх матеріалів справи №1-24-7-5/297-06-7817 з касаційної інстанції до Одеського апеляційного господарського суду.

04.05.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ" (далі - Фірма у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ") про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 в якій Фірма у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 скасувати та ухвалили постанову, якою визнати недійсними результати першого аукціону, повторного аукціону та другого повторного аукціону з продажу майна з продажу майна ВАТ „Холдингова компанія „Краян", а саме цілісного майнового комплексу, що складається з: майно № 1 - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, майно № 2 - виробничо - складські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, майно № 3 - нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, майно № 4 - адміністративно - виробничі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, майно № 5 - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, майно № 6 - виробниче обладнання, офісна техніка та меблі, технічне обладнання та інше рухоме майно в кількості 363 найменувань, майно № 7 - автотранспорт в кількості 25 одиниць, що було проведено ТБ „Електронні торги України", визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні від 10.02.2016, укладений з переможцем аукціону ЗАТ UAB NASTER та ВАТ „Холдингова компанія „Краян" в особі ліквідатора Фоменко М.С. та стягнути з ВАТ „Холдингова компанія Краян" та ТБ „Перший електронний майданчик", що є правонаступником ТБ «Електронні торги України" судові витрати, пов'язаних із розглядом справи.

В обґрунтування своєї заяви Фірма у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" зазначає, що в оскаржуваній ухвалі Господарським судом Одеської області не було надано належної оцінки доказам і очевидним фактам грубого порушення приписів законодавства про банкрутство, якими врегульовані процедури, порядку підготовки (організації), проведення та оформлення кінцевих результатів аукціону з продажу майна банкрута, що було допущено як замовником аукціону - ліквідатором Фоменко М.С., так і організатором аукціону - ТБ «Електронні торги України», у зв'язку із чим цілісний майновий комплекс банкрута відчужено за заниженою ціною.

Так Фірма у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" зазначає, що 04.01.2016 року весь цілісний майновий комплекс ВАТ «ХК «Краян» було продано лише за 11 534 898, 73 гривень 73 копійки, у той час як рішенням Одеської міської ради №1317-VII від 19.10.2016 року було надано згоду на придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеси нежитлового приміщення (адміністративно-виробничі приміщення ВАТ «ХК «Краян»), розташованого за адресою: АДРЕСА_4 за ціною 185 000 000,00 гривень. Отже, 19.10.2016 року тільки одну будівлю заводу ВАТ «ХК «Краян» (Майно №4) було перепродано за ціною 185 000 000,00 гривень. До того ж, відповідно до ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 01.02.2018 року в рамках кримінального провадження №52016000000000411 на підставі постанови детектива Національного антикорупційного бюро України від 24.11.2016 року Висновком експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та оттіночно-будівельної експертизи від 24.10.2017 року, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, якою було встановлено, що ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - адміністративних будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 могла складати 110 808 861 грн. з урахуванням ПДВ або 92 340 718 грн. без урахування ПДВ.

Зважаючи на наведене, на думку Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ", вбачається достатня кількість підстав, які свідчать про те, що в результаті свідомих порушень принципів добросовісності, розумності та справедливості під час реалізації майна банкрута, реальна ціна даного майна була занижена у десятки разів або на десятки мільйонів гривень, в результаті чого було порушено права та інтереси кредиторів боржника, зокрема, Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ", оскільки їх грошові вимоги залишились незадоволеними.

Також, за твердженням Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ", за час розгляду судом першої інстанції заяви про визнання результатів аукціону з продажу майна боржника недійсними, судом було постановлено три ухвали про витребування додаткових документів, про які не було зазначено в оскаржуваній ухвалі суду серед процесуальних дій у справі. Не зазначення в ухвалі від 07.03.2018 вищенаведених процесуальних дій суду в ході розгляду справи і, як наслідок, ігнорування порушень виявлених у витребуваних доказах, та аргументів на які вказано кредитором у письмових поясненнях від 09.02.2018 року, на думку Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ", свідчать про упередженість суду першої інстанції.

Фірма у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" також вважає, що при перегляді оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції має ретельно дослідити чисельні грубі порушення аукціону від яких ухилявся суд першої інстанції та надати ґрунтовну оцінку наявними у справі доказам.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 відкладено вирішення питання про приєднання заяви Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 до поновлення апеляційного провадження у справі №1-24-7-5/297-06-7817.

03.08.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Величко Т.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №1-24-7-5/297-06-7817 та призначено справу до розгляду на 10.09.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2018 доводи, викладені в заяві про відвід судді Величко Т.А., визнано необґрунтованими та зупинено провадження у справі №1-24-7-5/297-06-7817 до вирішення питання про відвід судді Величко Т.А. іншим суддею.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 (суддя Колоколов С.І.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Величко Т.А. у справі №1-24-7-5/297-06-7817 відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №1-24-7-5/297-06-7817, задоволено заяву Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018, приєднано заяву Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018, призначено розгляд заяви Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" сумісно з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 на 10.09.2018.

03.09.2018 Одеським апеляційним господарським судом отримано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Богатиря К.В., Величко Т.А., Поліщук Л.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 визнано необґрунтованим відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Величко Т.А., Поліщук Л.В. заявлений ОСОБА_1 та зупинено апеляційне провадження у справі №1-24-7-5/297-06-7817 до вирішення питання про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Величко Т.А., Поліщук Л.В. іншим суддею.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 (суддя Ярош А.І.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Величко Т.А., Поліщук Л.В. по справі №1-24-7-5/297-06-7817 відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 поновлено апеляційне провадження по справі №1-24-7-5/297-06-7817 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за завою про приєднання до апеляційної скарги Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018.

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 оголошено перерву до 25.09.2018.

У судовому засіданні від 25.09.2018 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 16.10.2018 про що учасників справи, які не з'явились, повідомлено ухвалою від 25.09.2018.

Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

На виконання положень абз. 2 ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи №1-24-7-5/297-06-7817 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 18.10.2018, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Колоколова С.І., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2018 прийнято справу №1-24-7-5/297-06-7817 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Колоколова С.І., Поліщук Л.В., призначено розгляд справи №1-24-7-5/297-06-7817 на 21 листопада 2018 року.

У судовому засіданні від 21.11.2018 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 14.12.2018 про що учасників справи, які не з'явились, повідомлено ухвалою від 21.11.2018.

У судовому засіданні від 14.12.2018 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 18.12.2018 про що учасників справи, які не з'явились, повідомлено ухвалою від 14.12.2018.

18.12.2018 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано заяву представника арбітражного керуючого Фоменко М.С. про відвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Аленіна Олександра Юрійовича, що здійснює розгляд справи №1-24-7-5/297-06-7817.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 визнано необґрунтованим відвід головуючому судді Аленіну О.Ю. у справі №1-24-7-5/297-06-7817, передано справу для вирішення питання про відвід головуючого судді Аленіна О.Ю. у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України, зупинено апеляційне провадження у справі №1-24-7-5/297-06-7817 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 до вирішення питання про відвід головуючого судді Аленіна О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 (суддя Будішевська Л.О.) у задоволенні заяви представника арбітражного керуючого відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" Фоменко Мілени Сергіївни - адвоката Брильова Олександра Сергійовича про відвід головуючого судді Аленіна О.Ю. в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та заявою про приєднання до апеляційної скарги Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 у справі №1-24-7-5/297-06-7817 відмовлено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 поновлено провадження у справі №1-24-7-5/297-06-7817 та призначено справу до розгляду на 11.02.2019.

22.01.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано клопотання адвоката Брильова Олександра Сергійовича в інтересах арбітражного керуючого Фоменко Мілени Сергіївни про проведення судового засідання у режимі відеоконференції у якому останній просить забезпечити проведення судового засідання у справі №1-24-7-5/297-06-7817, що призначено на 11.02.2019 о 14:00 у режимі відеоконференції та доручити забезпечення проведення відео конференції Господарському суду Миколаївської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 клопотання адвоката Брильова Олександра Сергійовича в інтересах арбітражного керуючого Фоменко Мілени Сергіївни про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції по справі №1-24-7-5/297-06-7817 залишено без задоволення у зв'язку із неможливістю проведення судового засідання по справі №1-24-7-5/297-06-7817 11 лютого 2019 року о 14:00 в режимі відеоконференції з Господарським судом Миколаївської області з підстав резервування залу судових засідань, обладнаного системою відеоконференцзв'язку, для проведення судових засідань Господарського суду Миколаївської області з 09:00 до 15:00.

07.02.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано клопотання адвоката Брильова О.С. в інтересах арбітражного керуючого Фоменко М.С. про перенесення судового засідання в обґрунтування якого заявник зазначає, що участь арбітражного керуючого Фоменко М.С. у судовому засіданні ускладнюється тим, що вона знаходиться на здійснює свою діяльність у м. Миколаєві, а тому, у зв'язку із значною відстанню, витратами на дорогу, з урахуванням того, що реалізація арбітражного керуючого процесуальних прав щодо участі у судовому засіданні може бути ускладнено, адвокат Брильов О.С, просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю арбітражного керуючого Фоменко М.С. прибути безпосереднього у судове засідання Південно-західного апеляційного господарського суду 11.02.2019.

У судовому засіданні від 11.02.2019 колегією суддів було розглянуто та відхилено вказане клопотання адвоката Брильова О.С. в інтересах арбітражного керуючого Фоменко М.С., оскільки заявником не наведено обґрунтованих обставин, з посиланням на належні докази, які перешкоджають участі арбітражного керуючого Фоменко М.С. у судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 11.02.2019. До того ж, судова колегія відзначає, що заявником не зазначено в чому полягає необхідність особистої участі арбітражного керуючого Фоменко М.С. у даному судовому засіданні, з урахуванням того, що її інтереси представляє адвокат.

У судовому засіданні від 11.02.2019 апелянт та його представник підтримали вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на їх задоволенні.

Представник Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ", Фонду державного майна України та прокурор також підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представник Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишив вирішення питання щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на розсуд суду.

Представник арбітражного керуючого Фоменко М.С. надав пояснення у відповідності до яких не погоджуються з апеляційною скаргою ОСОБА_1, просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута.

У відповідності до приписів ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно з ст. 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю. Оцінка майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється обов'язково із залученням суб'єктів оціночної діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Статтею 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Приписами ч.3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" прямо передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно та в подальшому організацію нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною.

Виходячи з положень наведеної норми, підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів).

До предмету дослідження, з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банкрута), дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до його проведення.

При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону (Правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 по справі №926/767-б/15).

У відповідності до приписів ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Грошове зобов'язання це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Погашеними вимогами кредиторів є задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Однією з підстав припинення зобов'язань, які мають місце у відносинах неплатоспроможності, є погашення вимог кредиторів (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Тобто, в розумінні приписів наведеної статті, погашені вимоги - це припинені грошові зобов'язання, відтак, відсутність цивільно-правового зв'язку у правовідносинах між боржником і кредитором (Правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.08.2018 у справі № 01/1494 (14-01/1494)).

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Отже, мета вказаного закону полягає у відновленні (відновлення платоспроможності боржника) і ліквідації (виняток неплатоспроможних боржників з економічного обігу), які спрямовані в кінцевому рахунку на задоволення вимог кредиторів в максимально можливому обсязі.

Так предметом розгляду, в даному випадку, є заява кредитора ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного та результатами його проведення договору купівлі-продажу.

Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, слід системно застосовувати норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог ч. 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо добросовісності та розсудливості, дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2015 (т.100, а.с. 110-122) затверджено поданий ліквідатором боржника арбітражним керуючим Фоменко М.С. реєстр грошових вимог кредиторів до Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "КРАЯН" на загальну суму 7264155,70 грн., у тому числі визнано грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 591375,66 грн. з віднесенням їх до першої черги задоволення вимог кредиторів.

У березні 2016 арбітражним керуючим Фоменко М.С. подано до Господарського суду Одеської області реєстр погашення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "КРАЯН" з заробітної плати (т.107, а.с. 19-38) в якому, зокрема, зазначено про погашення вимоги кредитора ОСОБА_1 у розмірі 300000 грн., залишок несплаченої суми грошових вимог складає 291375,66 грн.

На підтвердження перерахування грошових коштів у розмірі 300000 грн. на рахунок кредитора ОСОБА_1 арбітражним керуючим Фоменко М.С. надано виписку по рахунку №26009300106660 Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "КРАЯН" за період з 11.03.2016 по 22.03.2016 (т.111, а.с. 70-71).

Також у березні 2016 кредитор ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність арбітражного керуючого у якій просив зобов'язати арбітражного керуючого Фоменко М.С. провести повний розрахунок та перерахувати на його картковий рахунок, відкритий у ПАТ „Банк інвестицій та заощаджень", залишок належний йому на підставі ухвали суду від 10.07.2015р., грошових коштів в розмірі 291 375, 66 грн. (т.107, а.с. 91-93).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2018 (т. 126, а.с. 160-164) скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано ліквідатора Відкритого акціонерного товариства „Холдингова компанія „Краян" арбітражного керуючого Фоменко М.С. провести з ОСОБА_1 повний розрахунок та перерахувати на його картковий рахунок, відкритий у ПАТ „Банк інвестицій та заощаджень" залишок належних на підставі ухвали суду від 10.07.2015р. грошових коштів у розмірі 291 375, 66 грн.

У відповідності до приписів ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У розумінні положень наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо було досліджено і встановлено судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення; преюдиціальне значення мають рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у судовому рішенні (яке набрало законної сили) і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

За змістом статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Одним із обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

У п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява №48553/99) зазначено: "Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції (995_004), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Таким чином, зі змісту вищевказаної ч.4 ст.75 ГПК України можна зробити висновок, що однією з цілей цієї норми законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Так зобов'язавши ліквідатора здійснити повний розрахунок з кредитором ОСОБА_1 в ухвалі від 09.02.2018, Господарський суд Одеської області зазначив, що продаж майна боржника здійснено за ціною 11 534 898, 73 грн., відповідно до реєстру погашення вимог кредиторів ВАТ „Холдингова компанія „Краян" з заробітної плати загальна сума заборгованості із заробітної плати становить 10 366 991, 8 грн., сума оплаченої заборгованості - 9 881 879 грн.

Кредитору ОСОБА_1 було оплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 300 000 грн., тоді як не оплачено - 291 375, 66 грн.

Згідно реєстру вимог кредиторів, наведеного у звіті ліквідатора по виконаній роботі щодо ліквідації ВАТ „Холдингова компанія „Краян" сума визнаних вимог по заборгованості із заробітної плати становить 10 366 991, 8 грн., сума задоволених вимог - 10 191 293, 23 грн.

Відповідно до виписки банку за період з 11.03.2016р. по 22.03.2016р. ВАТ „Холдінгова компанія „Краян" було оплачено ОСОБА_1 кредиторську заборгованість в сумі 300 000, 00 грн.

Таким чином, на день проведення торгів був сформований та затверджений судом реєстр вимог кредиторів по заробітній платі в сумі 11 463 479, 06 грн., до якої увійшла і сума заборгованості ОСОБА_1

Доказів оплати заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 291 375, 66 грн. ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Фоменко М.С. до господарського суду Одеської області не надано.

Отже, враховуючи те, що залишились незадоволеними вимоги ОСОБА_1 в сумі 291 375, 66 грн., які слід було задовольнити за рахунок коштів, виручених від продажу майна банкрута, суд задовольнив скаргу ОСОБА_1 та зобов'язав ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Фоменко М.С. провести з ним повний розрахунок та перерахувати на його картковий рахунок, відкритий у ПАТ „Банк інвестицій та заощаджень" залишок належних на підставі ухвали суду від 10.07.2015р. грошових коштів у розмірі 291 375, 66 грн.

За наведених обставин судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції приймаючи рішення щодо зобов'язання арбітражного керуючого Фоменко М.С. провести повний розрахунок з кредитором ОСОБА_1 виходив з того, що коштів отриманих від реалізації майна боржника на аукціоні було достатньо для того, щоб розрахуватись з кредиторами, зокрема, ОСОБА_1 у повному обсязі, у зв'язку з чим й зобов'язав арбітражного керуючого здійснити повний розрахунок з кредитором.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що незадоволення вимог кредитора відбулось внаслідок несвоєчасного перерахування ліквідатором вказаних коштів, незважаючи на те, що коштів отриманих від реалізації майна боржника вистачало задля задоволення вимог кредиторів, у тому числі, й ОСОБА_1, наслідок чого судом першої було задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії арбітражного керуючого та зобов'язано останнього перерахувати залишок належних кредитору, на підставі ухвали суду від 10.07.2015, грошових коштів, що станом на час прийняття оскаржуваної ухвали було виконано ліквідатором.

Судова колегія також наголошує, що вказана ухвала Господарського суду Одеської області від 09.02.2018 набрала законної сили та не була оскаржена жодним з учасників провадження у справі про банкрутство ВАТ „Холдінгова компанія „Краян", у тому числі й апелянтом.

Згідно з поясненнями арбітражного керуючого Фоменко М.С. (т. 127, а.с. 138) з метою виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 09.02.2018 вона звернулась до відділення ПАТ „Банк інвестицій та заощаджень" де працівником банку було повідомлено, що зарахувати кошти на вказаний ОСОБА_1 рахунок є не можливим, у зв'язку з тим, що рахунок закрито. Спроби зв'язатися з ОСОБА_1 з метою отримання реквізитів рахунку, на який можливо перевести кошти не дали бажаного результату. У зв'язку з наведеним, з метою виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 09.02.2018, арбітражним керуючим Фоменко М.С. здійснено внесення грошових коштів у розмірі 291 375, 66 грн. на депозитний рахунок приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича, з метою їх перерахування ОСОБА_1 відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 09.02.2018.

На підтвердження внесення грошових коштів у розмірі 291 375, 66 грн. на депозитний рахунок нотаріуса, арбітражним керуючим Фоменко М.С. надано квитанцію №5 від 05.03.2018 ПАТ «Банк Кредит Дніпро» з призначенням платежу «внесення коштів на депозит нотаріуса з метою їх перерахування ОСОБА_1 відповідно до ухвали від 09.02.2018, Фоменко М.С.» (т. 127, а.с. 139).

Також, 06.03.2018 до Господарського суду Одеської області надійшов лист від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича №77/02-33 від 05.03.2018 (т.127, а.с. 140) в якому останній повідомляє, що на його депозитний рахунок були внесені грошові кошти від ліквідатора Відкритого акціонерного товариства „Холдингова компанія „Краян" Фоменко М.С. в сумі 291 375, 66 грн. для перерахування ОСОБА_1 згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2018.

При цьому зазначення арбітражним керуючим у судовому засіданні про перерахування власних коштів, не спростовує висновків Господарського суду Одеської області викладених в ухвалі від 09.02.2018 щодо наявності у боржника коштів задля повного розрахунку з кредитором ОСОБА_1 Стверджуючи про те, що арбітражним керуючим Фоменко М.С. перераховано кредитору ОСОБА_1 власні кошті, скаржником не наведено та не надано жодних доказів на підтвердження того, що станом на час винесення Господарським судом Одеської області ухвали від 09.02.2018, якою зобов'язано арбітражного керуючого здійснити розрахунок з кредитором ОСОБА_1 та внесення грошових коштів на депозитний рахунок нотаріуса, у боржника були відсутні кошти задля погашення грошових вимог ОСОБА_1

Крім того, внесення грошових коштів на депозитний рахунок нотаріуса узгоджується з приписами Цивільного кодексу України.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

У відповідності до приписів ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні дії щодо прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів.

Статтею 85 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.

Тобто, названий Закон встановлює, що кошти з депозиту нотаріус видає на вимогу кредитора.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Згідно п. 2.2. Порядку вчинення нотаріальних дій, про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери.

З урахуванням наведених приписів чинного законодавства та неможливості виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 09.02.2018 шляхом перерахуванням грошових коштів на рахунок ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що арбітражним керуючим Фоменко М.С. правомірно було обрано спосіб виконання грошового зобов'язання шляхом внесення відповідної суми на депозит нотаріуса відповідно до приписів ст. 537 Цивільного кодексу України.

При цьому судова колегія відзначає, що отримання таких коштів залежить виключено від волі самого кредитора, який не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до нотаріуса задля отримання належних йому грошових коштів, а також доказів відсутності таких коштів на депозитному рахунку нотаріуса або відмови у видачі таких коштів.

Статтями 16 ЦК України, 20 ГК України всім суб'єктам надано гарантію захисту їх законного інтересу, який, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, тлумачиться як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В означеному рішенні Конституційний Суд України визначив, що добросовісність, як загальноправовий принцип, є одним з критеріїв для визначення того, чи є будь-який інтерес «охоронюваним законом», тобто самостійним об'єктом судового захисту.

На думку колегії суддів, неотримання перерахованих та належних йому грошових коштів, не відповідає таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність, розумності, оскільки заходи, які передбачені та вживаються у межах справи про банкрутство, зокрема, відновлення платоспроможності або ліквідація, вживаються саме з метою повного погашення грошових вимог кредиторів.

При цьому незгода заявника із способом задоволення його кредиторських вимог шляхом внесення грошових коштів на депозитний рахунок нотаріуса не спростовує правомірності дій арбітражного керуючого.

Статтею 55 Конституції України встановлено право кожного на захист своїх прав і свобод у судовому порядку.

Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно із ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до приписів ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/16039/16).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право на позов в особи виникає лише тоді, коли її право, свобода чи інтерес або порушені, або невизнані, або оспорюються.

Отже, навіть у разі обґрунтованого і підставного позову, але у разі, коли жодне право особи, яке звернулася із позовом непорушене і неоспорюється, то правових підстав для задоволення такого позову немає.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (Правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2018 у справі №910/24249/16).

За вимогами ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За положеннями ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, нормами Господарського процесуального кодексу встановлений обов'язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

Виходячи із змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (Правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №910/14340/17).

За наведених обставин колегія суддів вважає, що кредитор звертаючись до суду першої інстанції з заявою, не довів наявності права на захист якого він звернувся, оскільки, як було встановлено вище, за результатами проведення аукціону з продажу майна боржника було отримано грошові кошти за рахунок яких було здійснено повне погашення грошових вимог заявника.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, відсутність порушеного права (інтересу) заявника, зумовлює відмову у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного за результатами його проведення договору купівлі-продажу.

При цьому колегією суддів не можуть визнаватись обґрунтованими доводи апелянта з проводу незадоволення вимог інших кредиторів, оскільки у даному випадку апелянт не є представником усіх кредиторів (чи окремих кредиторів) у справі про банкрутство ВАТ «ХК«Краян», а заява спрямована на захист власних права (інтересів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

За таких підстав, решта доводів апеляційної скарги, яким апелянт обґрунтовує порушення його цивільних прав за законних інтересів, судом залишаються поза увагою, а обставини, які наведені апелянтом, судовою колегією не враховуються з огляду на встановлену судом відсутність права (законного інтересу), на захист якого звернувся кредитор з заявою про визнання недійними результатів аукціону з продажу майна боржника.

З огляду на вищевикладене колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду підстав для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено, а тому ухвала Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 р. у справі №1-24-7-5/297-06-7817 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.02.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Поліщук Л.В.