Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/320/2019
15 лютого2019року місто Київ
справа № 760/25484/17
Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Кушнір С.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про відшкодування шкоди,-
В листопаді 2017 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом відповідача, в якому просив стягнути з останнього на свою користь 9938,34 грн. на відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 28 червня 2017 року на проспекті Повітрофлотському, 100 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 під його керуванням, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Вказував, що згідно акту виконаних робіт від 10 серпня 2017 року №ПБ-0001628 вартість виконаних робіт з відновлювального ремонту його автомобіля «Subaru Forester», », д.н.з. НОМЕР_2 становить 72760 грн.
Зазначав, що цивільна відповідальність відповідача була застрахована у ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 грудня 2016 року №АК/2268988.
Зауважував, що 06 вересня 2017 року ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» виплатило йому вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 62821,66 грн.
Посилаючись на те, що оскільки вина відповідача у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді доведена та враховуючи, що суми страхового відшкодування, виплаченого ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» з урахуванням положень ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на проведення відновлювального ремонту його автомобіля недостатньо для повного відшкодування шкоди, просив стягнути з відповідача на свою користь 9938,34 грн. (72760,00 грн. (загальна вартість виконаних робіт) - 62821,66 грн. (розмір страхової виплати ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції невірно переоцінив розмір збитку позивача, що призвело до безпідставного стягнення, незаконно визнав належним підтвердженням розміру завданих збитків акт виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 на суму 72781,99 грн.
Вказував, що суд невірно застосував ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не взяв до уваги те, що вказаний Закон передбачає обов'язок відшкодувати шкоду потерпілому в повному обсязі, а не в частині (ст. 22.1).
Зазначав, що відповідно до звіту №441/Г/2017 від 20 липня 2017 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_5 по замовленню ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», який був досліджений судом першої інстанції та не спростовувався позивачем, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 62821,66 грн., а тому вважає, що відповідно до ст.22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і є розміром шкоди, заподіяної в результаті даного конкретного ДТП.
Зауважував, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не взяв до уваги його заперечення щодо належного відповідача в даному спорі.
Вважає, що оскільки ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» сплатив лише частину збитку в сумі 62821,66 грн., а не 72781,99 грн., то відповідальною особою має бути саме страховик, так як ліміт відповідальності відповідно до полісу АК/2268988 у розмірі 100000 грн. не вичерпано, а відповідно і підстав для застосування ст.1194 ЦК України не існує.
Посилався на те, що судом при стягненні суми у розмірі 9938,34 грн. не встановлено дійсну суму збитків (ремонту з урахуванням зносу), адже різні документи мають різні суми, а судом дана обставина не вирішена та не встановлено остаточно дійсної суми збитку, яка підлягає відшкодуванню, відповідно вимог ст.22 ЦК України.
Вказував, що суд безпідставно визнав доведеним фактичний розмір шкоди на підставі наданих позивачем документів, а саме: акту виконаних робіт, квитанцій про оплату та листа ФОП ОСОБА_4, оскільки вказані документи не є доказом фактичних витрат на ремонт та не підтверджують, що саме позивач перераховував кошти на рахунок ФОП ОСОБА_4
Від позивача ОСОБА_2 до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, в якому останній вказував, що апеляційна скарга є необгрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Зазначав, що відповідач на підтвердження своїх тверджень щодо необґрунтованості розміру завданих збитків не надав альтернативного розрахунку витрат на проведення відновлювального ремонту, жодних доказів невідповідності проведених відновлювальних робіт пошкодженням, які були завдані транспортному засобу позивача, не спростував обставини, наведені в позовній заяві та докази на її обґрунтування.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності, обґрунтованості та того, що суми страхового відшкодування, виплаченого ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» з урахуванням положень ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 червня 2017 року о 12.35 год. по проспекту Повітрофлотському, 100 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai Accent»,д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Subaru Forester»,д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мани місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як власника джерела підвищеної небезпеки автомобіля «HyundaiAccent», д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2268988 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100000 грн.
Згідно з актом виконаних робіт від 10 серпня 2017 року №ПБ-0001628, складеного ФОП ОСОБА_4 загальна вартість виконаних робіт з відновлювального ремонту КТЗ «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП становить 72781,99 грн. з ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана вартість відновлювальних робіт була оплачена позивачем, що підтверджується листом ФОП ОСОБА_4 від 24 вересня 2018 року, з якого вбачається, що ремонті роботи автомобіля «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 були розпочаті 15 липня 2017 року та закінчені 10 серпня 2017 року на загальну суму 72760 грн., про що свідчить акт виконаних робіт №ПБ-0001628 від 10 серпня 2017 року.
Оплату від ОСОБА_2 згідно акту було отримано в повному обсязі в сумі 72760 грн. в два етапи: попередня оплата в сумі 40000 грн. була отримана 15 липня 2017 року; остаточний розрахунок в сумі 32760 грн. було здійснено 10 серпня 2017 року на розрахунковий рахунок банківською карткою (а.с.116).
29 червня 2017 року ОСОБА_1, а 30 червня 2017 року ОСОБА_2 подали до ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» заяви про настання ДТП та виплату страхового відшкодування від третьої особи.
10 липня 2017 року ОСОБА_2 подав до ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» заяву про виплату страхового відшкодування із зазначенням банківських реквізитів.
Згідно звіту №441/Г/2017 від 20 липня 2017 року про оцінку вартості відновлювального ремонту КТЗ «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, зробленого на замовлення ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», вартість відновлювального ремонту КТЗ «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає 100414,72 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 62821,66 грн. без ПДВ.
06 вересня 2017 року ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на підставі страхового акту №ЦВ-ЦВ-3177 від 04 вересня 2017 року та розрахунку суми страхового відшкодування від 04 вересня 2017 року здійснило ОСОБА_2 виплату страхового відшкодування в розмірі 62821,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням №23395 від 06 вересня 2017 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, на те, що суми страхового відшкодування, виплаченого ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» з урахуванням положень ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на проведення відновлювального ремонту його автомобіля недостатньо для повного відшкодування шкоди, а тому просив стягнути з відповідача на свою користь 9938,34 грн. (72760,00 грн. (загальна вартість виконаних робіт) - 62821,66 грн. (розмір страхової виплати ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»).
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Як вбачається з матеріалів справи, на ремонт пошкодженого у результаті ДТП автомобіля, ОСОБА_2 було фактично витрачено 72760 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 10 серпня 2017 року №ПБ-0001628.
ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» відповідно до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконало свої зобов'язання за укладеним полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2268988 у повному обсязі.
А відтак, встановивши, що вартість майнового збитку, завданого позивачу ОСОБА_2 пошкодженням його автомобіля «SubaruForester», д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з ОСОБА_1, як з винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 9938,34 грн. (72760,00 грн. (загальна вартість виконаних робіт) - 62821,66 грн. (розмір страхової виплати ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»)).
Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» сплатив лише частину збитку в сумі 62821,66 грн., а не 72781,99 грн., то відповідальною особою має бути саме він, так як ліміт відповідальності відповідно до полісу АК/2268988 у розмірі 100000 грн. не вичерпано, а відповідно і підстав для застосування ст.1194 ЦК України не існує; про те, що суд першої інстанції проігнорував п.16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Відносини між ОСОБА_1 та його страховиком ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язковогострахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , згідно з якою у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Оскільки ТзОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 вищевказаного Закону - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).
Посилання апелянта на необґрунтоване прийняття судом першої інстанції як доказів: акту виконаних робіт, квитанцій про оплату та листа ФОП ОСОБА_4 колегія суддів відхиляє, оскільки вказані доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано вірну оцінку.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 не погоджуючись з розміром матеріального збитку, не спростував докази, надані позивачем та зі своєї сторони, доказів, які б свідчили про інший розмір спричиненої шкоди не надав.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права та колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам відповідно до ст.ст.77, 78 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: