14 лютого 2019 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та його захисника Морока С.О. на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року про закриття провадження щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
та про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, -
за участю осіб, щодо яких складені
протоколи про адміністративне правопорушення ОСОБА_4,
ОСОБА_2,
захисника Морока С.О.
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року провадження у справі щодо ОСОБА_4 закрите у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі щодо нього закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до постанови, ОСОБА_2 29 квітня 2017 року приблизно в 19 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Део», номерний знак НОМЕР_1, рухався біля будинку № 6-в по вул. Берковецькій в м. Києві та в порушення п. 16.12 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), на перехресті рівнозначних доріг не надав дорогу автомобілю «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який наближався праворуч, внаслідок чого здійснив зіткнення з даним автомобілем, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Суд закрив провадження у справі стосовно ОСОБА_2, оскільки на час розгляду справи строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, закінчились.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії від 29 квітня 2017 року, ОСОБА_4 29 квітня 2017 року приблизно в 19 год. 30 хв., керуючи автомобілем«Фольксваген», номерний знак НОМЕР_2, рухався біля будинку № 6-в по вул. Берковецькій в м. Києві та в порушення п.п. 2.3 (б), 12.1 ПДР України, не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної швидкості внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Део», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Постановою судді провадження у справі щодо ОСОБА_4 закрите за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки суд не вбачає порушень ним ПДР України.
В апеляційній скарзі захисник Мороко С.О. в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду, провадження стосовно нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В доводах апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення справи.
Апелянт звертає увагу на те, що зіткнення автомобілів відбулося на паркувальному майданчику, а не на автодорозі в розумінні п. 10.11 ПДР України, а тому порядок проїзду умовних перехресть на автостоянках повинен регулюватись п. 10.11 ПДР України.
Крім того, захисник Мороко С.О. зазначає, що автомобіль ОСОБА_4 створював перешкоду для автомобіля ОСОБА_2, а тому саме ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України та надати дорогу ОСОБА_2
Апелянт вважає, що саме порушення водієм ОСОБА_4 вимог ПДР України перебувають у причинно - наслідковому зв'язку з дорожньо - транспортною пригодою (далі - ДТП) та пошкодженням автомобілів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду, провадження стосовно нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення справи.
Апелянт звертає увагу на те, що зіткнення автомобілів відбулося на паркувальному майданчику, а не на автодорозі в розумінні п. 10.11 ПДР України, а тому порядок проїзду умовних перехресть на автостоянках повинен регулюватись п. 10.11 ПДР України.
Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_4 надав неправдиві показання в суді першої інстанції стосовно швидкості руху свого автомобіля, оскільки якби дійсно його швидкість була приблизно 5 - 10 км/год, то зіткнення їх автомобілів не було б таким сильним.
Апелянт звертає увагу на те, що суд не повинен брати до уваги висновок експертизи, який був зроблений на замовлення самого ОСОБА_4 та посилаючись тільки на показання останнього.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення осіб, стосовно яких складені протоколи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 та його захисника Морока С.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Морока С.О. підлягає задоволенню та апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та про закриття провадження стосовно ОСОБА_4 за відсутністю складу цього правопорушення, суд у відповідності до положень ст. 245 КУпАП повинен був всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи та вирішити її в точній відповідності з законом.
На думку апеляційного суду, цих вимог закону суд в повній мірі не дотримався.
Відповідно до матеріалів справи, судом в одному провадженні розглядались два протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_4
За наявності таких протоколів, відповідно до яких водій ОСОБА_4 не дотримався п.п. 2.3 (б), 12.1 ПДР України та ОСОБА_2 не дотримався п. 16.12 ПДР України, внаслідок чого їх автомобілі отримали механічні пошкодження, суд повинен був встановити від дій кого з осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності транспортні засоби зазнали пошкодження.
Ухвалюючи рішення за результатами розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме дії водія ОСОБА_2 не відповідали п. 16.12 ПДР України і це стало причиною ДТП, в якій вказані в протоколах транспортні засоби отримали пошкодження. За таких встановлених судом обставин дії ОСОБА_4 не перебувають в причинному зв'язку з тими наслідками, які зафіксовані в схемі місця ДТП, а саме - пошкодженнями автомобілів.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
З огляду на це, апеляційним судом оцінюються докази з метою перевірки законності прийнятого судом рішення як стосовно ОСОБА_2, так і стосовно ОСОБА_4, оскільки апелянтами в апеляційних скаргах ставиться питання про скасування постанови суду та визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції встановив наступний механізм ДТП: автомобіль «Део» під керуванням ОСОБА_2 на перетині траєкторії руху автомобілів не надав рух автомобілю «Фольксваген», який наближався до нього з правого боку.
Як вбачається з матеріалів провадження, ДТП за участю автомобілів під керуванням водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відбулася на паркувальному майданчику, тобто не на автодорозі в розумінні п. 1.10 ПДР України, а на прилеглій території, яка не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду на стоянку, в даному випадку на паркувальний майданчик торгового центру. Отже, порядок проїзду умовних перехресть на автостоянках повинен регулюватися п. 10.11 ПДР України.
Відповідно до матеріалів провадження, в них наявний протокол про адміністративне правопорушення від 29 квітня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.12 ПДР України.
Зазначаючи вказаний пункт ПДР України, суд послався на п. 16.12 ПДР України, яким передбачений порядок проїзду нерегульованих перехресть.
З огляду на викладене в протоколі формулювання правопорушення та встановлені судом обставини, суд міг би дійти висновку про порушення ОСОБА_2 іншого пункту ПДР України, за умови зазначення його в протоколі. Проте у вказаному документі уповноваженою на складання протоколу особою вказано порушення п. 16.12 ПДР України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд вправі розглянути справу про вчинення адміністративного правопорушення в межах і на підставі протоколу, яким особі фактично висунуте обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Оскільки в протоколі, складеному стосовно ОСОБА_2, зазначено про порушення ним п. 16.12 ПДР України, а не п. 10.11 ПДР України, суд самостійно не може визначати інші фактичні обставини та відповідний пункт ПДР України, аніж той, який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення. В разі ухвалення рішення про порушення особою іншого пункту ПДР України, не зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд перебере на себе функції обвинувачення, що є неприпустимим, виходячи з положень ст. ст. 124, 129 Конституції України. Відтак апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Що стосується висновку суду про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до матеріалів провадження, ДТП відбулася на парковці автомобілей біля торгового центру, що являє собою прилеглу територію, на якій черговість проїзду не обумовлена вимогами ПДР України. В таких випадках водії повинні надавати перевагу в русі водію, чий транспортний засіб наближається до перетину траєкторій руху з правого боку.
Отже, на думку апеляційного суду, оскільки ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_2,виїжджав з прилеглої території, паркувального майданчика біля торгового центру, праворуч відносно автомобіля ОСОБА_2, відтак він мав перевагу в русі, а тому між діями водія ОСОБА_4 та наслідками, які настали - пошкодженням транспортних засобів відсутній причинно - наслідковий зв'язок.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду підлягає скасуванню в частині визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника Морока С.О. задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення та про закриття провадження щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, скасувати в частині визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні правопорушення.
В цій частині прийняти нову постанову.
Провадження у справі стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун