03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/824/192/2019
14 лютого 2019 року м. Київ
Справа № 755/11475/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Чобіток А.О., Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Даценко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 вересня 2018 року, постановлену у складі судді Яровенко Н.О.,
у справі за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
В серпні 2018 року заявники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що 22 грудня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва винесено ухвалу про задоволення заяви ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду, видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 598 357 грн. 76 коп. та витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом в розмірі 2 118 грн. 04 коп.
В якості забезпечення виконання кредитного договору № 2007/34-20/16 від 15 листопада 2007 року та додаткової угоди № 1 від 27 жовтня 2008 року про внесення змін до договору кредиту, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, був укладений іпотечний договір від 15 листопада 2007 року, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» двокімнатну квартиру, загальною площею 53,1 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., за адресою АДРЕСА_1.
В результаті отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 129259048 від 27 червня 2018 року стало відомо, що 22 листопада 2017 року відбулось звернення стягнення на предмет іпотеки та до реєстру внесено запис про зміну власника зазначеної квартири та оформлено право власності за ПАТ «Укрсоцбанк», а тому борги заявників перед банком закрито та виконавчі провадження мають бути закінчені.
В свою чергу представник заінтересованої особи подав заперечення проти заяви, з яких вбачається, що висновки заявників щодо відсутності заборгованості, а також щодо того, що виконавчі провадження мають бути закінчені, є необґрунтовані, оскільки внесення до реєстру запису про зміну власника квартири не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у заявників відсутні докази того, що заборгованість за кредитним договором погашена, а виконавче провадження закінчене. Крім того, заявники звернулися до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 336/11 було винесене 30 травня 2011 року, а виконавчий лист № 6-5567/2011 було видано 26 грудня 2011 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 вересня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та поставити нове судове рішення, яким задовольнити заяву, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказувала, що судом першої інстанції залишено без належної правової оцінки наявний в матеріалах справи лист, відповідно до якого ПАТ «Укрсоцбанк» претензій до заявників не має у зв'язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки - квартири. Банк задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на квартиру, а тому виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, відповідно до ч. 2 ст. 434 ЦПК України.
Посилалась на те, щосудом першої інстанції залишено поза увагою те, що порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Учасники справи в судове засідання повторно не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Надіслані судом повістки заявникам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 повторно повернулись без вручення, за закінченням встановленого строку зберігання на поштовому відділенні.
Враховуючи, що ОСОБА_2 27 грудня 2018 року через представника отримала копію ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 14 грудня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає за необхідне застосувати правову позицію Європейського суду з прав людини в рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. За таких обставин колегія суддів визнала можливим розглянути справу у їх відсутність у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявниками не доведено, що заборгованість ними погашена в повному обсязі, а виконавче провадження закінчене на підставі рішення відповідного органу. Положення ч. 5 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання не застосовуються, тому набуття права власності на предмет іпотеки не доводить повного виконання виконавчого документа та не є підставою для ствердження про наявність інших причин визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що існують усі підстави стверджувати, що у такий спосіб заявниками не доведено відсутність обов'язку щодо погашення заборгованості за договором кредиту № 2007/34-20/16 від 15 листопада 2007 року та додаткової угоди про внесення змін до договору кредиту від 27 жовтня 2008 року, тому заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2007/34-20/16, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 68 250 доларів США строком до 15.11.2032 року зі сплатою 12 % річних.
27 жовтня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту від 15 листопада 2007 року.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Білоконь Ю.М. від 30 травня 2011 року по справі № 336/11 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» та стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 598 357 грн. 76 коп. та витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом у сумі по 2118 грн. 04 коп. ( а.с. 27).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду.
26 грудня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання рішення третейського суду.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 15 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та АКБ СР «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю двокімнатну квартиру, загальною площею 53,1 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41-43).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 22 листопада 2017 року за ПАТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі іпотечного договору від 15 листопада 2007 року ( а.с. 36-37).
Звертаючись до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявники зазначали, що стягувач ПАТ «Укрсоцбанк» здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття права власності, що є підставою припинення зобов'язання.
При цьому заявники одночасно вказували, що фактично заборгованість заявників перед банком погашено за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки та виконавчі провадження мають бути закінчені.
Відповідно до ч.1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як вбачається з копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 березня 2016 року, головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 31 березня 2016 року вказаною постановою було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 6-5567/11 від 26 грудня 2011 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошової суми в розмірі 600 475 грн. 80 коп.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують повне добровільне виконання боржниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 виконавчого листа про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості на загальну суму 600 475 грн. 80 коп., колегія суддів не вбачає підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - вважає правильним.
Фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, на що власне і посилаються заявники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у поданій заяві, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою длязакінчення виконавчого провадження, а не визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість за договором кредиту була повністю погашена за рахунок предмета іпотеки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки заявниками суду було надано лише інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 листопада 2017 року, відповідно до якої за ПАТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Належних доказів тих обставин, що за рахунок предмета іпотеки було погашено заборгованість у розмірі 600 475 грн. 80 коп. - заявниками суду не надано.
Судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що положення ст. 36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання - у даному випадку не застосовуються, оскільки питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору було вирішене між сторонами договору іпотеки у період примусового виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитним договором, виданим 26 грудня 2011 року, виконавче провадження по якому було відкрито 31 березня 2016 року, а реєстрація права власності відбулась 22 листопада 2017 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявниками не доведено, що заборгованість ними погашена в повному обсязі, тоді як набуття права власності на предмет іпотеки не доводить повного виконання виконавчого документа та не є підставою для ствердження про наявність інших причин визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню.
До апеляційної скарги заявниками додано копію листа директора Департаменту стягнення коштів «Укрсоцбанк» від 27.07.2018 року, яким повідомлено ОСОБА_2 про те, що станом на 27.07.2018 року претензій зі сторони ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 за кредитним договором № 2007/34-20/16 від 15.11.2007 року не має, у зв'язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки. Банк в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки 2-кімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою квартири АДРЕСА_1.
Однак доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції залишено без належної правової оцінки зазначений лист, відповідно до якого ПАТ «Укрсоцбанк» претензій до заявників не має, колегія суддів не вважає підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду, оскільки станом на час постановлення оскаржуваної ухвали від 03 вересня 2018 року зазначений лист від 27.07.2018 року щодо відсутності претензій до ОСОБА_2 не був наданий заявниками суду першої інстанції, судом не досліджувався, при цьому представник ПАТ «Укрсоцбанк» заперечував у суді першої інстанції проти задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 вересня 2018 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 15 лютого 2019 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Чобіток А.О.
Шебуєва В.А.