13 лютого 2019року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 761/8014/17
Номер провадження № 22-ц/824/400/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В.В., Шахової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Іваницької О. В.,
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_2, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року, постановлену під головуванням судді Макаренко І.О., у справі за позовом ОСОБА_2, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» до ОСОБА_3, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування реєстрації права власності,
У березні 2017 року ОСОБА_2, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» звернулись до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, серія та номер 23841413, виданого 04 липня 2014 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції в м. Києві на квартиру АДРЕСА_1, скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, шляхом вилучення запису про реєстрацію №6228122 від 30 травня 2014 року з реєстру прав власності, зобов'язання відповідача-1 привести дах будинку АДРЕСА_2 в попередній стан (стан реконструкції) та забезпечити доступ до даху будинку, як конструктивного елементу будинку. Судові витрати покласти на відповідача-1.
У серпні 2017 року представник позивачів звернувся із заявою про збільшення розміру позовних вимог (том І а.с.95). Питання щодо прийняття чи відмови в прийнятті даної заяви судом вирішено не було.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року (занесеною про протоколу судового засідання) залучено до участі у справі в якості третьої особи Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (том І а.с.180-181).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року (том ІІ а.с.47-48) провадження у справі за позовом ОСОБА_2, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» до ОСОБА_3, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування реєстрації права власності - закрито.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, 06 грудня 2018 року ОСОБА_2, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» через представника - адвоката ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, у якій просили ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга та доповнення до неї мотивовані, зокрема, тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Так, відповідач-1, будучи власником нежитлового приміщення (творчої майстерні) в будинку АДРЕСА_2 (на останньому поверху будинку), площею 291,9 кв.м., самовільно здійснив захоплення даху будинку, та, обмеживши доступ до нього, приєднав до власної майстерні. Таким чином, останній протиправно зайняв частину приміщення вказаного будинку, яке перебуває у спільній власності мешканців будинку №13. Відповідач-1 отримав свідоцтво про право власності, серія та номер 23841413 від 04 липня 2014 року на квартиру АДРЕСА_1, що вбачається з Витягу з реєстру прав власності.
Разом з тим, жодних рішень та/або дозволів на привласнення місця спільного користування ані ОСББ, ані співвласники будинку відповідачу-1 не надавали. Станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали, ні позивач-1 як співвласник спільного майна (даху будинку), ні позивач-2 як юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, не можуть користуватися спільним майном (дахом будинку), що не врахував суд першої інстанції.
Крім того, судом першої інстанції хибно застосовано приписи процесуального закону, які дають підстави для закриття провадження у справі при наявності спірних правовідносин, які не допускають правонаступництва.
Отже, судом першої інстанції не досліджено належним чином письмові докази, а оскаржувану ухвалу постановлено без дослідження всіх обставин справи, у тому числі, суд не розглянув та не надав своєї оцінки поданій заяві про збільшення розміру позовних вимог, а також заяві про забезпечення доказів, клопотанню про приєднання доказів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою та надано строк для подачі відзиву.
21 січня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 з відповідним підтвердженням направлення іншим учасникам справи, з якого, зокрема, вбачається, що з серпня 2017 року ОСОБА_3 не є власником нерухомого майна в будинку АДРЕСА_2. Крім того, ОСОБА_6 відчужив право власності на квартиру АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_6 на підставі договору дарування.
Скаржник зазначає, що у результаті переходу права власності на вищезазначену квартиру до ОСОБА_6 не відбулось правонаступництва в частині вимог до ОСОБА_3, які мав попередній власник нерухомого майна. Враховуючи, що ОСОБА_3 з серпня 2017 року не є власником та не користується будь-яким нерухомим майном в будинку АДРЕСА_2, жодні зобов'язання не пов'язують останнього з ОСОБА_2
До того ж, вищевказане виключає можливість порушення ОСОБА_3 прав спільної власності мешканців будинку АДРЕСА_2. Тобто, між ОСОБА_3 та співвласниками будинку відсутній предмет спору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в судове засідання з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній.
Представник ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Представник реєстраційної служби ГУЮ у місті Києві, а також представник третьої особи - Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи (їх представників), які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та письмові докази, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з серпня 2017 року відповідач не є власником нерухомого майна в будинку АДРЕСА_2. Також з жовтня 2017 року позивачу не належить на праві приватної власності квартира № 20 за вищевказаною адресою, право власності на яку набув ОСОБА_6 на підставі договору дарування.
Під час переходу права власності на квартиру АДРЕСА_2 до ОСОБА_6 не відбулось правонаступництва в частині вимог до ОСОБА_3, які мав колишній власник вищевказаної квартири. Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не пов'язують жодні зобов'язання.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Приписи ст. 391 ЦК України передбачають право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як встановлено судом першої інстанції, до серпня 2017 року ОСОБА_3 був власником нерухомого майна в будинку АДРЕСА_2
У жовтні 2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_6 на підставі договору дарування.
Виходячи зі змісту п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Проте, враховуючи, що підстави закриття провадження у справі, передбачені вищевказаною нормою не настали, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про можливість застосування даного положення за наявності спірних правовідносин, що не допускають правонаступництва.
Пунктами 4, 7, 10 частини 2 статті 197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи 30 серпня 2017 року ОСОБА_2 та ОСББ «Золотоворітська» звернулись через свого представника з заявою про збільшення розміру позовних вимог, і просили, зокрема, залучити в якості співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальність «РІЕЛТ ІНВЕСТ ЛТД», ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив без уваги вищевказану заяву, жодних процесуальних дій щодо поданої заяви не вчинив.
Крім того, закриваючи провадження, суд першої інстанції дослідив лише окремі обставини справи, що призвело до постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам процесуального закону.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена судом ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а отже наявні підстави для скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 14 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М.Вербова
Судді: В.В. Саліхов
О.В.Шахова