Апеляційне провадження 22-ц/824/143/2019 Головуючий у 1 інстанції - Васалатій К.А.
Унікальний номер справи № 756/16740/16-ц Доповідач - Андрієнко А.М.
14 лютого 2019 року Київський апеляційний суд у складі:
Судді-доповідача Андрієнко А.М.,
Суддів : Поліщук Н.В., Соколової В.В.
При секретарі Дроздовій Ж.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 червня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчука СергіяПавловича про визнання недійсним купівлі-продажу квартири, -
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним.
Свої вимоги мотивував тим, що позивач отримав у борг від відповідача ОСОБА_4 30 000 доларів США. Як гарантія повернення боргу був оформлений договір купівлі-продажу квартири, що належала ОСОБА_3 на праві власності. При цьому 20 травня 2015 року відповідач власноручно написав розписку, в якій зобов"язувався переоформити квартиру на позивача, а позивач в той же день написав розписку, в якій взяв на себе зобов"язання повернути борг 30 000 доларів США, після чого буде анульовано договір купівлі-продажу квартири.
При цьому позивач та його представник , звернувшись із позовом про визнання правочину недійсним, послалися одночасно на дві підстави: ст. 229 ЦК України, а саме, що угода укладена внаслідок помилки, та на ст. 230 ЦК України - що угода укладена внаслідок обману.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 20 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , просила скасувати заочне рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.
Вказує, що суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів, однак, позивачем надані дві розписки самого позивача та відповідача, які свідчать про те, що позивач не мав наміру продавати квартиру, він фактично продовжує проживати в ній та сплачувати комунальні послуги, однак, позивач, який вчинив правочин, помилився щодо обставин, які мають істотне значення, та відповідач ввів позивача в оману, оскільки повинен був бути вчинений договір позики та іпотеки.
За таких обставин вважає представник позивача були порушені вимоги ст. 203, 215 ЦК України, а тому договір купівлі-продажу квартири повинен бути визнаний недійсним.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином представник позивача повідомлений, про що у справі є її розписка ( а.с.149) .
В задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів відмовила, причину неявки, а саме неповідомлення про час розгляду справи відповідача - поважною не визнала.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явилися.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів, які б давали суду правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав, зазначених у позові, позивач зі своїм представником суду не надали.
Підстава позову - це ті фактичні обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги. Фактичні обставини, викладені позивачем в позовній заяві, згодом в процесі розгляду справи набувають форму доказів, які можуть оскаржуватися відповідачем. Підставою позову виступають також і правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.
Відповідно до ст.229 ч.1 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Посилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Посилаючись на саме ці норми матеріального права, позивач та його представник зазначили підставами своїх позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним введення позивача в оману відповідачем та вчинення угоди в результаті помилки.
Саме в аспекті цих правових підстав суд розглядав справу та відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не навів доказів на підтвердження обману з боку відповідача щодо предмету договору, обставин, які мають істотне значення, не вказав в чому полягав обман позивача з боку відповідача.
Позивачем також не надано суду доказів на підтвердження існування помилки в діях позивача, він не зазначив в чому вона полягала та чим підтверджується.
Відповідно до ст.. 627 ЦК України відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Недійсність правочину визначається ст.. 203, 215 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи позивач свідомо отримав кошти в борг у відповідача та уклав із ним договір купівлі-продажу квартири в установленій законом формі, нотаріально його посвідчивши.
В чому полягав обман з боку відповідача на час укладання договору, позивач не зазначив.
Позивач також не надав доказів на підтвердження помилки з його боку щодо укладення зазначеної угоди.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав наміру продавати свою квартиру і не це не було його волі, вказану угоду він вчинив під моральним тиском, в якості забезпечення боргу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки колегія суддів вважає, що позивач виразив свою волю на отримання коштів у борг та отримав суму в розмірі 30 тисяч доларів США від відповідача, а тому вважати, що забезпечення цього боргу квартирою було вчинене під тиском, підстав немає, так як дві сторони прийшли до згоди про укладання як договору позики так і договору купівлі-продажу.
Колегія суддів не погоджується також із доводами апеляційної скарги про те, що реальні наслідки укладення договору купівлі-продажу не настали, так як позивач продовжує мешкати в своїй квартирі, а цим договором він лише забезпечив повернення боргу. Зазначені підстави визнання договору купівлі-продажу недійсними не були предметом розгляду в суді першої інстанції, позивач звернувся до суду і суд вирішував спір саме з підстав обману та помилки.
При цьому колегія суддів роз"яснює позивачу, що він не позбавлений права звернутися до суду з аналогічним позовом з інших правових підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 15 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: