Справа 752/8713/18 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/483/2019 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
12 лютого 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2018 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12018100010002562 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України -
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018100010002562 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва.
Дане рішення суддя місцевого суду мотивував тим, що обвинувальний акт складений 23.04.2018 та затверджений прокурором 25.04.2018, обвинуваченому вручений під розписку 23.04.2018, тобто раніше ніж був затверджений прокурором. Із урахуванням викладеного, суддя місцевого суду прийшов до висновку про те, що обвинувальний акт не було вручено обвинуваченому ОСОБА_7 у встановленому законом порядку.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність ухвали судді внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що у порушення вимог ч.2 ст.314 КПК України, суддя підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні провів у відсутність обвинуваченого та представника потерпілого та не вжив заходів щодо забезпечення прибуття обвинуваченого у судове засідання. Просив ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на таке.
За змістом п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право ухвалити рішення про повернення обвинувального акта прокурору у випадку коли він не відповідає вимогам КПК України. Вимоги до обвинувального акту викладені у ст. 291 КПК України. Аналіз указаної норми закону дає підстави стверджувати те, що додатки до обвинувального акта, необхідність надання яких передбачена ч.4 ст. 291 КПК України є невід'ємною складовою обвинувального акта. У зв'язку із цим, при перевірці дотримання стороною обвинувачення положень закону, які регламентують вимоги до обвинувального акта суд першої інстанції повинен перевірити наявність додатків, указаних у ч.4 ст. 291 КПК України. При цьому, на думку колегії суддів зазначена перевірка повинна носити не формальний, а реальний характер, тобто суд повинен у межах наявних у нього даних перевірити факт виконання стороною обвинувачення тих дій, підтвердженням яких є документи, зазначені у ч.4 ст. 291 КПК України. Не проведення такої перевірки може призвести до наслідків за наявності яких в подальшому суд повинен буде виконувати не властиві йому функції (вручати копії обвинувального акту, копії цивільного позову), або які будуть перешкодою для подальшого провадження (відсутність реєстру матеріалів досудового розслідування чи довідки про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження). Наведене указує на те, що не надання документів, передбачених ч.4 ст. 291 КПК України, чи надання таких документів які не підтверджують факт вчинення процесуальних дій, що підтверджуються цими документами є перешкодою для призначення судового розгляду і є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Судом першої інстанції встановлено те, що обвинувальний акт був затверджений прокурором 25.04.2018 року, а вручений підозрюваному 23.04.2018 року, тобто до його затвердження. Відповідно до положень ст. 293 КПК України належно врученим може бути обвинувальний акт, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України в тому числі той, який затверджений прокурором. Наведене указує на те, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не був вручений підозрюваному, що є перешкодою для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. За наявності зазначених обставин суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про повернення прокурору обвинувального акта, належним чином його мотивувавши.
Апеляційна скарга прокурора не містить будь-яких доводів про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наведених судом підстав для повернення обвинувального акта.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про проведення підготовчого судового засідання у відсутності обвинуваченого, то колегія судів зважає на наступне.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного обвинуваченого в тому числі і місце проживання. Як вбачається із матеріалів кримінального провадження із квітня 2018 року обвинувачений неодноразово викликався до суду, проте всі поштові повідомлення, направлені за адресою, указаному в обвинувальному акті, були повернуті до суду без вручення. Такі ж повідомлення були повернуті до суду апеляційної інстанції. Зазначені обставини указують на те, що у обвинувальному акті не зазначене дійсне місце проживання обвинуваченого. При цьому колегія суддів виходить виключно із фактичних даних про неможливість вручення обвинуваченому повідомлення про виклик до суду за адресою указаною в обвинувальному акті, оскільки на цій стадії кримінального провадження суд позбавлений можливості перевірити будь-які дані щодо місця проживання обвинуваченого. Оскільки відсутні дані про належне вручення обвинуваченому виклику, суд позбавлений можливості вжити заходи примусу для виклику чи доставки обвинуваченого до суду для участі у підготовчому судовому засіданні.
Не зазначення у обвинувальному акті місця проживання обвинуваченого свідчить про його невідповідність п.2 ч.2 ст. 291 КПК України, що також є підставою для повернення обвинувального акта нарівні і підставою, указаною судом першої інстанції. Наведене також спростовує доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність ухвали суду першої інстанції у зв'язку із проведенням підготовчого судового засідання у відсутності обвинуваченого.
Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12018100010002562 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України відповідає вимогам закону, підстав для зміни чи скасування цієї ухвали колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим вважає за можливе залишити ухвалу суду першої інстанції без змін із урахуванням доповнень, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12018100010002562 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України залишити без змін із урахуванням доповнень, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4