05 лютого 2019 року м. Київ
Справа № 22-1692 Головуючий у 1-й інстанції: Сирбул О. Ф.
Унікальний №753/20537/18 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
НевідомоїТ. О.
за участю секретаря Пузикової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом накладення арешту на арешту на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, а саме: домоволодіння у АДРЕСА_1, яке складається з земельної ділянки площею 930 кв.м та будинку загальною площею 73 кв.м; 1/2 житлового будинку у АДРЕСА_2, загальною площею 30,3 кв.м, оскільки зазначені об'єкти нерухомості є єдиним нерухомим майном відповідача, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами М434-Ф від 27 жовтня 2005 року, М501-Ф від 23 січня 2006 року, М506-Ф від 27 січня 2006 року, яка складає 18 858 998 грн 81 коп. Також представник позивача просив суд заборонити вчиняти дії щодо розпорядження вказаним майном.
Не погоджуючись з таким вирішенням питання, ПАТ "Дельта Банк" через свого представника, адвоката ВасильєвуІ. В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову (т.1, а.с.174-177).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2, адвокат Полонський О. Ю., заперечував проти її задоволення та вказав, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права. Відзив аргументований тим, що майно, щодо якого представник позивача просить вжити заходів забезпечення позову, вибуло з власності відповідача ОСОБА_2 Враховуючи викладене, представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін (т.1, а.с.197-205).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників справи: представника позивача, адвоката Васильєвої І. В., яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити; представника відповідача, адвоката Полонського О. Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд може погодитись враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до змісту заяви про забезпечення позову представник позивача просила суд накласти арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, а саме: домоволодіння у АДРЕСА_1, яке складається з земельної ділянки площею 930 кв.м та будинку загальною площею 73 кв.м; Ѕ житлового будинку у АДРЕСА_2, загальною площею 30,3 кв.м.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 зазначив, що на даний час нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт: домоволодіння у АДРЕСА_1, яке складається з земельної ділянки площею 930 кв.м та будинку загальною площею 73 кв.м; Ѕ житлового будинку у АДРЕСА_2, загальною площею 30,3 кв.м. не належить відповідачу ОСОБА_2
Представник відповідача зазначив, що Ѕ житлового будинку у АДРЕСА_2 вибула із власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 23 червня 2011 року, посвідченого ПН Бобровицького районного нотаріального округу Чернігівської області Андрюхіною Л. М. Право власності відповідача на домоволодіння у АДРЕСА_1, яке складається з земельної ділянки площею 930 кв.м та будинку загальною площею 73 кв.м, припинилось внаслідок знесення будинку та продажу земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 серпня 2012 року.
Відповідно до ч.2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З огляду на обставини справи, обґрунтування заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, в контексті положень ч.2 ст.367 ЦПК України апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав дослідити в якості доказів додані до відзиву представника відповідача наступні документи: Інформаційну довідку №136339241 від 03 вересня 2018 року, відповідно до якої житловий будинок у АДРЕСА_2, загальною площею 30,3 кв.м. належить на праві приватної власності ОСОБА_6, підстава виникнення права власності: договір дарування від 23 червня 2011 року; копію довідки КП Дніпропетровське МБТІ дніпропетровської області №9346 від 16 липня 2012 року щодо закриття розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якої 16 липня 2012 року закрито розділ реєстру прав власності на нерухоме майно - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_2, на підставі акту про знесення від 09 липня 2012 року; копії Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 серпня 2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 та посвідченим ПН ДМНО, зареєстрованим за №609, відповідно до якого ОСОБА_2 продала ОСОБА_7 вільну від забудови земельну ділянку площею 0,0923 га, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 213-216).
Отже в ході апеляційного розгляду справи судом встановлено, що нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт: домоволодіння у АДРЕСА_1, яке складається з земельної ділянки площею 930 кв.м та будинку загальною площею 73 кв.м; Ѕ житлового будинку у АДРЕСА_2, загальною площею 30,3 кв.м., ОСОБА_2 на момент звернення із заявою про забезпечення позову не належало.
Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Оскільки представник позивача просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке не належить відповідачеві, відсутні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння у АДРЕСА_1, яке складається з земельної ділянки площею 930 кв.м та будинку загальною площею 73 кв.м; Ѕ житлового будинку у АДРЕСА_2, загальною площею 30,3 кв.м.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 14 лютого 2019 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома