05 лютого 2019 року м. Київ
Справа № 22-1722 Головуючий у 1-й інстанції: Радзівіл А. Г.
Унікальний №361/6486/15-ц Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Борисової О. В.
ГаращенкаД. Р.
за участю секретаря Пузикової В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2018 року за заявою про забезпечення позову ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим (садовим) будинком шляхом виселення
та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Броварського міськрайонного округу Гамзатова Аліна Анатоліївна, реєстраційна служба Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання за особою прав та обов'язків забудовника на незавершений самочинним будівництвом садовий (дачний) будинок та право власності на 1/2 частки будівельних матеріалів та обладнання,-
У вересні 2018 року ОСОБА_2 пред'явила в суд позов до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні садовим будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_3 з вказаного будинку.
Не погоджуючись із вказаними позовними вимогами відповідач ОСОБА_3 пред'явив в суд зустрічний позов в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 від 04 грудня 2014 року індексний номер 30477424 на нерухоме майно - садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; скасувати державну реєстрацію вказаного свідоцтва про право власності, видане на ім'я ОСОБА_4; визнати недійсним договір дарування спірного будинку, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, від 22 січня 2015 року.
12 липня 2016 подана заява про збільшення позовних вимог та залучення третіх осіб за зустрічною позовною заявою, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом крім вищенаведених позовних вимог просив суд, визнати за ним права та обов'язки забудовника на незавершений самочинним будівництвом садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та право власності на 1/2 частини будівельних матеріалів та обладнання як спільно нажитого майна подружжя.
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову, відповідно до якої просив заборонити будь-які реєстраційні дії із садовим (дачним) будинком за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні садовим (дачним) будинком за вказаною вище адресою.
Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 02 листопада 2018 року заяву про забезпечення позову задовольнив частково.
Суд заборонив органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо прав на нерухоме майно - садовий (дачний) будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 124, 8 кв.м., житлова площа 50, 3 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2
В задоволенні заяви в частині зобов'язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні садовим (дачним) будинком суд відмовив.
Не погоджуючись з таким вирішенням питання, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.173-183).
Відзиву на апеляційну скаргу учасники справи у визначений судом строк не подали.
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_4 та треті особи не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином (а.с.221-225).
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність учасників справи, які не з'явились, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників справи: представника ОСОБА_2, ОСОБА_7, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника ОСОБА_3, адвоката Чаплієву К. В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Як вірно встановлено міськрайонним судом та убачається з матеріалів справи, відповідно до договору дарування садового будинку від 22 січня 2015 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень власником нерухомого майна - садового будинку загальною площею 124,8 кв.м, житловою площею 50,3 кв.м , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, є ОСОБА_2
З 20 січня 2009 року сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі. 14 вересня 2009 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва шлюб між сторонами розірвано.
04 жовтня 2012 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області, постановленою у цивільній справі № 1007/6815/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнано та затверджено укладену цими сторонами мирову угоду у даній справі, за умовами якої в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за кожним із них, право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0599 га, цільове призначення: для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1323 від 10 червня 2003 року згідно із державним актом серії НОМЕР_4, виданим 08 жовтня 2010 року Пухівською сільською радою Броварського району Київської області, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 322120001004312, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5. Дана ухвала набрала законної сили 09 жовтня 2012 року.
23 травня 2013 року на підставі цієї ухвали суду за ОСОБА_3 зареєстроване право спільної часткової власності на 1/2 частку зазначеної вище земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5.
03 вересня 2013 року право спільної часткової власності на 1/2 частку даної земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5 зареєстроване за ОСОБА_4
Підставою звернення ОСОБА_3 до суду позовною заявою у справі №361/953/16ц про визнання недійним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, серія та номер НОМЕР_6, виданого 06 травня 2014 року, стало те, що ОСОБА_4 без згоди позивача розподілила належну сторонам на праві спільної часткової власності, кожному по 1/2 частки, земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5, на дві земельні ділянки: 1) - площею 0,0300 га, кадастровий номер НОМЕР_7, право приватної власності на яку зареєстровано за відповідачем, та 2) - площею 0,0299 га з кадастровим номером НОМЕР_8, право приватної власності на яку ні за ким на даний час не зареєстровано.
У рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року зазначається, що оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що розподіл належної сторонам на праві спільної часткової власності земельної ділянки площею 0,0599 га з кадастровим номером НОМЕР_5 на дві земельні ділянки площею 0,0300 га і площею 0,0299 га відповідачем ОСОБА_4 проведено з порушенням вимог законодавства, зокрема, без згоди та повідомлення позивача ОСОБА_3 як співвласника даної земельної ділянки, чим порушено його права, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Тому суд позов задовольнив та визнав недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_6, видане 06 травня 2014 року Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,03 га, кадастровий номер НОМЕР_9, цільове призначення: для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.
Враховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір щодо майна яке було набуте під час шлюбу, беручи до уваги обставини справи та виходячи зі змісту позовних вимог, а також враховуючи наявні судові рішення, а саме - рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року, яке набрало законної сили, рішення Апеляційного суду Київської області від 10 лютого 2016 року, яким рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2015 року скасоване, та ухвалене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно відмовлено, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Таке забезпечення не порушує права та інтереси відповідача з приводу користування та володіння майном.
Забороняючи органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо прав на нерухоме майно - садовий (дачний) будинок за адресою: АДРЕСА_2, міськрайонний суд виходив з того, що саме такий вид забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами.
Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до змісту зустрічної позовної заяви, предметом зустрічного позову ОСОБА_3 є, зокрема, визнання прав та обов'язків забудовника на незавершений самочинним будівництвом садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та права власності на 1/2 частини будівельних матеріалів та обладнання як спільно нажитого майна подружжя.
Оскільки до вирішення цієї справи судом спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, що утруднить виконання можливого рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для частково задоволення заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3, як на підставу свої позовних вимог посилається на обставини, які встановлені рішенням суду у справі №361/953/16-ц, що не набрало законної сили, а також про те, що ОСОБА_3 не має прав на спірний садовий будинок, апеляційний суд відхиляє, оскільки указані обставини підлягають встановленню в ході розгляду справи по суті заявленого спору.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо строків розгляду справи, оскільки наведені обставини не впливають на правильність вирішення питання про забезпечення позову.
Та обставина, що на спірний садовий будинок вже накладений арешт в рамках цивільної справи №361/2636/15-ц, не має правового значення при вирішенні питання про забезпечення зустрічного позову в даній цивільній справі.
Отже наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності вжиття заходів забезпечення зустрічного позову.
Водночас, за правилом ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Дослідивши обставини справи, предмет та підстави зустрічного позову, обраний ОСОБА_3 вид забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вжитий судом першої інстанції вид забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо прав на нерухоме майно не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки така заборона може обмежувати права відповідача за зустрічним позовом.
Ураховуючи наведені обставини, у апеляційного суду наявні підстави оскаржувану ухвалу в частині вжиття заходів забезпечення позову скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою заяву представника ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову задовольнити частково - забезпечити позов шляхом накладення заборони відчуження спірного садового будинку.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2018 року в частині накладення заборони щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо прав на нерухоме майно скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою заяву представника ОСОБА_3, Чаплієвої Кристіни Володимирівни, про забезпечення зустрічного позову задовольнити частково.
В порядку забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3до ОСОБА_2, ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання за особою прав та обов'язків забудовника на незавершений самочинним будівництвом садовий (дачний) будинок та право власності на 1/2 частки будівельних матеріалів та обладнання, накласти заборону відчуження садового (дачного) будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 124, 8 кв.м., житлова площа 50, 3 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2.
Стягувач: ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1.
Боржник: ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_2.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 лютого 2019 року.
Головуючий: А. А. Пікуль
Судді: О. В. Борисова
Д. Р. Гаращенко