01 лютого 2019 року Справа № 160/8037/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кучми К.С.
при секретарі - Трайдук С.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» до ОСОБА_3 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправними та скасування розпоряджень, -
У жовтні 2018 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: визнати недійсними та скасувати розпорядження ОСОБА_3 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про усунення порушень ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов» від 30.07.2018 р. за № 1346 та розпорядження відповідача від 13.11.2018 р. за № 1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваними розпорядженнями порушено його права та законні інтереси, оскільки за результатами перевірки відповідач необґрунтовано кваліфікував правочини, стороною яких ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» як договори факторингу. У той час як зазначені договори є договорами відступлення права вимоги, наслідком чого став протиправний висновок відповідача про порушення товариством - факторинговою компанією положень ст.1083 глави 73 книги п'ятої ЦК України, ч.5 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», абз.19 п.24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. за №913. Відповідач також постановив розпорядження від 13.11.2018 р. за №1994, яким у зв'язку із не усуненням порушень законодавства анулював позивачу ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг. Позивач зауважує, що, враховуючи те, що фактично порушення законодавства ним не допускались, анулювання останньому ліцензії із підстав не усунення порушень є надмірним та необґрунтованим заходом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав. Крім того, представник позивача не підтримала заяву про зміну предмету позову у справі та просила її залишити без розгляду. При цьому зауважила, що заяву про зміну підстав позову підтримує у повному обсязі та просила її врахувати при розгляді справи, оскільки це фактично є - її обґрунтуванням заявлених позовних вимог, як новим представником позивача.
У судовому засіданні представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що оскаржувані розпорядження від 30.07.2018 р. №1346 та від 13.11.2018 р. № 1994, прийняті ОСОБА_3 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є правомірними та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.
Представник відповідача також зазначила, що укладені договори відступлення права вимоги між позивачем та громадянином України ОСОБА_4 за своєю правовою природою (не зважаючи на їх назву) є договорами факторингу, з огляду на те, що за цими договорами відступлено грошову вимогу у обмін на грошові кошти. У Державний реєстр фінансових установ інформація про громадянина України ОСОБА_4 не вносилась, зазначена особа ліцензій та/або дозволів на надання фінансових послуг не отримувала. Оскільки громадянин України ОСОБА_4 не є банком або іншою фінансовою установою, які відповідно до закону мають право здійснювати факторингові операції, тобто не може бути фактором, позивач, на думку відповідача, не мав права відповідно до вимог глави 73 ЦК України відступати або зобов'язуватись відступити громадянину України ОСОБА_4 своє право вимоги до третіх осіб-боржників, набуте по договорам.
Проте, позивач не виконав вимоги глави 73 ЦК України, здійснивши свою діяльність відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та без урахування норм законів України, які встановлюють особливості діяльності фінансових установ. Також представник відповідача зауважила, що у поясненнях до акту перевірки директор ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» визнав виявленні порушення, а також позивачем проігноровано вимоги розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов, у зв'язку із чим останньому було анульовано ліцензію. Враховуючи викладене, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» (код ЄДРПОУ 38945479) є суб'єктом господарської діяльності, фінансовою компанією, основним видом діяльності якого є інші види кредитування (код КВЕД 64.92).
Позивачу ОСОБА_3 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідно до розпорядження №3375 від 03.08.2017 р. було видано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до п.п.36 п.4 Положення Про ОСОБА_3 комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 р. за № 1070/2011 Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань має право проводити у межах своїх повноважень самостійно або разом з іншими уповноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ.
Судом встановлено, що 25.07.2018 р. ОСОБА_3 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання - ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» законодавства у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що ліцензуються, за результатами якого було складено акт № 913/16-4/2.
Під час перевірки були виявлені порушення позивачем наступних положень нормативно-правових актів: ст.1083 глави 73 книги 5 ЦК України; ч.5 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», абз.19 п.24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. за № 913.
У розділі VI акту № 913/16-4/2 від 25.07.2018 р. міститься детальний опис порушення, а саме: ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» уклала договори про відступлення права вимоги із фізичною особою - громадянином України ОСОБА_4, який не є банком або іншою фінансовою установою, які відповідно до закону мають право здійснювати факторингові операції (ліцензій та/або інших дозволів на надання фінансових послуг не отримував), тобто не може бути фактором за договором, а товариство, відповідно до вимог глави 73 ЦК України не мало права відступати або зобов'язатись відступити громадянину України ОСОБА_4 своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) набуте за договором.
На підставі викладеного, у акті перевірки відповідач зробив висновок про те, що укладаючи зазначені договори, товариство не виконало вимоги глави 73 ЦК України, здійснивши свою діяльність не відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та без урахування норм законів України, які встановлюють особливості такої діяльності.
Відповідно до п.13 Положення Про ОСОБА_3 комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що затверджене Указом Президента України від 23.11.2011 р. за № 1070/2011 (у редакції, чинній на момент виникнення між сторонами правовідносин) Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.
Керуючись п.10 ч.1 ст.28, ст.39, п.1 ч.1 ст.40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», абз.1 та 2 ч.9 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», абз.1 ч.15 та ч.16 ст.19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», п.п.40 та п.п.41 п.4 Про ОСОБА_3 комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що затверджене Указом Президента України від 23.11.2011 р. за № 1070/2011, на підставі акту перевірки № 913/16-4/2 від 25.07.2018 р. ОСОБА_3 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було постановлено розпорядження «Про усунення порушень ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов» від 30.07.2018 р. за №1346, яким зобов'язано товариство включно до 15.09.2018 р. усунути порушення законодавства про фінансові послуги, в тому числі відповідних ліцензійних умов, встановлені актом, а саме:
статті 1083 глави 73 книги п'ятої ЦК України, відповідно до якої, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК України;
частини п'ятої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відповідно до якої, фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону;
абзацу дев'ятнадцятого пункту 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. за № 913, відповідно до якого фінансова установа зобов'язана дотримуватися вимог ст.4-18 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 6, 7, 9-17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Також зазначеним розпорядженням зобов'язано товариство повідомити Нацкомфінпослуг про усунення вищезазначених порушень із наданням підтверджуючих документів.
Так, між позивачем та відповідачем велось листування із приводу виконання цього розпорядження.
Так, відповідно до акту про невиконання ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності від 06.11.2018 р. за № 1314/16-4/3, на адресу відповідача від позивача надходили наступні листи: від 10.09.2018 р. за №10-1/2018 р. (вх. № 5671/ФК від 17.09.2018 р.); від 12.09.2018 р. за № 12-1/2018 р. (вх. № 5624/ФК від 13.09.2018 р.); від 29.10.2018 р. за № 15/НК/10 (вх.№613-Е від 29.10.2018 р.).
При цьому листами від 10.09.2018 р. за № 10-1/2018 р. (вх. № 5671/ФК від 17.09.2018 р.) та від 12.09.2018 р. за № 12-1/2018 р. (вх. № 5624/ФК від 13.09.2018 р.) повідомляло відповідача про вчинення заходів на виконання розпорядження «Про усунення порушень ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов» від 30.07.2018 р. за № 1346.
Листом від 29.10.2018 р. за № 15/НК/10 (вх. №613-Е від 29.10.2018 р.) товариство повідомило відповідача про те, що повторно розглянуто розпорядження № 1346 від 30.07.2018 р. щодо усунення порушень ст.1083 глави 73 книги п'ятої ЦК України щодо того, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається якщо інше не встановлено договором факторингу. Товариство зазначило, що не порушувало вищезазначені вимоги законодавства, а тому, відповідно, і не порушувало ліцензійні умови. У обґрунтування своєї позиції у листі позивач зазначив, що між товариством і громадянином України ОСОБА_4 були укладені договори відступлення права вимоги №13 та №13-9, при цьому договорами не передбачалось фінансування клієнта за рахунок відступлення права вимоги боргу, а, отже, ключова ознака за якою зазначені договори слід віднести до договорів факторингу - відсутня, таким чином вони є договорами відступлення права вимоги, а не факторингу. Враховуючи вищенаведене, а також з врахуванням правової позиції ОСОБА_5 Верховного Суду, що викладена в постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, товариство просило ОСОБА_3 комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повторно розглянути ситуацію навколо укладених договорів відступлення права вимоги боргу № 13 та 13-9 від 04.05.2017 р. та скасувати розпорядження № 1346 від 30.07.2018 р.
Відповідач у своєму відзиві на позов зазначав, що позивач спочатку визнав порушення, а потім їх заперечив, тому сам факт наявності порушень не підлягає правовій оцінці, адже обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Зазначене твердження судом відхиляється з огляду на його не обґрунтованість, адже відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У судовому засіданні представник позивача пояснила, що у процесі розгляду розпорядження № 1346 від 30.07.2018 р. про усунення порушень зазначало, що вживає усіх необхідних та можливих дій, потім звернулось за юридичною допомогою і після комплексного юридичного аналізу ситуації кваліфікованими юристами було виявлено обставини, норми законодавства та судову практику, які свідчать про те, що висновки щодо наявності у діях підприємства порушень, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, враховуючи те, що позивач звернувся за судовим захистом щодо оскарження рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, суд перевіряє оскаржувані рішення на відповідність критеріям, визначених ч.2 ст.2 КАС України, і надає правову оцінку усій сукупності обставин, які підтверджені відповідними доказами.
Судом встановлено, що за результатами розгляду листів та документів товариства, ОСОБА_3 комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зазначила, що надані листи та документи не підтверджують виконання розпорядження Нацкомфінпослуг від 30.07.2018 р. № 1346, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та пункту 36 Ліцензійних умов свідчить про невиконання ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» рішення Нацкомфінпослуг, а саме розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, про що складено ОСОБА_4 про невиконання ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності від 06.11.2018 р. за № 1314/16-4/3.
Розглянувши акт відповідач постановив розпорядження «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» від 13.11.2018 р. за № 1994.
Розпорядження обґрунтовано невиконанням позивачем розпорядження Нацкомфінпослуг від 30.07.2018 р. за №1346 «Про усунення порушень ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов», у зв'язку із чим на підставі п.5 ч.2, абз.5 ч.4 та ч.8 ст.16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», п.п.40 п.4 Положення про ОСОБА_3 комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 р. № 1070, постановлено анулювати ліцензії ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор», що видані розпорядженням Нацкомфінпослуг від 03.08.2017 р. за № 3375 на провадження господарської діяльності, а саме - на надання послуг з факторингу та на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Щодо обґрунтованості та правомірності висновків, зазначених відповідачем у акті № 913/16-4/2 від 25.07.2018 р. та у розпорядженні № 1346 від 30.07.2018 р. та у зв'язку із чим анульовано товариству ліцензію, суд зазначає таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В силу ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Отже, факторинг є фінансуванням під відступлення права грошової вимоги і означає, що відбувається передача від клієнта фактору грошова вимога, а фактор передає або зобов'язується передати клієнту плату за таку операцію.
Крім того, відповідно до висновків, які викладені у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 11.09.2018 р. по справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги.
Таким чином, віднести операцію, яка здійснюється на ринку фінансових послуг до послуги із факторингу (кваліфікувати договір як договір факторингу) можна лише за наявності усієї сукупності вищезазначених умов.
Зі змісту як акту перевірки № 913/16-4/2 від 25.07.2018 р., так і зі змісту договорів про відступлення права вимоги вбачається наступне.
04.05.2017 р. ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» (первісний кредитор) та громадянин України ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_1) (новий кредитор) уклали Договір відступлення прав вимоги № 13.
Відповідно до пункту 1.1. Договору відступлення прав вимоги № 13 у порядку та на умовах визначених цим договором, та на виконання умов Попереднього договору № 2, укладеного 26.04.2017 р. первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за наступним договором, що укладений між ПАТ «АБ «РАДАБАНК» та ТОВ ЗАВОД «СПЕЦЛИТ'Є» (боржник) - Кредитний договір № 2815/ЮКР/О від 18.06.2015 р. зі всіма додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього.
Згідно із пунктом 1.4 Договору відступлення прав вимоги № 13 до нового кредитора переходять всі без винятку права та обов'язки первісного кредитора за Кредитним договором.
Пунктом 2.3. Договору відступлення прав вимоги № 13 визначено, що з моменту переходу до нового кредитора всіх прав кредитора у відношенні до боржника. Новий кредитор має право розпоряджатися цими правами на власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги за Кредитним договором без будь-яких обмежень.
04.05.2017 р. між ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» (первісний кредитор) та громадянином ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_1) (новий кредитор) було укладено Договір відступлення прав вимоги № 13/1.
Відповідно до пункту 1.1. Договору відступлення прав вимоги № 13/1, у порядку та на умовах визначених цим договором, та на виконання умов Попереднього договору № 1, укладеного 26.04.2017 р., первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за наступним договором, що укладений між ПАТ «АБ «РАДАБАНК» та ТОВ ЗАВОД «СПЕЦЛИТ'Є» (боржник) - Кредитний договір № 6016/ЮКР/0 від 06.07.2016 р. зі всіма додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього
Згідно із пунктом 1.4 Договору відступлення прав вимоги № 13/1 до нового кредитора переходять усі без винятку права та обов'язки первісного кредитора за Кредитним договором.
При цьому, умови зазначених договорів відступлення прав вимоги не передбачають винагороду за надання послуги із відступлення права вимоги, зокрема, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю, дисконтів, тощо
Таким чином, Договорам відступлення прав вимоги № 13/1 та № 13 не притаманна уся сукупність ознак, яка дозволяє їх кваліфікувати як договори факторингу.
Згідно із п.10 ч.1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ОСОБА_3 комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
В силу п.4 ч.1 ст.40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ОСОБА_3 комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу - тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
Таким чином, заходи впливу застосовуються ОСОБА_3 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до учасника ринка фінансових послуг виключно за наявності порушення останнім законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Враховуючи вищевикладене, зокрема, те що оскаржувані розпорядження прийняті відповідачем не обґрунтовано, розпорядження ОСОБА_3 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про усунення порушень ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов» від 30.07.2018 р. за № 1346 та розпорядження відповідача від 13.11.2018 р. за №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» підлягають визнанню протиправними та скасуванню і саме такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України та враховуючи те, що позов задоволено на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає стягненню на його користь сплачений судовий збір у розмірі 3 524 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати розпорядження від 30.07.2018 р. №1346 та від 13.11.2018 р. № 1994, прийняті ОСОБА_3 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Присудити з ОСОБА_3 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» судові витрати по справі в розмірі 3 524 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення складено 08.02.2019 року.
Суддя ОСОБА_7