нп 6/490/42/2019 Справа № 490/9921/13-ц
Центральний районний суд м. Миколаєва
25 січня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
Головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Кваші С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Власенко В.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, -
Головний державний виконавець Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Власенко В.В. звернулася до Центрального районного суду м.Миколаєва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2
Відповідно до ч.4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання державний виконавець не з'явився.
Ухвалою суду подання розглянуто у відсутність державного виконавця, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.
Вивчивши доводи подання, дослідивши матеріали справи та подання, суд дійшов до наступного.
На примусовому виконанні у Центральному ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області перебуває виконавче провадження №56204193 з примусового виконання виконавчого листа №490/992/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" борг в розмірі 2289,72 доларів США.
Відповідно до відомостей Департаменту з надання адміністративних послуг від 07.12.2018 р., ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Актами державного виконавця, які не містять дати, встановлено, що боржник за вимогою державного виконавця не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
За змістом ст. 18 ч.3 п. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець вправі звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання останнім зобов'язань за рішенням про стягнення заборгованості.
Зважаючи на викладене, суд, вирішуючи питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, насамперед, повинен встановити факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись доказами, на які державний виконавець повинен посилатись в поданні, а належні та допустимі докази ухилення боржника слід безпосередньо надавати суду.
Так, під ухиленням від виконання зобов'язань слід розуміти як пряму відмову від виконання рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.
Однак, із доданих до подання документів не вбачається обставин, які б вказували на доведеність факту ухилення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Денсар" ОСОБА_3, від виконання зобов'язань, хоча законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон не за сам факт невиконання зобов'язань, а саме за ухилення від виконання зобов'язань.
Тобто, зміст подання державного виконавця не містить посилань на ухилення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Денсар" ОСОБА_3, від виконання рішення суду, а наявність у невиконаних майнових зобов'язань у юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Денсар", не є підставою для обмеження керівника у праві виїзду за межі України, що є крайньою мірою, спрямованою на забезпечення виконання рішення суду.
Державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того факту, що обмеження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Денсар" ОСОБА_3 у виїзді за кордон яким-небудь чином вплине на виконання боржником рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості.
Однак у додатках до подання відсутні підтвердження направлення цих викликів боржнику (поштове повідомлення про вручення листа, квитанції про направлення виклику), докази заходів прийнятих державним виконавцем у разі неявки боржника.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України суд,
У задоволенні подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Власенко В.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного протягом п'ятнадцяти днів.
СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО