Провадження № 1-кп/484/137/19 р.
Справа № 484/5366/18 р.
15.02.2019 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську кримінальне провадження за обвинувальним актом, складеним за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12018150110001459 за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Летичівка Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , начальника штабу - першого заступника командира кадру військової частини НОМЕР_1 кадру військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні майор,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор - ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений - ОСОБА_3
06.03.2015 року ОСОБА_3 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 04.06.2017 року № 76, ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений тимчасово виконувати обов'язки за вакантною посадою начальника штабу - першого заступника командира кадру військової частини НОМЕР_1 кадру військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Крім того, ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначає термін «особливий період» як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 року, на території України почав діяти особливий період, який тривав на момент вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з п. п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Будучи військовослужбовцем, майор ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», був зобов'язаний дотримуватися загальних обов'язків військовослужбовців, своїх службових обов'язків.
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби майору ОСОБА_3 достеменно було відомо.
Відтак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, майор ОСОБА_3 вчинив умисний військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби.
21.05.2018 року о 08 год. 00 хв. майор ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою ухилитися від військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 та перебував за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
18.06.2018 року о 08 год. 00 хв. майор ОСОБА_3 добровільно прибув до військової частини НОМЕР_1 , де приступив до виконання службових обов'язків, в зв'язку із чим злочинна діяльність останнього була припинена.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та пояснив, що у зазначений в обвинуваченні період він не з'явився вчасно на службу з метою тимчасово ухилитись від військової служби та знаходився весь цей час за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 . Розуміє, що скоїв злочин, у скоєному щиро кається, шкодує про вчинене.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши обставини справи та характеризуючі матеріали відносно обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, а його дії суд кваліфікує за ч.4 ст.407 КК України.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, приймав участь у проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей з 31.07.2016 року по 10.08.2017 року, нагороджений відзнакою Президента України за участь в Антитерористичній операції, має подяки та грамоти, виключно позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину.
Як обставини справи, що пом'якшують покарання, суд враховує щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч.4 ст.407 КК України, оскільки саме таке покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Одночасно, зважаючи на особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнення від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає, запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1