Єдиний унікальний номер: 378/202/19
Провадження № 2-а/378/5/19
15.02.2019 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Скороход Т.Н.,
за участю секретаря Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду посилаючись на те, що 26 січня 2019 року поліцейським СРПП Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 було винесено постанову ДПО18 № 241389 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та оштрафовано на 425 гривень, відповідно до якої він 26 січня 2019 року в смт. Володарка, керуючи автомобілем ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1, при зміні руху не ввімкнув покажчик повороту та не мав при собі поліс обов'язкового страхування. Так, 26 січня 2019 року його було зупинено відповідачем в смт. Володарка, на прохання пояснити причину зупинки останній відповів, що у патруля спеціальна операція, відпрацювання смт. Володарка і попросив у нього для перевірки документи, а саме наголосив на страховий поліс, інші документи поліцейського не цікавили. Проте, він (позивач) відмовився надавати патрульному документи без пояснення причини зупинки. Вважає дії відповідача неправомірними, а складену ним постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням його права на захист. Дана постанова ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи не містить посилань на докази вчинення ним адміністративного правопорушення та його вини.
Позивач просить суд визнати дії відповідача протиправними, скасувати вищевказану постанову та закрити провадження по справі.
Позивач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, в адміністративному позову просить справу розглядати у його відсутність (а.с. 1-6, 15).
Відповідач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с. 17).
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 26 січня 2019 року відповідачем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 241389 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень, що підтверджується копією постанови (а. с. 10).
Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_3, 26 січня 2019 року, о 9 год. 40 хв., по вул. Миру в смт. Володарка керуючи автомобілем ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1, при зміні руху не ввімкнув покажчик повороту та не мав при собі поліс обов'язкового страхування, чим скоїв адміністративне правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Закон України „Про дорожній рух” регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Крім того, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»зазначено вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ч. ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» існує лише дев'ять законних підстав зупинки транспортного засобу, жодна законна підстава 29 січня 2019 року не настала.
Суд зазначає, що законом визначений виключний перелік випадків у яких працівники Національної поліції мають право здійснювати контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У даній справі протокол щодо порушення позивачем правил дорожнього руху не складався та ним не вчинялась дорожньо-транспортна пригода.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з п. 2.1 (ґ) ПДР України та статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки, зокрема, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Однак, в порушення вимог ст. 283 КУпАП відповідачем взагалі не зазначено пункт Правил дорожнього руху, який на йогу думку було порушено позивачем.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Законом України від 14 липня 2015 року №596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Водночас, за приписами частини четвертої , якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені частиною першою статті 126 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пункт 2 Розділу ІІІ Інструкції конкретизує, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, відповідачем правомірно винесено спірну постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці його скоєння.
Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 р. (справа №5-рп/2015), яким надано тлумачення словосполученням «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», суд зазначає наступне.
Так, дане посилання є необґрунтованим, оскільки норми КУпАП та, зокрема, ст.258 цього Кодексу зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджуються вимоги ч.4 ст.258 постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем будь - яких належних доказів, які б свідчили про те, що 26 січня 2019 року, о 9 год. 40 хв., саме позивач керував автомобілем ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Миру в смт. Володарка та при цьому не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідачем суду не надано.
З наведеного можна зробити висновок, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не за не пред'явлення для перевірки полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме за керування транспортним засобом без наявності при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при цьому доказів такого керування відповідачем не надано.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Крім того, відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких доказів щодо правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є не доведеним.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відсутністю будь-яких належних доказів щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є протиправною, тому її слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Керуючись ст.ст. 126 ч. 1, 256, 258, 268, 276-279, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 94, 241-246, 255, 286, пунктом 15.5 Розділу VII „Перехідні положення КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ) КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову поліцейського СРПП Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 від 26 січня 2019 року серії ДПО18 № 241389 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення через Ставищенський районний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т. Н. Скороход