Справа № 466/1018/19
13 лютого 2019 року , слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , прокурора Львівської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_4 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області про закриття кримінального провадження № 42017141090000084 , -
11 лютого 2019 року ОСОБА_5 звернувся в суд зі скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 від 22.01.19 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 24.11.2017р. за № 42017141090000084 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 370, ч.1 ст. 190 КК України.
Свої вимоги мотивує тим, що 30.10.2017р. він та мешканці будинку АДРЕСА_1 звертались із письмовою заявою у прокуратуру Львівської області, в якій просили внести до ЄРДР відомості про вчинення оператором ПАТ «Львівгаз» кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191, 370 КК України. Через бездіяльність посадових осіб прокуратури, він звертався зі скаргою до суду, внаслідок чого 13.11.2017р. слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова постановлено ухвалу, якою зобов'язано відповідних посадових осіб Львівської місцевої прокуратури №2, у відповідності до вимог ст. 214 КПК України , внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про скоєння кримінального правопорушення. На підставі вказаної ухвали, 24.11.2017 року в ЄРДР було зареєстровано кримінальне провадження за № 42017141090000084 та розпочато досудове розслідування. 04.01.2019р. він дізнався про те, що вказане кримінальне провадження закрито постановою слідчого Шевченківського ВП ОСОБА_6 у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення на підставі ч.1 п.2 ст. 284 КПК України.
На думку скаржника, постанова слідчого винесена за неповного дослідження обставин справи, є передчасною, слідчі дії за вказівкою прокурора слідчим ОСОБА_7 не проводились, відтак постанова підлягає скасуванню.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 підтримав свої вимоги, викладені у скарзі та додатково пояснив, що на його думку, відомості по кримінальному провадженню № 42017141090000084 у ЄРДР повинно бути внесено саме щодо юридичної особи ПАТ «Львівгаз», а не працівників даного підприємства, що вбачається із змісту його звернення та ухвали слідчого судді від 13.11.17р., на підставі яких було внесено відомості до ЄРДР. Проте орган досудового розслідування не проводив жодних заходів щодо з'ясування обставин у провадженні, натомість відмовив йому у визнанні потерпілим. При цьому постанова про таку відмову, на думку скаржника, була сфальсифікована та на даний час вона оскаржується. Враховуючи викладене, просив задовольнити скаргу.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу заперечила, вважає, що кримінальне провадження закрито у відповідності до вимог Закону , на підставі ч.1 п.2 ст. 284 КПК України.
Слідчий Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась. За повідомленням прокурора, вона перебуває у черговій відпустці.
Заслухавши пояснення скаржника ОСОБА_3 , прокурора Львівської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_4 , дослідивши надані в розпорядження суду матеріали кримінального провадження №42017141090000084 , з'ясувавши обставини справи, вважаю, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13.11.2017р. за результатом розгляду скарги ОСОБА_3 , зобов'язано посадових осіб Львівської місцевої прокуратури №2 у відповідності до вимог ст. 214 КПК внести відомості в ЄРДР про скоєння кримінального правопорушення, яке вказано в заяві ОСОБА_3 від 30 жовтня 2017 року.
Як зазначено у заяві ОСОБА_3 , останній просив внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі ст. 191 КК України та ст.370 КК України. При цьому заявник зазначав, що оператор ПАТ» Львівгаз» , починаючи з червня 2017 року, привласнює кошти споживачів шляхом зловживання службовим становищем ( ст. 191 КК України ) та провокує їх на підкуп ( ст.370 КК України ) .
Суб'єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 191, може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні.
Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191) може бути лише службова особа. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.
Суб'єктом провокації хабара ( ст. 370 КК України ) може бути тільки службова особа.
Відповідальність за неправомірні діяння юридичної особи покладається на її уповноважених осіб. Згідно зі ст. 963 КК України під уповноваженими особами юридичної особи слід розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.
Враховуючи викладене, на підставі ухвали слідчого судді від 13.11.17 р. були внесені відомості до ЄРДР за фактом вчинення службовими особами ПАТ» Львівгаз» кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 370 та ч. 1 ст. 191 КК України та розпочато службове розслідування.
22.01.2019р. слідчим Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 винесено постанову про закриття кримінального провадження №42017141090000084 від 24.11.2017 року на підставі ч.1 п.2 ст. 284 КПК України.
З оскаржуваної постанови вбачається, що за час досудового розслідування допитано лише одного свідка - начальника ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_8 , на підставі пояснень якого встановлено, що мешканцям квартири АДРЕСА_2 нарахування проводилось по тарифу 9,8 куб.м., що відповідає вимогам чинного законодавства. А відтак, встановлено відсутність складу кримінального правопорушення. Проте, в матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження того, що свідок ОСОБА_8 є представником ПАТ «Львівгаз», або має будь-яке відношення до вказаного підприємства.
Разом з цим, як вбачається з наданих в розпорядження суду матеріалів кримінального провадження № 42017141090000084, слідчим ОСОБА_6 не виконано вимоги начальника Слідчого управління ГУНП у Львівській області щодо проведення слідчих дій, необхідних для здійснення досудового розслідування, таких як повторні допити потерпілого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_8 , допиту мешканців будинку АДРЕСА_1 , не проведено відповідних тимчасових доступів до акту про порушення від 27.04.17р. та рішення комісії , яка приймала рішення про підвищення тарифів на газ.
В судовому засіданні не спростовано твердження скаржника ОСОБА_3 , що органом досудового розслідування не проведено усіх необхідних слідчих дій на підтвердження чи спростування його доводів.
Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи скарги та підтверджували обставини, які є підставою для закриття кримінального провадження, слідчому судді не надано.
Проте, як перевірено слідчим суддею, при винесенні оскаржуваної постанови слідчим, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідженню обставин кримінального провадження, не надано належної правової оцінки обставинам повідомленим заявником, та прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку відсутністю події кримінального правопорушення, яке не ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах.
При цьому, відповідно до вимог ч. 1,3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
У відповідності до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
При цьому, положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора та установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником, чи законним представником.
У зв'язку із вищенаведеним, рішення органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження є передчасним та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 214, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя ,-
Скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 22 січня 2019 року , винесену слідчим Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 42017141090000084 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 370, ч. 1 ст. 191 КК України.
Зобов'язати уповноважену особу Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області відновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017141090000084 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 370, ч. 1 ст. 191 КК України.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1